Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №766/22449/21 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Херсон

Номер справи: 766/22449/21

Номер провадження: 22-ц/819/1093/26

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.

секретар Середюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу Південно- Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26 травня 2026 року (під головуванням судді Рядчої Т.І.), у справі за позовом ОСОБА_1 , в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Херсонській області, Автономної республіки Крим та м. Севастополі про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача: комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Херсонській області, Автономної республіки Крим та м. Севастополі в якому просила:

-визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності по 1/3 ідеальній частині на квартиру АДРЕСА_1 ,

посилаючись на такі обставини:

- вона з дітьми зареєстрована та проживає у зазначеній квартирі, яка як службова була надана її , як співробітнику Державної установи «Північна виправна колонія №90, за ордером та речові права на яку зареєстровані за управлінням Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області , Автономній республіці Крим та м. Севастополі;

- в установленому порядку звернулася з рапортом про виключення квартири із числа службових та надання права на постійне користування, реалізація чого повинна була здійснюватися Управлінням Державної пенітенціарної служби України у Херсонській області, Автономної республіки Крим та м. Севастополі;

-проте, з прийняттям у 2016 році постанови КМУ № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» якою ліквідована ДПтС, житлова-побутова комісія ДПтС України повноваження якої поширювалися на вирішення питання щодо звернення до місцевих органів виконавчої влади з відповідним клопотанням, припинила свою діяльність;

- законодавча невизначеність порядку та способу виключення жилого приміщення з числа службових у разі ліквідації підприємства, установи, організації за клопотаннями яких має прийматись рішення виконкому відповідної ради.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26 травня 2026 рокуздійснена заміна відповідача Комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Херсонській області, Автономної республіки Крим та м. Севастополі про визнання права власності на об`єкт нерухомого майнана правонаступника Південно-Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник Південно- Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 26.05.2026 року як таку, яка є юридично необґрунтованою, незаконною.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги особою, яка її подала зазначено наступне.

Судом першої інстанції висловлено позицію, згідно з якою кінцевим правонаступником у справі нібито має виступати Південно-Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Однак, висновок суду про те, що внаслідок припинення діяльності попередніх структур саме Управління є суб`єктом, до якого переходять усі права та обов`язки управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі у спірних правовідносинах щодо об`єктів нерухомого майна, не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою в судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні.

В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року по справі № 264/5957/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2021 року по справі №9901/348/19 висловила позицію стосовно публічного правонаступництва органів державної влади, зазначивши, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Апелянт наголошує, що процесуальне правонаступництво є похідним від правонаступництва матеріального, а отже, заміна сторони можлива виключно за умови переходу до особи відповідних обов`язків у спірних правовідносинах.

Аналізуючи обґрунтованість залучення Управління до участі у даній справі, апелянт звертає увагу на правову природу даної юридичної особи та відсутність у неї будь-якого матеріально-правового зв`язку із предметом спору.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 р. № 517 «Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» було утворено як юридичну особу публічного права Південно Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Наказом Міністерства юстиції України № 98/5 від 15.01.2026 було затверджено Положення про діяльність Управління, яке визначає вичерпну компетенцію, завдання та правові засади діяльності цього органу.

Відповідне Положення про Управління не містить жодних підстав для визнання його правонаступником за зобов`язаннями ліквідованого Південного міжрегіонального управління.

У свою чергу, правові засади та порядок правонаступництва чітко регламентовані іншим нормативно-правовим актом, який судом не було враховано під час прийняття рішення.

Зокрема, наказом Міністерства юстиції України № 101/5 від 15.01.2026 затверджено Положення про Департамент з питань виконання кримінальних покарань (далі – Департамент).

Відповідно до пункту 1 розділу І цього Положення, саме Департамент є правонаступником Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, а також Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які ліквідуються.

Це означає, що Міністерство юстиції України прямо та однозначно поклало усі права та обов`язки Південного міжрегіонального управління, яке було попередньою ланкою у правонаступництві щодо ліквідованого управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) на Департамент.

Враховуючи вищезазначене, апелянт вважає, що суд першої інстанції припустився помилкового висновку, залучивши Управління як відповідача у якості правонаступника.

З огляду на те, що відповідно до Положення про Департамент саме цей орган перейняв усі майнові права та обов`язки управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, а Управління немає жодного матеріально-правового зв`язку з предметом спору, апелянт стверджує про відсутність будь-якого порушеного права.

Отже, оскаржувана ухвала про заміну сторони є юридично необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Отже, суд без достатніх правових та фактичних підстав застосував положення статті 55 ЦПК України, не встановивши у повному обсязі обставини, необхідні для вирішення питання про процесуальне правонаступництво, та не надавши належної правової оцінки сумнівним відповідям, на які він послався як на обґрунтування своїх висновків.

Управління акцентує увагу на тому, що правонаступництво — це юридичний процес, що являє собою перехід прав і обов`язків від одного (правопопередника) до іншого (правонаступника). Воно виникає виключно внаслідок офіційного припинення органу державної влади (його ліквідації або реорганізації) та одночасної передачі його функцій і зобов`язань іншому органу на підставі відповідного нормативно-правового акта суб`єкта владних повноважень. Аналогічну позицію висловив у своєму рішенні від 14.06.2022 суд у справі № 450/66/13-ц, вказавши: «По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/ або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах».

Апелянт зазначає, що якщо певна юридична особа відповідно до діючого законодавства не перейняла на себе майно, активи, права та боргові зобов`язання ліквідованого органу, її залучення до суду на підставі статті 55 ЦПК України є незаконним і безпідставним.

Зміст ухвали свідчить про те, що заміна відповідача ґрунтується на доказах, які викликають серйозні сумніви та не мають належної юридичної сили.

Відповідно до статей 77-79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, вони мають бути належними, допустимими, а також достовірними.

Зокрема, суд обґрунтовує свою позицію посиланням на відповіді № 2780906, № 2781094 та № 2781203 від 25.05.2026. Управління звертає увагу, що ці документи повністю відсутні у будь-якому відкритому чи публічному доступі, що робить неможливим перевірку їхнього змісту, дати видання та достовірності іншими учасниками процесу. У матеріалах справи немає жодної інформації про те, чи є ці листи чинними на даний момент і наскільки викладені в них дані відповідають реальному стану речей. Вказані відповіді взагалі не були долучені до матеріалів справи у встановленому законом порядку, а отже, вони не можуть вважатися належними та допустимими доказами. У справі немає жодного логічного аргументу чи документа, який би підтверджував, що орган або посадова особа, яка надала ці листи, мала законне право визначати чи підтверджувати належного правонаступника.

Питання про те, хто стає правонаступником ліквідованої державної установи, вирішується виключно на рівні Кабінету Міністрів або Міністерства через відповідні Положення.

Апелянт підсумовує, що Управління відповідно до Положення немає жодних законних підстав для правонаступництва у даній справі, а усі права і обов`язки Південного міжрегіонального управління перейшли до Департаменту, що підтверджується Положенням про Департамент, то вбачається за необхідне скасувати ухвалу від 26.05.2026 і зобов`язати суд першої інстанції здійснити заміну неналежного відповідача на належного, оскільки залучення співвідповідача чи другого відповідача є процесуально неправомірним і призведе до неналежного формування суб`єктного складу учасників справи. Така необхідність пояснюється тим, що процес заміни сторони у судовому розгляді є важливою процедурою, яка дозволяє забезпечити розгляд справи саме з тим учасником, який дійсно має права або несе обов`язки у спірних відносинах.

Належним відповідачем є особа, яка за нормами матеріального права має нести відповідальність за позовом. Відповідно до частини 2 статі 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Інститут заміни неналежного відповідача, передбачений статтею 51 ЦПК України, є фундаментальною гарантією реалізації права на справедливий судовий розгляд, оскільки дозволяє встановити правильний суб`єктний склад учасників справи. У випадку, коли позов пред`явлено до особи, яка не є носієм відповідного обов`язку, закон зобов`язує суд замінити неналежного відповідача належним, що дозволяє уникнути відмови у позові з суто формальних підстав. Отже, оскільки суд порушив процесуальні норми, а саме положення статей 51, 55 та 76–80 ЦПК України, безпідставно застосувавши інститут процесуального правонаступництва за відсутності факту реального переходу обов`язків у даних правовідносинах, то єдиним процесуально виправданим та законним рішенням у цій справі є виключно повна заміна неналежного відповідача належним.

(2) Позиція інших учасників

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

2. Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов наступного висновку.

Суд першої інстанції, керуючись нормами ст. 55 ЦПК України, здійснюючи заміну відповідача на правонаступника у підготовчому засіданні встановив, що юридичну особу управління Державної пенітенціарної служби України у Херсонській області, Автономної республіці Крим та м.Севастополі припинено. При цьому суд зазначив, що згідно Відповіді № 2780906 від 25.05.2026 року припинено діяльність юридичної особи Управління державної пенітенціарної служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 15.12.2021 року. Згідно Відповіді № 2781094 від 25.05.2026 року правонаступником Управління державної пенітенціарної служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі є Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Установа знаходиться в стані припинення в результаті реорганізації. Згідно Відповіді № 2781203 від 25.05.2026 року правонаступником Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції є Південно-Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Колегія суддів зазначає, що наведені відповіді сформовані засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді Рядчої Т.І.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

З метою оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 року №343 ( із останніми змінами від 07.01.2025) постановлено:

1. Ліквідувати Державну пенітенціарну службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

2. Установити, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

3. Утворити комісію з ліквідації Державної пенітенціарної служби (далі - ліквідаційна комісія).

У додатку до постанови у Переліку цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що відносяться до сфери управління Міністерства юстиції зазначені:

Код ЄДРПОУ 08680997 Державне підприємство “Підприємство Північної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (№ 90)”

Код ЄДРПОУ 08564699 Північна виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (№ 90).

Кабінет Міністрів України постановою від 18 травня 2016 року №348 « Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції» постановив:

1.Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби за переліком згідно з додатком 1. ( у додатку: Управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі)

2. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації за переліком згідно з додатком 2. ( у додатку Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції)

3. Установити, що:

територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, підпорядковуються Міністерству юстиції до прийняття ним рішення щодо здійснення міжрегіональними управліннями з питань виконання кримінальних покарань та пробації, утвореними відповідно до пункту 2 цієї постанови, повноважень та функцій зазначених територіальних органів управління;

територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до утворення міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції;

міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби, які ліквідуються:

- Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (м. Одеса) - управління Державної пенітенціарної служби в Кіровоградській області; управління Державної пенітенціарної служби в Одеській області; управління Державної пенітенціарної служби в Миколаївській області; управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Отже, Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року №709 «Про утворення міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань» утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №20 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції постановлено:

1.Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції:

Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України;

Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

2. Утворити як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департамент з питань виконання кримінальних покарань.

3. Установити, що:

територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням Департаменту з питань виконання кримінальних покарань;

здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, покладається на Міністерство юстиції;

Департамент з питань виконання кримінальних покарань, що утворюється згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступником територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Отже, Департамент з питань виконання кримінальних покарань, є правонаступником Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1252 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» постановлено:

1. Реорганізувати територіальний орган Міністерства юстиції - Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції шляхом його приєднання до міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.

2. Установити, що:

здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією територіального органу згідно з пунктом 1 цієї постанови, покладається на Міністерство юстиції;

правонаступником територіального органу Міністерства юстиції, який реорганізується згідно з пунктом 1 цієї постанови, є міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департамент з питань виконання кримінальних покарань.

Пунктом 3 постанови КМ України від 06 травня 2025 року №517 «Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» постановлено:

Утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань:

Південно-Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. А згідно додатку №2 до постанови повноваження цього Управління поширюються на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську, Херсонську області.

Отже, в сфері пенітенціарної системи діють Департамент з питань виконання кримінальних покарань та серед інших міжрегіональних управлінь -Південно-Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Предметом позову є визнання права власності на квартиру, яка є службовою. Підставою позову – є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу щодо не виключення квартири, в якій позивачі проживають, з статусу службового житлового приміщення за викладених у позові обставин.

Відповідно до п. 1.4.-1.6. наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11.01.2005 року №4, зареєстрованого в Мінюсті України 31.01.2005 р. за №118/10398 « Про Порядок надання службових жилих приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу та працівниками Державної кримінально-виконавчої служби України { із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 11 ( z0121-07 ) від 27.01.2007 }:

Жиле приміщення включається до числа службових за рішенням органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням приміщення на підставі клопотання відповідного органу, установи чи навчального закладу Державної кримінально-виконавчої служби України за наявності на це дозволу Департаменту ( п.1.4).

Оперативний облік службових жилих приміщень в органах, установах і навчальних закладах Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється відповідними житлово-побутовими комісіями в книзі обліку службових жилих приміщень Державного департаменту України з питань виконання покарань (органу, установи, навчального закладу Державної кримінально-виконавчої служби України) (додаток 1 до цього Порядку) ( п.1.5).

Жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях колишніх

працівників, які звільнені зі служби (роботи), не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових здійснюється на підставі клопотання відповідного органу, установи чи навчального закладу Державної кримінально-виконавчої служби України, погодженого з Департаментом, рішенням органу місцевого самоврядування.

Про виключення жилого приміщення з числа службових у книзі обліку службових жилих приміщень Державного департаменту України з питань виконання покарань (органу, установи, навчального закладу Державної кримінально-виконавчої служби України) робиться відповідна відмітка ( п.1.6).

Отже, відповідачем у справі має бути юридична особа на обліку у якої знаходиться спірне службове житлове приміщення – квартира, в якій проживають позивачі.

Так, представником Південно-Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, до відзиву на позовну заяву додані Положення про міжрегіональне управління та про Департамент з питань виконання кримінальних покарань.

Відповідно до Положення про Департамент, Департамент є правонаступником Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які ліквідуються. За п. 7 Положення Департаменту підпорядковуються міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, що є територіальними органами Мін`юсту нижчого рівня ( крім фінансового забезпечення). Питання щодо житлового фонду Положення не містить.

Відповідно до Положення про Південно-Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, територіальний орган є міжрегіональним територіальним органом Міністерства юстиції України нижчого рівня і підпорядковується Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, здійснює керівництво оперативно-службовою діяльністю підпорядкованих йому установ та виконує функції, передбачені цим Положенням. Відповідно до п.4 пп. 43 Положення територіальний орган відповідно до покладених на нього завдань перевіряє надані до територіального органу установами плани жилої площі установ, яка підлягає введенню в експлуатацію і придбана (передана) в поточному році, а також квартирні справи претендентів на отримання зазначеної жилої площі з виїздом до відповідних органів і установ.

Апелянт не посилається на те, що Управління не прийняло на облік службове житло органів, установ пенітенціарної системи у Херсонській області, не довело, що таке службове житло по Херсонській області знаходиться на обліку у Департаменті.

Враховуючи, доводи апелянта про необхідність встановлення судом першої інстанції належного відповідача у спірних правовідносинах, які, як вважає за необхідне зазначити судова колегія, стосуються розпочатою позивачкою процедурою виключення службової квартирі в якій вона проживає з членами родини з числа службових, неможливістю на її думку закінчення цієї процедури внаслідок реалізації Урядом України оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції, а отже визнання права власності на квартиру у судовому порядку, колегія суддів зазначає, що без з`ясування тієї юридичної особи на обліку у якій знаходиться спірна службова квартира, визначення належного відповідача буде необґрунтованим.

Отже, враховуючи вищенаведені нормативні акти щодо питань оптимізації діяльності органів виконавчої влади системи юстиції, наведені Положення, підпорядкування Південно-Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, наявністю у апелянта, відповідно до Положення, повноважень щодо житлових питань, надає підстави для висновку про необґрунтованість та недоведеність доводів апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про заміну відповідача комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Херсонській області, Автономної республіці Крим та м. Севастополі на правонаступника Південно-Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, що не позбавляє суд з`ясування обставин знаходження спірної службової квартири на обліку у відповідного органу ( юридичної особи) пенітенціарної системи, а отже залучення його до участі у справі.

Щодо суті апеляційної скарги на рішення суду

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні.

Керуючись ст. ст.367,375, 382 ЦПК України

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Південно- Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26 травня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови суду складено 13 липня 2026 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.П. Воронцова

В.В. Майданік