Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №766/17412/21 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/17412/21 Головуючий в І інстанції: Шестакова Я.В.

Номер провадження: 22-ц/819/1126/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

учасники справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк";

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Сікорської Ірини Станіславівни, яка діє від імені ОСОБА_1 , на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Олійник В.М., дата складення повного рішення – не зазначено, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

28 вересня 2021 року позивач Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання санкціонованого овердрафту на картковий рахунок № НОМЕР_1 від 05.10.2018 року станом на 15.09.2021 року у розмірі 78 039,93 грн, у тому числі: 50 000,00 грн – заборгованість за овердрафтом; 8 590,48 грн – заборгованість за процентами; 19 449,45 грн – заборгованість за комісіями по розрахунково-касовому обслуговуванню. При цьому просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

Позов обґрунтований наступним.

05.10.2018 року ОСОБА_1 уклала із ПАТ "МТБ Банк" договір про надання санкціонованого овердрафту на картковий рахунок № НОМЕР_1 від 05.10.2018 року, відповідно до умов якого відповідачу надано Держателю санкціонований овердрафт у гривні, який є відкличним та призначений для проведення платежів з використанням платіжної картки держателя, для оплати послуг торговельної і сервісної мережі, одержання готівкових коштів понад залишок коштів на картковому рахунку в сумарному розмірі, що не перевищує ліміт санкціонованого овердрафту, який становить не більше 50 000,00 грн з можливістю одержання коштів в рамках відкритого ліміту санкціонованого овердрафту на період з 05.10.2018 року по 04.10.2019 року включно.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 15.09.2021 року виникла заборгованість, у сумі 78 039,93 грн, з яких: 50 000,00 грн – заборгованість за овердрафтом; 8 590,48 грн – заборгованість за процентами; 19 449,45 грн – заборгованість за комісіями по розрахунково-касовому обслуговуванню.

З метою врегулювання спору досудовому порядку 08.07.2021 року позивач направив ОСОБА_1 вимогу за вих. №66/18/07 від 08.07.2021 року про сплату заборгованості за договором, яку було проігноровано відповідачем.

На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.10.2021 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом, суд постановив розгляд справи призначити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

24 лютого 2022 року у зв`язку з повномасштабним вторгненням військ рф в Україну та відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено.

Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних Херсонському міському суду Херсонської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. "Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області", зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася.

Суд розглянув справу за відсутності сторін.

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03 лютого 2026 року позов було задоволено частково, суд ухвалив із заявленої до стягнення заборгованості за договором про надання санкціонованого овердрафту на картковий рахунок № НОМЕР_1 від 05.10.2018 року у розмірі 78 039,93 грн:

--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" заборгованість за договором про надання санкціонованого овердрафту на картковий рахунок № НОМЕР_1 від 05.10.2018 року у загальному розмірі 58 590,48 грн,з яких: 50 000,00 грн – заборгованість за овердрафтом; 8 590,48 грн – заборгованість за процентами;

--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" 1 704,32 грн в рахунок сплаченого при зверненні в суд судового збору;

--- у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого, за розрахунками позивача, станом на 15.09.2021 року виникла заборгованість, у сумі 78 039,93 грн, з яких: 50 000,00 грн – заборгованість за овердрафтом; 8 590,48 грн – заборгованість за процентами; 19 449,45 грн – заборгованість за комісіями по розрахунково-касовому обслуговуванню.

Також суд виходив з того, що з метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач направив ОСОБА_1 вимогу за вих. № 66/18/07 від 08.07.2021 року, тобто під час дії Закону України "Про споживче кредитування" про сплату заборгованості за договором, яку було проігноровано відповідачем. Суд враховував, що належним дотриманням процедури повідомлення боржника про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 361/3222/19 (провадження № 61-2788св21).

Також суд враховував, що банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала у борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками. Таким чином, на думку суду, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання санкціонованого овердрафту на картковий рахунок № НОМЕР_1 від 05.10.2018 року у загальному розмірі 58 590,48 грн, з яких: 50 000,00 грн – заборгованість за овердрафтом; 8 590,48 грн – заборгованість за процентами.

Разом з тим, вважав суд, в частині стягнення суми заборгованості за простроченою комісією за надання кредиту у розмірі 19 449,45 грн, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки встановлено відсутність доказів про те, що комісійна винагорода за надання кредиту включала в себе додаткові послуги, які надавалися поза межами інформування про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право вимагати безоплатно один раз на місяць.

Ухвалою вказаного суду від 01.06.2026 року було залишено без задоволення заяву про перегляд заочного рішення.

Прийшовши до такого висновку, суд враховував, що обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є непогодження відповідача з винесеним рішенням по суті, крім того відповідачем не надані до заяви матеріали на підтвердження обставин викладених у заяві представника. Також суд виходив з того, що відповідач була належним чином повідомлена про судові засідання, призначені на 25.07.2024 року, 31.10.2024 року, 05.02.2025 року, 22.05.2025 року, 23.06.2025 року, 12.11.2025 року, 03.02.2026 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи конвертами з повернутими поштовими відправленнями судових повісток за адресою реєстрації відповідача як внутрішньо переміщеної особи з відмітками "адресат відсутній". Тобто, вважав суд, посилання відповідача на необізнаність про розгляд справи спростовуються наявними у справі доказами та не можуть бути визнані поважною причиною для перегляду заочного рішення. Суд зазначив, що оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення, у зв`язку із чим у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відповідача слід відмовити.

На вказане рішення адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, яка діє від імені ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити постанову про відмову в позові повністю. При цьому вона послалася на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема вказала, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що суд порушив ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до вказаної норми, а у цій справі відсутні первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів, зокрема відсутня заява на видачу готівки за підписом відповідача. При цьому зазначила, що розрахунок заборгованості не є належним доказом, а договір про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток не підписаний відповідачем.

Також зазначила, що суд порушив норми процесуального права (ст.ст.76, 77, 81 ЦПК України) та принципи захисту слабкої сторони у відносинах з фінансовою установою, що призвело до неправильного розподілу тягаря доказування і безпідставного покладення на відповідача обов`язку повернути кошти за неіснуючим кредитним договором.

Також вказала, що оскаржуване рішення є невмотивоване, внутрішньо суперечливе та необґрунтоване.

Отже, вказане заочне рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог і не оскаржується в тій частині, в якій було відмовлено у задоволенні позовних вимог

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

05.10.2018 року ОСОБА_1 уклала із ПАТ "МТБ Банк" Договір про надання санкціонованого овердрафту на картковий рахунок № НОМЕР_1 від 05.10.2018 року, відповідно до умов якого відповідачу надано Держателю санкціонований овердрафт у гривні, який є відкличним та призначений для проведення платежів з використанням платіжної картки держателя, для оплати послуг торговельної і сервісної мережі, одержання готівкових коштів понад залишок коштів на картковому рахунку в сумарному розмірі, що не перевищує ліміт санкціонованого овердрафту, який становить не більше 50 000,00 грн з можливістю одержання коштів в рамках відкритого ліміту санкціонованого овердрафту на період з 05.10.2018 року по 04.10.2019 року включно (а.с.5-6).

Вказаний договір складається з 4-х сторінок, на кожній з який наявний особистий підпис відповідача ОСОБА_1 .

Вказане підтверджується Анкетою-заявою про надання кредитного ліміту від 05.10.2018 року, яка також особисто підписана ОСОБА_1 (а.с.7).

В цій Анкеті-заяві вказані персональні дані позичальника, зокрема Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , її дохід (85 000 грн щомісячно), майно, яким вона володіє, а також бажана сума кредитного ліміту: 50 000,00 грн.

Пунктом 1.1. Договору овердрафту передбачено, що якщо ні одна із сторін до закінчення вказаного строку письмово не повідомила другу сторону про відмову користування/припинення надання користування лімітом санкціонованого овердрафту, період користування відкритим лімітом санкціонованого овердрафту автоматично продовжується на тих же умовах на кожні наступні 12 (дванадцять) місяців.

У відповідності до п.1.2. Договору овердрафту, держатель сплачує банку плату за користування санкціонованим овердрафтом (далі – Плата), що є фіксованою та становить 3,5%. Плата нараховується Банком щомісяця на суму використаного ліміту овердрафту, в день закриття розрахункового циклу місяця, в якому були проведені розрахункові операції. Для цілей даного Договору під "розрахунковим циклом" сторони розуміють календарний місяць, а днем закриття розрахункового циклу вважається передостанній робочий день календарного місяця.

Згідно з п.2.1. Договору овердрафту здійснення Плати відбувається раз на місяць, в день закриття розрахункового циклу шляхом списання Банком відповідної суми за рахунок доступного ліміту санкціонованого овердрафту.

Як встановлено п.2.2. Договору овердрафту, погашення заборгованості здійснюється держателем не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникла така заборгованість. Розмір щомісячного обов`язкового мінімального платежу визначається банком та становить не менше 5% від суми використаного ліміту овердрафту на кінець розрахункового циклу попереднього місяця. У будь-якому випадку заборгованість в рамках ліміту санкціонованого овердрафту за цим договором повинна бути погашена держателем у повному обсязі до кінцевого строку дії договору.

Відповідно до п.2.3. Договору овердрафту, у випадку перевищення держателем ліміту санкціонованого овердрафту на рахунку та/або технічного (несанкціонованого) овердрафту на картковому рахунку, держатель зобов`язується відшкодувати банку суму заборгованості за таким перевищенням ліміту санкціонованого (несанкціонованого) овердрафту відповідно до чинних на дату виникнення технічного овердрафту на рахунку та/або технічного (несанкціонованого) перевищення ліміту овердрафту на картковому рахунку тарифів банку.

Згідно п.2.3.1. Договору овердрафту, держатель зобов`язаний у строки та у розмірах, які встановлені п.п.2.2 цього договору, здійснювати оплату за овердрафтом і в строки та в розмірах, які встановлені п.1.2 цього договору здійснювати оплату за користування санкціонованим овердрафтом.

У випадку, якщо сплата заборгованості за лімітом овердрафту не була здійснена повністю та вчасно, відповідно до п.2.2 цього Договору, вся сума заборгованості вважається простроченою. Плата за користування санкціонованим овердрафтом визначається згідно Тарифів Банку та нараховується санкціонованим овердрафтом за кожен місяць простроченої заборгованості.

Відповідно до п.1.5. договору, якщо банк відповідно до умов наданого договору вимагає здійснення платежів, які не настали, або повернення санкціонованого овердрафту, такі платежі або повернення санкціонованого овердрафту здійснюється держателем протягом 3 робочих днів з дня отримання від банку повідомлення про таку вимогу. Якщо держатель не здійснює платежі або повернення санкціонованого овердрафту у вказаний період, вимога банку усуває чинність.

Відповідно до п.п.3.2.1, п.п.3.2.2 Договору овердрафту, банк зобов`язується надати держателю ліміт санкціонованого овердрафту.

Як вбачається з виписки про рух коштів по особовому рахунку ОСОБА_1 , на виконання положень договору про надання санкціонованого овердрафту на картковий рахунок № НОМЕР_1 від 05.10.2018 року, позивачем встановлено відповідачу кредитний ліміт.

Відповідно до п.п.3.2.9. Договору овердрафту, у разі затримання держателем сплати грошових коштів в оплату частини заборгованості за санкціонованим овердрафтом та/або плати щомісячних платежів, що визначені договором, а також у разі настання заборгованості за санкціонованим овердрафтом, строк сплати якої ще не настав, в повному обсязі.

Відповідно до п.п.3.2.10. Договору овердрафту, банк має право вимагати повністю повернути суму кредитних коштів у будь-який час з попередженням Держателя про таку вимогу за 30 календарних днів.

Згідно з п.4.2. Договору овердрафту, збитки, завдані банку держателем внаслідок невиконання положень цього договору, підлягають негайному відшкодуванню з боку держателя на першу вимогу банку.

Позивачем надано Рух коштів по особовому рахунку (банківська виписка з рахунку) ОСОБА_1 за період з 05.10.2018 по 14.09.2021 (особовий рахунок НОМЕР_3 за договором № 363155 від 05.10.2018 року), яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи (а.с.10-16).

За вказаною випискою вбачається рух коштів по вказаному рахунку, вбачається, що відповідач отримала кредитні кошти в сумі 50 000,00 грн, користувалася ними.

Відповідно до наданої позивачем Заборгованості за договором № 363155 від 05.10.2018 року ( ОСОБА_1 ) станом на 15.09.2021 року у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у сумі 78 039,93 грн, з яких: 50 000,00 грн – заборгованість за тілом (22 006,33 грн – залишок заборгованості за санкціонованим овердрафтом; 22 993,67 грн – залишок заборгованості за простроченим санкціонованим овердрафтом); 8 590,48 грн – заборгованість за процентами; 19 449,45 грн – заборгованість за комісіями по розрахунково-касовому обслуговуванню (а.с.4).

З метою врегулювання спору досудовому порядку 08.07.2021 року позивач направив ОСОБА_1 вимогу за вих. № 66/18/07 від 08.07.2021 року про сплату заборгованості за договором, відповіді на яку не надано.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями ст.1050 ЦК України:

--- якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу (частина 1);

--- якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2).

За змістом ст.10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України: позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1); позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3).

За положеннями ст.1054 ЦК України:

--- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1);

--- до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2);

--- особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Щодо укладення / неукладення кредитного договору

У справі встановлено, і про це обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, що 05.10.2018 року ОСОБА_1 уклала із ПАТ "МТБ Банк" Договір про надання санкціонованого овердрафту на картковий рахунок № НОМЕР_1 від 05.10.2018 року, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн за відповідними умовами, на період з 05.10.2018 року по 04.10.2019 року включно, з можливістю продовження договору.

Вказане підтверджується самим вказаним Договором про надання санкціонованого овердрафту на картковий рахунок № НОМЕР_1 від 05.10.2018 року, який підписаний особисто відповідачем ОСОБА_1 , Анкетою-заявою про надання кредитного ліміту від 05.10.2018 року, підписаною особисто відповідачем, Розрахунком боргу станом на 15.09.2021 року та банківською випискою з рахунку.

Щодо наявності та розміру кредитної заборгованості

За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач – це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Згідно зі ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній з 10 червня 2017 року, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) – це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, регулювання правовідносин кредитодавця зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, – також Закон України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023 року.

Відповідно до п.17 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5%; протягом наступних 120 днів – 1,5%.

У цій справі кредитний договір був укладений 05.10.2018 року, тобто до внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вже вказувалось, рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 50 000,00 грн заборгованості за овердрафтом та 8 590,48 грн заборгованості за процентами і не оскаржується в частині відмови в позові.

Відтак, за відсутності доводів апеляційної скарги щодо вирішення справи в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за простроченою комісією за надання кредиту у розмірі 19 449,45 грн, суд апеляційної інстанції у вказаній частині оскаржуване рішення не переглядає.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.

Так, суд апеляційної інстанції враховує наявність банківської виписки з рахунку, Розрахунку заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Крім того, згідно з Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.

За таких обставин, враховуючи наявність банківської виписки, яка підтверджує рух коштів, Розрахунку заборгованості, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення вказаної кредитної заборгованості, яка складається з: 50 000,00 грн – заборгованість за овердрафтом; 8 590,48 грн – заборгованість за процентами.

Сторона відповідача належними доказами не спростувала відсутність підстав для задоволення позову, її посилання на неіснуючий кредитний договір належними доказами не доведено.

Таким чином, рішення суду в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на порушення судом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відсутність первинних документів, які підтверджують видачу кредитних коштів, зокрема відсутність заяви на видачу готівки за підписом відповідача, непідписання відповідачем договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток, а також те, що розрахунок заборгованості не є належним доказом. При цьому апеляційний суд враховує невідповідність встановленим обставинам вказаних посилань, зокрема наявність доказів, які підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме банківської виписки з рахунку, Розрахунку заборгованості, а також підписаних особисто відповідачем Анкети-заяви про надання кредитного ліміту від 05.10.2018 року та Договору про надання санкціонованого овердрафту на картковий рахунок № НОМЕР_1 від 05.10.2018 року. Анкета-заява містить бажану суму кредитного ліміту – 50 000,00 грн, банківська виписка та Розрахунок заборгованості підтверджують отримання кредитних коштів та розмір заборгованості.

Також слід залишити поза увагою й посилання скаржника на невмотивованість, необгрутованість й суперечливість рішення, а також порушення судом норм процесуального права (ст.ст.76, 77, 81 ЦПК України) та принципів захисту слабкої сторони у відносинах з фінансовою установою. При цьому суд апеляційної інстанції враховує недоведеність вказаних посилань, враховує, що у справі позивачем підтверджено належними доказами як сам факт укладення між сторонами кредитного договору, так і наявність відповідної кредитної заборгованості.

Висновки суду апеляційної інстанції

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а вказане рішення – без змін.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Сікорської Ірини Станіславівни, яка діє від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 лютого 2026 року в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.

Це ж рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку не переглядалось, як таке, що не оскаржувалось.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови – 13 липня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська