Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №521/18534/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/862/26

Номер справи місцевого суду: 521/18534/25

Головуючий у першій інстанції Бобуйок І. А.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

захисника ОСОБА_1 - адвоката Купріної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Купріна Ірина Володимирівна, на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Відповідно до адміністративних матеріалів, 11.10.2025 року, о 23 год., 30 хв., у м. Одесі по вул. Ак. Філатова, буд. 41/1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП.

Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Хаджибейським районним судом м. Одеси від 21 січня 2026 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.29-30).

Не погоджуючись із вказаною вище постановою, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Купріна І.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.33-35).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується доказами, наявними у справі про адміністративне правопорушення, а саме даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1, №480716 від 12.10.2025 року, з додатками.

Однак, Одеський апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Відповідно положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ст. 251 КУпАП).

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у справі № 216/5226/16-а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17.

Так, диспозиція ст. 130 КУпАП передбачає керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а також визначає спеціального суб`єкта – водія транспортного засобу.

Водій-особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР).

Крім того, п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходить із того, що під керуванням транспортним засобом розуміється умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.

Обставина керування особою транспортним засобом обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до матеріалів справи долучені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1, №480716 від 12.10.2025 року (а.с.1);

- довідка про отримання (неотримання) особою посвідчення водія (а.с.3);

- довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с.4);

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5);

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.6);

- цифровий носій відеозапису події порушення (а.с.7).

На оглянутих апеляційним судом відеозаписах вбачається як автомобіль «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , повертає ліворуч, але запис переривається на в`їзді у двір будинку. Наступний запис починається з того, що працівники патрульної поліції під`їжджають до припаркованого автомобіля, в якому сидить ОСОБА_1 .

Проте, вищевказаний відеозаписи не містить доказів ані моменту зупинки ОСОБА_1 під час керування автомобілем «Lexus» д.н.з. НОМЕР_1 , ані руху зазначеного транспортного засобу в той момент, коли ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля до зупинки.

Тобто, матеріали справи взагалі не мають об`єктивних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, будь-яких належних і допустимих доказів, зокрема долученими до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1, №480716 від 12.10.2025 року відеозаписами, факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а саме автомобілем, марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , та зупинення працівниками поліції під час руху транспортного засобу під його керуванням, встановлених за допомогою об`єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону), матеріали справи не містять, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наведене у своїй сукупності вказує на недоведеність у ході провадження у цій справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а тому доводи апеляційної скарги щодо не керування ОСОБА_1 автомобілем марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , є обґрунтованими, заслуговують на увагу, та підтверджуються матеріалами справи.

Апеляційний суд зауважує, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Отже, встановлені у справі обставини свідчать про те, що суд першої інстанції поверхово і без наявності належних об`єктивних доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, визнав його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відсутність у справі доказів факту керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння виключає можливість притягнення її до відповідальності за ст. 130 КУпАП, оскільки не містить обов`язкової складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як визначено п.43 Рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п.282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Верховний Суд у своїй постанові від 08.07.2020 року по справі №463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів керування ним транспортним засобом.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП - скасуванню із закриттям провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130 КУпАП.

Керуючись п.1, ч.1 ст. 247, ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Купріна Ірина Володимирівна, задовольнити.

Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 січня 2026 року скасувати.

Прийняти постанову, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда