Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №490/1607/26 — Миколаївський апеляційний суд

13.07.26

33/812/299/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/1607/26

Номер провадження: 33/812/299/26

Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участю: захисника – адвоката Рвачова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Рвачова Олексія Олександровича на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 599330 від 24 лютого 2026 року, ОСОБА_1 23 лютого 2026 року о 23 год 24 хв керував транспортним засобом Daewoo Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Миколаєві по вул. Поштовій,52 в стані алкогольного сп?яніння. Огляд проводився в установленому порядку в медичному закладі КНП Миколаївський обласний центр психічного здоров?я МОР у лікаря нарколога та підтверджується медичним висновком №226 від 24 лютого 2026 року. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

He погодившись із зазначеною постановою суду, 29 червня 2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Рвачов О.О. подав до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняту нову, якою закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом в даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви в суду.

Крім цього, на думку захисника рапорт поліцейського також не може бути визнаний судом, як належний та допустимий доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП , оскільки у розумінні ст. 251 КУпАП, рапорт не може вважатися належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Така, позиція сторони захисту повністю узгоджується із висновком Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, який викладений у Постанові від 20.05.2020 року в справі за № 524/5741/16-а.

Сторона захисту вважає, що лікар нарколог грубо порушив встановлений законом порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому результати такого огляду є недійсними.

Зокрема, результати медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння вважаються достовірними за умови, що вони були отримані під час медичного обстеження, поєднаного з лабораторними дослідженнями, результати яких зафіксовані в акті та висновку

ОСОБА_1 пояснював, що його було доставлено до КНП «МОЦПЗ» МОР для проходження огляду на стан сп`яніння. Однак, встановлюючи діагноз алкогольне сп`яніння у вищезгаданому закладі охорони здоров`я лікарем внаслідок грубого порушення вимог Інструкції № 1452/735, не було проведено обов`язкових лабораторних досліджень, а було запропоновано лише один раз продути прилад «Drager».

Адвокат звертає увагу, що у відповідь на адвокатський запит № 130/02/03 від 02.03.2026 року на адресу АБ «Братів Федорових» надійшов лист № 01-477 від 09.03.2026 року, до якого долучено копію Акту медичного огляду № 226 від 24.02.2026 року, яка також підтверджує, що у ОСОБА_1 жодних зразків його біологічного середовища відібрано не було .

За такого, не відібрання лікарем-наркологом у ОСОБА_1 зразків його біологічного середовища було незаконним, а відповідно результати проведеного огляду є недійсними зважаючи на наступне.

Однак, не зважаючи на вищевикладене, встановлюючи діагноз сп`яніння у КНП «МОЦПЗ» МОР лікарем не було проведено обов`язкових лабораторних досліджень — газорідинної хроматографії з полум`яно іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі.

Таким чином, зважаючи на те, що стан нібито алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 був діагностований без проведення обов`язкових лабораторних досліджень, огляд ОСОБА_1 було проведено з порушенням п. 8 та п. 14 Розділу III Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 року та є недійсним в силу положень п. 21 Розділу III Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 року та ч. 5 ст. 266 КУпАП.

Крім цього, захисник зауважує, що Інструкцією не передбачено можливості застосування лікарем у лікувальному закладі, технічних засобів контролю типу «Драгер» даною в ході медичного огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Також, захисник зазначає про те, що адвокатським бюро «Братів Федорових» з метою проведення експертного дослідження були направлені медичні документи( висновок та Акт огляду ) на адресу Заступника генерального директора з наукової роботи та освітньої діяльності Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я», судовому експерту ОСОБА_3 .

У відповідь на вищевказану заяву надійшов лист № 01/10/820 (копія міститься в матеріалах справи) згідно якого вбачається, що з Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.06.2026 9 перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 226 від 24.02.2026 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слідує, що позитивний тест на алкоголь не було підтверджено лабораторним дослідженням. Діагностика наркотичного сп`яніння проведена не була. Остаточний висновок про стан сп`яніння зроблено без лабораторного підтвердження. Це суперечить вимогам пунктів 6, 7, 8, 9, 14, 15 розділу ІІІ Наказу та пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Крім цього, адвокат зауважує, що з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 його прав передбачених ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП, що свідчить про порушення останніми цілої низки правових норм, зокрема ч. 3 ст. 29 та ст. 59 Конституції України, які є нормами прямої дії та гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право скористатися правовою допомогою захисника.

Також, захисник звертає увагу на те, що в матеріалах даної справи відсутні письмові документи про те, що працівниками поліції було відсторонено ОСОБА_1 від керування автомобілем, що ставить під сумнів законність дій працівників поліції та викладені в протоколі обставини, у зв`язку з чим дана справа підлягає закриттю.

Однак, при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції не було враховано вищевикладені обставини та факти, що свідчить про помилковість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності

Відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши захисника ОСОБА_1 – адвоката Рвачова О.О., перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України ( ст. 246 КУпАП).

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248 КУпАП).

Відповідно до ч.1 ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Згідно ст. 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові суду.

З вказаним висновком суд апеляційної інстанції погоджується в повному обсязі з огляду на таке.

За положеннями пункту 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2, 3, 6, 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 599330 від 23 лютого 2026 року, ОСОБА_1 24 лютого 2026 року о 23 год 24 хв керував транспортним засобом Daewoo Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Миколаєві по вул. Поштовій, 52 в стані алкогольного сп?яніння. Огляд проводився в установленому порядку в медичному закладі КНП Миколаївський обласний центр психічного здоров?я МОР у лікаря нарколога та підтверджується медичним висновком №226 від 24 лютого 2026 року. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

До протоколу додано Акт огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що водій від проходження огляду на місці зупинки відмовився (не зміг пройти огляд на місці). Також зазначено, що у водія були наявні такі ознаки алкогольного сп?яніння як: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло.

Стан алкогольного сп?яніння ОСОБА_1 підтверджено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 226 від 24 лютого 2026 року, виданий КНП «МОЦПЗ» МОР, згідно якого ОСОБА_1 24 лютого 2026 року о 00 год 15 хв перебував в стані алкогольного сп`яніння (вміст алкоголю 1,80 ‰).

Також, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено диск, який містить відеозапис з боді камери працівників поліції. Переглянувши наявний на диску відеозапис, судом встановлено, що 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та під час перевірки документів та встановленням особи водія, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп?яніння. У зв`язку з чим, працівники поліції запропонували водію пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. Водій погодився, однак огляд на місці не пройшов. При цьому, працівник поліції декілька разів пояснював водію як саме треба продувати Драгер і до якого моменту. Водій в свою чергу наче й намагався виконати рекомендації працівника поліції, однак його неодноразові спроби не дали результату. Після чого працівник поліції запропонував водію пройти огляд в медичному закладі, на що він в решті решт погодився. В медичному закладі ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп?яніння за допомогою спеціального технічного приладу Драгер і отримав результат 1,80 ‰. Будь яких заперечень щодо отриманого результату чи то щодо стану алкогольного сп?яніння ОСОБА_1 не зазначав.

Апеляційний суд враховує, що обставини фабули адміністративного правопорушення, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та норма інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю узгоджуються із дослідженими судом апеляційної інстанції відеозаписами, що містяться на диску.

Відеозапис, що міститься в матеріалах справи є одним із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, на якому зафіксована подія правопорушення, який суд оцінює в сукупності з іншими долученими до протоколу доказами, які досліджені судом, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказані докази свідчать, про те що водій ОСОБА_4 23 лютого 2026 року о 23 год 24 хв керував транспортним засобом Daewoo Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Миколаєві по вул. Поштовій, 52 в стані алкогольного сп?яніння.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях водія ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, є правильним.

При накладенні стягнення на водія, визначенні його виду та розміру, судом першої інстанції дотримані загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначені статтею 33 КУпАП.

Аргументи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом в даній справі, апеляційний суд відхиляє з таких мотивів.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про порушення процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами.

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 передбачено обов`язкове проведення лабораторних досліджень виключно з метою встановлення факту вживання наркотичних засобів або психотропних речовин.

Пунктом 8 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу (п. 12 Інструкції).

Згідно з п. 13 Розділу ІІІ Інструкції якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження сечі (іншого біологічного середовища в разі неможливості взяття сечі) та крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений.

Таким чином, у закладі охорони здоров`я визначення стану алкогольного сп`яніння шляхом відібрання крові як біологічного середовища проводиться лише у наведених вище випадках.

Отже, твердження захисника – адвоката Рвачова О.О. про недотримання закладом охорони здоров`я вимог п. 8 розділу ІІІ Інструкції, а саме не проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі, безпідставні, оскільки обов`язковість проведення такого дослідження вимагається у разі проведення огляду із застосуванням тесту та його позитивного результату, тоді як огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився із застосуванням спеціального технічного засобу Alcotest Drager ARLM 7510, що узгоджується як з положеннями як п. 8, так і п. 2 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735.

Разом з цим, ОСОБА_1 не заперечував проти результату огляду та факту перебування в стані алкогольного сп?яніння, а також висновок за результатами огляду не оспорював.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що огляд на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 було проведено з дотриманням порядку, визначеного ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 та відповідних положень Інструкції № 1452/735, у КНП МОЦПЗ МОР.

Будь яких порушень Інструкції № 1452/735, Порядку № 1103 в діях працівників поліції та лікаря КНП МОЦПЗ МОР не встановлено під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , оскільки застосування в закладі охорони здоров`я законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки - приладу «Alcotest № 7510» Drager передбачено Порядком № 1103 та не заборонено вищезазначеною Інструкцією.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд відхиляє посилання захисника на те, щоІнструкцією не передбачено можливості застосування лікарем у лікувальному закладі, технічних засобів контролю типу «Драгер» в ході медичного огляду.

Що стосується посилання захисника на висновок спеціаліста, який був доданий ним під час розгляду справи в суді першої інстанції та який на його думку свідчить про недійсність висновку про наявність стану алкогольного сп?яніння у ОСОБА_1 , апеляційний суд не може надати йому належну оцінку з огляду на наступне.

Так, матеріали справи дійсно містять документ «Висновок спеціаліста», який адресовано адвокату Рвачову О.О., однак вказаний документ не містить обов`язкових його реквізитів, як то підпис особи яка його виконала та печатку відповідної установи.

Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції судом в установленому порядку жодної судової експертизи призначено не було, а відтак наявний у справі документ «Висновок спеціаліста» не можу бути оцінений судом як належним і допустимий доказ.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом в даній справі, слід зазначити наступне.

В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

До того ж, в обґрунтування оскаржуваної постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Також, апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення у даній справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.

Доводи захисника щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє як неприйнятні з огляду на встановлені під час перегляду відеозапису обставини. Зокрема, відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_1 неодноразово було наголошено про те, що транспортний засіб він залишає на місці зупинки та в подальшому ним не керує. Крім цього, працівниками поліції було викликано керівника ОСОБА_1 , який запевнив, що вказаний транспортний засіб він з «хлопцями» забере завтра з місця зупинки.

До того ж, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано про те, що транспортний засіб залишено на місці зупинки без порушення ПДР.

Аргументи захисника щодо не роз`яснення ОСОБА_1 його прав передбачених ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП, апеляційний суд відхиляє, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення у відповідній графі міститься підпис ОСОБА_1 про таке роз`яснення, а не відображення такого факту на відеозаписі не може свідчити про порушення процедури проведення огляду.

Інші аргументи, які містяться в апеляційній скарзі, не мають будь-якого вирішального значення в даній справі та не спростовують висновків суду.

Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України та яке було вчинено 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи "Ван де Хурк проти Нідерландів", §61, "Болдеа проти Румунії", §30, "Морейра Феррейра проти Португалії", § 84).

За такого, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п.43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості водія одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові та були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував усі обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 283, 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Рвачова Олексія Олександровича залишити без задоволення.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.В. Крамаренко