Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №475/296/26 — Миколаївський апеляційний суд

13.07.26

22-ц/812/1402/26

Справа № 4 75/296/26 Головуючий у 1-й інстанції Кащак А. Я.

Провадження № 22ц/812/1402/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 липня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , яка подана від його імені

представницею ОСОБА_2 ,

на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Кащака А. Я. у приміщенні суду у селищі Доманівка Миколаївської області о 9 год 30 хв зі складенням повного судового рішення у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія

«Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ ФК «ЄАПБ»)

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2026 року ТОВ ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 33 600 грн заборгованості за електронним кредитним договором.

В обґрунтування вимог зазначило, що 30 травня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9104421, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти на суму 7 000 грн строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою у розмірі 1% в день. Договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором.

16 січня 2026 року між первісним кредитором та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №16012026, за яким позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за раніше укладеним ним договором з ТОВ «Авентус Україна».

Посилаючись на ці обставини та наявність боргу позичальника перед первісним кредитором, право вимоги за яким перейшло до позивача, ТОВ ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка станом на дату передання права вимоги складається з 7 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 12 600 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 14 000 грн заборгованості за пенею та штрафами, а всього на загальну суму 33 600 грн.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 , діючи через свою представницю ОСОБА_2 , пред`явлений позов визнав частково, а саме в частині заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 000 грн та процентів за користування кредитом на суму 2 170 грн, посилаючись на наявність підстав для розрахунку процентів за користування кредитом відповідно до вимоги позивача про дострокове погашення кредитної заборгованості, за змістом якої після 30 червня 2025 року право позивача нараховувати проценти припинилось. Також посилаючись на Прикінцеві та перехідні положення ЦК України заперечував проти нарахування пені та штрафів. Зазначав про відповідну судову практику, просив про стягнення на його користь з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.

У відповіді на відзив позивач заперечив доводи ОСОБА_1 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та вказував, що сторони підписавши кредитний договір узгодили усі його істотні умови, а тому підстави їх невиконання відсутні.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2026 року позов ТОВ ФК «ЄАПБ» задоволено частково, ухвалено про стягнення на користь товариства з ОСОБА_1 заборгованості за договором від 30 травня 2025 року №9104421 в загальній сумі 19 600 грн. Розподілено судові витрати.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції виходив з доведення кредитором факту невиконання позичальником умов договору, з огляду на що стягнув з відповідача на користь фактора борг за тілом кредиту та нарахованими кредитором процентами за користування кредитом, та відмовив у стягненні пені та інших штрафних санкцій з підстав, зазначених відповідачем.

В апеляційній скарзі відповідач, діючи через свою представницю, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати в частині стягнення процентів за користування кредитом та стягнути їх у меншому розмірі 2 170 грн, ніж визначено позивачем та судом, тобто стягнути загальну суму боргу в розмірі 9 170 грн. В іншій частині рішення суду просив залишити без змін та вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що кредитором змінено строк виконання зобов`язання, з підстав, передбачених підпунктом 9 пункту 4.1. кредитного договору, внаслідок чого нарахування процентів за користування мають бути обмежені сумою 2 170 грн. Такі обставини підтверджені листом з вимогою до відповідача сплатити заборгованість, визначену станом на 30 червня 2025 року. Тобто ТОВ «Авентус Україна» скористався своїм правом та змінив строк виконання зобов`язання, втративши при цьому можливість здійснювати подальше нарахування процентів за користування кредитом.

За наведеного вважав, що усі подальші нарахування боржнику кредитором можливі лише в порядку статті 625 ЦК України, але такі вимоги позивачем до відповідача не пред`явлено.

Посилався на відповідну судову практику.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив доводи апеляційної скарги з раніше викладених ним аргументів, зазначивши про презумпцію правомірності правочину та узгодження сторонами істотних умов договору та про нарахування процентів в межах строку дії кредитного договору.

Додатково зазначав, що відповідач помилково вважає, що строк нарахування процентів за користування кредитом уже в день направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості, в той час як за її умовами, така заборгованість мала бути погашена впродовж 30 днів, тому проценти за користування кредитом мають нараховуватись до запропонованого строку погашення заборгованості.

Вважав ухвалене місцевим судом рішення законним та обґрунтованим.

Посилався на відповідну судову практику та заперечував щодо можливості застосування у цій справі судової практики зазначеної відповідачем.

Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 11 та 25 червня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 1046, 1049 ЦК України визначається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

З матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 , після ознайомлення ним з основними умовами кредитування, укладено кредитний договір на суму 7 000 грн строком на 360 днів та зі сплатою стандартної процентної ставки у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, які підлягають сплаті кожні 30 днів і з поверненням кредиту відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту, яка є додатком до договору та зі сплатою штрафів за невиконання умов договору( а.с.7-19).

Паспорт споживчого кредиту підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора Н8121, а кредитний договір та таблиця обчислення вартості кредиту - А1793 (а.с. 7-19).

На виконання умов укладеного договору, в цей же день 30 травня 2025 року о 15 год 51 хв ТОВ «Пейтек» успішно перераховано кошти у розмірі 7 000 грн за договором №9104421 від 30 травня 2025 року на платіжну картку НОМЕР_1 (а.с.22).

Оскільки загальна сума боргу за електронним кредитним договором позичальником у визначений його умовами строк не була погашена, то передана ТОВ «Авентус Україна» 16 січня 2026 року за договором факторингу №16012026 (а.с. 28-35) фактору - ТОВ ФК «ЄАПБ», в тому числі і за договором, укладеним з ОСОБА_1 (а.с.35) та зі здійсненням обумовленої договором оплати за набуті права( а.с.34).

Обставини укладення кредитного договору та отримання за ним коштів позичальником не заперечуються, і в апеляційному порядку за скаргою позичальника не переглядаються, оскільки відповідачем оскаржено рішення суду лише в частині правильності нарахування процентів. Рішення суду в частині відмови у стягненні нарахування штрафних санкцій позивачем також не оскаржено та не є предметом апеляційного перегляду.

Так, у змісті поданої скарги відповідач зазначив, що проценти за користування кредитними коштами за умовами укладеного договору мають бути нараховані в розмірі 2 170 грн, починаючи з дня отримання кредиту та до 30 червня 2025 року, як дня направлення вимоги про дострокове погашення кредиту, виходячи зі зміни первісним кредитором строку виконання грошового зобов`язання.

Підпунктом 9 пункту 4.1. розділу 4 кредитного договору його сторонами визначено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених у пункті 5.4. договору, а саме у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць. Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк повернення якого ще не настав у повному обсязі. В даному випадку споживач повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів протягом 30ти календарних днів, з дня отримання від товариства повідомлення про таку вимогу (а.с.7-15).

Таким чином, у випадку направлення кредитором вимоги на адресу споживача про повернення кредиту, строк виконання якого не настав, та у разі невиконання споживачем цієї вимоги, днем виконання кредитного зобов`язання є 31 день з моменту отримання споживачем такої вимоги.

Як вбачається з розрахунку кредитної заборгованості, наданого позивачем, та не заперечується відповідачем, після отримання кредиту жодних погашень ним не здійснено.

Тому, 30 червня 2025 року первісним кредитором на електронну пошту позичальника ОСОБА_1 направлено вимогу про дострокове погашення простроченої та поточної заборгованості, нарахованої станом на 30 червня 2025 року, в загальному розмірі 9170 грн, яка складалася з: 7 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 2 170 грн заборгованості за процентами за користування кредитом (а.с.22).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

За змістом частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

В той же час, позичальнику ОСОБА_1 розраховано заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 15 січня 2026 року у розмірі 12 600 грн в межах строку кредитування (а.с.23-27), замість їх нарахування відповідно до пунктів 4.1, 5.4 договору та частини 2 статті 1050, частини 1 статті 1048 ЦК України, тобто виходячи із суми нарахованих кредитором процентів станом на 30 червня 2025 року плюс проценти за місяць невиконання споживачем вимоги, що в цілому складає суму боргу за процентами за користування кредитом в розмірі 4 340 грн.

За наведених обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги частково слушними, внаслідок чого судове рішення, як в цій частині, так і в загальній частині задоволених вимог, а також частині розподілених витрат підлягає зміні відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, яким з відповідача на користь позивача слід стягнути проценти за користування кредитом в розмірі 4 340 грн, внаслідок чого слід змінити загальну суму боргу, яка підлягає стягненню та визначити її в розмірі 11 340 грн.

У зв`язку зі зміною рішення суду також слід змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат, зазначивши про стягнення з відповідача на користь позивача 898 грн 56 коп. судового збору, сплаченого в суді першої інстанції, а з ТОВ ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 1 683 грн 20 коп. судового збору сплаченого ним в суді апеляційної інстанції та 1 185 грн витрат на правову допомогу.

Також у змісті апеляційної скарги відповідачем зазначено про понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, яка ним визначена у орієнтовному розмірі 1000 грн, але при тому до скарги надано додатки на суму витрат 2 500 грн, без приведення аргументації для їх стягнення, внаслідок чого відповідно до частини 1, 2 та 4 статті 141 та статті 137 ЦПК України, з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 000 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені представницею ОСОБА_2 , задовольнити частково .

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2026 року в частині задоволених вимог та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №9104421 від 30 травня 2025 року загальну суму заборгованості в розмірі 11 340 грн, яка складається з: 7 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 4 340 грн боргу за процентами за користування кредитом, а також 898 грн 56 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 1 185 грн витрат на правничу допомогу, понесену у суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 1 683 грн 20 коп. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи, та 1 000 грн витрат на правничу допомогу, надану під час апеляційного перегляду справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова