Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №445/2417/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 445/2417/25 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський О.М.

Провадження № 33/811/997/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисників - адвокатів Клострейх О.В. ( у режимі відеоконференції) та ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги захисників особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокатів Клострейх Олени Володимирівни та Сеньківа Олега Ярославовичана постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 28 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до п.5 ч.2ст.4 ЗУ "Про судовий збір" стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, із наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 459573 від 20.09.2025 року, вбачається, що такий складено за фактом, що ОСОБА_2 20.09.2025 року о 11 год. 47 хв., в м. Золочеві, по вул. Мазепи, 1, керував автомобілем марки «Мітсубісі Паджеро Спорт», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, результат газоаналізатору «Драгер» 0,44 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9.а "Правил дорожнього руху України", затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначену постанову оскаржили захисники особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокати Клострейх О.В. та Сеньківа О.Я.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат Клострейх О.В. просить постанову суду скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Наведене обґрунтовано тим, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушення норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не використовував жоден автомобіль як водій за його прямим призначення та своїми діями не приводив його у рух, таким чином пропозиція поліцейських пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння виходь поза межі їх компетенції та не відповідає закону.

Вказує, що відповідно до протоколу час керування о 11:47, та з відео вбачається, що в цей час автомобіль перебував у нерухомому стані.

Зазначає, що відеозапис є неповним та не безперервним.

Стверджує, що після проведення огляду на місці працівник поліції повідомляє результат, та не пропонує проїхати в медичний заклад.

Акцентує увагу на тому, що поліцейські здійснили провокаційні дії відносно ОСОБА_2 , зокрема вбачаючи у нього ознаки алкогольного сп`яніння, надали йому вказівку сісти за кермо та перемістити транспортний засіб в інші місце, після чого звинуватили ОСОБА_2 у керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Вказує, що матеріали справи не містять доказів законного використання технічного засобу вимірювання, так як Alcotest 6810 Drager ARBH - 5138 - не видавався працівнику поліції Ципку М.Я.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат Сеньків О.Я. просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Наведене обґрунтовано тим, що суд спрощено та не об`єктивно підійшов до судового розгляду даної справи, порушив принцип презумпції невинуватості, закріплений в ст. 62 Конституції України.

Вказує, що Золочівським РВП ГУНП у Львівській області не усунено недоліки зазначені в постанові районного суду від 11.12.20225 року, які унеможливлювали розгляд даної справи в суді.

Зазначає, що працівниками поліції перед оглядом на стан алкогольного сп`яніння не були зазначені ознаки алкогольного сп`яніння.

Звертає увагу на те, що на відеозапис відсутні дані про оформлення працівниками поліції акту огляду на стан сп`яніння та направлення на огляд.

Окрім того, до матеріалів справи долучено направлення на огляд датоване 20.08.2025, хоча протокол серії ЕПР 1 №459573 складався 20.09.2025 року.

Стверджує, що на тесті №7956 з Alcotest Drager 6810 слово «згоден» написав особисто працівник поліції Ципко М.Я. , що підтверджується долученими відеоматеріалами і останній не заперечив це в судовому засіданні.

Вказує, що ОСОБА_2 не був відсторонений працівниками поліції від керування транспортним засобом.

Заслухавши виступ захисників - адвокатів Клострейх О.В. та Сеньківа О.Я., які підтримали подані апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтами в їх апеляційних скаргах не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння від 20.09.2025 року, де вказано результат тесту газоаналізатору «Драгер» - 0,44 проміле, результатом тесту № 7956 від 20.09.2025 року до протоколу серії ЕПР1 № 459573 від 20.09.2025 року, направленням на огляд водія до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану сп`яніння, відеозаписом з камери вуличного спостереження, відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, а тому останнього слід притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні ним вимог 2.9 «а» ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_2 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_2 всі його процесуальні права.

Наведені докази, в тому числі і відеозапис, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_2 .

Відеозапис досить детально фіксує спілкування ОСОБА_2 із працівником поліції від моменту його зупинки, пропозиції пройти тест на стан сп`яніння, процес проходження тесту, його результат, фактичну відмову від проходження огляду в медичному закладі. Жодних сумнівів у достовірності цього відеозапису у суду не виникає.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд приймає до уваги незначні розбіжності у зазначені часу керування транспортного засобу в протоколі про адміністративне правопорушення та часу, зазначеного на відеозаписі, однак такі відомості не є вирішальними та такими, які б беззаперечно свідчили про необхідність скасування законної та обґрунтованої постанови судді.

Твердження захисника - адвоката Клострейх О.В. про те, що після проведення огляду на місці працівник поліції повідомляє результат, та не пропонує проїхати в медичний заклад, суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги, оскільки вони не узгоджуються з фактичними даними справи. Із відеозапису № 01584@2025092014375310 вбачається, що ОСОБА_2 пропонували пройди огляд в медичному закладі, однак останній відмовився. Таким чином, зазначений довід є голослівним та спростовується матеріалами справи.

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_2 не був відсторонений працівниками поліції від керування транспортним засобом, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки ця інформація міститься у графі 7 протоколу про адміністративне правопорушення та підтверджується відеозаписом.

Доводи апеляційної скарги, що відповідно до протоколу час керування о 11:47, та з відео вбачається, що в цей час автомобіль перебував у нерухомому стані та те, що до матеріалів справи долучено направлення на огляд датоване 20.08.2025, хоча протокол серії ЕПР 1 №459573 складався 20.09.2025 року, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винність ОСОБА_2 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Розглядаючи клопотання захисника - адвоката Клострейх О.В. про залучення прокурора до участі в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 250 КУпАП визначено повноваження прокурора при здійснені прокурорського нагляду.

Чинним КУпАП передбачено, що участь прокурора є обов`язковою при розгляді судом справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією. Участь прокурора у розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, не передбачено.

У рішенні від 30.08.2023 по справі № 208/712/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у частині першій статті 250 КУпАП для прокурора та його заступника передбачено право брати участь у розгляді справи. Однак процесуального порядку забезпечення такої участі не передбачено ні цим Кодексом, ні Законом України «Про прокуратуру», ані підзаконними нормативно-правовими актами. Законодавець у главі 21 КУпАП «Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення» не включає прокурора до складу учасників цього провадження.

Крім іншого Велика Палата зазначає, що уповноважений орган Національної поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення фактично виконував функцію обвинувачення та разом із протоколом скерував до суду одержані ним письмові докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Фігурка проти України» (№ 28232/22) також підтримав вказану позицію, зокрема зазначаючи, що відсутність сторони обвинувачення під час апеляційного перегляду судом постанови про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за умови дотримання об`єктивного та суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, не порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для залучення прокурора до участі у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 .

Переглядаючи доводи апелянта щодо можливості застосування більш м`яке стягнення, ніж передбачене законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

За змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із аналізу вказаної норми закону убачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.

У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто, у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом. А тому, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії права, про що просить захисник у апеляційній скарзі.

Щодо клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі до моменту звільнення з військової служби, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Згідно положень ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено право суду (судді) зупиняти провадження у справах про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП за обставин, наведених апелянтом у його клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Вказане положення кримінального процесуального закону орієнтує суд на те, що ухилення від явки до суду, захворювання на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу або перебування обвинуваченого на військовій службі за призовом під час мобілізації, унеможливлює проведення судового провадження щодо нього та вимагає зупинення такого провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби.

Також законодавством передбачено можливість суду зупиняти провадження у справах внаслідок захворювання (п. 2 ч. 2 ст. 252 ЦПК України, п. 1 ч. 2 ст. 236 КАС України).

Водночас у законодавстві про адміністративні правопорушення такої можливості немає.

У цьому випадку застосування аналогії права є неприйнятним.

Крім того, посилання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на рішення районних судів України, як на сталу судову практику, є недоречним, оскільки в України не існує прецедентного права і рішення районних судів не є обов`язковими для рішень інших судів.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час розгляду справи як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, не є обов`язковою.

Крім того, ОСОБА_2 скористався правовою допомогою адвокатів Клострейх О.В. та Сеньківа О.Я., які в його інтересах мають право подати суду пояснення, клопотання та докази в даній справі та висловити позицію щодо складеного відносно ОСОБА_2 протоколу.

Всі інші доводи апеляційних скарг судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження, апелянтом не надано.

З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційних скарг щодо скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 28 травня 2026 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційні скарги захисників особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокатів Клострейх Олени Володимирівни та Сеньківа Олега Ярославовича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк