Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №466/3321/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/3321/26 Головуючий у 1 інстанції: Торська І. В.

Провадження № 33/811/1081/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисника – адвоката Стефановича Ю.М., представника потерпілої – адвоката Ільків Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Стефановича Юрія Михайловича на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн., 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень, 60 копійок).

Згідно з постановою судді, 09.03.2026 року близько 10 години гр. ОСОБА_1 за місцем свого проживання АДРЕСА_1 ухилялася від виконання батьківських обов`язків щодо виховання її малолітнього сина – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 учня 5-Г класу СЗШ №97, що за адресою: м.Львів, вул.І.Миколайчука, 18, а саме не спілкувалася з ним у достатній кількості, не здійснювала контролю за поведінкою дитини, не проводила з ним профілактичних бесід виховного характеру, не прищепила йому поваги та цінності до матеріальних речей інших осіб. Внаслідок чого, останній під час уроку музичного мистецтва у присутності інших учнів порушував дисципліну заважав навчальному процесу, відволікав однокласників від занять та умисно наступив декілька разів на курточку свого однокласника – ОСОБА_3 , яка знаходилась на підлозі у результаті таких дій було пошкоджено мобільний телефон, що знаходився у цій куртці чим могла бути завдана ОСОБА_3 моральна та матеріальна шкода, а також порушив громадський порядок і спокій у закладі освіти, такі дії мають ознаки порушення ст.173 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 не досягнув шістнадцятирічного віку до відповідальності притягується його матір – ОСОБА_1 за невиконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, чим порушила ст.150 Сімейного кодексу України та ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» не забезпечивши належне виховання сина.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Стефанович Ю.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 чт. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини спростовуються як поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності яка зазначала, що не ухилялась від виховання сина пояснювала йому недопустимість поведінки, що свідчить про виконання останніми своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а не ухилення від їх виховання.

Звертає увагу на те, що сам по собі факт виникнення окремого конфлікту за участю неповнолітнього не може автоматично свідчити про неналежне виконання батьківських обов`язків, оскільки законодавець пов`язує адміністративну відповідальність за ст. 184 КУпАП саме з ухиленням від виконання таких обов`язків, що має проявлятися у свідомій, винній, тривалій або систематичній бездіяльності батьків, спрямованій на невиконання обов`язків щодо виховання дитини.

У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_4 будучи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання не з`явилися. Натомість захисник – адвокат Стефанович Ю.М. та представник потерпілої – адвокат Ільків Г.М., не заперечили про розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ..

Під час апеляційного перегляду захисник – адвокат Стефанович Ю.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник потерпілої ОСОБА_4 – адвокат Ільків Г.М., заперечив проти доводів апеляційної скарги та вважає постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2026 року законною та обґрунтованою.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.184 КУпАП настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в прийомній сім`ї, сім`ї патронатного вихователя, дитячому будинку сімейного типу, будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті чи іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я та безпечні умови життя, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров`ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров`я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов`язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці. Батьки або інші законні представники дитини мають право отримувати інформацію щодо порядку та умов проходження їхньою дитиною, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження, стала свідком насильства або жорстокого поводження, відповідних програм для таких осіб.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.

Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям, тощо), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. А об`єктивна сторона за ч. 1 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться лише до заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП України та до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Висновок суду першої інстанції підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну правову оцінку і правильно врахував обставини, зазначені у наданих доказах, а саме: протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №134712 від 07.04.2026 року, Рапорті від 07.04.2026 року старшого інспектора відділу «Служба освітньої безпеки» ОСОБА_5 , письмових поясненнях ОСОБА_6 від 03.04.2026, яка являється матір`ю учениці 5-Г класу СЗШ №97 Онуфорів Марти, письмових поясненнях ОСОБА_7 вчителя СЗШ №97, письмових поясненнях ОСОБА_4 від 20 03.2026 та від 07.04.2026, характеристиці на учня 5-Г ОСОБА_2 складеною директором В.Гера та класним керівником Г.Дзіковською СЗШ №97, довідці технічного стану №1010303 мобільного телефона від 10.04.2026.

Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

За результатами апеляційного перегляду провадження суд вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав її винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали апеляційному суду підстави ставити під сумнів правильно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги стосовно того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, є неспроможними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які є взаємодоповнюючими та не суперечать один одному.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, під час апеляційного перегляду не встановлено.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, врахував ступінь тяжкості вчинених правопорушень, особу порушника та наклав стягнення у мінімальних його межах, встановлених цим Кодексом. Саме таке покарання, на думку апеляційного суду, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 .

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Стефановича Юрія Михайловича – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк