Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №308/2642/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 308/2642/26 Головуючий у 1 інстанції: Бедьо В.І.

Провадження № 33/811/1100/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою визнано винним громадянку України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнуто з громадянки України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно з постановою судді, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №593064 від 16.02.2026, вбачається, що 16.02.2026 року о 15 год 15 хв, за адресою м. Ужгород, вул. Івана Панькевича, буд. 51, водій ОСОБА_1 на нерегульованому перехресті рівнозначних доріг вулиць Канально-Насипна та вулиці Панькевича, керуючи т/з «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 , не надала переваги в русі автомобілю «Mercedes Vito» д.н.з. НОМЕР_2 , який наближався праворуч, внаслідок чого трапилось зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п. 16.12. ПДР.

Отже, своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та направити справу на новий розгляд.

Окрім того, просить закрити справу, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду безпідставна, незаконна, ухвалена з грубим порушення норм матеріального та процесуального права, а судовий розгляд, проведений судом – однобічно та поверхнево.

Акцентує увагу на тому, що дії ОСОБА_1 відповідають п.п.2.3б, 10.1 ПДР України, а в протоколі складеного за нібито порушення п. 16.12 ПДР України, що не відповідає дорожній обстановці, а складання протоколу по п. 16.12 при наявності знаків пріоритету, що визначають нерівнозначність, є помилковою кваліфікацією, а дії ОСОБА_1 з врахуванням дорожньої обстановки, яка склалася є виправданими, враховуючи наявність повністю закритого зору перехрестя запаркованим на перехресті автомобілем в порушення правил ПДР України.

Звертає увагу на те, що водій автомобіля «Mercedes Vito» в порушення правил п.п. 12.1, 12.3, 13.3 ПДР України, не врахувавши дорожньої обстановки, з огляду на наявність автомобіля, який повністю закривав кут обзору як мені, так і його, не дотримався безпечного бокового інтервалу та не переконавшись у безпечності проїзду перехрестя, не зменшив швидкості і не загальмував, проїжджаючи перехрестя та здійснив наїзд на автомобіль, яким керувала апелянт.

Стверджує, що у матеріали справи, окрім письмових пояснень ОСОБА_2 не містить інших доказів на підставі яких у визначеному законом порядку можливості встановити наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та вину ОСОБА_1 у вчиненні.

Вказує, що судом безпідставно відмовлено у виклику та допиті в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , якій відомі обставини, які підлягають встановленню у вказаній справі.

Крім того, у судовому засіданні було відмовлено у клопотанні про оголошення перерви для подання клопотання про витребування відеозапису з боді камер працівника поліції, який складав протокол та про що міститься відповідна відмітка у протоколі та клопотання про призначення автотехнічної і трасологічної експертизи.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду.

Водночас, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП за таких обставин неявка вказаних осіб в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Відповідальність за ст.124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно п. 16.12 ПДР, на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.

Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність її винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, висновок судді районного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 ґрунтується на даних, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №593064 від 16.02.2026 року; схемі місця ДТП від 16.02.2026; письмових поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 16.02.2026 року.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Доводи апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наведеними вище доказами.

Постановляючи оскаржену постанову, суддею першої інстанції враховано пояснення учасників ДТП під час складання адміністративного протоколу, обставини зіткнення транспортних засобів, схему місця дорожньо-транспортної пригоди, із врахуванням та оцінкою таких доказів суддя дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Щодо клопотання апелянта про виклик свідка ОСОБА_4 , то апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи є достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 16.02.2026, які між собою взаємоузгоджуються, є чіткими, несуперечливими, відтак сумнівів не викликають та не потребують виклику вказаної особи у судове засідання для дачі пояснень. Жодних суперечностей, які б викликали сумнів у достовірності відомостей зазначених у документах, складених працівниками поліції, немає.

Інші посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не містять обставин, які не були б з`ясовані судом та могли б потягнути невірне вирішення справи, а за такого, не впливають на обґрунтовані висновки суду, щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, так як є фактичною переоцінкою по іншому доказів, які вже були досліджені та оцінені судом.

Істотних порушень суддею районного суду норм матеріального чи процесуального права, порушення принципів повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, порушення прав учасників судового розгляду, порушення положень КУпАП, Конституції України, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі на які посилається особа, яка подала апеляційну скаргу, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення, при апеляційному перегляді не встановлено.

Таким чином оскаржувана постанова районного суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк