Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №442/1760/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/1760/26 Головуючий у 1 інстанції: Кучаковський Ю.С.

Провадження № 33/811/1013/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2026 року,

з участю правопорушника – ОСОБА_1 ,

захисника правопорушника – адвоката Білінської Г.М.

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вигляді становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,60 гривень судового збору в дохід держави.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 20 лютого 2026 року о 18:35 год. в с. Модричі по вул. Дрогобицькій, Львівської області керував транспортниим засобом марки Фольксваген Тауран, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло; порушення мови; порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, що зафіксовано на нагрудному відеореєстраторі 1586. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі такого тверезому водієві, чим порушив п. 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення, у направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та у рапорті поліцейського зазначені різні ознаки нібито наркотичного сп`яніння. При цьому, зазначає, що до матеріалів справи не долучено акту медичного огляд водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, та висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, в якому було б зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Звертає увагу, що поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу не проводився огляд на стан наркотичного сп`яніння, зокрема, не перевірялася реакція зіниць на світло. Окрім цього стверджує, що за весь час перебування у Трускавецькій міській лікарні на відеозаписах зафіксовано, як він, неодноразово, а саме 6 (шість) раз на вимогу поліцейського вживав заходів для здачі біологічного матеріалу - сечі, однак не зміг цього зробити і повідомив поліцейського, що не може на даний час здати сечу, посилаючись на відсутність фізіологічного бажання та просив взяти кров, проте, працівниками поліції не вжито заходів для дослідження будь-якого іншого його біологічного середовища, як це передбачено відповідною Інструкцією №1452/735 від 9.11.2015 року. Зазначає, що фізіологічна неможливість здати сечу для дослідження біологічного середовища не може бути підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, за відмову особи від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, оскільки предметом лабораторного дослідження може бути не тільки сеча, а й слина, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а також обов`язково кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки вказаних біологічних середовищ. Крім цього, апелянт стверджує, що лікарі КНІІ «Трускавецька міська лікарня» ТМР не проходили тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством на право проведення медичного огляду на стан сп`яніння, відповідно до внесених у травні 2025року змінам до Інструкції.

Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі стосовно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Білінську Г.М. про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.

Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.

Приймаючи рішення про визнання винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладення стягнення на ОСОБА_1 суддя першої інстанції допустив неповноту і однобічність у дослідженні доказів по справі.

Відповідальність, за ч.1 ст. 130 КУпАП передбачена зокрема, у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597014 від 20 лютого 2026 року, де викладена фабула вчиненого правопороушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортами працівників поліції; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6697505 від 20 лютого 2026 року; відеозаписами з місця події; відповіддю в.о. директора КНП „Трускавецька міська лікарня” ОСОБА_2 на адвокатський запит від 19 березня 2026 року №278/02; копією Журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції КНП „Трускавецька міська лікарня” в якому міститься запис від 20 лютого 2026 року.

Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкція) якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Як передбачено п. 12 Розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

У відповідності до п.п 3, 4, 7-12 розділу ІІІ Інструкції огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Крім цього, згідно п.12 Розділу ІІІ Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а в пункті 13 Розділу ІІІ цієї ж Інструкції зазначено, що для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акта медичного огляду.

Разом з тим, як зазначено в апеляційній скарзі, та про що ствердив правопорушник ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, він від проходження медичного огляду не відмовлявся, проте, через особливості свого організму не зміг здати аналіз сечі.

При цьому, як вбачається із відеозапису події, який долучений до матеріалів адміністративної справи, з моменту зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння, поїхав в запропонований працівниками поліції медичний заклад, проте, не зміг здати аналіз сечі. Тобто, вся його поведінка від моменту зупинки і до отримання висновку, в якому зазначено, що він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, свідчить про те, що він не вчинив дій, які б свідчили про відмову пройти такий огляд.

Поряд з цим, апеляційний суд приймає до уваги наявну в матеріалах справи інформацію КНП «Трускавецька міська лікарня» ТМР №328/02 від 2 квітня 2026 року, підписану В.о. директора КНП «Трускавецька міська лікарня» ТРМ ОСОБА_2 , надану на адвокатський запит, згідно якої наявність у ОСОБА_1 хвороби пов`язаної з тривожним (уникаючим) розладом із стійкими помірно вираженими хворобливими проявами, хронічним перебігом, стійкою помірно вираженою соціально-трудовою дезадаптацією НОМЕР_2 .6 Тоніко-клонічним заїканням помірного ступеню F95.8, могла спричинити у ОСОБА_1 страх, який проявляється в затримці мовлення та блокуванні сечовипускання.

Крім цього, як вбачається із вищезазначеної довідки, запис у Журналі реєстрації медичних оглядів з метою виявлення стану сп`яніння про те, що ОСОБА_1 відмовився від освідування (наркотичне сп`яніння), не можна вважати достовірним, оскільки 20 лютого 2026 року останній не міг здати сечу на аналіз; крім цього, лікарі КНП «Трускавецька міська лікарня» ТМР не проходили тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством на право проведення медичного огляду на стан сп`яніння, згідно внесених у травні 2025 року Змін до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоровя України №1452/735 від 09.11.2025 року.

Відтак, враховуючи те, що лікар в медичному закладі, який не пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою на право проведення медичного огляду на стан сп`яніння, обмежився лише пропозицією ОСОБА_1 здати сечу, яку він не зміг здати і не було вжито заходів для дослідження будь-якого іншого біологічного середовища, апеляційний суд приходить до висновку, що при огляді ОСОБА_1 було порушено порядок проведення такого, а висновок лікаря, з огляду на недотримання вимог Розділу ІІІ Інструкції, з урахуванням поведінки ОСОБА_1 , не може слугувати достатнім та беззаперечним доказом відмови останнього пройти огляд на стан сп`яніння.

Таким чином, як зазначено у частині п`ятій статті 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відтак, враховуючи вищенаведене, на думку апеляційного суду, при винесенні постанови, суддя місцевого суду не надав оцінки та аналізу наявним у справі доказам, не з`ясував усі обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

З огляду на те, що в матеріалах справи не міститься жодного належного й допустимого доказу на підтвердження, поза розумним сумнівом, факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, всі сумніви щодо доведеності вини останнього тлумачаться на його користь.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 – задоволити, а постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.