Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №314/122/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 314/122/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №314/122/26 Головуючий у 1 інст. Капітонов Є.М.

Провадження №33/807/937/26 Доповідач у 2 інст. Кононенко Т.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

10 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кононенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Петрова Г.М. на постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

установив:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок у дохід держави.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.12.2025 року об 11 год. 06 хв. по вул. Кошового, 8 у м. Вільнянськ водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 25.12.2025 року о 14 год. 48 хв. по вул. Софіївській, 56-А у м. Вільнянськ водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та скоїв зіткнення із транспортним засобом «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався попереду та здійснював поворот ліворуч. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Обставини вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 553881 від 29.12.2025 року; протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 550462 від 25.12.2025 року; направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 29.12.2025 року; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківці алкотестера «Драгер 6810» (результат 0,50 проміле); висновку КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 29.12.2025 року № 9345; схемі місця ДТП; письмовими поясненнями учасників ДТП, фотознімками, відеозаписом.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, що містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В апеляційній скарзі захисник просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.

Стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи та вимоги, заявлені у клопотанні сторони захисту від 13.05.2026 року, та долучені до нього відеозаписи, що стосуються події ДТП.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що позбавило ОСОБА_1 можливості реалізації передбачених ст. 268 КУпАП прав, у тому числі бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правовою допомогою.

Апелянт посилається на порушення встановленого законом порядку огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та недійсність висновку лікаря, оформленого за його результатами. Зазначає, що лабораторне дослідження біологічного середовища водія не проводилось.

Вказує, що відеофіксацію події здійснено фрагментарно та з порушенням вимог чинного законодавства. Відомості про технічні засоби відеозапису у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні.

Разом з тим апелянт зазначає, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП поза межами встановленого законом строку накладення адміністративного стягнення. А відтак у цій частині суд повинен був закрити провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження

Стороною захисту зазначено, що розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 і його захисника, а зі змістом оскаржуваної постанови захисник ознайомився 17.05.2026 року. У зв`язку з чим сторона захисту просить поновити строк на подання апеляційної скарги.

При цьому встановлено, що право на таке оскарження існувало у захисника на момент постановлення оскаржуваного судового рішення, і останній діяв без невиправданої затримки.

Позиції учасників апеляційного провадження

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його представник – адвокат Петров Г.М. у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання. Про що міститься в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа «Судова повістка про виклик до суду в справі цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій» від 19.06.2026 до електронного кабінету.

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Петров Г.М. у телефонному режимі повідомив, що не заперечує проти розгляду апеляційної скарги без їхньої участі.

Клопотань про відкладення розгляду провадження учасники процесу не надсилали.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні, не є перешкодою для розгляду справи.

Виходячи з цього, судом апеляційної інстанції ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника чи його захисника.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України), суд апеляційної інстанції поновлює строк на апеляційне оскарження як пропущений з поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з наданих матеріалів, ОСОБА_1 та його захисник дійсно не були присутні в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції.

Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що в подальшому ОСОБА_1 через захисника було реалізовано його право на апеляційне оскарження судового рішення.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не був обмежений у передбачених ст. 268 КУпАП правах, у тому числі й у правах бути присутнім під час апеляційного розгляду його скарги, заявляти клопотання та подавати докази.

Проте жодних нових доказів, які були невідомі суду першої інстанції та могли б істотно вплинути на суть прийнятого рішення, апеляційному суду не надано. Клопотань про дослідження нових доказів не заявлялося. Тому передбачені ст. 268 КУпАП права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на переконання апеляційного суду, не порушено.

Доводи поданого захисником клопотання від 13.05.2026 року, у тому числі щодо виклику вказаних у ньому осіб, були предметом перевірки суду першої інстанції, який не встановив підстав для задоволення заявлених у ньому вимог.

На переконання суду апеляційної інстанції, для вирішення цієї справи відсутня необхідність допиту вказаних у клопотанні сторони захисту суб`єктів, оскільки докази, що містяться в матеріалах справи, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній постанові на обґрунтування своїх висновків, є належними, допустимими і достатніми, узгоджуються між собою.

Також апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 і його захисник у судове засідання суду першої інстанції не з`явилися, не висловили свою позицію щодо поданого клопотання.

Крім того, чинним законодавством не передбачено необхідності обов`язкового скасування постанови суду першої інстанції у зв`язку з розглядом справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або її захисника.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також тими, що працюють в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 судом повно та всебічно з`ясовані обставини справи, дотримано вимог закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

На переконання апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9 «а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із пунктом 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено.

Протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року (у подальшому – Інструкція № 1395).

В них зазначено дату та місце їх оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративних правопорушень, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дані правопорушення, суть вчинених адміністративних правопорушень.

Долучені до протоколів про адміністративні правопорушення відеозаписи події узгоджуються з іншими доказами у справі, є належними та допустимими у розумінні ст. 251 КУпАП.

На зазначених відео об`єктивно за допомогою технічних засобів відеозапису зафіксовано обставини вчинення адміністративних правопорушень водієм, їх фрагменти за змістом є взаємодоповнювальними.

Відеозаписи подій мають істотне значення для правильного вирішення даної справи, адже містять достовірні дані про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому адміністративних правопорушень. При цьому, всупереч протилежним доводам апеляційної скарги захисника, наявні в матеріалах справи протоколи про адміністративні правопорушення у графі 10 містять відомості про найменування технічних засобів відеозапису (т. 1, а. п. 2, т. 2, а. п. 2).

Доводи апеляційної скарги про порушення порядку проведення огляду водія на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння регламентовано ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому — «Інструкція № 1452/735»).

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 6 розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.

Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до вказаної статті КУпАП.

З матеріалів провадження встановлено, що за результатами огляду у закладі охорони здоров`я лікарем було встановлено факт перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Під час огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я лікарем було проведено візуальний огляд ОСОБА_1 , перевірено ряд показників та враховано загальну клінічну картину.

Зі змісту акта медичного огляду № 9345 від 29.12.2025 року, на підставі якого лікарем було складено відповідний висновок № 9345 від 29.12.2025 року, встановлено, що поведінка оглянутої особи є напруженою та збудженою, склери ін`єктовані, зіниці розширені, реакція на світло млява, рухова сфера жвава, міміка жвава, поза Ромберга нестійка, точні рухи (пальце-носова проба) — з помилками. Також до акта лікарем внесено дані про наявність запаху алкоголю з порожнини рота і про те, що, зі слів обстежуваного, останній напередодні вживав алкогольний напій — пиво.

Надалі ОСОБА_1 здав зразки біологічного середовища, і було проведено відповідні дослідження. Протилежні доводи апелянта не ґрунтуються на матеріалах справи.

У графах 21–24 акта медичного огляду наявні відомості про час, метод проведення лабораторного тестування, результат лабораторних тестів, а також про вид біологічного середовища, дату і час його відбору. Водієві було встановлено заключний діагноз: алкогольне сп`яніння.

На переконання апеляційного суду, порушення вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння не вбачається.

В апеляційній скарзі захисника висловлено незгоду із законністю процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а відтак і з отриманими результатами.

Проте стороною захисту у встановленому законом порядку не вчинено спрямованих на оскарження зазначеного висновку дій, та повторний медичний огляд на стан сп`яніння в іншому закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 не пройдено.

Відтак, доводи апеляційної скарги захисника в цій частині відхиляються апеляційним судом.

Що стосується заперечення апелянта проти наявності в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративного правопорушення, апеляційний суд виходить із наступного.

Дослідивши та проаналізувавши всі докази у їх сукупності, враховуючи характер та локалізацію отриманих транспортними засобами пошкоджень, а також пояснення безпосередніх учасників ДТП, у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 12.1 ПДР, що призвело до ДТП та настання наслідків, які мають місце у даному випадку.

За обставин даної справи водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21099», д. н. з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та скоїв зіткнення із транспортним засобом «Mazda 3», д. н. з. НОМЕР_2 , що рухався попереду та здійснював поворот ліворуч, у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальних збитків.

Вагомих доказів неналежності та недопустимості доказів, що містяться в матеріалах справи, стороною захисту не надано.

За таких обставин відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколах про адміністративні правопорушення.

Під час апеляційного розгляду не встановлено переконливих відомостей, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованих йому адміністративних правопорушень як за ч. 1 ст. 130 КУпАП, так і за ст. 124 КУпАП; апелянтом таких відомостей не надано, і матеріали справи їх не містять.

Варто також зазначити, що відповідно до принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість наведені доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять посилань на конкретні істотні порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б вплинути на правильність ухваленого рішення.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив усі обставини справи, перевірив наявні докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини особи.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколах про адміністративні правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

Усі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях водія складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

Підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, як того вимагав апелянт в апеляційній скарзі, не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки (дане правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку для учасників дорожнього руху, загрожує їхньому життю та здоров`ю, тяжкість імовірних наслідків), призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції в цій частині є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Водночас доводи захисника, що стосуються накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, було вчинено ОСОБА_1 25.12.2025 року, а адміністративне стягнення на нього накладено судом першої інстанції 14.05.2026 року, тобто поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення вказаного строку накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є підставою для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Проте судом першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 наведені обставини не враховано, що має бути виправлено за результатами апеляційного розгляду. А відтак, на переконання апеляційного суду, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в цій частині на підставі ст. 294 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, постанова судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 в частині накладення на нього адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Крім того, як вбачається з постанови судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 травня 2026 року, остаточне адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладено на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з-поміж учинених, а саме в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи ту обставину, що провадження у справі в частині накладення на ОСОБА_1 стягнення за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю, з постанови слід виключити посилання суду на застосування ст. 36 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції — задовольнити, поновивши вказаний строк як пропущений з поважних причин.

Апеляційну скаргу адвоката Петрова Г.М., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП скасувати.

Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Виключити з постанови судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 травня 2026 року посилання на застосування ст. 36 КУпАП.

В решті постанову судді залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Т.О. Кононенко