Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №751/3737/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/3737/26

Провадження №3/751/1000/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Деркача О.Г.

при секретарі Курач В.С.,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомо, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ,

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №630667 слідує, що 03.04.2026 року о 06 год. 42 хв. в місті Чернігові по вул. Козацька, 28, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 11027, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Зі зголи водія огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився в медичному закладі ЧОПНЛ у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком лікаря-нарколога №377 від 03.04.2026.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України. За даним фактом відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності виклав заперечення щодо протоколу про адміністративне правопорушення і просив закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки він є військовослужбовцем і в той день їхав на службу.

Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис, суд дійшов наступного висновку.

За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданням поліції є надання поліцейських послуг у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію»).

Частиною 4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати до протиправних дій.

При складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов`язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів.

Підставою для складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №630667 від 03.04.2026 року, було виявлене працівниками поліції порушення ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв`язку з керуванням ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП повинна ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до представленої копії військового квитка серії НОМЕР_3 та довідки №988/12321-в, солдат ОСОБА_1 з 01.11.2025 є військовослужбовцем.

Згідно письмового звернення командира військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 03.04.2026 о 06 год. 42 хв. солдат ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби. У зазначений час військовослужбовець здійснював рух до пункту тимчасової дислокації підрозділу в районі виконання завдань з метою подальшого виконання обов`язків військової служби. Факт виконання ним обов`язків військової служби у зазначений день підтверджується наявними у військовій частині документами, зокрема, записом та особистим підписом солдата ОСОБА_1 у журналі проведення інструктажів особового складу щодо заходів безпеки.

З переглянутого відеозапису з місця події вбачається, що після зупинки, ОСОБА_1 в процесі спілкування повідомляв поліцейського, що є військовослужбовцем та прямує до місця знаходження військового підрозділу заступати на чергування. Пояснення ОСОБА_1 узгоджуються як з письмовим зверненням командира військової частини НОМЕР_1 , так і з часом його безпосередньої зупинки.

Частиною 4 ст. 24 Закону України від 25 березня 1992 року 32232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на шляху прямування на службу або зі служби.

Наявність спеціального суб`єкта - військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби, зумовлює застосування як спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого ст. 266-1 КУпАП, так і у разі встановлення стану сп`яніння, відповідальності за іншими нормами законодавства про адміністративні правопорушення.

На вищевказане, під час складання адміністративних матеріалів, поліцейський уваги не звернув та не надав правової оцінки вищезгаданим обставинам.

До аналогічного висновку прийшов Чернігівський апеляційний суд у своїй постанові, по справі №751/8461/25, скасовуючи постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 лютого 2026 року.

Крім того, формуючи висновки з питань правозастосування та орієнтуючи в такий спосіб суди на однакове застосування норм права, вказав у своєму листі № 748/0/158-25 від 17.12.2025 і голова Касаційного Кримінального суду ОСОБА_2 .

Беручи до уваги наведене, суд, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, враховуючи викладені обставини справи, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, в зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 130, 247, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

постановив:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.

Суддя: О.Г. Деркач