Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №520/23633/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 р. Справа № 520/23633/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 року (постановлену суддею Пановим М.М.) в справі № 520/23633/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , якому просив: визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та виключенні зі списків особового складу частини з 20.06.2025 р. по останній день затримки розрахунку при звільненні - 16.07.2025 р. включно, виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням; стягнути з військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та виключенні зі списків особового складу ОСОБА_1 , виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням у розмірі 55228,16 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 р. частково задоволено позов, а саме: визнано протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та виключенні зі списків особового складу частини з 20.06.2025 р. по останній день затримки розрахунку при звільненні - 15.07.2025 р. включно, виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та виключенні зі списків особового складу ОСОБА_1 , виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням у розмірі 41264,86 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про виправлення описки в судовому рішенні, в якій позивач просив суд виправити описки: у 42 абзаці рішення, а саме «48407,00 грн, за травень 2025 року - 48407,00 грн» замінити на 64787,00 грн, за травень 2025 року – 64786,00 грн»; у 43 абзаці описової частини рішення 1587,11 грн. ((48407,00 + 48407,00)/61) замінити на 2123,67 грн. (64787,00+64786,00)/61; у 45 абзаці описової частини рішення 41264,86 грн (1587,11 грн. х 26 день) замінити на 55215,42 грн. (2123,67 грн. х 26 день); у 46 абзаці описової частини рішення 41264,86 грн. замінити на 55215,42 грн.; у 3 абзаці резолютивної частини рішення 41264,86 грн. замінити на 55215,42 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 р. в справі № 520/23633/25 виправлено описки в тексті рішення від 23.04.2026 р. в справі №520/23633/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: у 42 абзаці рішення, а саме «48407,00 грн., за травень 2025 року - 48407,00 грн.» замінено на 64787,00 грн., за травень 2025 року – 64786,00 грн.»; у 43 абзаці описової частини рішення 1587,11 грн. ((48407,00 + 48407,00)/61) замінено на 2123,67 грн. (64787,00+64787,00)/61; у 45 абзаці описової частини рішення 41264,86 грн. (1587,11 грн х 26 день) замінено на 55215,42 грн. (2123,67 грн х 26 день); у 46 абзаці описової частини рішення 41264,86 грн. замінено на 55215,42 грн.; у 3 абзаці резолютивної частини рішення 41 264,86 грн. замінено на 55215,42 грн.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 р. про виправлення описки в справі № 520/23633/25.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали від 13.05.2026 р. допустив грубе порушення норм процесуального права, зокрема ст. 253 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до прийняття незаконного процесуального документа, який кардинально змінює зміст основного судового рішення.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема про внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно із ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Виправляючи описку в рішенні суду від 23.04.2026 р., суд першої інстанції виходив з того, що судом допущено очевидну арифметичні помилки в рішенні суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. У разі необхідності суд може розглянути питання внесення виправлень у судове рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З аналізу наведеної норми права вбачається, що правила статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру, тобто описки та очевидні арифметичні помилки.

Описками, у розумінні статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених в судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо), або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення). Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.

Так, суд може допустити помилку у найменуванні органу чи особи, у назві та реквізитах рішення, яке визнано протиправним, тощо.

При цьому суд, виправляючи описку у своєму рішенні, не може змінювати зміст цього рішення. Для виправлення описки в судовому рішенні, вагомою причиною для виправлення описки є наявність описки.

Тож, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 р. частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , а саме: визнано протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та виключенні зі списків особового складу частини з 20.06.2025 р. по останній день затримки розрахунку при звільненні - 15.07.2025 р. включно, виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та виключенні зі списків особового складу ОСОБА_1 , виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням у розмірі 41264,86 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідно до довідки №625/6/474 від 19.06.2025 р. розмір грошового забезпечення позивача у квітні 2025 р. становить 64787,00 грн. та у травні 2025 р. становить 64786,00 грн. (підсумок сум що зазначена у стовбцях 3, 4, 6, 8, 10, 14, 16, 24).

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 р. вирахувано суму середньоденне грошове забезпечення позивача в розмірі 1587,11 грн. ((48407,00 + 48407,00)/61), що в подальшому призвело до помилкового розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виправив помилку в рішенні суду зазначивши у абзаці 43 описової частини рішення повинна становити 2123,67 грн. (64787,00+64787,00)/61, а у абзаці 45 описової частини 55215,42 грн. (2123,67 грн. х 26 день). Так саме, у абзаці 46 описової частини замість 41264,86 Згрн., повинно бути 55215,42 грн., як і у абзаці 3 резолютивної частини замість 41264,86 грн. повинно бути 55215,42 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції допущено саме очевидні арифметичні помилки і твердження відповідача, що ухвала призвела до зміни суті рішення та обсягу прав і обов`язків сторін безпідставні, оскільки судом першої інстанції виправлено лише очевидні арифметичні помилки в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 р.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 р. в справі № 520/23633/25 не підлягає скасуванню, оскільки є законною обґрунтованою і виправляє лише допущені помилки у тексті рішення не змінюючи при цьому його суті.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 по справі № 520/23633/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич