Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №750/3390/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3390/26

Провадження № 2/750/2228/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді – Маринченко О.А.,

секретар судового засідання – Шилова Ж.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника Управління (служби) у справах дітей Ципуринди О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в:

18 березня 2026 року ОСОБА_1 з використанням засобів поштового зв`язку звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить позбавити її батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що позивач та відповідач мали відносини, однак у шлюбі не перебували. ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач народила дочку – ОСОБА_5 . Відомості про батька дитини були записані за вказівкою матері. Після народження дитини відносини між сторонами припинилися, однак позивач з моменту народження дочки виконував та виконує батьківські обов`язки. У серпні 2024 року спеціалістами Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради у відповідача було відібрано дитину. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2024 року притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 184 КУпАП. Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2025 року у відповідача відібрано малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав. У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання батьківства. Відповідач веде нестабільний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не має постійного місця роботи та стабільного джерела доходу, а також регулярно змінює місце проживання та місце перебування. У житлі, де вона проживає, часто перебувають сторонні особи чоловічої статі, що не сприяє створенню належного та безпечного середовища для виховання дитини. Починаючи з грудня 2025 року дочка сторін проживає із батьком, який забезпечує їй належне утримання, виховання та піклування. За цей час відповідач жодного разу не відвідувала дитину, не цікавилася станом її здоров`я, умовами проживання, навчання, не намагалася підтримувати з нею спілкування чи брати участь у її вихованні, що свідчить про повне самоусунення від виконання батьківських обов`язків та байдуже ставлення до дитини, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; задоволено клопотання позивача та зобов`язано Управління (службу) у справах дітей Чернігівської міської ради надати суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили суд його задовольнити. Позивач, зокрема, вказав, що після відібрання дитини у відповідача, дочку сторін забрали у лікарню, пізніше вона була влаштована до родини патронатного вихователя, де проживала протягом року. У цей час позивач займався питанням визнання батьківства. Після того, як була зроблена експертиза та підтвердилося батьківство позивача щодо дитини, дочку сторін влаштовано в сім`ю позивача. На даний час дитина проживає з позивачем. Після відібрання дочки сторін у відповідача, служба у справах дітей висунула відповідачу вимоги, зокрема, знайти роботу та «закодуватися», однак відповідач нічого з цього не зробила. Відповідачу зручно жити без дитини. Відповідач на прохання позивача лише побула якось із дитиною, коли остання захворіла, бо позивачу потрібно було йти на роботу. Відповідач дитиною не цікавиться, не телефонує їй, жодної участі в житті дочки не приймає. Дитячий садок відповідач також не відвідувала жодного разу, після того як дитина знаходиться у позивача. Відповідача цікавлять лише розваги, алкоголь.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала. Вказала, що вона виховувала всі 6 років дитину, а позивач – ні. Коли дитина перебувала в сім`ї патронатного вихователя, відповідачу адресу і телефон його не давали. У лікарню відповідача, коли дитину забрали і помістили в лікарню, також не пускали, сказали, що орган опіки забороняє. Дитина по телефону відповідачу сказала, щоб відповідач їй не дзвонила. Після відібрання дитини, садочок відповідач не відвідувала, бо було ніколи. Рішення суду про відібрання дитини відповідач не оскаржувала, бо немає коштів на адвоката. Із питанням щодо повернення дитини, відповідач не зверталася. Відповідач зазначила, що у разі позбавлення її батьківських прав, дитину потрібно віддати в іншу сім`ю, а не позивачу.

Представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради у судовому засіданні підтримав висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету, щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав. Вказав, що відповідач байдуже ставиться до дитини та виконання своїх батьківських обов`язків щодо неї, жодних дій щодо повернення дитини після її відібрання не вчиняла.

Заслухавши доводи позивача, її представника, відповідача, представника Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, допитавши свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2024 року в справі № 750/11821/24 притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 184 КУпАП (ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, що вчинено повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення) і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. (а.с. 18).

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2025 року позов Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради до ОСОБА_3 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав – задоволено повністю. Відібрано у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав (а.с. 19-21).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2025 року визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Унесено зміни до актового запису № 865 від 06.02.2020 про народження дитини, учиненого Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), зазначено батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, змінено дитині - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » (а.с. 12-14).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2026 року виправлено описку в рішенні Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.10.2025 у цивільній справі № 751/9134/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та внесено зміни до актового запису про народження дитини, указано в тексті рішення номер актового запису про народження дитини – «№ 255» замість «№ 865» (а.с. 15).

Відповідно до копії свідоцтва серії НОМЕР_1 , виданого повторно 25 лютого 2026 року Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 11).

Згідно з інформацією Чернігівського закладу дошкільної освіти № 46 «Теремок» Управління освіти Чернігівської міської ради ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує дошкільний навчальний заклад з 20 лютого 2023 року. Вихованням дитини займається батько - ОСОБА_1 . Батько забезпечує дитину всім необхідним для освітньої діяльності. Камілла забезпечена одягом та взуттям відповідно до сезону. Дитина завжди приходить охайна, чиста, причесана. Батько ОСОБА_12 відвідує батьківські збори, підтримує зв`язок із вихователями, прислуховується до порад (а.с. 17).

Відповідно до інформації № 01-31/04/934 від 03.04.2026, наданої Комунальним некомерційним підприємством «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради, декларація з дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладена з лікарем-педіатром ОСОБА_13 ; дитину приводить на прийом до лікаря-педіатра, лікарів-спеціалістів та виконує їх рекомендації батько дитини - ОСОБА_1 ; мати дитина на прийом до лікарів не звертається (а.с. 44).

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 28 квітня 2026 року № 235 затверджено висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 57).

Зокрема, згідно із вказаним висновком на даний час малолітня ОСОБА_4 проживає в родині батька, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем проживання дитині створені всі умови для навчання, розвитку та відпочинку. ОСОБА_1 працевлаштований офіційно, має сталий дохід. ОСОБА_3 є внутрішньо-переміщеною особою, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Працює, з її слів, без укладання трудової угоди в місті Києві. Під час засідання комісії з питань захисту прав дитини, ОСОБА_1 просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до її малолітньої дочки, тому що вона з дитиною не спілкується, матеріальної допомоги на її утримання не надає. ОСОБА_3 заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, чому не займалась вихованням та утриманням дитини, пояснити не змогла.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суду, зокрема, показали, що дочка сторін проживає з позивачем, позивач займається її вихованням, відвідує дошкільний навчальний заклад. Відповідачу вигідно не нести відповідальність за дитину.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частини другої статті 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (стаття 155 Сімейного кодексу України).

Пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України визначено, що батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення наведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з частиною першою статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, відповідач тривалий час вихованням та утриманням дитини не займається, не цікавиться станом її здоров`я, фізичним, моральним та духовним розвитком, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. Відповідач після відібрання у неї дитини активних дій та бажання щодо спілкування з дитиною, її виховання, утримання не вчиняла. Відповідач байдуже відноситься до життя дитини, її здоров`я, успіхів, що свідчить про свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Також, відповідач з питанням щодо повернення дитини після її відібрання до органу опіки та піклування не зверталася.

Жодних доказів, які б підтверджували бажання та намір відповідача займатися вихованням дитини та спростовували доводи позивача, відповідачем надано не було.

За встановлених обставин, враховуючи викладене, оцінивши наявні в справі докази та доводи сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, у зв`язку з чим вважає за доцільне позбавити її батьківських прав відносно неї.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав – задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1331 грн. 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, місцезнаходження: вул. І. Мазепи, 19, м. Чернігів; ідентифікаційний код – 43649710.

Повний текст рішення складено 13.07.2026.

Суддя