Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №750/6102/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6102/26

Провадження № 2/750/3211/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

суддіКузюри М.М.,

секретарСіра П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 750/6102/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

02.06.2026 ТОВ «Фінпром маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 71119197 від 24.09.2025 у сумі 14810,00 грн та Договором № 6711956 від 18.10.2025 у сумі 5124,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів (надалі – Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі – Позичальник/Відповідач) укладено Договори про надання коштів у кредит, а саме: Договір №71119197 від 24.09.2025; Договір №6711956 від 18.10.2025. 25.02.2026 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 25/02/26. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за вказаними вище кредитними договорами. Відповідно до Реєстру прав вимог №2 від 25.02.2026 – Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 71119197 від 24.09.2025 в сумі 14 810,00 грн., з яких 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 0 грн - сума заборгованості за відсотками, 410 грн - сума заборгованості за комісією, 9 400,00 грн – сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Відповідно до Реєстру прав вимог №2 від 25.02.2026 Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 6711956 від 18.10.2025 в сумі 5 124,60 грн, з яких 1 300,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 000,35 грн - сума заборгованості за відсотками, 224.25 грн. - сума заборгованості за комісією, 2 600,00 грн – сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Таким чиноп позивач набув право вимоги за кредитними договорами № № 71119197 від 24.09.2025 та № 6711956 від 18.10.2025.

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Кузюра М.М. ухвалою від 10.06.2026 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 13.07.2026. Цією ж ухвалою в AT «Універсал Банк» витребувано документи/інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку маска якого « НОМЕР_2 »; виписку по картковому рахунку маска якого « НОМЕР_2 », відкритому в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 24.09.2025 по 27.09.2025; виписку по картковому рахунку маска якого « НОМЕР_2 », відкритому в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 18.10.2025 по 21.10.2025.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи оповіщені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Представник позивача у позовній заяві просила про розгляд справи без участі позивача та його представника. Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщалася завчасно і належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою її місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку.

За правилом частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 24.09.2025 між ТОВ ''1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ'' та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71119197, згідно якого кредитодавець надає позичальнику кредит в сумі 5 000,00 грн. Строк кредитування 30 днів. Процентна ставка/день 0,275% (фіксована).

Комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту, що становить 750,00 грн (п. 2.2.1-2.2.4 Договору).

Пункт 6.2. Договору передбачає, що за надання кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті Позичальником відповідно до умов Договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту визначений п.п. 2.2.4. п. 2.2. Договору.

Договір відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 78884. (а.с. 27).

24 вересня 2025 року на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_3 були перераховані кредитні кошти у сумі 5000,00 грн., що підтверджується копією квитанції (а.с. 30 на звороті).

Відповідно до витребуваної судом інформації АТ «Універсал бпнк» № БТ/Е-27345 від 16.06.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовану карту № НОМЕР_3 , на яку 24.09.2025 було перераховано 5000,00 грн.

21.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії (Надійний) № 6711956, за умовами якого кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 1300,00 грн (сума кредиту відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2), на погоджений умовами підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору строк 360 днів, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов договору (а.с. 32 – 39).

Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 541122.

Відповідно до підпункту 2.2.8 пункту 2.2 договору, комісія за надання кредиту становить 17,25 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 224,25 грн; процентна ставка фіксована – 0,95 %; орієнтована загальна вартість кредиту – 5970,25 грн. Денна процентна ставка складає 0,998 % (п. 2.3.1 договору).

Умовами кредиту, що передбачені пунктом 2.2 указаного договору, також визначено розмір першого обов`язкового платежу – 471,25 грн. Період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 20 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 20 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 20 днів користування. Кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 17 (дата сплати першого обов`язкового платежу – 06.11.2025). За умови, якщо позичальник до 06.11.2025, але не раніше, ніж за 4 і менше календарних днів до 06.11.2025 сплатить комісію за надання кредиту та проценти за користування ним у сумі, не менше ніж 471,25 грн, кредитодавець надає позичальнику, як учаснику програми лояльності, індивідуальну знижку (промокод) на процентну ставку, а саме, 0,95 % на день протягом перших 20 календарних днів з дати надання кредиту (знижена процентна ставка).

На підтвердження перерахування позичальнику грошових коштів відповідно до умов Договору кредитної лінії (Надійний) № 6711956 позивач надав копію платіжних інструкцій № 17935df0-6cb9-4a6c-a533-d0141af43ea5 від 18/10/2025 (а.с. 42 на звороті).

Відповідно до витребуваної судом інформації АТ «Універсал бпнк» № БТ/Е-27345 від 16.06.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовану карту № НОМЕР_3 , на яку 18.10.2025 було перераховано 1300,00 грн.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Фінпром маркет» (фактор) було укладено договір факторингу № 25/02/26, за яким клієнт відступив факторові право грошової вимоги до боржників (а.с. 44 зворот – 47).

Позивачем здійснено оплату згідно вказаного договору факторингу на загальну суму 3 126 926,68 грн, що підтверджується платіжними інструкціями кредитованого переказу коштів № 579945926.1 від 26.02.2026, № 579945969.1 від 09.03.2026, № 579946011.1 від 20.03.2026 (а.с. 51 – 52).

Із витягу з Реєстрів прав вимоги до Договору факторингу від 25.02.2026 № 25/02/26 убачається, що ТОВ «Фінпром маркет» набуло права грошової вимоги, зокрема, до відповідача за Договором № 71119197 від 24.09.2025 у сумі 14810,00 грн (а. с. 48 -49) та Договором кредитної лінії (Надійний) № 6711956 від 18.10.2025 у сумі 5124,60 грн (а.с. 49 на звороті – 50 на звороті).

Із розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, строку, за який провадиться стягнення та відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Договором позики № 71119197 від 24.09.2025, убачається, що станом на 25.02.2026 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 14 810,00 грн, до якої входить: 5 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 0 грн – заборгованість за нарахованими та не сплаченими процентами; 9400,00 грн – заборгованість за несплаченою пенею; 410,00 грн - заборгованість за несплаченою комісією (а.с .18 на звороті – 19 на звороті).

Із розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, строку, за який провадиться стягнення та відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Договором кредитної лінії (Надійний) № 6711956 від 18.10.2025, убачається, що станом на 25.02.2026 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 5124,00 грн, до якої входить: 1300,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 1000,35 грн – заборгованість за нарахованими та не сплаченими процентами; 2600,00 грн – заборгованість за несплаченою пенею; 224,25 грн - заборгованість за несплаченою комісією (а.с .31).

Позивачем зазначено, що відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення суми основного боргу за договорами кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконав ані перед первісним кредитором, ані перед ТОВ «Фінпром маркет».

У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) указано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 Кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, загальні правила щодо форми договору визначено у статті 639 ЦК України, згідно з якою:

- договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

- якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася;

- якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі;

- якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Процентна ставка за кредитним договором може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина перша статті 1056-1 Кодексу).

Ураховуючи встановлені обставини справи та зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій наданий кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення правочинів на таких умовах, шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За вказаних обставин, є встановленим факт укладення ОСОБА_1 вищевказаних кредитних договорів із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Приписами статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями частини першої статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач з власної волі уклав кредитні договори на визначених умовах кредитування, в тому числі з нарахуванням комісії за надання кредиту, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею/неустойкою суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Таким чином, ураховуючи, що позивачем нараховано пеню (неустойку) за невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором № 71119197 від 24.09.2025 у сумі 9400,00 грн та за Договором кредитної лінії (Надійний) № 6711956 від 18.10.2025 у сумі 2600,00 грн у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відсутні підстави для її стягнення з відповідача, у зв`язку з чим вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а також за вирахуванням грошових коштів у сумі 600 грн, які були сплачені відповідачем 26.10.2025 на погашення заборгованості, та зараховані кредитодавцем на погашення пені.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі

№ 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від

25.05.2021 у справі № 910/7586/19).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію Договору № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025, укладеного між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О., витяг з Акту № 11ФП приймання передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП та копію платіжної інструкції кредитованого переказу коштів № 579946020.1 від 25.03.2026. Вартість наданої адвокатом Ткаченко Ю.О. послуги з надання правничої допомоги заявлена позивачем у сумі 4 500,00 грн.

Ураховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, вони підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог (36,8 %).

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь ТОВ «Фінпром Маркет» витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог (36,8 %).

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором № 71119197 від 24.09.2025 у сумі 4810,00 грн (чотири тисячі вісімсот десять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором кредитної лінії (Надійний) № 6711956 від 18.10.2025 у сумі 2524,60 грн (дві тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 60 копійок).

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 1656,00 грн (одну тисячу шістсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 979,80 грн (дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень 80 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінпром Маркет», місцезнаходження: вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, Київська обл., код ЄДРПОУ – 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Суддя