Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №520/813/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 р. Справа № 520/813/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 року (ухвалене суддею Григоровим Д.В.) в справі № 520/813/26

за позовом Приватного акціонерного товариства "Підсереднє"

до Державної податкової служби України

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Підсереднє", звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просив: зобов`язати ДПС України скасувати/виключити з Системи електронного адміністрування ПДВ (Єдиного реєстру податкових накладних) завідомо недостовірних 114 податкових накладних, сформованих від імені ПАТ «Підсереднє», а саме: №№ 150, 151, 152, 153, 155, 156 від 29.11.2016 р.; №№ 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 176, 177, 178, 179, 180, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226 від 30.11.2016 р.; №№ 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123 від 01.12.2016 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 в справі № 520/813/26 задоволено позов.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким залишити позов ПАТ «Підсереднє» без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, щодо спірних правовідносин, предметом яких є реєстрація податкових накладних, незалежно від обраного позивачем способу захисту прав, підлягає застосуванню загальний строк звернення до суду, що визначений ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України - шестимісячний строк. Вирішення спірного питання не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти через 9 років з моменту обізнаності про порушення свого права.

Відповідач зазначає, що саме з грудня 2016 року позивач мав вчинити активні дії, направлені на відновлення порушеного права, тоді як подання до податкового органу відповідної заяви, що передувало зверненню до суду з цим позовом, було здійснено в липні 2025 року, тому позов подано з пропуском строку звернення.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що приватне акціонерне товариство "Підсереднє" є сільськогосподарським товаровиробником та з 21.07.1997 р. є платником податку на додану вартість. До сфери діяльності господарства належало та належить вирощування зернових культур, тваринництво та виробництво молока.

29.01.2016 р. між ПАТ «Підсереднє» та Вовчанською ОДПІ ГУ ДФС було укладено Договір № 290120161 про визнання електронних документів, який щороку продовжує свою дію. Для активації електронно-цифрових підписів позивач щорічно при переукладанні Договору передає на носії інформації, що використовує флеш-пам`ять для збереження даних та підключається до комп`ютера чи іншого пристрою через USB-порт, згенеровані ключі до ТОВ «Центр сертифікації ключів Україна» разом з іншими необхідними документами.

Відповідно до договору про надання послуг з обробки даних, постачання, видачі та обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису, директору ПАТ «Підсереднє» ОСОБА_1 створено електронно-цифровий підпис.

Протягом 14, 15 та 16 грудня 2016 року через комп`ютерну мережу, з ІР-адрес, що знаходяться на території російської федерації, Болгарії та Словаччини невідомими особами, від імені ПРАТ «Підсереднє» здійснено реєстрацію 114 податкових накладних на загальну суму ПДВ 9 968 486,69 грн., у тому числі на адресу: ТОВ «Будлідер» (код 37191430, ГУ ДПС у Рівненській області), 44 податкові накладні на загальну суму ПДВ 5371265,79 грн., номенклатура товарів – запасні частини. Відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Кодексу у зв`язку із наданням декларацій про відсутність поставок протягом року 02.02.2018 р. анульовано реєстрацію платника ПДВ, на момент анулювання обліковувалася сума реєстраційного ліміту 368341,55 грн. Сума ліміту «занулена» 20.02.2019 року.

ТОВ «ЄВРОТРАНС ДНІПРО» (код 39414987, ГУ ДПС у Донецькій області), 10 податкових накладних на загальну суму ПДВ 1604614,93 грн., номенклатура товарів – запасні частини. Відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Кодексу у зв`язку із наданням декларацій про відсутність поставок протягом року 01.03.2018 р. анульовано реєстрацію платника ПДВ, на момент анулювання обліковувалася сума реєстраційного ліміту 2828,17 грн. Сума ліміту «занулена» 20.02.2019 року.

Приватна виробничо-комерційна фірма «Фіалка» (код 30207687, ГУ ДПС у Рівненській області), 19 податкових накладних на загальну суму ПДВ 950000 грн, номенклатура товарів – будівельні послуги. Платник має діючу реєстрацію платника ПДВ, сума реєстраційного ліміту у СЕА ПДВ станом на поточну дату складає 7588641,38 грн.

ТОВ «УКРБУДРЕММОНТАЖ ІНЖИНІРІНГ» (код 35776584, ГУ ДПС у Рівненській області), 18 податкових накладних на загальну суму ПДВ 893333,33 грн., номенклатура – будівельні послуги. Відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Кодексу у зв`язку із наданням декларацій про відсутність поставок протягом року 01.02.2024 р. анульовано реєстрацію платника ПДВ, на момент анулювання обліковувалася сума реєстраційного ліміту 105177,16 грн. Сума ліміту станом на дату надання інформації складає 105177,16 грн.

ТОВ «С/Г ПІДПРИЄМСТВО ДОБРИЙ ГОСПОДАР» (код 37646502, ГУ ДПС у Харківській області), 2 податкові накладні на загальну суму ПДВ 543792,24 грн., номенклатура товарів – труби, арматура, лист. Відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Кодексу у зв`язку із наданням декларацій про відсутність поставок протягом року 20.04.2021 р. анульовано реєстрацію платника ПДВ, на момент анулювання обліковувалася сума реєстраційного ліміту «-» 1250714,72 грн. Крім того, стан підприємства з 28.10.2025 р. «14 – визнано банкрутом» (рішення суду у справі №922/4359/24).

ТОВ «Агропромислова компанія» (код 31531059, ГУ ДПС у Луганській області), 5 податкових накладних на загальну суму ПДВ 414866,56 грн., номенклатура товарів – добриво «амофос». ТОВ «Агропромислова компанія» має діючу реєстрацію платника ПДВ, сума реєстраційного ліміту у СЕА ПДВ на дату надання інформації складає 762532,70 грн.

ТОВ «Дельта М Юкрейн» (код 40019394, ГУ ДПС у м. Києві), 13 податкових накладних на загальну суму ПДВ 150000,0 грн., номенклатура «інформування боржників засобами телефонного зв`язку». ТОВ «Дельта М Юкрейн» має діючу реєстрацію платника ПДВ, сума реєстраційного ліміту у СЕА ПДВ станом на поточну дату складає 44133,37 грн.

ТОВ «НВП ХАРКІВ-ЕНЕРГОПРОМСЕРВІС» (код 35970832, ГУ ДПС у Харківській області), 1 податкова накладна на загальну суму ПДВ 3199535 грн., номенклатура – будівельні роботи. Відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Кодексу у зв`язку із наданням декларацій про відсутність поставок протягом року 11.11.2024 р. анульовано реєстрацію платника ПДВ, на момент анулювання обліковувалася сума реєстраційного ліміту 30614,77 грн. Сума ліміту не «занулена»

ТОВ «ВП ПАТРІОТ» (код 37055453, ГУ ДПС у Донецькій області) 1 податкова накладна на загальну суму ПДВ 861799 грн., номенклатура – насоси. Відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Кодексу у зв`язку із наданням декларацій про відсутність поставок протягом року 25.04.2018 р. анульовано реєстрацію платника ПДВ, на момент анулювання обліковувалася сума реєстраційного ліміту 13723,44 грн. Сума ліміту «занулена» 20.02.2019 р.

Про зазначені обставини позивач повідомив контролюючі органи, зокрема, ГУ внутрішньої безпеки ДФС України (заява № 46 від 26.01.2017 р.) Листом від 15.02.2017 р. № 3116/6/99-99-08-02-01-15 ДФС України повідомило ПАТ «Підсереднє» про прийняття до реагування інформації про порушення податкового законодавства органами податкового контролю у Дніпропетровській, Харківській, Рівненській, Луганській областях та м. Києві.

Внаслідок зазначених вище протиправних дій з реєстрації податкових накладних, позивачу на суму необґрунтовано сформованого іншим підприємствам кредиту ПДВ у 9968486,69 грн. був зменшений ліміт, на який воно могло здійснювати реєстрацію податкових накладних.

Згідно з відомостями системи електронного адміністрування ПДВ станом на 09.12.2016 р. реєстраційний ліміт для ПАТ «Підсереднє» становив 15523388,43 грн., а вже 22.12.2016 р. це значення складало лише 2600913,64 грн. З урахуванням того, що протягом цього періоду підприємство у дійсності зареєструвало податкових накладних на загальну суму ПДВ 2953988,10 грн., таким чином підтверджується факт необґрунтованого зменшення ліміту на загальну суму 9968486,69 грн., за яким підприємство позивача могло здійснювати реєстрацію податкових накладних.

Контролюючими органами здійснено відпрацювання інформації про податкові порушення, пов`язані з втручанням в систему електронного адміністрування ПДВ, про які зазначено вище, до позивача не вживались будь-які заходи реагування на невідповідність задекларованих податкових зобов`язань, сформованих за рахунок 114 завідомо недостовірних податкових накладних на загальну суму ПДВ 9968486,69 грн. Цей факт підтверджується листом ГУ ДПС у Харківській області № 38715/6/20-40-04-12-14 від 02.07.2025 р., наданим у відповідь на адвокатський запит представника ПрАТ «Підсереднє».

24.07.2025 р. відповідно до п.п. 12, 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 р., ПрАТ «Підсереднє» направило на адресу відповідача - ДПС України вимогу (вих.№ 240725) про скасування/виключення із Системи електронного адміністрування ПДВ 114 фіктивних податкових накладних, поданих у грудні 2016 року від імені підприємства – позивача, на що відповідач надав лист № 24223/6/99-00-04-02-04-06 від 20.08.2025 р., в якому повідомив про відсутність законодавчого врегулювання процесу виключення/скасування реєстрації податкових накладних з ЄРПН та можливість реалізації такого механізму тільки за наявності відповідного судового рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача скасувати/виключити з Системи електронного адміністрування ПДВ (Єдиного реєстру податкових накладних) завідомо недостовірні (фіктивні) податкові накладні, сформовані в 2016 році від імені ПАТ «Підсереднє» без його фактичної участі.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Право на звернення до суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 р., Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Виходячи з принципу змагальності у адміністративному судочинстві, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В справі Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії Європейським судом з прав людини зроблено висновок, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Поновлення строку звернення до суду може здійснюватися з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або хибна помилка про не пропуск строку, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Крім того, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Суд апеляційної інстанції вважає, що першочерговим питанням вирішення по цій справі є встановлення дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок реєстрації складених від імені позивача податкових накладних в період з 29.11.2016 р. по 01.12.2016 р., тобто позовна заява подана через 9 років після реєстрації податкових накладних, реєстрацію яких позивач просить скасувати/виключити з Системи електронного адміністрування ПДВ (Єдиного реєстру податкових накладних).

Згідно з ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів..

Застосування саме шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушеного права у даній справі відповідає правовій позиції, яка викладена в постановах Верховного Суду від 26.11.2020 р. в справі №500/2486/19, від 23.09.2021 р. в справі № 640/11650/21.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.

Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс встановлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом особи на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Разом з тим, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 р. в справі Перетяка та Шереметьєв проти України).

Долучені до матеріалів справи докази свідчать, що позивачу було відомо про реєстрацію спірних податкових накладних з надісланих на його адресу квитанцій. Також, позивач стверджує, що дізнався про дану обставину з листа Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 29.12.2016 р. №2100/10/20-26-12-01-09.

В подальшому про порушення одночасно були проінформовані Головне управління внутрішньої безпеки ДФС України (заява № 46 від 26.01.2017 р., Додаток № 7), а також податкові інспекції районного рівня за місцем реєстрації вигодонабувачів фіктивного податкового кредиту (до ДПІ у Печерському районі м. Києва №1 від 04.01.2017 р., ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №5 від 04.01.2017 р., до Центральної ОДПІ у м. Харкові №2 від 04.01.2017 р., до Рівненської ОДПІ м. Рівне №3 від 04.01.2017 р., до Сватівської ОДПІ у Луганській області №4 від 04.01.2017 р., до ДПІ у м. Рівному №8 від 04.01.2017 р., до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №5 від 04.01.2017 р., до Лозівської ОДПІ у Харківській області №4 від 04.01.2017 р., до Східної ОДПІ м. Харкова №7 від 04.01.2017 р.). Повторні звернення з цих питань ПАТ «Підсереднє» направлялись також 02.02.2017 р.

В подальшому позивач, 24.07.2025 р., направив на адресу ДПС України вимогу про скасування/виключення із Системи електронного адміністрування ПДВ 114 фіктивних податкових накладних, поданих у грудні 2016 року від імені підприємства – позивача, на що відповідач надав лист № 24223/6/99-00-04-02-04-06 від 20.08.2025 р., яким повідомив позивача про відсутність законодавчого врегулювання процесу виключення/скасування реєстрації податкових накладних з ЄРПН.

Отже, вирішення спірного питання не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти через 9 років з моменту обізнаності про порушення свого права.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 12.07.2022 р. в справі № 420/5508/20, від 28.01.2021 р. в справі № 360/5498/19 та від 23.04.2021 р. в справі № 824/803/19-а.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що саме з грудня 2016 року позивач мав вчинити активні дії, направлені на відновлення порушеного права, тоді як подання до податкового органу відповідної заяви, що передувало зверненню до суду з цим позовом, було здійснено в липні 2025 року.

До суду з позовною заявою позивач звернувся 14.01.2026 р. Отже, позивачем порушено шестимісячний строк звернення з позовом до суду.

Позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом, зазначив, що після проведення значної роботи у 2025 році у позивача відновились можливості для продовження листування із органами податкового контролю з метою встановлення обставин втручання у його роботу в 2016 році та відшукання варіантів подальших дій. При цьому він посилався також і на негативні наслідки повномасштабного вторгнення на територію України, перебування позивача не території, де велися активні бойові дії. Позивач вказує, що від Головного управління ДПС у Харківській області підприємством отримано лист від 02.07.2025 р. № 38715/6/20-40-04-12-14, відповідно до якого регіональним органом контролю фактично підтверджено непричетність товариства до неправомірного втручання невстановлених осіб до системи електронного адміністрування ПДВ. Цей висновок зроблено на підставі того факту, що стосовно вигодонабувачів неправомірного податкового кредиту вжито відповідні заходи реагування. При цьому позивач критично оцінює твердження про перебування інформації щодо відпрацювання розбіжностей по ПрАТ «Підсереднє» у м. Куп`янськ Харківської області та, як наслідок, неможливість доступу до таких відомостей. Адже всі рішення про збільшення та зменшення податкових зобов`язань працівниками органів податкового контролю вносяться до електронних інформаційних систем ДПС України, як і акти та довідки про результати перевірок підприємств. Узагальнюючи всю інформацію, здобуту ПрАТ «Підсереднє» з 2016 року підприємством 24.07.2025 р. до ДПС України направлено обґрунтовану вимогу про виключення з Системи електронного адміністрування ПДВ 114 завідомо недостовірних податкових накладних (додаток № 20 до позовної заяви). Документ такого змісту до центрального органу податкового контролю було подано вперше. Саме отримання від ДПС України негативної відповіді на вищезазначену вимогу (лист від 20.08.2025 № 24223/6/99-00-04-02-04-06) є моментом, коли відбулось порушення законного інтересу ПрАТ «Підсереднє» з боку суб`єкта владних повноважень, що є безпосереднім предметом розгляду справи № 520/813/26. Тому позивач вважає, що перебіг строку позовної давності у відповідності до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України розпочався з дня отримання позивачем вищезазначеного листа, а саме з 01.09.2025 р.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що направлення заяви не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення свої прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 9 років з моменту обізнаності про порушення свого права. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 р. в справі №240/12017/19.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2024 р. в справі №160/22582/21, суд зазначив, що при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивач ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надав обґрунтованих пояснень, які підтверджуються належними доказами, про наявність непереборних обставин, які стали перешкодою для звернення до податкового органу або до суду протягом 6 місяців після встановлення таких обставин, як безпідставна реєстрація податкових накладних. Отримання відповідей від податкового органу щодо результату розгляду поданих позивачем заяв та вимоги, не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права, направленого на відновлення порушених прав та інтересів..

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково погодився з доводами позивача про дотримання строку звернення до суду, пов`язуючи момент, з якого позивач дізнався про порушення свого права, із зверненням позивача до відповідача із вимогою від 24.07.2025 р. про скасування/виключення з Системи електронного адміністрування ПДВ (Єдиного реєстру податкових накладних) завідомо недостовірних 114 податкових накладних та отриманої відповіді на неї від 20.08.2025 р.

Посилання позивача в заяві про поновлення процесуального строку на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06.02.2025 р. в справі № 990/29/22, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки обставини та спірні правовідносини в справі № 990/29/22 не є релевантними до обставин цієї справи.

Підстави для скасування рішення повністю із залишенням позовної заяви без розгляду містить стаття 319 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 1 якої судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з залишенням позовної заяви без розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 р. необхідно скасувати, а позов Приватного акціонерного товариства "Підсереднє" залишити без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 319, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 в справі № 520/813/26 скасувати.

Залишити без розгляду позов Приватного акціонерного товариства "Підсереднє" до Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич