Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №520/12184/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 р. Справа № 520/12184/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.05.26 по справі № 520/12184/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просить суд: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати до суду у встановлений судом строк, звіт про виконаня рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №520/12184/25 з відповідними доказами його виконання.

В обґрунтування заяви зазначав, що позивач звернувся до відповідача з заявою про виконання рішення суду. Листом від 06.01.2026 №882-50488/М-03/8-2000/26 повідомив, що виплата нарахованих за рішенням суду коштів буде здійснюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 за №821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень". Однак, станом на сьогодні заборгованість по пенсії не виплачена. Більше того, з інформації, яка розміщується в особистому пенсійному кабінеті щомісяця сума заборгованості з виплати пенсії зростає, що підтверджує факт, що виплата пенсії так і не розпочалась без достатньої правової підстави.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 затверджено звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року по справі №520/12184/25 та направити сраву до суду першої інстанції для продовження розгляду, тобто судового контролю за виконанням рішення суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом проаналізовано повідомлення відповідача про відсутність у нього фінансових можливостей для виплати пенсії позивачу. На підтвердження відсутності таких можливостей відповідач послався на дію затвердженого Пенсійним фондом України бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік. Крім того, що судом у жодний спосіб не перевірено чи фактично відповідає таке повідомлення дійсності, тобто чи дійсно у бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік не закладено Пенсійним фондом України фінансування поточних пенсій, то ще й судом аналізуючи фактичні фінансові спроможності Пенсійного фонду України застосовано принцип пріоритетності бюджетного законодавства, яким передбачено пріоритет саме Державного бюджету, який затверджується щороку відповідним Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, який не є тотожним бюджетом Пенсійного фонду України. Водночас у цій справі невиконання рішення суду полягає не тільки у невиплаті позивачу заборгованості з пенсії, але і про невиплату йому щомісячної пенсійної виплати. У цій справі про перерахунок пенсії позивача не йшлося, лише про поновлення виплати. Відтак, виплата пенсії позивачу має бути поновлена у повному розмірі на щомісячній постійній основі. Згідно з розпорядження про призначення пенсії позивача та повідомлення відповідача у його звіті розмір пенсії позивача, як зазначається, до виплати склав 30563,72 грн. Зазначений розмір пенсії позивачу встановлено відповідачем самостійно, не на виконання рішення суду, однак ним же самостійно не виплачується щомісячно (поточна пенсія), хоча має і саме в такому розмірі відповідно до статті 47 Закону №1058-IV. Зауважив, що у постанові від 20 травня 2026 року у справі № №600/1438/25-а колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим посилання судів на положення статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" , якою передбачено зменшення суми доплати, оскільки Конституційний Суд України неодноразово у своїх рішеннях (зокрема, щодо відповідності Конституції положень законів про Державний бюджет) наголошував, що держава не може скасовувати чи зменшувати гарантовані законом соціальні виплати шляхом внесення змін до закону про бюджет на відповідний рік. Конституційні права і свободи не можуть бути обмежені. Зміни до законів, які встановлюють розміри пільг та компенсацій, зокрема Закон "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", можуть вноситися виключно окремими законами, а не в межах бюджетного процесу. Цей висновок судом у спірному рішенні також не був врахований.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідачаю перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі №520/12184/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неприйняття рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та щодо невиплати йому пенсії;

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з дня її припинення, тобто з 01.11.2024 із нарахуванням компенсації втрати частини доходів в з зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 520/12184/25 залишено без змін.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №520/12184/25 задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №520/12184/25 з відповідними доказами його виконання протягом 60 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Попереджено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що відповідно до ч. 10 ст.382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 затверджено звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Голвоного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Відповідно до частини першої, четвертої, п`ятої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Колегія суддів зауважує, що інститут судового контрою за виконанням рішення є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача.

Відповідно до частини першої-третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021 у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03.03.2025 по справі 160/5259/20.

Колегія суддів встановила, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі №520/12184/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неприйняття рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та щодо невиплати йому пенсії;

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з дня її припинення, тобто з 01.11.2024 із нарахуванням компенсації втрати частини доходів в з зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії.

Вказане рішення набрало законної сили 03.12.2025.

Позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.

У запереченнях на заяву про встановлення судового контролю від 13.03.2026 відповідач зазначив, що на виконання вищезазначеного рішення суду ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.11.2024, внаслідок чого розрахований розмір пенсії склав: з 01.11.2024 - 23610,00 грн, з 01.03.2025 - 35180,45 грн, з 01.01.2026 - 35274,05 грн, з 01.03.2026 - 37869,05 грн. При цьому, з урахуванням Закону №4059 та Постанови №1, Закону №4695 та Постанови №1778 розмір пенсії до виплати склав: з 01.11.2024 - 23610,00 грн, з 01.03.2025 - 28025,54 грн, з 01.01.2026 - 29785,22 грн, з 01.03.2026 - 30563,72 грн. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 520/12184/25, проведено нарахування грошових коштів у розмірі 463097,96 грн. за період з 01.11.2024 по 31.03.2026, а також розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Сума компенсації становить 11875,36 грн. Загальний розмір нарахованих коштів складає 474973,32 грн.

У лютому 2026 року на поточний рахунок банківської установи на виконання рішення суду, у межах встановлених бюджетних асигнувань, ОСОБА_1 нараховано до виплати 3289,00 грн (поточна виплата у межах встановлених бюджетних асигнувань за грудень 2025, джерело фінансування - Пенсійний фонд України) та 1000,00 грн. (поточна виплата у межах встановлених бюджетних асигнувань за грудень 2025, джерело фінансування - Державний бюджет України).

Станом на звітну дату залишок коштів, нарахованих ОСОБА_1 на виконання рішення суду по справі № 520/12184/25, становить 470684 гривні 32 копійки.

Відповідач зауважив, що нарахування невиплаченої пенсії боржником виконано, проте за чинним законодавством її виплата пенсіонерові може бути здійснена за наявності відповідного фінансування, що забезпечується центральним органом виконавчої влади - Пенсійним фондом України.

При цьому, невиконання судового рішення пенсійними органами в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Окрім іншого посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, якою затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким врегульовано механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №520/12184/25 задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №520/12184/25 з відповідними доказами його виконання протягом 60 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Попереджено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що відповідно до ч. 10 ст.382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 відповідачем подано звіт від 21.05.2026, в якому останній зазначив, що на виконання вищезазначеного рішення суду ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.11.2024, внаслідок чого розрахований розмір пенсії склав: з 01.11.2024 - 23610,00 грн, з 01.03.2025 - 35180,45 грн, з 01.01.2026 - 35274,05 грн, з 01.03.2026 - 37869,05 грн.

При цьому, з урахуванням Закону №4059 та Постанови №1, Закону №4695 та Постанови №1778 розмір пенсії до виплати склав: з 01.11.2024 - 23610,00 грн, з 01.03.2025 - 28025,54 грн, з 01.01.2026 - 29785,22 грн, з 01.03.2026 - 30563,72 грн.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 520/12184/25, проведено нарахування грошових коштів у розмірі 525957,00 грн за період з 01.11.2024 по 31.05.2026, а також розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Сума компенсації становить 11875,36 грн. Загальний розмір нарахованих коштів складає 537832,36 грн.

У лютому 2026 року на поточний рахунок банківської установи на виконання рішення суду, у межах встановлених бюджетних асигнувань, ОСОБА_1 нараховано до виплати 3289,00 грн. (поточна виплата, джерело фінансування - Пенсійний фонд України) та 1000,00 грн. (поточна виплата, джерело фінансування - Державний бюджет України).

У березні 2026 року на поточний рахунок банківської установи на виконання рішення суду, у межах встановлених бюджетних асигнувань, ОСОБА_1 нараховано до виплати 982,00 грн (поточна виплата, джерело фінансування - Державний бюджет України).

У квітні 2026 року на поточний рахунок банківської установи на виконання рішення суду, у межах встановлених бюджетних асигнувань, ОСОБА_1 нараховано до виплати 3750,86 грн. (поточна виплата, джерело фінансування - Пенсійний фонд України), 10118,00 грн.

(минула заборгованість, джерело фінансування - Пенсійний фонд України) та 877,00 грн. (поточна виплата, джерело фінансування - Державний бюджет України).

У травні 2026 року на поточний рахунок банківської установи на виконання рішення суду, у межах встановлених бюджетних асигнувань, ОСОБА_1 нараховано до виплати 780,00 грн. (поточна виплата, джерело фінансування - Державний бюджет України).

Станом на теперішній час залишок коштів, нарахованих ОСОБА_1 на виконання рішення суду по справі № 520/12184/25, становить 517035 гривень 50 копійок.

Також посилався на те, що невиконання судового рішення пенсійними органами в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Окрім іншого посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, якою затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким врегульовано механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

З наведеного колегія суддів зазначає про передчасність висновків суду першої інстанції щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 520/12184/25, шляхом проведення нарахування грошових коштів та проведення розрахунку компенсації.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі твердження відповідача про відсутність достатнього фінансування на цілі виконання судових рішень, без вжиття відповідних заходів, спрямованих на отримання таких коштів, не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Необхідним також є вжиття заходів з метою актуалізації перед Пенсійним фондом України проблеми неповного виконання судових рішень (зокрема, судового рішення у справі № 520/12184/25), ухваленого не на користь Фонду, та ініціювання зміни системного підходу до виконання такого рішення.

Судом першої інстанції не надано оцінку жодному доводу відповідача про відсутність фінансування, не досліджено докази вжиття ГУ ПФУ в Харківській області достатніх й вичерпних заходів для виплати пенсії нарахованої ОСОБА_1 на виконання рішення суду по справі № 520/12184/25, у розмірі 517035,50 грн.

Так, судом першої інстанції не встановлено та не досліджено докази щодо інформування в офіційному порядку про наявність зобов`язання з виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 520/12184/25, в частині виплати суми пенсії нарахованої ОСОБА_1 у розмірі 517035,50 грн (зокрема, шляхом подання до Пенсійного фонду України пакету документів: документу, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копії судового рішення; розрахунку суми невиплаченої пенсії, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженою ним особою); включення до бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік видатків на погашення заборгованості з виплати саме за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 520/12184/25; вжиття керівником Головного управління активних і достатніх дій, які б свідчили про належне виконання ним обов`язків та використання всіх доступних інструментів, спрямованих на встановлення дійсного стану розгляду органом вищого рівня питання погашення заборгованості на виконання судового рішення у справі 520/12184/25, боржником за яким є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Колегія суддів зауважує, що такі обставини безумовно підлягали правовій оцінці судом першої інстанції, однак залишені судом першої інстанції поза увагою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні заяви не з`ясував у повному обсязі обставини, які мають значення для правильного вирішення питання, не перевірив виконання рішення суду щодо виплати пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 520/12184/25, що свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про виконання у повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 520/12184/25.

Аргументи апелянта про обмеження розміру пенсії з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 є безпідставними, оскільки передбачений вказаною постановою Уряду Порядок регулює питання виплати заборгованості з пенсії за минулий час та жодним чином не може регулювати поточну виплату пенсії.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неповного встановлення обставин справи частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Разом з тим, вирішення питання про прийняття або продовження строку подання звіту про виконання рішення суду у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Харківський окружний адміністративний суд, а тому апеляційний суд позбавлений процесуального права вирішити таку заяву по суті.

Відповідно до частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, тому ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі №520/12184/25 підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 520/12184/25 - скасувати.

Справу № 520/12184/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова