Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №730/731/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/731/26

Провадження № 2/730/594/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ріхтера В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) через свого представника – адвоката Ніколаєву Г.Г. (далі – представник позивача) за допомогою системи «Електронний суд» звернулася до Борзнянського районного суду Чернігівської області (далі – суд) із позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на підставі заочного рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Чернігівської області від 31.05.2022 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявлені вимоги мотивує тим, що на виконанні у Борзнянському відділі державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 69986823 від 05.10.2022 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей: сина – ОСОБА_3 та доньки – ОСОБА_4 в розмірі 5 000 гривень щомісячно.

Станом на теперішній час донька сторін – ОСОБА_4 досягла повноліття, у зв`язку із чим стягнення аліментів на її утримання припинилося. Відтак фактично аліменти, визначені рішенням суду у загальному розмірі 5 000 грн щомісячно на двох дітей, наразі становлять 2 500 грн щомісячно на утримання лише сина – ОСОБА_3 , що є недостатнім для забезпечення належного рівня його утримання та розвитку.

Ухвалою суду від 26.05.2026 відкрито провадження у даній справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

11.06.2026 від представника відповідача – адвоката Павленко О.В. (далі – представник відповідача) до суду за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки відповідач з 17.05.2026 призваний до лав Збройних Сил України і його трудова діяльність припинена; майновий стан ОСОБА_2 критично ускладнюється безпрецедентним борговим та виконавчим навантаженням; наявні критичні обмеження відповідача у розпорядженні коштами через арешт рахунків; переведення стягнення у формат від військового доходу при наявності у ОСОБА_2 боргових зобов`язань на суму майже чверть мільйона гривень призведе до непропорційного та необґрунтованого стягнення, яке виходить за межі доведених позивачем потреб дитини і загрожує життєзабезпеченню самого відповідача.

22.06.2026 від представника позивача за допомогою системи «Електронний суд» до суду надійшли письмові пояснення, в яких вона не погодилась з доводами представника відповідача у зв`язку з їх недоведеністю.

23.06.2026 від представника відповідача за допомогою системи «Електронний суд» до суду надійшли письмові пояснення, в яких вона просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог у зв`язку з недоведеністю.

Позивач в судове засідання не викликався, оскільки розгляд справи проводиться без повідомлення сторін. Від позивача також не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи відповідно до положень п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, не скористався своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. З жодними клопотаннями, в тому числі, що зупинення розгляду справи, не звертався.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у серпні 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Подільським районним судом міста Києва ухвалено рішення 26.09.2016 року про усиновлення відповідачем ОСОБА_4 – доньки позивачки від попереднього шлюбу.

На підставі виконавчого листа, виданого Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області 12.07.2022 у справі № 676/7533/21 04.10.2022 Борзнянським відділом державної виконавчої служби у складі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у твердій грошовій сумі 5 000,00 грн щомісячно, починаючи з 20.12.2021, і до досягнення дітьми повноліття.

Станом на теперішній час донька сторін – ОСОБА_4 - досягла повноліття, у зв`язку із чим стягнення аліментів на її утримання припинилося. Відтак фактично аліменти, визначені рішенням суду у розмірі 5 000,00 грн щомісячно, наразі становлять 2500 грн щомісячно на утримання лише сина – ОСОБА_3 .

Вказані факти підтверджуються копіями заочних рішень Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.07.2020 та від 31.05.2022, ухвали Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.06.2022, витягом з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, а також не заперечуються сторонами.

Внаслідок досягнення повноліття старшою дитиною фактичний розмір аліментів, які сплачуються на утримання малолітнього сина, зменшився із 5000 грн на двох дітей до 2500 грн на одну дитину, що саме по собі є істотною зміною обставин порівняно з тими, які існували на момент ухвалення рішення 2022 року.

Окремо, додатково, суд бажає зупинитися на розмірі стягуваної суми на користь сина – ОСОБА_5 , оскільки дане питання, з урахуванням змісту позовної заяви та відзиву, може викликати труднощі.

Так, у мотивувальній частині позовної заяви зазначено, що «станом на теперішній час донька сторін – ОСОБА_4 досягла повноліття, у зв`язку із чим стягнення аліментів на її утримання припинилося. Відтак фактично аліменти, визначені рішенням суду у загальному розмірі 5 000 грн щомісячно на двох дітей, наразі становлять 2 500 грн щомісячно на утримання лише сина – ОСОБА_3 »

Однак, у резолютивній частині вже зазначено, що про зміну способу стягнення аліментів, які стягуються з відповідача з твердої суми в розмірі 5 000 грн щомісячно на користь кожної дитини…».

Тобто, заявником допускається протиріччя.

Також, про суму у 5 000 грн згадується й у відзиві на позовну заяву, де представник відповідача уважає, що на одну дитину стягується саме 5 000 грн.

Якщо звернутися до резолютивної частини рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2022 року, то можемо побачити його виклад у такому виді: «стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Борзна Чернігівської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей, сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , підлягають стягненню в розмірі по 5000 гривень, щомісячно, починаючи з 20 грудня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття».

Ураховуючи стилістично незрозумілу побудову речення, можна припустити, що стягненню дійсно підлягало по 5 000 грн на кожні дитину.

Обмірковуючи такі протиріччя, суд звернувся до мотивувальної частині рішення у справі № 676/7533/21, де зазначено, що позивачка просила визначити аліменти у твердій сумі, а саме 2 500 грн. на місяць на кожну дитину, до досягнення кожною дитиною 18 річного віку, разом – 5 000 гривень на місяць на обох дітей.

Також, судом перевірена вказана інформація шляхом направлення відповідного запиту до ВДВС, та з відповіді якого ( від 10.07.2026 року, № 24346) убачається, що станом на сьогоднішній день розмірі стягненої суми на користь сина – ОСОБА_5 становить саме 2 500 гривень.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Згідно ч. 1 ст. 192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 зазначила, що положення статті 192 СК України не містять заборони на зміну способу присудження аліментів, а зміна розміру аліментів може здійснюватися шляхом зміни способу їх стягнення.

Таким чином, сама по собі вимога про зміну способу стягнення аліментів відповідає положенням сімейного законодавства.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Як зазначено у ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27.09.1991, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.

Крім того, відповідно до статті 27 Конвенції ООН про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. При цьому саме батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх фінансових можливостей і здібностей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отже, при вирішенні спорів щодо утримання дитини суд повинен виходити насамперед із необхідності забезпечення її належного рівня життя та найкращих інтересів дитини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини при вирішенні спорів, що стосуються дітей, першочерговими є саме найкращі інтереси дитини, які за своєю важливістю переважають майнові інтереси батьків (справи Hunt vs. Ukraine, Mamchur vs. Ukraine).

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Отже, суд при визначенні способу стягнення аліментів повинен забезпечити такий спосіб виконання аліментного обов`язку, який найбільшою мірою відповідає інтересам дитини та дозволяє враховувати реальні доходи платника аліментів.

Як зазначено у постанові постанова ВС від 30.06.2026 у справі № 699/1569/25 дитина до досягнення нею повноліття має право на утримання з боку своїх батьків. Конституційне право дитини на утримання охоплює собою як стягнення аліментів, так і збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення. Це право дитини не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Таке тлумачення повністю відповідає правилу тлумачення favor minoris (на користь неповнолітнього), здоровому глузду та здійснюється з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи убачається, що після ухвалення рішення суду 2022 року змінився матеріальний стан відповідача, оскільки змінилося джерело його доходу, а аліменти при стягненні у частці від доходу забезпечують пропорційність участі батька в утриманні дитини незалежно від розміру такого доходу.

Посилання відповідача на припинення попередньої трудової діяльності не спростовує зазначеної обставини, оскільки проходження військової служби пов`язане з отриманням грошового забезпечення, яке відповідно до чинного законодавства є доходом військовослужбовця, з якого здійснюється утримання аліментів у встановленому законом порядку.

При цьому суд бере до уваги, що позивач не зобов`язана доводити конкретний розмір грошового забезпечення відповідача. Предметом даного спору є не визначення розміру доходу відповідача, а встановлення наявності передбачених законом підстав для зміни способу стягнення аліментів. Факт зміни джерела доходу та матеріального стану відповідача підтверджений матеріалами справи.

Відповідач же, заперечуючи проти позову та посилаючись на неможливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, не подав суду доказів розміру свого грошового забезпечення, хоча саме ці обставини покладені ним в основу своїх заперечень.

Також, суд відхиляє доводи відповідача про те, що військові виплати мають компенсаційний характер, оскільки постанова КМУ від 26 лютого 1993 р. №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», якапрямо передбачає утримання аліментів із грошового забезпечення військовослужбовців (за винятком окремих спеціальних виплат). Закон не містить винятку щодо можливості визначення аліментів у частці від доходу лише тому, що платник проходить військову службу.

Оцінюючи доводи відповідача щодо наявності значної кредитної заборгованості, виконавчих проваджень та арешту банківських рахунків, суд виходить із того, що такі обставини самі по собі не можуть бути підставою для обмеження права дитини на належне матеріальне забезпечення. Значна частина фінансових зобов`язань відповідача виникла саме у зв`язку з виконанням судових рішень про стягнення аліментів та пені, тобто це не зовнішня причина, а наслідок власної поведінки відповідача, а тому негативні наслідки такої поведінки не можуть бути покладені на дитину.

Суд також враховує, що наявність у платника аліментів кредитних, договірних чи інших цивільно-правових зобов`язань не звільняє його від передбаченого законом обов`язку утримувати дитину та не може мати пріоритет перед забезпеченням її належного матеріального утримання. Вирішуючи спір, суд виходить із того, що право дитини на належне утримання має переважний характер порівняно з іншими майновими зобов`язаннями платника аліментів, а тому наведені відповідачем обставини щодо існування боргових зобов`язань самі по собі не є підставою для відмови у зміні способу стягнення аліментів.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що позивач повинна нести витрати на дитину у такому самому грошовому розмірі, як і відповідач.

Положення статті 141 СК України встановлюють рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини, однак не передбачають обов`язку кожного з батьків нести однакові за розміром грошові витрати. Участь того з батьків, з ким проживає дитина, полягає не лише у здійсненні грошових витрат, а й у забезпеченні житлом, харчуванням, доглядом, вихованням, лікуванням, організації навчання та повсякденного життя дитини.

Суд враховує також, що з моменту визначення розміру аліментів минуло понад чотири роки, дитина стала старшою, відповідно збільшилися її потреби у харчуванні, навчанні, фізичному розвитку, медичному забезпеченні та інших необхідних витратах, що відповідає природному процесу розвитку дитини.

Відповідач посилається на відсутність документального підтвердження кожної окремої витрати, однак суд зазначає, що вирішення питання про зміну способу стягнення аліментів не може залежати виключно від подання фіскальних чеків чи інших первинних документів щодо кожної витрати на дитину. При визначенні способу стягнення аліментів суд повинен виходити насамперед із принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, закріпленого статтею 3 Конвенції ООН про права дитини, статтями 7 та 182 Сімейного кодексу України.

З огляду на встановлені судом обставини, а саме припинення стягнення аліментів на повнолітню дитину, зміну матеріального стану відповідача у зв`язку з проходженням військової служби, збільшення потреб малолітньої дитини у зв`язку з її віком, а також необхідність забезпечення пропорційної участі батька в утриманні дитини відповідно до його доходів, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зміни способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Зміна способу стягнення аліментів забезпечить дотримання принципу справедливості, оскільки розмір утримання буде залежати від фактичного доходу платника аліментів, а також відповідатиме найкращим інтересам дитини, що є визначальним критерієм при вирішенні даної категорії спорів.

При цьому, суд виходить із того, що визначення аліментів у частці від доходу саме по собі не означає автоматичного збільшення їх розміру, а лише забезпечує пропорційність участі відповідача в утриманні дитини відповідно до фактично одержуваного ним доходу, що відповідає вимогам статей 181–183 СК України.

Саме визначення аліментів у частці від доходу забезпечує автоматичне врахування зміни матеріального становища платника аліментів у майбутньому без необхідності повторного звернення до суду щоразу при зміні розміру його доходу.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2-4, 12, 19, 23, 76-89, 141, 258-268, 280 ЦПК України, ст.ст. 180-183, 192 Сімейного Кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2022 року у справі № 676/7533/21, у частині стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які після досягнення повноліття ОСОБА_4 фактично стягуються у твердій грошовій сумі 2 500 грн (дві тисячі п`ятсот гривень) щомісячно, визначивши їх стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у розмірі однієї четвертої частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше ніж десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Після набрання рішенням законної сили відкликати виконавчий лист, виданий на виконання рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2022 року у справі № 676/7533/21, у частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , та видати новий виконавчий лист відповідно до цього рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ріхтер В.В.