Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №758/5970/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 758/5970/25 Головуючий у суді першої інстанції - Якимець О.І.

Номер провадження № 22-ц/824/8624/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Якимець О.І., у місті Києві, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість у розмірі 44 228,00 грн, з яких 10 000,00 грн сума кредиту, 17 313,00 грн сума відсотків за користування кредитом, 16 915,00 грн нараховані проценти за 85 календарних днів, а також судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн; витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 02 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 7231413 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 205-ОД від 10 лютого 2022 року, та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000,00 грн (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (17.10.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

25 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

При цьому, вказується, що про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.

Наголошується, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 10 000,00 грн - тіло кредиту та 17 313,00 грн - нараховані проценти, нараховані позивачем проценти за 85 календарних днів - 16 915,00 грн, всього - 44 228,00 грн.

Разом з тим, у позові звертається увага на те, що рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

У зв`язку з такими обставинами, позивач просить захистити його порушені права та майнові інтереси, ухваливши рішення про задоволення позову.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7231413 від 02 листопада 2023 року у розмірі 44 228,00 гривень 00 копійок; судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів по справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування скарги вказує, що позивачем не доведено укладення кредитних договорів, а також не надано доказів передавання грошових коштів від кредитодавця позичальника за згаданим кредитним договором, а також не надано доказів переходу права вимоги за кредитними договорами.

Суд дослідивши докази надані стороною позивача протиправно визнав їх належними доказами та допустимими, що в свою чергу полягло за собою ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Звертає увагу суду на те, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не надало суду першої інстанції жодних доказів вчинення відповідачем таких дій, надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір. ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» не надало суду доказів проведення ідентифікації Відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Отже вважає, що суд безпідставно поклав обов`язок доведення обставин не укладання договору в електронному виді на відповідача, оскільки саме ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» мало надати суду відповідні докази як особа, в розпорядження якої мають перебувати такі докази, та особа, яка мала вчинити активні дії щодо проведення ідентифікації особи відповідача та перерахування на його рахунок коштів.

Суд помилково вважав доведеним факт укладення відповідачем Кредитного договору та надання Відповідачем кредиту і дійшов безпідставного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Відтак, рішення підлягає до скасування.

В доводах апеляційної скарги також вказує, що позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не доведено належними та допустимими доказами набуття ним права вимоги до неї за спірним кредитним договором.

Оскільки наданий суду першої інстанції витяг не є витягом з реєстру боржників, оскільки являє собою аркуш паперу, на якому позивачем надрукована певна інформація, яка на його думку відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до зазначеного договору факторингу. Іншими словами зазначений документ є лише твердження позивача, які підлягають доведенню на загальних підставах.

Відсутність підпису «Фактора» на витягу з реєстру боржників не дає суду підстав вважати доведеним факт передачі права вимоги таким фактором «Клієнту», тільки тому, що останній стверджує про таку передачу.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі права вимоги від первісних кредиторів до позивача за Кредитними договорами, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав до задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за вказаними договорами на користь позивача.

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» має зареєстрований особистий кабінет в підсистемі (модулі) ЄСІТС Електронний суд, тому у відповідності до положень ст. 14 ЦПК України та Положення про ЄСІТС листування здійснюється в електронній формі.

Суд апеляційної інстанції забезпечив право позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши ухвалу Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року про відкриття апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою до особистого кабінету ТОВ «ФК «ФінтрастКапітал» у підсистемі (модуля) ЄСІТС Електронний суд.

Ухвалу про відкриття провадження ТОВ «ФК «ФінтрастКапітал» та представникотримало в особистому кабінеті Електронного суду 05.05.2026 о 11:20:25, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Останнім днем для подання відзиву, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України, було 15 травня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 02 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 7231413 про надання споживчого кредиту (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000,00 грн. Тип кредиту - кредит.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору строк кредиту 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.

Відповідно п. 2.1. кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 3.1 нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Вказаний договір підписаний електронним ідентифікатором відповідача ОСОБА_1 - НОМЕР_2 .

02 листопада 2023 року ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит в сумі 10 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням ТОВ «Пейтек Україна» № 20240809-2.2 від 09.08.2024, а також листом АТ «Приват Банк».

25 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, та ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, укладений Договір факторингу № 25.07/24-Ф, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.1-1.2 договору факторингу).

До Договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 приєднані підписаний ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024, Реєстр боржників (витяг) як Додаток № 1 до Договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024, платіжні інструкції від 29.07.2024 про сплату коштів за Договором факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 позивач набув права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору № 7231413 в розмірі 27 313,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 10 000,00 грн; заборгованість за відсотками 17 313,00 грн.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» 25 липня 2024 року повідомило відповідача шляхом направлення листа на електронну пошту, зазначену останнім при укладенні кредитного договору.

Позивачем нараховано проценти за 85 календарних днів (25.07.2024 - 17.10.2024) в межах строку договору відповідно до наступного: 10 000,00 грн * 1,99 % = 199 грн*85 календарних днів = 16 915,00 грн.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування з ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що кредитні договори укладено в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема з використанням електронного цифрового підпису позичальника. Суд також зазначив наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором, а також неналежне виконання позичальником обов`язків з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим і виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.

Так, основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

У справі, яка переглядається, встановлено, що 02 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 7231413 про надання споживчого кредиту та сторонами було погоджено всі істотні умови договору.

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» - Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Факт перерахування коштів за кредитним договором №7231413 від 02 листопада 2023 року підтверджується даними листа ТОВ «Пейтек Україна» № 20240809-2.2 від 09 серпня 2024 року, відповідно до якого 02 листопада 2023 року 17:09:04 на суму 10 000 грн., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - 25511fb1-a10f-45d6-a722-51647699814f, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 40174329, Session ID - 021841743177, сайт торгівця - https://creditplus.ua, код авторизації - 815119, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 ;.

При цьому, суд звертає увагу, що реквізити картки вказано у пункті 2.1 договору 7231413 від 02 листопада 2023 року, який заповнюється позичальником та містить анкеті дані відповідача, в тому числі реквізити документу, що посвідчує особу.

Разом з цим, усупереч статті 81 ЦПК України, заперечуючи проти позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», відповідачем не спростовувано, що банківська карта, зазначена у договорі позики останньому не належить.

Колегія суддів бере до уваги, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) інформацію, щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) платіжної картки № НОМЕР_1 , а також факту зарахування 02.11.2023 коштів на зазначену платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 10 000, 00 грн.

На виконання зазначеної ухвали, 17 грудня 2025 року, АТ КБ «Приватбанк» надало відповідь № 20.1.0.0.0/7-251216/113411-БТ від 16 вересня 2025 року, повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , (IBAN НОМЕР_5 ). Повідомлено, що по рахунках НОМЕР_4 , (IBAN НОМЕР_5 ) було зараховано коштів на суму 10 000 грн від 02 листопада 2023 року.

Надаючи правову оцінку зазначеному, колегія суддів апеляційного суду вважає вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» свого обов`язку за кредитним договором №7231413 від 02 листопада 2023 року, щодо видачі відповідачу грошових коштів у розмірах погоджених сторонами вище вказаних кредитних договорів.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачем надано не було.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договорів, так і належності відповідачу зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього смс-кодів, а також отримання зазначених коштів, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення відповідачем ОСОБА_1 кредитної заборгованості у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги, що заборгованість відповідача підтверджується у сукупності умовами кредитного договору та розрахунком заборгованості, який зроблено на підставі даних документів.

Щодо доводів апелянта про правомірність переходу права вимоги за договором факторингу, колегія суддів апеляційного суду вказує наступне.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/33403/17 від 22 квітня 2021 року.

У розрізі викладеного, ураховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що саме на первісного кредитора покладено обов`язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов`язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з яким клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Станом на час пред`явлення позову заборгованість відповідача складала 44 228,00 грн, з яких 10 000,00 грн сума кредиту, 17 313,00 грн сума відсотків за користування кредитом, 16 915,00 грн нараховані проценти за 85 календарних днів.

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу за ним позивач (фактор) зобов`язувався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить первинному кредитору.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.1.2 договору факторингу перехід від ТОВ «Авентус Україна» до позивача вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Між тим, в договорі факторингу визначено перелік термінології, що використовуються в ньому.

З огляду на відповідні терміни заборгованість це грошові зобов`язання боржників перед клієнтом, що містяться у реєстрі боржників, які належать до сплати клієнту боржниками у зв`язку з наданими кредитами. До заборгованості включається сума основного зобов`язання (повернення кредиту), плата за кредитом (плата за процентною ставкою), відповідальність за порушення грошових зобов`язань та інші платежі згідно кредитних договорів.

Разом з тим, право вимоги - це права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів.

Тобто в розумінні договору факторингу позивач отримав право грошової вимоги до боржника саме в розмірі, який чітко визначений у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників первинний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача за сумою заборгованості в розмірі 27 313,00 гривень, з яких 10 000,00 гривень - за тілом кредиту, а 17 313,00 гривень - за відсотками.

Як вбачається з розрахунку заборгованості первинний кредитор припинив нарахування відсотків боржнику з 28 січня 2024 року, тобто приблизно за шість місяців до відступлення права вимоги позивачу, тому подальше нарахування передбачених кредитним відсотків ним є необґрунтованим й з цих міркувань.

Крім того, в розрахунку заборгованості також зазначено, що первісним кредитором нараховувались проценти лише за 85 днів на які судом було зроблено розрахунок та стягнуто суму, яка підлягала стягненню.

Отже доводи апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість рішення суду в цій частині колегією суддів не заслуговують уваги.

Щодо витрат на правничу допомогу, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність покладення на відповідача обов`язку їх компенсувати у визначеному розмірі.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що з урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, розгляду справи за правилами спрощеного провадження, зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень, є завищеними та недостатньо обґрунтованими.

Представництво адвокатом здійснювалось в типовій справі незначної складності. Тобто спір є подібним значній кількості судових спорів і у правовідносинах, що регулюються одними нормами права, правильність застосування яких сформовано в єдиній правозастосовній практиці.

Крім того, належних обґрунтувань щодо неправильності здійснення розподілу правничої допомоги та судового збору апеляційна скарга не містить, а вимога про скасування рішення в цих частинах заявлялась фактично як похідна до вимоги про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

З урахуванням предмета спору, ціни позову, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, суд правильно вважав, що з відповідача у даній справі підлягає стягненню лише частина витрат, а саме: 2 000 гривень, а тому рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Таким чином посилання відповідача в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи відсутні докази переходу до ТзОВ «Юніт Капітал» прав вимоги до відповідача спростовуються наведеними судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 ,залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв