Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №755/3663/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 755/3663/25

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/5865/2026

Головуючий у суді першої інстанції І. В. Коваленко

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

10 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду в м.Києві у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року,

у с т а н о в и в :

До Дніпровського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшов позов ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 , в якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість Договором № 489977-КС-001 про надання кредиту від 15.02.2024 року, що становить 38 994,82 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позову вказується, що 15.02.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 489977-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Зазначається, що 15.02.2024 ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 489977-КС-001 про надання кредиту та 15.02.2024 ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 489977-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Як стверджується у позові, ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0458, на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.

Акцентується, що відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

При цьому, зауважується, що згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 2,00000000 процентів за кожен день користування кредитом.

Вказується, що пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

У позові звертається увага на те, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.

Посилаючись на Розрахунок заборгованості за Договором № 489977-КС-001 позичальника, позивач зазначає, що ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 489977-КС-001 на загальну суму 4 577,56 грн, тобто таким чином вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Як наголошується у позові, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 38 994,82 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 067,72 грн; суми прострочених платежів по процентах - 27 656,80 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1 270,30 грн.

У зв`язку з такими обставинами, позивач просить захистити його порушені права та майнові інтереси, ухваливши рішення про задоволення позову.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства ТОВ «Бізнес Позика» - 38 994,82 грн заборгованості за Договором № 489977-КС-001 про надання кредиту від 15.02.2024 (в т.ч. 10 067,72 грн - заборгованість за основним боргом, 27 656,80 грн - заборгованість за відсотками; 1 270,30 грн - заборгованість за комісією); - 2 422,40 грн судового збору за подання позову.

Не погодилось із вказаним рішення суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою. Зазначає, що сума процентів за договором кредиту майже втричі перевищує суму основного боргу, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. На думку апелянта, судом не перевірено період, на який нараховано проценти, реальну процентну ставку, відповідність розрахунку умовам договору та вимогам законодавства. Окрім того, позивачем не доведено право та економічну обґрунтованість комісії та те, що вона не є прихованою формою додаткових процентів, що її стягнення не порушує прав споживачів. Апелянт зауважує, що він є споживачем фінансових послуг, тоді як позивач є професійним кредитором, а отже до спірних правовідносин мають бути застосовані норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивачем ТОВ «Бізнес Позика» через представника Покрищука А.В. подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Товариство зазначає, що кредитним договором встановлюється орієнтовний графік платежів за Кредитним договором. Тобто, якщо позичальник сплачує заборгованість за Кредитним договором згідно встановленого графіку платежів без порушень, йому потрібно було б сплатити за Кредитним договором суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі в п.2.8. - 31 200,00 грн.

При цьому, порушення Позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення вартості кредиту, тому що: тіло кредиту не зменшувалося згідно погодженого графіку платежів, а відтак, відсотки нараховувалися на залишок (збільшеного ніж очікувалося) неповернутого тіла кредиту; процентна ставка, яка застосовується для нарахування процентів в такому випадку зі Зниженої переходить уже на Стандартну та нарахування процентів здійснюється в подальшому уже саме за Стандартною ставкою за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту.

Звертає увагу суду на ту обставину, що боржник не дотримувався графіку платежів та із обов`язкових дванадцяти платежів, розміром по 2 600,00 грн. кожен, він здійснив лише два платежі, та й ті були не повнорозмірні (другий платіж склав 1 977,56 грн.), то виходячи з положень укладеного договору, кредитор перейшов до нарахувань відсотків Боржнику зі «зниженої» на «стандартну» процентну ставку, що цілком очевидно, призвело до збільшення розміру нарахованих процентів, які обраховувалися Боржнику уже без знижок/дисконтів.

У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, у відповідності до положень частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду бере до уваги, що в порядку ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» 15.02.2024 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 489977-КС-001 про надання кредиту (а.с.53-62).

15.02.2024 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 489977-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с.63-72).

В матеріалах справи міститься роздруківка договору № 489977-КС-001 про надання кредиту укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник), відповідно умов до якого сторони уклали цей договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.43-52).

Вказаний договір підписаний електронним ідентифікатором відповідача ОСОБА_1. UA-0458 (а.с.52).

Згідно з п. 2.1 Договору № 489977-КС-001 кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Тип кредиту: кредит; строк кредиту: 16 тижнів; стандартна процента ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована; знижена процента ставка за кредитом: в день 1,15012500, фіксована; комісія за надання кредиту: 1 800,00 грн; загальний розмір наданого кредиту: 12 000,00 грн; строк дії договору: до 01.08.2024; Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 31 200,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9168,16 процентів. Дата видачі кредиту: 15.02.2024; дата повернення кредиту 01.08.2024 (а.с.43).

Відповідно до п. 3.2 Договору № 489977-КС-001 протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується за ставкою вказаною у п.2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником Графіку платежів.

Пунктом 3.2.3 Договору № 489977-КС-001 встановлений графік платежів, дотримуватись якого має позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи 15.02.2024 позивач видав відповідачу кредит у розмірі 12 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, номер якої позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

Позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості за Договором № 489977-КС-001 від 15.02.2024 за період з 15.02.2024 по 08.02.2025 (а.с.32-36), за змістом якого залишок заборгованості ОСОБА_1 станом на 08.02.2025 становить 38 994,82 грн, з яких: за кредитом - 10 067,72 грн; по відсотках - 27 656,80 грн; по комісії - 1 270,30 грн.

Також, до матеріалів позовної заяви долучено копії: паспорту споживчого кредиту (а.с.38-42); візуальної форми послідовності дій клієнта (а.с.73-75); Правил відкриття кредитної лінії (а.с.78-97); свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Бізнес Позика» (а.с.20); виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо ТОВ «Бізнес Позика» (а.с.21-22); Розпорядження № 1593 від 11.05.2017 (а.с.23-24); Витягу із Державного реєстру фінансових установ (а.с.27).

Вирішуючи спір у даній справі, судом зазначено, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором виконало, надало відповідачу кредитні кошти, станом на 08.02.2025 заборгованість відповідача за договором становить 38 994,82 грн, що складається з 10067,72 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 27656,80 грн - заборгованості за відсотками; 1270,30 грн - заборгованості за комісією.

Відповідач доводів позивача про розмір такої заборгованості не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів її сплати суду не подав, як доказів і неотримання кредитних коштів, а отже не вчинив жодних дій на спростування правильності нарахованої суми боргу.

Отже, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження та відповідачем не спростовані.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

З вищенаведених норм убачається, що питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак, відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитного договору щодо надання кредитних коштів, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Як зазначено вище, відповідно до умов кредитного договору №489977-КС-001 від 15.02.2024, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн на умовах строковості, поворотності та платності.

Строк кредитування становив 24 тижні, кінцева дата виконання зобов`язань - 01.08.2024.

Згідно з п. 2.4 договору, передбачено дві фіксовані процентні ставки:

стандартною фіксованою процентною ставкою за Кредитом є 2,0000000; зниженою фіксованою процентною ставкою в день є 1,15012500.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Крім того, умовами договору передбачено фіксовану комісію за надання кредиту в розмірі 1 800,00 грн, яка не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку.

У пункті 3.2.2 договору чітко передбачено, що у разі порушення графіку платежів і виникнення прострочення понад 7 календарних днів, з 8-го дня, процентна ставка змінюється з пільгової (зниженої) на стандартну, і застосовується до кінця строку дії договору - до 01.08.2024.

Згідно з п. 3.2.1. Кредитного договору: у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору.

Згідно з п. 3.2.2. Кредитного договору сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.

Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. Встановлений цим пунктом Кредитного договору графік платежів передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.

Отже, процентна ставка нараховується за кожен день користування Кредитом, протягом строку кредитування, визначеного у Договорі, плата за користування Кредитом нараховується на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення Кредиту.

Кредитним договором встановлюється орієнтовний графік платежів за Кредитним договором. У графіку визначено суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі в п.2.8. і складала 31 200,00 грн.

Отже, як вбачається з розрахунку заборгованості зважаючи на ту обставину, що відповідачем не притримано графіку платежів та із обов`язкових дванадцяти платежів, розміром по 2 600,00 грн. кожен, він здійснив лише два платежі, то виходячи з положень укладеного договору, кредитор перейшов до нарахувань відсотків Боржнику зі «зниженої» на «стандартну» процентну ставку, що цілком очевидно, призвело до збільшення розміру нарахованих процентів, які обраховувалися Боржнику уже без знижок/дисконтів.

Щодо твердження апелянта, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 3 ст. 42 Конституції України позивач включив у договір із споживачем умови, які є несправедливими щодо нарахувань відсотків, то апелянтом помилково ототожнено проценти за користування кредитом, що регулюються ст.ст. 1048,1056-1 ЦК України та нараховуються протягом строку договору та компенсацію (штраф, пеня) за невиконання зобов`язання за договором. Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач не нараховував штраф та пеню за не виконання зобов`язання відповідачем.

Отже підстави для зменшення загального розміру відсотків річних, який був погоджений та прийнятий сторонами, відсутні.

Колегія суддів зауважує, що розрахунок позивача є коректним і узгоджується з положеннями договору, оскільки проценти були нараховані виключно в межах строку дії договору, до 01.08.2024 включно, а після 01.08.2024 проценти не нараховувались, про що свідчить фіксований залишок боргу - 27 656,80 грн.

Отже, нарахування процентів є правомірним, передбаченим договором та відповідає вимогам статей 1048, 1050 та 1056-1 Цивільного кодексу України.

Комісію у розмірі 1 270,30 грн стягнуто з відповідача обґрунтовано, оскільки її сплата позичальником передбачена умовами договору, укладеного між сторонами по справі. І така комісія не є прихованими процентами за користування кредитними коштами.

Колегія суддів перевірила розрахунок заборгованості, наданий позивачем та вважає його достовірним, арифметично правильним та обґрунтованим, а тому суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на наведене, слід дійти висновку, що доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення без змін.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивача понесених відповідачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна