Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №756/4816/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 756/4816/26 Головуючий у суді першої інстанції - Ткач М.М.

Номер провадження № 22-ц/824/12627/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А.(суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Ткач М.М., у місті Київ, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Позика»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого просила стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № 65048321 від 18 листопада 2021 року у розмір 15 640 грн та стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21 квітня 2026 рокупозовну заяву ТОВ «ФК «Позика»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 рокупозову заяву ТОВ «ФК «Позика»визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТОВ «ФК «Позика»- Маньківська А.В. подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що на виконання ухвали про залишення позову без руху представником позивача підготовлено та підписано заяву про усунення недоліків від 07 травня 2026 року. З наданих матеріалів вбачається, що документ сформовано в системі «Електронний суд» 07 травня 2026 року.

Суд передчасно ототожнив дату фактичного надходження та реєстрації документів у суді з датою вчинення процесуальної дії позивачем. Такий підхід не відповідає приписам ЦПК України.

Сам по собі факт відсутності реєстрації заяви в автоматизованій системі документообігу суду станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали не свідчить про неподання такої заяви позивачем та не може бути безумовною підставою для повернення позову.

Суд першої інстанції мав перевірити обставини подання документа через підсистему «Електронний суду», зокрема дату та час його надсилання, статус доставки, а також надати належну оцінку таким доказам.

Враховуючи вищевикладене, представник ТОВ «ФК «Позика»- Маньківська А.В. просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у березні 2026 року ТОВ «ФК «Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21 квітня 2026 рокупозовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків з підстав того, позивачем до позовної заяви, поданої через систему «Електронний суд», долучено опис вкладення про направлення позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві: АДРЕСА_1 .

Відповідно до отриманих судом відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА від 17.04.2026, зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 .

В ухвалі суд зазначив, що на виконання ухвали суду про усунення недоліків позивачеві необхідно взяти до уваги викладене та надати суду докази надсилання відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів, згідно переліку, у порядку, встановленому ст. 43 ЦПК України.

Так, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, виходив із того, що позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Відповідно до частині 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Положення статті 185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній. З огляду на викладене, не можна вважати, що позивач ухилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) до суду першої інстанції подав відповідну заяву про усунення недоліків.

Так, колегією суддів встановлено, що ухвалою ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21 квітня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Позика»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа «Ухвала - без руху позов» від 21.04.2026 по справі № 756/4816/26 (суддя Ткач М.М.), а також (за наявності) прикріплені до нього файли надіслано одержувачу ТОВ «ФК «Позика» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 02.05.2026 23:36:05.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, позивач мав можливість усунути недоліки ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 21 квітня 2026 року у строк до 08 травня 2026 року.

Крім того, ухвалу було направлено до електронного кабінету, згідно з нормами ст. 272 ЦПК України.

Разом з тим, перед вирішенням питання про подальший рух справи суд повинен був перевірити в автоматизованій системі документообігу суду наявність зареєстрованих заяв/клопотань по даній справі, вирішити питання щодо відповідності їх вимогам статті 212 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 травня 2026 року представником позивача ТОВ «ФК «Позика» в підсистемі «Електронний суд» сформовано документ Заява про усунення недоліків.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та формального висновку про повернення позовної заяви точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст. 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 05 серпня 2020 року у справі №177/1163/16-ц, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 4 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про не усунення позивачем недоліків позовної заяви не перевіривши належним чином обставини подання заяви через підсистему «Електронний суд», дату та час її направлення, а також статус доставки.

Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Текст постанови складено 08 липня 2026 року.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв