Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №758/18103/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 758/18103/25

№ апеляційного провадження: 33/824/3033/2026

Головуючий у суді першої інстанції: Денисов О.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Крижанівська Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року, винесену за результатами розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, суд не забезпечив всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Зазначає, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду, що зафіксовано на відеозаписі, наявному в матеріалах справи. Натомість, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відмова підписувати бланк інформованої добровільної згоди пацієнта за формою № 003-6/о свідчить про те, що лікар не може розпочати огляд, що розцінюється як пасивна відмова від огляду. Вказує, що згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання або діагностику може бути надана в усній формі. Він неодноразово надав чітку та безумовну усну згоду на проведення діагностики в присутності двох працівників поліції та лікаря, що зафіксовано на відеозаписі. Така згода була цілком легітимною для початку його огляду. Звертає увагу на те, що Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, затверджена наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735, не містить жодних вимог щодо обов`язковості заповнення та підписання паперової Форми № 003-6/о перед застосуванням газоаналізатора чи відбором біологічних матеріалів. Форма № 003-6/о є загальним документом для стаціонарного лікування. Непідписання бюрократичного бланку не може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також зазначає, що під час допиту в судовому засіданні свідок лікар-нарколог ОСОБА_2 повідомила, що фактично ігнорувала усну згоду водія виключно через власну правову некомпетентність та незнання вищевказаного Закону. Тобто медичний огляд не був проведений виключно через правовий нігілізм, самоуправство та неправомірну бездіяльність медичного працівника, яка відмовилась прийняти його законну усну згоду. Крім того, причиною зриву процедури огляду на стан сп`яніння стало його бажання фіксувати процедуру огляду на власний мобільний телефон для захисту своїх прав від можливих зловживань, в чому лікарем-наркологом в ультимативній формі йому було відмовлено. В подальшому лікар-нарколог, не маючи на це жодних законних повноважень, дала пряму вказівку працівникам поліції складати протокол про адміністративне правопорушення за його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, тобто фактично перебрала на себе функції правоохоронного органу щодо кваліфікації діяння, штучно перетворивши факт незгоди з незаконною забороною відеозйомки на нібито його відмову від огляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Зленко Ю.В. апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити з наведених у ній підстав.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, суд відповідно до вимог ст. 250, ч. 6 ст. 294 КУпАП вважав за можливе слухати справу за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим з огляду на наступне.

Так, до суду був наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 499766 від 31 жовтня 2025 року, в якому зазначено, що 31 жовтня 2025 року о 21 год. 20 хв. в м. Київ, узвіз Подільський, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan Maxima», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я у чергового лікаря нарколога у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори №№ 476503, 472004, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.3).

До протоколу було долучено картку обліку адміністративного правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4863027 від 31 травня 2025 року та DVD диск із відеозаписами, з нагрудних камер працівників поліції (а.с. 2, 4, 5, 8).

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Виходячи з вказаних норм законодавства, сама по собі відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є складом адміністративного правопорушення та тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 була пред`явленавимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, та забезпечена можливість для виконання водієм вказаного вище обов`язку.ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, проте, прибувши до медичного закладу, на неодноразові пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не вчинив дій, спрямованих на проходження такого огляду. Як наслідок, обов`язок, встановлений п. 2.5 Правил дорожнього руху водій, не виконав (а.с. 8).

Так, на 38:08 хв. відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що лікар-нарколог надала ОСОБА_1 для заповнення інформовану згоду для проходження медичного огляду. В подальшому на 39:25 хв. відеозапису ОСОБА_1 повідомив, що підпише надану йому інформовану згоду, проте не вчинив відповідної дії та почав ставити умови лікарю-наркологу та працівникам поліції, за яких він буде проходити огляд на стан сп`яніння, а саме, вимагати у лікаря-нарколога надати йому згоду на здійснення ним відеозйомки процедури огляду на його особистий мобільний телефон. На 41:48 хв. відеозапису ОСОБА_1 починає знімати на камеру мобільного телефону не лише себе, а й місце проходження огляду, натомість жодних дій, спрямованих на проходження огляду на стан сп`яніння, не вчиняє. В зв`язку з цим поведінка ОСОБА_1 була обґрунтовано розцінена лікарем-наркологом та працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того, на 50:33 хв. відеозапису працівники поліції ще раз пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер, на що останній категорично відмовився.

ОСОБА_1 не спростовував факт відмови ним від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Натомість, в протоколі про адміністративне правопорушення в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вказав, що відмовився від проходження огляду без власної відеофіксації (а.с. 2).

За таких обставин, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що лікарем-наркологом не правомірно було надано на підписання інформовану добровільну згоду пацієнта на проведення діагностики, лікування та проведення операції та знеболення за формою № 003-6/о, затвердженої наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110, суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з наступного.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування» затверджено форму первинної облікової документації №003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення» та Інструкцію щодо її заповнення.

Згідно з п.п. 2-4 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення» форма №003-6/о заповнюється пацієнтом, який звернувся в заклад охорони здоров`я та дає згоду на проведення йому діагностики та лікування, у разі необхідності на оперативне втручання та знеболення. Це здійснюється у присутності лікуючого лікаря даного закладу охорони здоров`я. Пацієнтом власноруч вказуються його прізвище, ім`я, по батькові; лікуючий лікар доводить йому інформацію щодо плану діагностики та лікування, надає в доступній формі інформацію про ймовірний перебіг захворювання, наслідки при відмові від лікування. Згода пацієнта на запропоноване лікування та діагностику (форма №003-6/о) засвідчується підписами лікуючого лікаря та пацієнта.

Керуючись принципами указаної Інструкції, лікарем закладу охорони здоров`я, до якого був доставлений ОСОБА_1 , було запропоновано останньому підписати відповідний бланк згоди «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення» для відібрання біологічних зразків з метою визначення стану наркотичного сп`яніння. Зокрема, підписуючи таку згоду, особа погоджується із використанням та обробкою його персональних даних з умови дотримання їх захисту відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних» та погоджується із запропонованим медичним оглядом на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння.

Ураховуючи викладене, вимога лікаря-нарколога КНП «КМКЛ № 10» підписання згоди на проведення запропонованого медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Закону України «Про захист персональних даних» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110, а тому є законною.

Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, ОСОБА_1 було запропоновано підписати бланк інформованої добровільної згоди пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції і знеболення за формою №003-6/о, яку ОСОБА_1 спочатку погодився підписати, проте не вчинив жодних активних дій для підписання такої згоди, натомість, почав сперечатися з лікарем та працівниками поліції, вказуючи на неправомірність вимоги підписати вищевказану згоду, в результаті чого, через бездіяльність ОСОБА_1 дозвіл на проведення медичного огляду надано не було.

Медичний огляд на стан сп`яніння - це діагностична процедура, з метою встановлення діагнозу та виду сп`яніння. Ненадання вищевказаної згоди свідчить про те, що лікар не може розпочати та провести медичний огляд, а в тому випадку, коли пацієнт не надає згоду на проведення огляду, тобто не оформляє відповідну згоду, лікар не може розпочати та провести такий огляд і таким чином це є формою ухилення від проведення огляду (формою відмови від огляду).

ОСОБА_1 своїми діями під час не підписання затвердженого зразка згоди, дав чітко зрозуміти, що він не має наміру проходити огляд на стан сп`яніння, із урахуванням часу протягом якого тривали вказані події. Саме тому такі дії ОСОБА_1 лікарем і працівниками поліції були правомірно розцінені як пасивна відмова від проходження огляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що лікарем-наркологом було незаконно відмовлено ОСОБА_1 проводити огляд через здійснення ним відеофіксації, спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на 41:48 хв. якого зафіксовано, що ОСОБА_1 почав знімати відео на камеру свого мобільного телефону, не лише себе, а й місце проходження огляду. Крім того, на запитання ОСОБА_1 на якій підставі лікар-нарколог фіксує відмову від проходження огляду, о 46:03 лікар-нарколог чітко відповіла: «Бо Ви не підписуєте згоду».

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння судом оцінюються критично, та розцінюються такими, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності та спростовуються переглянутим відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, на якому чітко зафіксовано як працівники поліції та лікар-нарколог неодноразово пропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, однак водій жодних дій, спрямованих на проходження огляду не вчиняє та намагається його уникнути.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Подільського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року - залишенню без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.В. Крижанівська