Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №369/6068/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 369/6068/25

провадження № 33/824/2381/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

в складі судді Кирилюк Г. М.,

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року в складі судді Гришка О. М., в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

установив:

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

27 березня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також просить поновити строк на подання апеляційної скарги, посилаючись на ті підстави, що вперше апеляційну скаргу було подано 25.04.2025, в передбачений законом строк, проте її було повернуто постановою Київського апеляційного суду від 20.10.2025 з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. Вона повторно подала апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження , натомість апеляційний суд повторно виніс постанову від 23.01.2026, якою вдруге повернув їй апеляційну скаргу, мотивуючи це тим, що вона не заявляла клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Зазначила, що вона подала 25.04.2025 звичайною кореспонденцією і дата здачі її н а пошту чітко зафіксована у встановленому порядку відділенням «Укрпошти». Повернення скарги по причині надсилання її видом кореспонденції, за яким суд не має можливості провести додаткову власну перевірку дати надсилання, є фактично упередженим та прискіпливим ставленням до неї та встановленням судом додаткових вимог до процедури апеляційного оскарження, які жодним законом не передбачені, що є прямим штучним обмеженням права на апеляційне оскарження.

Щодо самого оскарження зауважила, що оскаржувану постанову вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки жодного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вона не вчиняла, а докази вчинення такого правопорушення в матеріалах справи відсутні. На наявному відео відсутній факт її відмови від огляду на стан сп`яніння і при фіксації інкримінованого їй правопорушення присутності двох свідків не було. Всі надані матеріали оформленні з порушенням ст. 266 КУпАП та є недопустимими доказами.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова винесена 21.04.2025 за відсутності ОСОБА_1 .

25.04.2026 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, про що свідчить дато-штамп «Укрпошти» на копії конверта (а. с. 18), та була зареєстрована судом першої інстанції 26.09.2025, № 47637 (а. с. 17).

Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року в складі судді Музичко С. Г. вказану апеляційну скаргу було повернуто особі, що її подала. Суд мотивував своє рішення тим, що апеляційна скарга подана 26.09.2025, тобто з пропуском встановленого законодавством десятиденного строку. Клопотання про поновлення строку не заявлено.

28.11.2025 ОСОБА_1 вдруге подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження. Зазначила, що вона подала апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження, про що пошта поставила свою відмітку на конверті. Вказана скарга містить дату реєстрації 23.12.2025 (а.с.24).

Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року в складі судді Музичко С. Г. вказану апеляційну скаргу було повернуто особі, що її подала. Суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 23.12.2025 повторно подано апеляційну скаргу, проте питання про поновлення строку на апеляційне оскарження порушено не було.

27.03.2026 ОСОБА_1 втретє подала апеляційну скаргу, в якій просить не позбавляти її доступу до правосуддя та поновити строк на апеляційне оскарження.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 звернулась вперше з апеляційною скаргою в межах строку на апеляційне оскарження, проте остання була повернута судом, з огляду на положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кожем`яченко В. В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Вислухавши пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Об`єктивною стороною адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ЕПР1 № 259965 від 01.03.2025, 01 березня 2025 року о 22 год 50 хв., с. Білогородка, вул. Ярославська, 48, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки, а також в медичному закладі у лікаря водій відмовилася на нагрудну камеру поліцейського, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, передбачено, що огляд особи проводиться поліцейським з використанням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Визнаючи винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до правопорушниці адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд з метою виявлення стану сп`яніння та відеозаписом , на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 віл проходження огляду на стан сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Представник ОСОБА_1 заперечував ту обставину, що остання керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкція 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про технічні засоби відеозапису: 853895, 853863. Свідки не залучались.

Долучений до матеріалів справи відеозапис з бодікамери № 853863, тривалістю 15 хв. 10 сек., містить процес складання працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення на узбіччі дороги біля транспортного засобу. Працівник поліції звернувся до ОСОБА_1 для уточнення номеру її мобільного номеру телефону, яка в той час перебувала на задньому пасажирському місці. Жодної інформації, яка б підтверджувала ті обставини, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, вказаний відеозапис не містить.

Надані суду матеріали справи не містять технічного запису відеозапису № 853895, який також було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 259965 від 01 березня 2025 року.

З метою повного та всебічного розгляду справи, судом апеляційної інстанції в судове засідання було викликано старшого інспектора СРПП ВП №3 Бучанського РУП капітана поліції Кравцова О. Є. для надання пояснень щодо обставин складення ним вказаного протоколу та здійснення фіксації даного адміністративного правопорушення.

Разом з тим, Кравцов О. Є. , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причину неявки не повідомив, клопотань про відкладення справи не подав (а. с. 43, 44).

Жодних доказів на підтвердження зупинки транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_1 , пропозиції вказаній особі пройти медичний огляд на місці зупинки або в медичному закладі охорони здоров`я, а також відмови від проходження такого огляду матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши даний доказ у розумінні ст. 251 КУпАП, з огляду на значимість відеозапису як доказу, який покликаний повно та максимально точно зафіксувати фактичні обставини, дійшов висновку, що на відеозаписі, наявному в справі, не зафіксовано тих необхідних фактичних обставин, що містили би достатній обсяг інформації, яка слугувала би беззаперечними доказами вчинення ОСОБА_1 , як особою, що керувала транспортним засобом, порушення ПДР, зокрема п. 2.5 ПДР - відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у передбачений законом порядку.

Не є належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в розумінні ст. 251 КУпАП і наявне в матеріалах справи направлення останньої на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки воно жодним чином не підтверджує вчинення нею правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

До того ж таке направлення складається у разі направлення особи до закладу охорони здоров`я для проходження відповідного огляду на стан сп`яніння, а не у разі відмови від його проходження.

За дослідженим слід визнати, що будь-які належні та допустимі докази дотримання працівниками поліції порядку проведення огляду особи на стан сп`яніння у відповідності до положень КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» під час керування транспортним засобом, матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначене, місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі "Аллене де Рібемон проти Франції" від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі "Коробов проти України" ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведено наявність в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г. М. Кирилюк