Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №686/23655/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/23655/25

Провадження № 2/686/131/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Заворотної О.Л.

секретаря судового засідання Сікори Ю.В.

з участю представника позивача Гафича І.І.

представника відповідача Бейлика А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування якого вказав, що 10 грудня 2024 року, о 07 год. 50 хв. на автодорозі М 30 відповідач ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом ВАЗ 32107 д.н.з. НОМЕР_1 допустив зіткнення із транспортним засобом AUDI д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області по справі №686/33465/24 від 20.12.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Позивач отримав страхове відшкодування в сумі 121882,82 грн. Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 118/01-25 від 29.01.2025 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу AUDI д.н.з. НОМЕР_2 станом на дату дорожньо-транспортної пригоди становить 351688,87 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача різницю між розміром відновлювального ремонту без урахування зносу і отриманим страховим відшкодування в сумі 229806,05 грн. Крім цього, позивачу завдана моральна шкода, яку він оцінює в 10000грн., просить стягнути з відповідача шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

20.11.2025 р. ОСОБА_1 відчужив вищевказаний ТЗ AUDI Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 новому власнику. Тому, з огляду на те, що ОСОБА_1 з 20.11.2025 р. не є власником ТЗ, то і будь-яких підстав для стягнення коштів немає, адже відновлювати ТЗ ОСОБА_1 не буде, з огляду на відчуження його іншій особі.

Згідно норм ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній станом на дату ДТП) визначено, що «У тексті Закону слова «ліміт відповідальності страховика» у всіх відмінках замінено словами «страхова сума» у відповідному відмінку, а слово «директор» у всіх відмінках – словами «генеральний директор» у відповідному відмінку згідно із Законом № 5090-VI від 05.07.2012».

Згідно ст. 9.1. Закону «9.1. Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування».

Згідно ст. 29 Закону «У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки».

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Отже, згідно норм ст. 9.1., 29 та 36.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума (ліміт відповідальності), яку Страховик був зобов`язаний сплатити згідно Закону є витрати пов`язані з відновлювальним ремонтом, з урахуванням зносу деталей та із зменшенням суми ПДВ.

Загальний ліміт відповідальності за страховим полісом становить 160 000 грн. Позивач вказує на те, що ПрАТ «СК «Євроінс» йому було виплачено страхове відшкодування 121 882, 82 грн., проте згідно Звіту про оцінку від 29.01.2025, на який посилається позивач, визначено, що вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу та зменшенням на суму ПДВ становить 132 478, 57 грн. Отже, якщо враховувати даний Звіт про оцінку, то страхова компанія недоплатила позивачу, по розрахункам, 10 595, 75 грн. А тому, у випадку наявності підстав для задоволення позову, належним співвідповідачем також мали б бути ПрАТ «СК «Євроінс».

Позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень вважає необґрунтованою, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

10.12.2024 о 07 год. 50 хв. на дорозі східний під`їзд до А/Д М 30 0 км 150 м, водій ОСОБА_2 , в порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 32107» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом AUDI д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Транспортний засіб AUDI д.н.з. НОМЕР_2 на час дорожньо-транспортної пригоди зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрації транспортного засобу серія НОМЕР_3 .

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області по справі №686/33465/24 від 20.12.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПАТ «Євроінс» № 221215311, страхова сума за заподіяну шкоду становить 160000 грн.

ОСОБА_1 звертаючись до суду із вказаним позовом вказав, що отримане страхове відшкодування в сумі 121882,82 грн не покриває вартість відновлювального ремонту транспортного засобу AUDI д.н.з. НОМЕР_2 станом на дату дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 351688,87 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача різницю між розміром відновлювального ремонту без урахування зносу і отриманим страховим відшкодування в сумі 229806,05 грн. та також моральну шкоду в розмірі 10000грн.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно зі ст.1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди, а позивач повинен доводити лише наявність шкоди та її розмір.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 118/01-25 від 29 січня 2025 року визначено наступне:

1. Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється, марки AUDI Q7, реєстраційний номер НОМЕР_4 на дату ДТП 10 грудня 2024 р., становить: 158 478,57 грн.

2. Вартість відновлювального ремонту KT3 AUDI Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату ДТП 10 грудня 2024 р., становить: 351 688,87 грн.

3. Ринкова вартість КТЗ марки AUDI Q7, реєстраційний номер НОМЕР_5 , без урахування аварійних пошкоджень на дату ДТП 10 грудня 2024 р., становить: 837 015,48 грн.

4. Розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КT3 AUDI Q7, реєстраційний номер НОМЕР_4 з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату ДТП 10 грудня 2024 р., становить: 132 478,57 грн.

У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі статтями 29,32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

ПрАТ «СК «Євроінс» позивачу було виплачено страхове відшкодування 121 882, 82 грн., проте згідно Звіту про оцінку від 29.01.2025, визначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу та зменшенням на суму ПДВ становить 132 478,57 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 справа № 755/18006/15-ц сформувала висновок, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням ЗНОСУ, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей. що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказана правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 03.02.2021 року справа № 592/8115/1, від 15 жовтня 2020 року справа № 755/7666/19.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Таким чином, у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат зі сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами.

Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 р. у справі №565/1210/19.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19.09.2018 р. у справі №523/5890/15-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 12.07.2023 р. у справі №591/1861/22.

Згідно Звіту про оцінку від 29.01.2025 вартість відновлювального ремонту КТЗ марки AUDI Q7, реєстраційний номер НОМЕР_5 , без урахування фізичного зносу вузлів та деталей, на дату дорожньо-транспортної пригоди 10.12.2024, без урахування податку на додану вартість становить 293074,05 грн.

Згідно листа ТСЦ МВС № 0542 від 16.01.2026 № 31/31/0542/83 20.11.2025 транспортний засіб марки AUDI Q7, реєстраційний номер НОМЕР_5 перереєстрований на нового власника.

ОСОБА_1 звернувся до суду 20.08.2025, а 20.11.2025 відчужив належний йому транспортний засіб, проте у силі ст. 22 ЦК України має право на відшкодування завданих збитків, в сумі 160 595,38 грн (293074,05-121882,92-10595,75).

Щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування завданої моральної шкоди позивач вказав, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено його майно, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 2000грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 162 595 грн. 38 коп. (160595,38+2000).

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 625, 95 грн. (2398,06х162595,38:239806,05).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд –

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 162 595 грн 38 коп. та 1 625 грн 95коп. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 .

Дата складення повного тексту рішення суду: 13.07.2026.

Суддя: