Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №685/663/25 — Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/663/25

Провадження № 2/685/37/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року селище Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

у складі головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В.,

за участі секретаря судового засідання Медун В.Р.,

представника позивачки адвоката Тіори Ю.П.

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Теофіпольського районного суду Хмельницької області за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Теофіпольський відділ ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області, Міністерство оборони України про 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо невиконання вимог постанови від 21.06.2024 державного виконавця Теофіпольського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Кв?ятківського В.В. (виконавче провадження № 65785352) в частині примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу); 2) зобов?язання Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) виконати вимоги постанови від 21.06.2024 державного виконавця Теофіпольського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Кв?ятківського В.В. (виконавче провадження № 65785352), шляхом перерахування 632900,30 грн заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок Теофіпольського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Теофіпольського районного суду Хмельницької області із зазначеним позовом з ціною позову 632 900,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням Теофіпольського районного суду Хмільницької області від 19.11.2019 (справа № 685/1453/19) із ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки з усіх видів доходів (заробітку) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 22.10.2019 та до досягнення найстаршою дитиною повноліття, на підставі чого до Теофіпольського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області ЦМУМЮ (м. Київ) було направлено виконавчий лист Теофіпольського районного суду Хмельницької області № 685/1453/19 від 20.01.2020 для примусового виконання рішення суду. Відділом ДВС відкрито виконавче провадження № 65785352, проте ОСОБА_1 тривалий час не надходили аліменти на дітей, які повинні були примусово стягуватися з ОСОБА_2 , внаслідок чого утворилась заборгованість, розрахована за допомогою відомостей Податкової служби України про розмір отриманого боржником доходу, яка склала 632 900,30 грн. Теофіпольським відділом ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області 21.06.2024 до військової частини НОМЕР_1 була направлена постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проте відповідач у порушення чинного законодавства та постанови виконавця від 21.06.2024, в період з червня 2024 року зазначену постанову виконавчої служби не виконувала, 1/2 з заробітної плати військовослужбовця ОСОБА_2 , не стягувала, щомісячні звіти виконавцю не направляла, встановлений виконавчою службою розмір заборгованості в сумі 632 900,30 грн не визнає, натомість визнає, що сума заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів складає 88 284,45 грн. Відтак, позивачка просить визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо невиконання вимог постанови від 21.06.2024 державного виконавця Теофіпольського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області у виконавчому провадженні № 65785352 в частині примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу); зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виконати вимоги зазначеної постанови від 21.06.2024 шляхом перерахування 632 900,30 грн заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок Теофіпольського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області.

Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області Турчин-Кукаріної І.В. від 04.08.2025 позовну заяву позивачки ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків заяви.

07.08.2025 представник позивачки адвокат Тіора Ю.П у строки, встановлені судом, подав заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 04.08.2025, до якої долучено докази сплати судового збору.

12.08.2025 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Від представника Міністерства оборони України 25.08.2025 до суду надійшов відзив, у якому представник зазначив, що військова частина НОМЕР_1 вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки предметом спору є протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виконання постанови державного виконавця та зобов`язання вчинити дії по виконанню згаданої постанови. Крім цього, представник Міністерства оборони України зазначає, що на вимогу державного виконавця військовою частиною НОМЕР_1 було надано звіт про здійсненні відрахування та виплати за період з 24.04.2024 по 30.04.2025. На підставі отриманих відомостей державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів яка станом на 01.07.2025 становить 88 284,45 грн, що свідчить про те, що військова частина НОМЕР_1 виконує постанову державного виконавця і проводить відрахування та виплату аліментів в порядку та розмірах визначених законодавством, станом на квітень 2024 року заборгованість складала 107 409,85 грн. Крім цього, у відзиві зазначено, що позивачка може оскаржити дії державного виконавця щодо обчислення заборгованості зі сплати аліментів надавши свої аргументовані розрахунки та докази на їх підтвердження, оскільки військова частина НОМЕР_1 розрахунків заборгованості зі сплати аліментів не проводить, а тому не може бути спорів між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів. Відтак, представник Міністерства оборони України просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Окрім позиції про необхідність відмовити у задоволенні позову, у відзиві відображено позицію про публічно-правовий характер цього спору, а в разі розцінювання спору як цивільно-правового спору – про непідсудність справи Теофіпольському районному суду Хмельницької області.

25.08.2025 представник відповідача подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що предметом спору є протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання постанови державного виконавця та зобов`язання вчинити дії по виконанню згаданої постанови, справу слід розглядати в порядку, передбаченому КАС України, а тому провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

У підготовчому засіданні 17.12.2025 представник позивача подав заяву про зміну позовної вимоги, за змістом якої виправлено описку у формулюванні однієї з позовних вимог в частині зазначення розміру частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів з «?» на від частки з усіх видів заробітку (доходу).

Підготовче провадження у справі закрито 02.03.2026, справу призначено до судового розгляду.

10.06.2026 суд задовольнив клопотання представника відповідача про долучення доказів, а саме: копії наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 21.05.2026 № 2148/нот «Про зміну статусу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 » та копії витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 07.05.2026 № 144 про виключення солдата ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини, поставив на обговорення питання про виключення ОСОБА_2 зі складу третіх осіб у справі у зв`язку з його смертю, постановив ухвалу про виключення зі складу третіх осіб у цивільній справі № 685/663/25 ОСОБА_2 , у зв`язку з його смертю.

У судовому засіданні 02.07.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за непідсудністю.

07.07.2026, з урахуванням поданої заяви про розгляд справи без участі представника відповідача, суд розглянув справу за фактичною явкою учасників судового провадження, а саме позивачки та її представника, які підтримали позовну заяву з підстав, викладених у ній, позов просили задовольнити.

З`ясувавши правову позицію сторін, викладену у наявних у справі заявах по суті справи, висловлену в судових засіданнях, дослідивши наявні у справі докази, виходячи із змісту спірних правовідносин, суд встановив такі фактичні обставини справи.

На виконанні Теофіпольського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження ВП № 65785352 за виконавчим листом № 685/1453/19, виданим 20.01.2020 Теофіпольським районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 22.10.2019 та до досягнення найстаршою дитиною повноліття, в тому числі у межах суми платежу за один місяць негайно; з метою примусового виконання державним виконавцем направлялись постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інший дохід боржника за місцем отримання боржником доходу, а саме: 29.02.2024 – до військової частини НОМЕР_4 , 12.03.2024 – до військової частини НОМЕР_4 , 21.06.2024 – до військової частини НОМЕР_1 , 24.03.2025 – до військової частини НОМЕР_1 . Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інший дохід боржника за місцем отримання боржником доходу від 24.03.2025 прийнята до виконання військовою частиною НОМЕР_1 і з доходу боржника в квітні-травні 2025 року проведено відрахування, підстав для звернення з проханнями про усунення перешкод у виконанні постанови на теперішній час немає. Державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів відповідно до наявної у виконавчому провадженні інформації, враховуючи відомості Податкової служби України про розмір отриманого боржником доходу, що вбачається із копії відповіді № 7573 від 06.05.2025 на адвокатський запит (т. 1, а.с. 20-21) .

За змістом копії листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області ЦМУМЮ (м. Київ) № 21705/6.2-25/вх.22883/6-25 від 27.06.2025, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інший дохід боржника за місцем отримання боржником доходу від 24.03.2025 прийнята до виконання військовою частиною НОМЕР_1 ; на депозитний рахунок Відділу у квітні та червні 2025 надійшли кошти у сумі по 59 754,66 грн, стягнуті військовою частиною, які перераховано на користь стягувача; також встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 04.06.2024 ОСОБА_2 зник на території бойових дій; у зв?язку з відсутністю у Відділі звітів про здійсненні відрахування та виплати з військової частини НОМЕР_1 державним виконавцем здійснювались нарахування заборгованості відповідно до вимог передбачених Сімейним кодексом України. Відповідно до вимог частини третьої статті 195 Сімейного кодексу України, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем складено виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, з урахуванням вимог статті 182 Сімейного кодексу України, наявних звітів про доходи боржника за місцем отриманих його доходів та відомостей про отриманні доходи з Державної податкової служби України. Згідно з проведеним розрахунком по зазначеному виконавчому провадженню станом на 21.05.2025 заборгованість зі сплати аліментів становить 632900,30 грн.

28.05.2025 державним виконавцем на адресу військової частини НОМЕР_1 направлено вимогу державного виконавця, якою зобов?язано повідомити про причини невиконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.06.2024, що була надіслана на адресу Військової частини НОМЕР_1 за вих. N? 8887 від 21.06.2024; надати інформацію щодо сум нарахованих боржнику доходів помісячно, починаючи з травня 2024 року по квітень 2025 року; надати інформацію щодо сум отриманих боржником доходів помісячно, починаючи з травня 2024 року по квітень 2025 року; 26.06.2025 на адресу Відділу надійшов звіт про здійсненні відрахування та виплати з військової частини НОМЕР_1 за період з 24.04.2024 по 30.04.2025. На підставі отриманих відомостей 27.06.2025 державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів яка станом на 01.07.2025 становить 88 284,45 грн (т. 1, а.с. 22-25).

Згідно з наданим позивачкою розрахунком заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 , проведеним Теофіпольським відділом ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області ЦМУМЮ (м. Київ), станом на 06.05.2025 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становила 632 900,30 грн (т. 1, а.с. 26-28).

У матеріалах справи наявні копії постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.06.2024 у ВП № 65785352 (т. 1, а.с. 37) та від 24.03.2025 (т. 1, а.с. 30), відповідно до яких державним виконавцем Теофіпольського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області ЦМУМЮ (м. Київ) Квятківським В.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 685/1453/19, виданого 20.01.2020 Теофіпольським районним судом Хмельницької області, постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що отримує дохід у Військовій частині НОМЕР_1 , здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця, утримані кошти перераховувати на реквізити Теофіпольського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області ЦМУМЮ (м. Київ), зобов`язано підприємство, установу, організацію, фізичну особу, фізичну особу – підприємця, які здійснюють відрахування із доходів боржника здійснювати відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника і перераховувати кошти у строк, встановлених для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такій строк не встановлено – до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за якій здійснюється стягнення; щомісяця надсилати виконавцю звіт про здійснення відрахування та виплати за формою, встановленою Інструкцією з організації виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 512/5; у разі припинення перерахування коштів, не пізніші як у триденний строк, повідомити виконавця про причину припинення виплат та зазначити нове місце роботи, попереджено відповідальну особу за утримання коштів з божника про відповідальність за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог Закону «Про виконавче провадження» (у тому числі за несвоєчасно подання або неподання звітів про відрахування з заробітної плати та інших доходів боржника), заборонено відповідальній особі за утримання коштів з боржника самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахувань.

За змістом відповіді на адвокатський запит Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 23.05.2024 до Теофіпольського відділу ДВС надійшло повідомлення військової частини НОМЕР_4 від 03.05.2024, яким повідомлено державного виконавця, що боржника переведено до військової частини НОМЕР_1 , а також встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 04.06.2024, ОСОБА_2 зник на території бойових дій.

21.06.2024 та повторно 24.03.2025 державним виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, які направлено для виконання до військової частини НОМЕР_1 , обчислено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів згідно отриманих відомостей Державної податкової служби України про доходи боржника, яка становила 632 900,30 грн та оскільки військовою частиною НОМЕР_1 не надано відповідних звітів про здійсненні відрахування та виплати, державним виконавцем 28.05.2025 та 25.06.2025 направлено вимоги про їх надання.

26.06.2025 до Відділу надійшов звіт військової частини НОМЕР_1 про здійсненні відрахування та виплати з доходів ОСОБА_2 на підставі постанови від 13.09.2023, по виконавчому провадженню № 65785352, згідно виконавчого листа № 685/1453/19, за період з квітня 2024 по квітень 2025, де зазначено, що кошти за період з квітня 2024 по січень 2025 перераховано на особистий рахунок ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) та за період з лютого 2025 по квітень 2025 на депозитний рахунок Відділу.

07.10.2025 державним виконавцем на адресу військової частини НОМЕР_1 направлено вимогу щодо надання інформації, на підставі якої постанови державного виконавця здійснюється стягнення аліментів та надання звіту про здійсненні відрахування та виплати із зазначенням номеру та дати платіжних інструкцій про перерахування аліментів на користь ОСОБА_1 за весь період стягнення. У зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів відомості про боржника внесено до Єдиного реєстру боржників. 27.05.2025 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, направлялись запити до установ, що здійснюють реєстрацію прав власності на рухоме та нерухоме майно, до Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України (остання перевірка – 08.10.2025).

За результатами перевірок майнового стану боржника встановлено, що згідно з відповідей Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України боржник отримує дохід у військовій частині НОМЕР_1 , ознака доходу: 185. Згідно з відповідями Міністерства внутрішніх справ України за боржником транспортних засобів не зареєстровано. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що за боржником нерухомого майна на праві власності не зареєстровано.

08.10.2025 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено для виконання до військової частини НОМЕР_1 . Вищезазначеною постановою визначено здійснювати щомісячно відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства у розмірі 70% до погашення заборгованості у сумі 88284,45 грн на депозитний рахунок Відділу, після погашення боргу в розмірі, визначеному виконавчим документом. На адресу Відділу не надходили повідомлення щодо розподілення усієї суми грошового забезпечення ОСОБА_2 між його родичами, без попереднього утримання 50 відсотків, на виконання рішення суду щодо сплати аліментів (т. 1, а.с. 150-153).

Крім цього, в матеріалах справи наявні письмові докази, долучені представником відповідача, а саме: наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 2148/нод від 21.05.2026 «Про зміну статусу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 », яким змінено статус військовослужбовця та визнано колишнього стрільця-снайпера 3 єгерського відділення 3 єгерського взводу 7 єгерської роти 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , таким, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 поблизу населеного пункту Уманське Покровського району Донецької області, смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини (т. 2, а.с. 91-95).

Відповідно до копії листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області ЦМУМЮ (м. Київ) № 35564/6.2-25/вх.39504/6-25 від 01.10.2025, станом на 01.05.2025 на депозитний рахунок Відділу від військової частини НОМЕР_1 надійшли кошти в сумі 59 754,66 грн, які перераховано на рахунок стягувача 02.04.2025. 28.05.2025 державним виконавцем на адресу військової частини НОМЕР_1 направлено вимогу, якою зобов`язано повідомити про причини невиконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.06.2024, надати інформацію щодо сум нарахованих боржнику доходів помісячно, починаючи з травня 2024 року по квітень 2025 року та надати інформацію щодо сум отриманих боржником доходів помісячно, починаючи з травня 2024 року по квітень 2025 року; станом на 25.06.2025 в державного виконавця відсутня інформація від військової частини НОМЕР_1 про нарахований дохід та проведені відрахування за виконавчим провадженням за період з квітня 2024 року по травень 2025 року. Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів проведено державним виконавцем з інформації, отриманої від Державної податкової служби України.

Заборгованість станом на 25.06.2025 відповідно до розрахунку зі сплати аліментів складала 632 900,30 грн. 25.06.2025 державним виконавцем на адресу військової частини НОМЕР_1 направлено повторну вимогу у зв`язку з відсутністю відповіді на попередню вимогу державного виконавця. 26.06.2025 до Відділу надійшов звіт військової частини НОМЕР_1 за вих. № 14812 від 26.06.2025 про здійсненні відрахування та виплати з ОСОБА_2 за період з квітня 2024 по квітень 2025. Враховуючи звіт військової частини НОМЕР_1 державним виконавцем здійснено перерахунок заборгованості зі сплати аліментів. Заборгованість станом на 26.09.2025 відповідно до розрахунку зі сплати аліментів складає 88284,45 грн (т. 1, а.с. 156-158).

У матеріалах справи наявна копія звіту Військової частини НОМЕР_1 про здійснені відрахування та виплати № 14812 від 26.06.2025 щодо ОСОБА_2 за постановою від 13.09.2023, ВП № 65785352, виданою за виконавчим документом № 685/1453/19 від 20.01.2019, згідно з якою за період з 24.04.2024 по 30.04.2025 ОСОБА_2 нараховано зарплату в сумі 1 480 908,97 грн, утримано податків у сумі 22 201,29 грн, утримана сума становить 748 623,06 грн (т. 1, а.с. 159).

Відповідно до поданих представником відповідача копій платіжних інструкцій № 923 від 30.03.2025, № 1255 від 29.04.2025, № 1624 від 29.05.2025, № 2051 від 29.06.2025, № 2420 від 30.07.2025 та № 2780 від 29.08.2025, Військовою частиною НОМЕР_1 перераховано на рахунок Теофіпольського відділу ДВС у Хмельницькій області грошові кошти на загальну суму 358 527,96 грн, з призначенням платежу «2112 2101020; 2112;**1/2/1;2112.010;** утрим. аліментів зг. г/з з ОСОБА_2 для ОСОБА_1 , ВП № 65785352», а саме: 31.03.2025 на суму 59 754,66 грн, 30.04.2025 на суму 59 754,66 грн, 30.05.2025 на суму 59 754,66 грн, 30.06.2025 на суму 59 754,66 грн, 31.07.2025 на суму 59 754,66 грн та 29.08.2025 на суму 59 754,66 грн (т. 2, а.с. 39-44).

З поданих учасниками справи доказів не вбачається, що виконавче провадження у справі закінчено.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, дослідженими в судовому засіданні, оціненими кожен по окремості, а також у сукупності та взаємозв`язку, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального права, з дотриманням вимог процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Позовні вимоги у цій справі обґрунтовано наявністю обставин, які виникли на стадії виконання рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області у справі № 685/1453/19 від 20.01.2020, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей було задоволено, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 22 жовтня 2019 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття, в тому числі у межах суми платежу за один місяць негайно.

У обґрунтуванні позову зазначено, що позивачка мала законні сподівання на те, що виконавча служба буде стягувати через військову частину НОМЕР_1 з відповідача заборгованість зі сплати аліментів, державний виконавець Теофіпольського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Квятківський В.В. 21.06.2024 постановив стягнути звернення на доходи боржника ОСОБА_2 які він отримує від військової частини, номер якої суд не зазначає; здійснювати відрахування із сум доходів боржника у відповідності до вимого чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів і єдиного внеску на загальнообов?язкове державне страхування, у розмірі 50 відсотків щомісячно; утриманні кошти перераховувати за визначеними у постанові реквізитами; зобов?язати підприємство, установи, організацію, які здійснюють відрахування з доходів боржника: здійснювати відрахування із заробітної плати ... та інших доходів боржника і перераховувати кошти у строк, встановлених для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такій строк не встановлено - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за якій здійснюється стягнення; щомісяця надсилати виконавцю звіт про здійснення відрахування та виплати за формою, встановленою Інструкцією з організації виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 512/5; у разі припинення перерахування коштів, не пізніші як у триденний строк, повідомити виконавця про причину припинення виплат та зазначити нове місце роботи; попередити відповідальну особу за утримання коштів з божника про відповідальність за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог Закону «Про виконавче провадження» (у тому числі за несвоєчасно подання або неподання звітів про відрахування з заробітної плати та інших доходів боржника).

Однак, за мотивацією позовної заяви, військова частина НОМЕР_1 не виконала зазначену постанову державного виконавця від 21.06.2024, унаслідок чого у виконавчому провадженні утворилась заборгованість зі сплати аліментів, з розміром якої, розрахованим виконавцем на суму 88 284,45 грн позивачка не згідна та вважає, що заборгованість зі сплати аліментів становить 632 900,30 грн, наголошуючи, що предметом спору є сума заборгованості зі сплати аліментів.

Зазначення у позові в цій справі фактичних та правових підстав, що випливають з правовідносин зі стягнення аліментів визначає цивільно-правовий, а не адміністративний (публічно-правовий) характер цих правовідносин.

При цьому, для справи з цим предметом спору (стягнення заборгованості за аліментами) діє визначене ст. 28 ЦПК України правило альтернативної підсудності (за вибором позивача), тому справа підсудна Теофіпольському районному суду Хмельницької області за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Разом з тим, дослідивши наявні у справі докази, розглянувши справу з ретельним аналізом аргументів учасників судового провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності Військової частини щодо невиконання вимог постанови державного виконавця Теофіпольського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Кв?ятківського В.В. (виконавче провадження № 65785352) в частині примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу); зобов?язання Військової частини виконати вимоги постанови державного виконавця Теофіпольського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Кв?ятківського В.В. (виконавче провадження № 65785352), шляхом перерахування 632900,30 грн. заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок Теофіпольського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області, з таких підстав.

Вибір способу захисту порушеного права належить до диспозитивних прав позивача, порушене право позивача повинно бути захищено реально, а не ілюзорно, а суд повинен застосувати такий спосіб захисту порушеного права, який призведе до його реального відновлення, що є завданням цивільного судочинства з урахуванням ст. 2 ЦПК України.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (ст. 12 ЦК України).

Поліваріантність можливих способів захисту порушеного права при обранні позивачем одного із них на свій розсуд, проте ефективного, не формує підстав для відмови у задоволенні позову з формальних міркувань, інакше це призвело би до нівелювання ідеї судового захисту та знизило би його ефективність вцілому, – тому суд визначає передовсім, чи застосовним до даних правовідносини є саме той спосіб захисту порушеного права, який було обрано позивачем, і лише за наявних для цього фактичних та юридичних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як зазначено у п. 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови ВП ВС від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24).

Відповідно до п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц, Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору.

Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (п. 4 ч.5 ст. 12 ЦПК України). Виконання цього обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (п. 31).

За змістом п. 6.7. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.

Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у пункті 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Окрім цього, у ст. 2 ЦПК України закріплено принципи верховенства права та обов`язковості судового рішення.

Як зазначалось вище, у п. 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 акцентовано увагу застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права (постанови ВП ВС від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24).

Питання стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 22 жовтня 2019 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття було розглянуто та остаточно визначено рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області у справі № 685/1453/19 від 20.01.2020, в якому суд визначив розмір аліментів, які підлягали стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Право визначати склад відповідачів та визначати формулювання позовних вимог у справі належить до виключної прерогативи позивача.

У цій справи не ставиться питання про зміну порядку, способу, розміру аліментів , натомість, позивач, будучи незгідною з розрахунком заборгованості, проведеним виконавцем, ставить питання про стягнення заборгованості з відповідача як роботодавця платника аліментів, тобто, позов фактично випливає з виконання рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області у справі № 685/1453/19 від 20.01.2020.

За змістом ст. 447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції .

Процедура такого судового контролю за виконанням судових рішень регламентована статтями 447-453-4 ЦПК України.

Право на звернення із скаргою до суду мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 447-1 ЦПК України).

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання (ст. 453 ЦПК України).

Належним способом захисту порушеного права на виконання рішення суду про стягнення аліментів може бути оскарження відповідно рішення, дії або бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням рішення суду.

Відтак, питання виконання рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області у справі № 685/1453/19 від 20.01.2020 повинні розглядатись у порядку судового контролю за виконанням рішення суду.

Окрім зазначеного, суд звертає увагу, що за змістом ст. 188-13 КУпАП, невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До органів, уповноважених на розгляд справ, пов`язаних з невиконанням законних вимог державного виконавця, відповідно до ст. 244-21 КУпАП, належать органи державної виконавчої служби ( від імені органів державної виконавчої служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальники органів державної виконавчої служби, яким безпосередньо підпорядковані державні виконавці).

Питання наявності або відсутності факту невиконання законних вимог державного виконавця не є предметом розгляду цієї справи, разом з тим, якщо на думку позивачки, виконавець допускає бездіяльність та не ініціює притягнення винних осіб у невиконанні законних вимог державного виконавця до відповідальності, позивачка вправі оскаржити таку бездіяльність в порядку судового контролю за виконанням рішення суду.

Суд звертає увагу, що на стадії виконавчого провадження виконання рішення суду про стягнення аліментів здійснюється за рахунок грошових коштів, належних платникові аліментів, а не за рахунок грошових коштів роботодавця (у цій справі – військової частини).

За змістом ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення.

Такі суб`єкти щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи – сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

На вимогу ч. 7 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Якщо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз`яснює йому права на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини.

Тобто, у разі закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, якщо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз`яснює йому права на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини.

У контексті оцінки обґрунтованості позовних вимог суд звертає увагу, що військова частина як роботодавець несе адміністративну та фінансову, а не цивільно-правову відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця.

Виняток з цього правила становить випадок, регламентований ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, відповідно до якої після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, якщо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз`яснює йому право на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи,якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини.

Однак, у матеріалах справи відсутні відомості про закінчення виконавчого провадження, а також відсутнє письмове повідомлення виконавцем стягувача про розмір заборгованості, що утворилася, з роз`ясненням стягувачу права на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, із зазначенням, що така заборгованість утворилася з їхньої вини, яке було би сформоване відповідно до положень ч. 7 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, тому фактичні і правові підстави для звернення до суду з позовом до роботодавця боржника відсутні.

Узагальнюючи викладене, при порушенні прав стягувача аліментів у виконавчому провадженні належними є такі способи захисту порушеного права:

1)у разі правильності розрахунку державного виконавця, проте невиконання законних вимог державного виконавця роботодавцем платника аліментів на роботодавця боржника може бути накладено адміністративне стягнення, – бездіяльність державного виконавця може бути предметом оскарження в порядку судового контролю на стадії виконання рішення суду;

2)у разі незгоди стягувача саме з розрахунком державного виконавця його дії та рішення можуть бути предметом оскарження в порядку судового контролю на стадії виконання рішення суду, – слід зазначити, що з тексту мотивувальної частини позову вбачається саме незгода позивача з наданим виконавцем розрахунком заборгованості за адіментами;

3)у разі закінчення виконавчого провадження і виявлення державним виконавцем відрахованих роботодавцем боржника з його доходу як платника аліментів, проте не сплачених роботодавцем з його ж вини стягувачу грошових сум - звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи.

Звернення стягувача з позовом до робот одавця платника аліментів може мати місце, проте виключно за умов, визначених ч. 7 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, пов`язаних з відповідною стадійністю виконавчого провадження (закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів), а також виявленням факту відрахування суми аліментів з боржника, проте неперерахування їх стягувачу.

Натомість, обраний спосіб захисту порушеного права у позові до роботодавця боржника при відсутності відомостей про закінчення виконавчого провадження та без розрахунку державного виконавця щодо розміру відрахованих з доходу платника аліментів, проте не сплачених його роботодавцем сум заборгованості за аліментами у порядку, визначеному ч. 7 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, свідчить про обрання на стадії незакінченого виконавчого провадження неналежного способу захисту порушеного права стягувача аліментів, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

З урахуванням того, що в позові йдеться про саме незгоду стягувача аліментів з розрахунком заборгованості, проведеним виконавцем, розгляд порушених у позові питань підлягає вирішенню судом, який розглянув справу як суд першої інстанції, в порядку судового контролю за виконанням рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області у справі № 685/1453/19 від 20.01.2020, не породжуючи новий судовий спір.

З урахуванням наведеного вище обґрунтування, у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання вимог постанови державного виконавця Теофіпольського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Кв?ятківського В.В. (виконавче провадження № 65785352) в частині примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу) від 21.06.2024; зобов?язання Військової частини НОМЕР_1 виконати вимоги постанови державного виконавця Теофіпольського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Кв?ятківського В.В. від 21.06.2024 шляхом перерахування 632900,30 грн заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок Теофіпольського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області слід відмовити.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Частинами 1, 2, 3, 4 та п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Щодо питання про розподіл судових витрат, яке підлягає вирішенню відповідно до ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення, то на підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові – на позивача.

Разом з цим, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

З урахуванням зазначеного, встановивши за змістом обґрунтувань позовних вимог, а також з наданих позивачем та його представником, представником відповідача у судовому засіданні пояснень у справі дійсний зміст та характер позовних вимог, з`ясувавши, якого саме результату позивач хотів досягнути унаслідок вирішення спору, суд дійшов висновку про те, що позивачка у справі звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Як вбачається з копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.4485334030.1 від 06.08.2025, за подання позовної заяви позивачка сплатила судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Відтак, зазначена сума підлягає поверненню позивачці, а судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Ураховуючи наведене, керуючись статтями 39, 69, 71 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, статтями 15, 16 ЦК України, статтями 2, 10-13, 141, 258-268, 353-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Теофіпольський відділ ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області, Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо невиконання вимог постанови від 21.06.2024 державного виконавця Теофіпольського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Кв?ятківського В.В. (виконавче провадження № 65785352) в частині примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу); зобов?язання Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) виконати вимоги постанови від 21.06.2024 державного виконавця Теофіпольського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Кв?ятківського В.В. (виконавче провадження № 65785352), шляхом перерахування 632 900,30 грн заборгованості за аліментами ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок Теофіпольського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області за визначеними реквізитами – відмовити.

Повернути ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: адвокат Тіора Юрій Парфірійович (адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору-1: Теофіпольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ІКЮО в ЄДРПОУ: 21322883, місцезнаходження: вулиця Небесної Сотні, будинок № 42, селище Теофіполь Хмельницького району Хмельницької області).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору-2: Міністерство оборони України (ІКЮО в ЄДРПОУ: 00034022, місцезнаходження: проспект Повітряних сил України, будинок 6, м. Київ).

Повне рішення суду складено і проголошено 13.07.2026.

Головуюча суддя І.В. Турчин-Кукаріна