Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №607/9196/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2026 Справа №607/9196/26 Провадження №2/607/4849/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона з відповідачем ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 08.10.2025 у справі № 488/1781/25 розірвано. У даному шлюбі у них народилось двоє дітей, а саме, син ОСОБА_3 , 2014 року народження та син ОСОБА_4 , 2016 року народження, які на даний час проживають з нею та перебувають на її утриманні. У свою чергу відповідач надає матеріальну підтримку на дітей у розмірі 5000 грн. З огляду на вищенаведене позивач просить стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , 2014 року народження та ОСОБА_5 , 2016 року народження, в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.04.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.05.2026 судом зареєстровано відзив на позов поданий представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Радіоновою В.Є. через систему «Електронний суд» у якому остання вказує, що відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення аліментів на дітей у розмірі 1/3 частини від всіх видів його доходу, проте не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Відповідач вважає, що беручи до уваги його заробіток така сума є значною та достатньою для утримання дітей, а тому просить задовольнити позов частково.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, з підстав у ньому викладених, проти заочного рішення не заперечила.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Радіонова В.Є. в судове засідання не з`явились, проте у відзиві на позов просили розглянути справу за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 08.10.2025 у справі № 488/1781/25 розірвано.

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 07.02.2014 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 17.05.2016.

Малолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є внутрішньо переміщеними особами взятими на облік за місцем проживання АДРЕСА_1 у супроводі матері ОСОБА_1 , що підтверджується довідками виданими 19.08.2024 Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради.

Відповідно до платіжних інструкцій АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , ОСОБА_2 09.04.2026 та 16.05.2026 перераховував на рахунок ОСОБА_1 кошти у сумі по 5000 грн.

Судом встановлено, що неповнолітні діти сторін проживають разом з позивачем, водночас, сторони не дійшли згоди з приводу розміру їх матеріального утримання відповідачем.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також, Конвенцією про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов`язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1, 2 ст. 3).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина..

Статтею 183 СК України, встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідач не заперечує свого обов`язку утримувати спільних з позивачем дітей, однак сторони не можуть досягти згоди, щодо розміру такого матеріального утримання.

Суд зауважує, що стягнення аліментів має ціль найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала при сумісному проживанні з обома батьками.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, беручи до уваги, що відповідач визнав позов частково, враховуючи необхідність забезпечення прав неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 27.04.2026 і досягнення старшою дитиною повноліття.

Суд вважає, що менший розмір аліментів не буде достатнім для належного виховання та утримання дитини, а також забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

При цьому, слід зазначити, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Положеннями ст. 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин суд вважає, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 27.04.2026 і досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини у межах сплати платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_2 , адреса місця реєстрації як ВПО АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 13.07.2026, у зв`язку із перебуванням головуючої судді Кунець Н.Р. на лікарняному в період з 01.06.2026 по 10.07.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець