Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №641/6754/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2026 року

м. Харків

справа № 641/6754/25

провадження № 22-ц/818/3282/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Тичкової О.Ю.,

суддів: Яцина В.Б., Мальований Ю.М.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2026 року у складі судді Зелінської І. В.,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 38 919, 66 грн, також понесених судових витрат що складаються з судового збору у розмірі 2 422, 40 грн, а також витрат на професійну правову допомогу у розмірі 9200 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 11.09.2014 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі до 75000 грн. Процентна ставка 24% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Відповідач погодилась на приєднання до публічної пропозиції, підтвердила акцептування публічної пропозиції на укладення вказаного договору і приєднання до його умов, погодилась з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та вона погодилась з ним, підписуючи угоди. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.

Станом на 23.02.2021 за кредитним договором загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 38919, 66 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК Форт».

В подальшому 23.02.2021 між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»

Заочним рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2026 року у задоволені позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано доказів відступлення прав на користь позивача саме за тим кредитним договором, стягнути заборгованість за яким просить позивач. Крім того позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами отримання кредитних коштів за договором від 11.09.2014, наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Апелянт зазначає що позивачем надано до суду усі належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, отримання відповідачем кредитних коштів та переходу права вимоги до позивача. Вказане підтверджується зокрема доданими до матеріалів справи договорами факторингу, анкетою-заявою на акцепт пропозиції на укладення договору та випискою з особового рахунку позичальника.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка», 11.09.2014 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 погоджено ліміт кредитної відновлювальної лінії у розмірі 75000 грн та відповідачем обрано категорію картки DMC Gold.

Зазначена анкета-заява містить детальні відомості про відповідача, зокрема, відомості про дату народження, паспорт, місце проживання, доходи тощо.

Крім того, підписанням Анкети-заяви, відповідач у пункті 1 підтвердила, що ця Анкета-заява про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та підтверджує, що ця Анкета-заява є акцептуванням Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» в розумінні статті ст. 642 ЦК України; вона надає банку свою письмову згоду на обробку персональних даних в порядку та на умовах, визначених умовами публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк»; також беззаперечно підтверджує те, що приймає пропозицію банку на оформлення «Максимум-готівка» і їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення всі умови договору, в т.ч. умови отримання та обслуговування картки; керуючись нормами ст. 207 ЦК України, відповідач приймає пропозицію ПАТ «Альфа-Банк» на використання в майбутньому аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та/або відтиску печатки банку, що відтворені засобами копіювання, зразки яких наведені в цьому пункті для підписання додатку до договору, а також будь-яких інших додатків до договору в рамках продукту «Максимум-готівка», а також будь-яких інших додатків до договору в рамках продукту «Максимум-готівка», що можуть бути укладені протягом строку дії договору.

Із п. 2 Анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 виявила бажання відкрити в банку рахунок ЕПЗ та отримати картку; отримати від банку кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом в межах 75000 грн по її рахунку ЕПЗ (надалі - Кредит) на умовах, що вказуються в договорі та додатку до договору, що підписується в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка» з урахуванням умов публічної пропозиції.

Також, відповідно до п. 6 Анкети-заяви відповідач підтвердила, що зі змістом публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання договору, яка оприлюднена на інтернет-сторінці банку, правилами користування банківською платіжною карткою, тарифами ПАТ «Альфа-Банк», які є невід`ємною частиною договору, ознайомлена та цілком згодна та беззаперечно підтверджує те, що свій примірник договору разом із усіма додатками, що підписуються в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка», вона отримала у день укладання договору. Також отримала банківську платіжну картку та ПІН-конверт до неї в неушкодженому стані. Крім того, до укладання договору, вона ознайомлена у письмовій формі з основними умовами надання кредиту, в тому числі, з вартістю кредиту, його особливостями перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту.

Згідно Додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка» від 11.09.2014 року, на підставі Анкети-заяви про Акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка», Банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня та випустив міжнародну платіжну карту DMC Gold, строком дії два роки з моменту її випуску. За бажанням Клієнта, що виражене останнім в Анкеті-заяві про Акцепт Публічної пропозиції, Банк надає клієнту Кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку, що вказаний в п. 1 цього Договору на наступних умовах: ліміт відновлювальної кредитної лінії становить 75000 грн. Сума кредиту, що є доступною Клієнту на момент видачі Клієнту картки та підписання цього Договору, з встановленого Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та вказаного в цьому Додатку ліміту відновлювальної кредитної лінії складає 5000 грн. При цьому сторони погоджуються, що сума кредиту може бути доступна Клієнту в будь-який час протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії та відрізняться від суми, що вказана в цьому пункті, повідомляється Банком Клієнту. Сторони також погоджуються, що сума кредиту, що може бути доступна клієнту в будь-якому випадку не може перевищувати ліміт відновлювальної кредитної лінії, який становить 75000 грн. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Додатком також передбачена сплата процентів по Програмі «Моментальна розстрочка на карту».

Також 11.09.2014 між ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» та ОСОБА_1 було укладено «Договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток №227.600362253.111 та Договір добровільного страхування фінансових ризиків держателів платіжних карток №248.600362253.111

Матеріали справи містять копію Договору про використання аналогу власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів від 11.09.2014 року.

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 власноручним підписом підписано довідку про умови кредитування з використанням картки «Максимум-готівка», з аналізу якої судом встановлено, що між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем були погоджені наступні умови кредитування: валюта рахунку гривня, строк дії картки 2 роки з можливістю перевипуску картки за умови дотримання умов договору, строк дії кредитної лінії 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання умов договору, максимальна сума кредиту 50000 грн, мета кредиту споживчі потреби, тип процентної ставки фіксована, погашення кредиту щомісячно, не менш ніж сума обов`язкового мінімального платежу, пільговий період для картки «Максимум-готівка» не передбачений, тип картки Master Card Gold, строк внесення платежу до 24 числі кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем відкриття картки, сума щомісячного платежу 292 грн, орієнтовна реальна процентна ставка в рік 4,8%.

Згідно заяви ОСОБА_1 на відкриття поточних рахунків в ПАТ «Альфа-Банк» та картка із зразками підписів, останній було відкрито рахунок НОМЕР_1 .

22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «ФК Форт» (фактор) укладено договір факторингу №1, за яким фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку №1-1 до договору.

Відповідно до п. 2.2 договору факторингу право вимоги, що відступається згідно з даним договором включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.

Пунктом 2.3 договору визначено, що право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього договору. В день підписання цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в додатку №2 до цього договору.

22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників від 22.02.2021 до договору факторингу №1 від 22.02.2021.

Згідно з платіжним дорученням №35 від 23.02.2021 ТОВ «ФК Форт» здійснило оплату АТ «АЛЬФА БАНК» за право вимоги згідно договору факторингу №1 від 22.02.2021 у сумі 14235001,00 грн відповідно до п.4.2 договору факторингу.

Згідно з витягом з додатку до договору факторингу №1 від 22.02.2021 від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК Форт» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 38919, 66 грн за кредитним договором з ССNG-600362253 від 11.09.2014.

23.02.2021 між ТОВ «ФК Форт» (клієнт) та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №01-23-02/21, за яким фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку №1-1 до договору.

Відповідно до п. 2.2 договору право вимоги, що відступається згідно з даним договором включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з п. 2.3 договору право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього договору. В день підписання цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в додатку №2 до цього договору.

23.02.2021 між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників від 23.02.2021 до договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021.

Згідно з платіжним дорученням №129 від 23.02.2021 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» здійснило оплату за право вимоги згідно договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 у сумі 13235000 грн.

Згідно з випискою з додатку до договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 від ТОВ «ФК Форт» до ТОВ «ФК «Еліт Фінас» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 38919, 66 грн за кредитним договором з ССNG-600362253 від 11.09.2014.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом заборгованість відповідача складає 38919, 66 грн, з яких: 32675,67 грн прострочене тіло кредиту; 4004,86 грн відсотки за користування кредитом; 639, 09 грн овердрафт (несанкціонована заборгованість); неустойка (штраф) 1600 грн.

Позивачем надано виписку по особовому рахунку НОМЕР_2 за кредитною карткою World Debit Mastercard ОСОБА_1 за період з 11.09.2014 по 22.02.2021, у якій зафіксовано рух коштів по рахунку; виписку по банківській картці Debit Gold Mastercard 5168ХХХХХХХХ8904; виписку по банківській картці Debit Gold Mastercard 5168ХХХХХХХХ5054; виписку по банківській картці World Debit Gold Mastercard 5355ХХХХХХХХ6253.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положенням частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням частини першої статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з підписаної ОСОБА_1 акцепту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, вона не містить ані дати її підписання, ані номеру договору (а.с. 6 зворот).

Підписана довідка про умови кредитування з використанням картки «Максимум-готівка» та заява на відкриття поточних рахунків в ПАТ «Альфа-Банк» та картка із зразками підписів також не містить номеру кредитного договору та дати підписання відповідачем.

Згідно виписки до договору факторингу № 1 від 22 лютого 2021 року АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Форт» право вимоги до ОСОБА_1 за конкретним кредитним договором з певним номером ССNG-600362253 від 11.09.2014 року (а.с. 23), проте цей номер не міститься в акцепті на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, та доказів його підписання саме 11.09.2014 року немає.

У виписці по рахунку ОСОБА_1 вказано номер договору № 600362253, який не зазначено в акцепті та який відрізняється від номеру кредитного договору права вимоги на який отримано за договором факторингу № 1 від 22 лютого 2021 року. Разом з тим, у виписці також вказано, що право вимоги продано ТОВ «ФК «Форт» саме за кредитним договором №600362253.(а.с.25-37)

Отже, з наданих позивачем доказів, які містять суттєві розбіжності, неможливо встановити дату укладення договору між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 та факт того, що у неї утворилась заборгованість саме за тим кредитним договором, істотні умови якого вказані в акцепті, і що саме за цим договором право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Форт» а потім до позивача.

Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідачки заборгованості, яка складається з тіла кредиту у розмірі 38919,66 грн, яка складається з тіла кредиту у розмірі 32675,67 грн, штрафних санкцій у розмірі 1600,04 грн, відсотків за користування кредитом у розмірі 4004,86 та овердрафту на суму 639,09 грн, проте з умов акцепту не вбачається, що сторони узгодили розмір і порядок нарахування штрафу, та не погодили умови сплати відсотків за овердрафт.

Разом з тим, з виписки по рахунку за кредитною карткою позичальника та з розрахунку вбачається, що первісним кредитором здійснювалося списання комісій за розрахунково-касове обслуговування, штрафів, та оплати за овердрафт які в установленому порядку узгоджені з відповідачем не були, адже положення акцепту на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії і довідки про умови кредитування з використанням карти «Максимум-готівка» не містять домовленості сторін про сплату комісії, неустойки та овердрафту, порядку та розміру їх нарахування.

Будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності нарахування первісним кредитором комісії , овердрафу та неустойки позивачем не надано.

Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22) зазначив, що встановивши факт існування між сторонами кредитних зобов`язань, суди попередніх інстанцій не врахували, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Із вказаного розрахунку та виписки по рахунку вбачається, що первісним кредитором безпідставно нараховувалось розрахункове касове обслуговування у розмірі 40766,00 грн що є значно більшим, ніж розмір заборгованості, заявлений до стягнення. Між тим, вказані кошти безпідставно було спрямовано первісним кредитором на погашення комісії.

З огляду на наведене, враховуючи що із наданих позивачем доказів, які містять суттєві розбіжності, неможливо встановити факт саме за цим договором, документи якого надані до суду та істотні умови якого вказані в акцепті, право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та враховуючи що з наданих позивачем документів вбачається розмір внесених відповідачем коштів та спрямованих первісним кредитором більший ніж розмір заборгованості заявлений позивачем, апеляційний суд вважає що відсутні підстави для стягнення заборгованості з відповідача та у задоволені позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: В.Б. Яцина

Ю.М. Мальований