Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №612/257/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 612/257/26 Головуючий суддя І інстанції Лобановська С.М.

Апеляційне провадження № 33/818/1358/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: ч.3 ст.172-20 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря Вакули Н.С.,

захисника - Ващенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника Ващенка О.В. на постанову судді Близнюківського районного суду Харківської області від 08 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Постановою судді Близнюківського районного суду Харківської області від 08.04.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Постановою встановлено, що 23.03.2026 року, о 01 годині 32 хвилини, військовослужбовець старший солдат ОСОБА_1 , на території Близнюківської ОТГ Лозівського району Харківської області виконував обов`язки військової служби в стані алкогольного сп`яніння під час дії особливого періоду, що настав з моменту введення воєнного стану в Україні, чим допустив порушення ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

В своїй апеляційній скарзі захисник Ващенко О.В. просить постанову судді Близнюківського районного суду Харківської області від 08.04.2026 щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що висновки суду, що викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 в період з 21.03.2026 по 23.03.2026 не виконував обовязків військової служби, перебував на лікуванні та був офіційно звільнений від виконання службових обов`язків, що підтверджується відомостями медичної довідки №138, яка додана до апеляційної скарги.

Крім того, захисник зазначає, що судовий розгляд проведено за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про дату, місце та час судового розгляду, тобто судом першої інстанції порушено його процесуального права на захист. Вказує, що судом першої інстанції також не надано захиснику усіх матеріалів справи для ознайомлення. Зазначає, що показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 172-20 КУпАП.

Також захисник зазначає, що у протоколі № ДНК/О-215 від 23.03.2026 та в акті огляду № 00255 від 23.03.2026 неправильно встановлені ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , оскільки ці ознаки повністю відповідають медичному діагнозу, який зазначений у медичній довідці №138. Зазначає, що результат огляду на стан алкогольного сп`яніння, який складав 0,553 проміле, є прямим наслідком вживання ОСОБА_1 лікарських препаратів внаслідок отримання тяжкої травми голови.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилися, але останній був належним чином повідомлений про місце та час апеляційного розгляду шляхом надсилання 13.06.2026 йому судової повістки в електронному вигляді, що підтверджується відомостями довідки про отримання судової повістки у додатку «Viber» на номер мобільного телефону, який міститься у матеріалах справи та зазначений в апеляційній скарзі захисника, що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року №28.

Крім того, судом апеляційної інстанції направлялась ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу його місця мешкання, яка зазначена в апеляційній скарзі, судова повістка про дату, місце та час апеляційного розгляду, але вона повернулась до канцелярії Харківського апеляційного суду у зв`язку з відсутністю адресата за місцем мешкання.

До суду апеляційної інстанції також не надходило будь-яких клопотань від самого ОСОБА_1 про відкладення апеляційного розгляду.

Більш того, до початку апеляційного розгляду захисник Ващенко О.В. повідомив суду, що ОСОБА_1 відомо про апеляційний розгляд, але він є військовослужбовцем та не може з`явитися до суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим вважав за можливе провадити судовий розгляд за відсутності його підзахисного, з яким узгоджена процесуальна позиція.

При цьому, суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 в справі «Пономарьов проти України», в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Разом з цим, належить врахувати, що саме захисник Ващенко О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Близнюківського районного суду Харківської області від 08.04.2026 у цій справі та він особисто приймає участь під час апеляційного розгляду в режимі відеоконференції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Також , згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

За таких обставини, апеляційний суд, враховуючи думку захисника та відсутність будь-яких клопотань про відкладення апеляційного розгляду, а також те, що ОСОБА_1 був повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду, апеляційний суд вирішив провадити апеляційний перегляд оскаржуваної постанови без участі ОСОБА_1 , але за участі його захисника – адвоката Ващенка О.В., з урахуванням наявних відомостей у матеріалах справи та доводів апеляційної скарги.

Вислухавши доводи захисника Ващенка О.В., який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення поданої апеляційної скарги, з наступних підстав.

За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

За таких обставин, згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

В апеляційній скарзі захисника Ващенка О.В. не наведено об`єктивних відомостей, які спростовують висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Цих обставин також не встановлено і судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено та діє і на час апеляційного розгляду.

Відповідно до ст.ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Диспозицією ч.3 ст.172-20 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дії, передбачені ч.1 або ч.2 цієї статті, вчинені особою в умовах особливого стану, зокрема за виконання військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами обов`язків військової служби в стані сп`яніння.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7).

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме відомостями: протоколу серії ДНК/О №215 про військове адміністративне правопорушення від 23.03.2026; акта №00255 огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу від 23.03.2026; роздруківці тесту на алкоголь, проведеного за допомогою приладу АлкоФор 505 (прилад №00449) від 23.03.2026; письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 23.03.2026; письмової заяви ОСОБА_1 від 23.03.2026; витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) від 25.12.2025 №90-ОД/ДСК.

Зокрема, з відомостей протоколу серії ДНК/О №215 про військове адміністративне правопорушення від 23.03.2026 вбачається, що 23.03.2026 о 01 год. 32 хв. на території тимчасового розташування військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 , посадовими особами цієї військової частини був виявлений старший солдат ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: стійкий запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; поведінка, що не відповідає обстановці. В подальшому старшого солдата ОСОБА_1 у супроводі посадових осіб військової частини було доставлено до ТВК Олександрівка з метою встановлення стану сп`яніння. У результаті проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду складає 0,553 проміле, що підтверджується відомостями акта огляду на стан сп`яніння від 23.03.2026, тест на вміст алкоголю №00275. Факт вчиненого правопорушення також підтверджується свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.4).

Належить також взяти до уваги, що протокол серії ДНК/О №215 про військове адміністративне правопорушення від 23.03.2026, складений відповідно до вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та Інструкції № 329 від 23.10.2021, у тому числі щодо зазначення у ньому дати і місця його складання, посади, прізвища, імені, по батькові особи, яка його склала; відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місця, часу вчинення і суті адміністративного правопорушення, зафіксовані у ньому відомості узгоджуються із сукупністю інших доказів, тому суд доходить висновку, що цей документ складений у передбачений законодавством спосіб.

При цьому, відповідно до відомостей цього протоколу, у ньому зазначені вимоги ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, з положеннями яких ОСОБА_1 було особисто ознайомлено, про що свідчить підпис останнього у відповідній графі. Також у цьому протоколі містяться пояснення ОСОБА_1 , з яких вбачається, що останній повністю визнає свою вину у вчиненому правопорушенні, зазначивши, що вживав алкогольні напої на тимчасовій території військової частини та продовжував виконувати обов`язки військової служби в нетверезому стані (а.с.4).

З відомостей цього протоколу також вбачається, що він складений у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які своїми підписами засвідчили фактичні обставини вчиненого адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника в цій частині є необґрунтованою та безпідставною (а.с.4).

Окрім цього, з акта №00255 огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу від 23.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду за допомогою АлкоФор 505 (прилад №00449) складає 0,553 проміле. Огляд проведено у зв`язку із встановленням у ОСОБА_1 наступних ознак алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. З результатами огляду ОСОБА_1 згоден, що засвідчив особистим підписом. Свідками огляду є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що також свідчить їх підпис у відповідній графі (а.с.5).

З роздруківки технічного засобу АлкоФор 505 від 23.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу АлкоФор 505 (прилад №00449, тест №00275) та результат огляду складає 0,553 проміле. З результатами огляду ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис у відповідній графі роздруківки (а.с.6).

Згідно відомостей письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 23.03.2026, останні стали свідками того, що 23.03.2026 близько 01 год. 00 хв. був виявлений в районі тимчасового розташування підрозділу (медична рота) військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) старший солдат ОСОБА_1 , який виконував обов`язки військової служби з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини; порушення координації рухів; нечітка мови. Після чого його було доставлено до представників ІНФОРМАЦІЯ_3 . По прибуттю старшому солдату ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, на що він погодився. В результаті огляду встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду складає 0,553 проміле (а.с.7, 8).

Як вбачається з письмової заяви ОСОБА_1 від 23.03.2026, останній просив повідомляти про дату судового засідання за його номером мобільного телефону та він ознайомлений зі строками розгляду справи в суді першої інстанції (а.с.9).

Відповідно до відомостей витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) від 25.12.2025 №90-ОД/ДСК, визначений склад осіб за списком, які уповноважені на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд також враховує, що захисник не оспорює факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння у ТВК Олександрівка за обставин події у цій справі.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп`яніння та він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, на переконання апеляційного суду, повністю спростовуються відомостями вищезазначених письмових доказів, у тому числі письмовими поясненнями безпосередніх очевидців події – свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

При цьому, ОСОБА_1 був повність згоден з результатами проведеного огляду, про що безпосередньо свідчать відомості протоколу серії ДНК/О №215 про військове адміністративне правопорушення від 23.03.2026 та акта №00255 огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу від 23.03.2026.

Також апеляційний суд критично ставиться до апеляційних доводів захисника Ващенка О.В. про необхідність скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції з тієї підстави, що в період з 21.03.2026 по 23.03.2026 ОСОБА_1 не виконував обов`язків військової служби з тієї підстави, що в цей час він перебував на лікуванні, з огляду на наступне.

Як вбачається з відомостей копії виписки із медичної картки стаціонарного хворого №138, в період з 21.03.2026 по 23.03.2026 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у медичній частині військової частини НОМЕР_2 (а.с.52-53).

При цьому, медична частина (медичний пункт, медчастина, лазарет) є обов`язковим штатним підрозділом у складі практично кожної військової частини, тобто ОСОБА_1 у день події у цій справі перебував в стані алкогольного сп`яніння на території військової частини НОМЕР_2 , в якій проходить військову службу та виконує обов`язки військової служби.

Крім того, з відомостей медичної картки стаціонарного хворого №138 вбачається, що 23.03.2026 ОСОБА_1 виписаний зі стаціонару за порушення режиму, під час огляду перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с.53).

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника ); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Отже, у даному конкретному випадку, враховуючи наведені вище положеннями ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», перебуваючи на території тимчасового розташування військової частини НОМЕР_2 , а саме на території її медичної частини, старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що 23.03.2026 виконував обов`язки військової служби. Будь-яких фактів на спростування цих обставин чи фальсифікації матеріалів, стороною захисту не було надано ні суду першої інстанції, ні під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім того, стороною захисту не надано суду апеляційної інстанції офіційних відомостей від командування військової частини НОМЕР_2 про те, що 23.03.2026 в період час за фактичних обставин у цій справі ОСОБА_1 відсторонений від виконання обов`язків військової служби, хоча мала для цього достатньо часу, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині також є необґрунтованою.

Суд також бере до уваги те, що, незважаючи на незгоду на час апеляційного розгляду із діями працівників Військової служби правопорядку з тих підстав, що ОСОБА_1 не виконував обов`язки військової служби 23.03.2026, сторона захисту не скористалась своїм процесуальним правом і не зверталась зі скаргами на дії цих осіб до командування тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_4 або до відповідних вищих посадових осіб, у тому числі до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку ст.267 КУпАП, з метою проведення службової перевірки та притягнення до дисциплінарної відповідальності, хоча мала для цього достатньо часу.

Крім того, стороною захисту не надано суду доказів про те, що вона зверталася до правоохоронних органів із заявою, в порядку ст.214 КПК України, щодо внесення відомостей до ЄРДР з метою порушення кримінального провадження за фактом фальсифікації матеріалів цієї справи та перевищенні своїх службових повноважень працівниками тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому апеляційні доводи захисника в цій частині, у тому числі безпідставного проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та складання офіцером за напрямком організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку ІНФОРМАЦІЯ_4 (офіцер відділення ОО, ППС, Р та Д ВСП в ІНФОРМАЦІЯ_6 ) капітаном ОСОБА_4 адміністративного протоколу серії ДНК/О №215 про військове адміністративне правопорушення від 23.03.2026 за ч.3 ст.172-20 КУпАП, на переконання апеляційного суду, є необґрунтованими та суб`єктивними.

Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання апелянта на незаконність дій працівників тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо проведеного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, складання протоколу серії ДНК/О №215 про військове адміністративне правопорушення від 23.03.2026 за ч.3 ст.172-20 КУпАП та адміністративних матеріалів за цим протоколом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Що стосується доводів захисника про порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на захист через проведення судового розгляду за його відсутності, апеляційний суд зазначає, що відповідно до вимог статті 277 КУпАП визначено, що суди першої інстанції розглядають справи про адміністративні правопорушення за ст. 172-20 КУпАП у скорочений строк, а саме протягом доби з дня одержання протоколу та інших матеріалів.

При цьому, матеріали справи містять довідку про доставку повідомлення у додатку «Viber», з якої вбачається, що ОСОБА_1 був повідомлений про місце, дату та час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді у додатку «Viber» на номер мобільного телефону, який він зазначив в своїй письмовій заяві від23.03.2026 (а.с.9, 17), що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року №28.

Крім того, апеляційним судом прийнято до розгляду апеляційну скарга захисника Ващенка О.В., який є професійним адвокатом та дії в інтересах ОСОБА_1 , тобто сторона захисту не була позбавлена процесуальної можливості надавати нові докази в суді апеляційної інстанції на підтвердження відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд ставиться критично до апеляційних доводів захисника про порушення судом першої інстанції права на захист з цих підстав.

Інші доводи апеляційної скарги захисника Ващенка О.В. не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Отже, доводи захисника Ващенка О.В., які він зазначив в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду, щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту і уникнення останнім відповідальності за вчинене правопорушення.

Таким чином, під час апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, яке підтверджується доказами, які доповнюють один одного та були досліджені під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів. Такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).

Отже, апеляційним переглядом встановлено, що судом першої інстанції, у повній відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За таких обставин, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.3 ст. 172-20 КУпАП та відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника Ващенка О.В., не підлягає.

Разом з цим, відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», військовослужбовці звільняються від сплати судового збору, при розгляді справи, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Водночас, суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався та стягнув оскаржуваною постановою з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Таким чином, належить змінити оскаржувану постанову, звільнивши ОСОБА_1 від сплати судового збору, як військовослужбовця при розгляді справи, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, у зв`язку з чим подана апеляційна скарга задовольняється частково.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, а саме шляхом виключення з її мотивувальної та резолютивної частини висновків і рішення суду про стягнення судового збору з ОСОБА_1 на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

В решті постанову Близнюківського районного суду Харківської області від 08.04.2026 щодо ОСОБА_1 належить залишити без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Ващенка О.В. задовольнити частково.

Постанову судді Близнюківського районного суду Харківської області від 08 квітня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП – змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини висновки і рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору.

В решті постанову судді Близнюківського районного суду Харківської області від 08 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков