Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №636/647/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 636/647/26 Головуючий суддя І інстанції Карімов І.В.

Апеляційне провадження № 33/818/1326/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

захисника - Мазницького М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Мазницького М.М. на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 26 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що 26 грудня 2025 року о 19:15 год. ОСОБА_1 був затриманий працівниками поліції за керування автомобілем ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Центральна, 38, с. Базаліївка Чугуївського району Харківської області у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу ДРАГЕР, результат 1,33 проміле, тест № 484. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9А ПДР України.

В своїй апеляційній скарзі захисник посилався на незаконність та необґрунтованість судової постанови, а також на те, що працівниками поліції складено матеріали справ з порушенням інструкції та вимог чинного законодавства.

Вказував на те, що працівники поліції та суд першої інстанції зазначили у протоколі та у постанові, відповідно, прізвище іншої людини, а саме « ОСОБА_2 », однак особа, яка притягається до відповідальності має прізвище « ОСОБА_3 ». Вважав, оскільки в протоколі зазначено неправильне прізвище, то ця обставина виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Поряд з цим захисник вказував на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що свідчить, на його думку, про неможливість встановлення факту правопорушення. Посилався також на порушення працівниками поліції фіксації спілкування з ОСОБА_1 на бодікамери. Також вважав, що документи у справі, які складали працівники поліції, мають суб`єктивний характер. Вважав, що існують сумніви щодо доведення винуватості ОСОБА_1 , які тлумачаться на користь саме ОСОБА_1 , відповідно до вимог Конституції України.

В судове засідання в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, але він був належним чином повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавав.

До початку апеляційного розгляду захисник Мазницький М.М. повідомив, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, однак оскільки останній є діючим військовослужбовцем, просив розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, а також положення ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 за обов`язковою участю його захисника – адвоката Мазницького М.М.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника Мазницького М.М., який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.9А.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості: протоколу про адміністративне правопорушення; направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння; акту огляду на стан сп`яніння; результат огляду з використанням газоаналізатору Драгер, а також на відомості відеозапису бодікамери працівників поліції.

Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №551642 від 26.12.2025 (арк. 1) вбачається, що 26.12.2025 о 19:15 год. ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку пройдено на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатору Драгер, тест 484 позитивний, 1.33 проміле, з результатом погодився. Від керування транспортним засобом водій ОСОБА_1 відсторонений шляхом паркування без порушень ПДР.

Поряд з цим належить врахувати, що в матеріалах цієї справи міститься відеозапис події за участі ОСОБА_1 (арк. 11).

З відомостей цього відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 про те, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.

Отже, ОСОБА_1 був обізнаний про те, що стосовно нього працівниками поліції складався протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ст. 267 КУпАП, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами та огляд на стан алкогольного сп`яніння може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Натомість, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_4 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання проведення службової перевірки, не зверталися до суду в порядку КАС України із скаргами на дії чи бездіяльність працівників поліції, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів щодо фальсифікації матеріалів цієї справи, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.

Тобто вбачається, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом на оскарження дій працівників поліції під час проведення огляду та під час складення протоколу стосовно нього.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг ОСОБА_1 та його захисника щодо дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу, а також відсутність будь-яких рішень уповноважених органів щодо незаконності дій працівників поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі відповідають дійсності та можуть бути враховані у якості доказу.

Крім того, відповідно до відомостей роздруківки результату огляду газоаналізатору Драгер (арк. 6) вбачається, що 26.12.2025 у видихуваному повітрі ОСОБА_1 вміст алкоголю складав 1,33 проміле, що вочевидь свідчить про те, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння.

З такими відомостями результату огляду ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис та відомості відеозапису, а також будь-яким чином не заперечував цього результату.

Поряд з цим, відповідно до відомостей відеозапису вбачається, що працівники поліції на службовому автомобілі рухаються по проїжджій частині у темну пору доби та зупинили автомобіль під керування ОСОБА_1 , який рухався їм назустріч.

Також з відеозапису вбачається, що в автомобілі ОСОБА_1 , крім нього більш нікого не було. А також останній не заперечував, що саме він керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції.

Такі відомості відеозапису вочевидь свідчать про те, що автомобілем ВАЗ 21104, який був зупинений працівниками поліції керував саме ОСОБА_1 , тобто він був водієм.

Крім того. належить врахувати, що на відеозаписі зафіксований момент керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинка працівниками поліції. Також на цьому відеозаписі зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , виявлення у останнього ознак алкогольного сп`яніння, пропонування пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки, а також згода ОСОБА_1 з результатами огляду.

Отже, враховуючи ці відомості суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що твердження апелянта про порушення безперервності відеофіксації працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 та проведення його огляду - є необґрунтованими та безпідставними, які не заслуговують на увагу.

Крім того, відповідно до відомостей відеозапису вбачається, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 виявили у останнього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували останньому проти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер». Після цього працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 порядок проведення огляду з використанням газоаналізатору «Драгер», о останньому було зрозуміло. Після цього ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням газоаналізатору «Драгер», результат виявився позитивним, а саме 1,33 проміле. При цьому, ОСОБА_1 погодився з результатом проведеного огляду, а також не заперечував, що вживав алкогольні напої. Після цього працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 його процесуальні права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що останньому було зрозуміло. Також працівники поліції відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, заборонивши йому сідати за кермо та роз`яснивши, що він може викликати тверезого водія.

Відомості відеозапису об`єктивно узгоджуються з відомостями, які зафіксовані в рапорті працівника поліції (арк. 2), відповідно до якого вбачається, що 26.12.2025 було зупинено автомобіль ВАЗ 21104, яким керував ОСОБА_1 , та в ході спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу було проведено огляд останнього за допомогою газоаналізатору «Драгер», тест 484 позитивний, 1,33 проміле. З результатом ОСОБА_1 погодився. Водія відсторонено від керування.

Враховуючи, що дії працівників поліції у будь-який спосіб не оскаржувались, а відомості відеозапису та письмових доказів у справі об`єктивно узгоджуються з відомостями рапорту працівника поліції, який долучений до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його об`єктивність та вважає, що він може бути використаний як доказ у цій справі.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівники поліції дотримались порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Оцінюючи дії працівників поліції під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність в їх діях порушень вимог цієї статті.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9А Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції сторона захисту надала суду копію паспорту ОСОБА_1 з відомостей якого вбачається, що правильне прізвище особи, яка притягається до відповідальності – « ОСОБА_3 ».

Під час розгляду справи судом першої інстанції ці відомості суду не надавались.

Проте, з відомостей які містяться в матеріалах справи вбачається, що в посвідченні водія особа, яка притягається до відповідальності зазначена з прізвищем « ОСОБА_2 », а в паспорті громадянина України – « ОСОБА_3 ».

Отже, враховуючи, що відомості паспорту громадянина України не були предметом дослідження суду першої інстанції та мають вищу юридичну силу, а також те, що сторона захисту вказувала на те, що прізвище особи яка притягається до відповідальності слід вважати як « ОСОБА_3 », суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни оскаржуваної постанови та вважати правильним у тексті постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 26.03.2026 прізвище особи, яка притягається до відповідальності, - « ОСОБА_3 », замість помилко зазначеного - « ОСОБА_2 ».

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не спростовують, оскільки є суб`єктивними та безпідставним, спростовуються матеріалами справи та оцінюються апеляційним судом як спосіб захисту, що має на меті уникнення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене правопорушення.

Таким чином, оскаржувану постанову суду першої інстанції належить змінити з вищезазначених підстав, зазначивши правильне прізвище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - « ОСОБА_3 », у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

В решті постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 26.03.2026 щодо ОСОБА_1 належить залишити без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника Мазницького М.М. , не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Мазницького М.М. задовольнити частково.

Постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 26 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - змінити.

Вважати правильним у тексті постанови судді Чугуївського міського суду Харківської області від 26 березня 2026 року у цій справі прізвище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності : « ОСОБА_5 », замість помилково зазначеного судом: «Харітонов».

В решті постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 26 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков