Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №580/4264/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року справа № 580/4264/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Янківської В.П.,

розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

27 квітня 2026 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису (даних) про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запис про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 ). В офіційному державному електронному застосунку «Резерв+» стало відомо, що внесено відомості про порушення правил військового обліку. З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суд про визнання протиправними дій відповідача по внесенню безпіставного запису про порушення правил військового обліку та зобов`язати виключити хибні дані щодо нього.

Відповідач у визначений термін відзиву не надав, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи через систему Електронний суд.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

09.04.2026 представником позивача засобами електронної пошти було направлено адвокатський запит до відповідача, в якому порушується питання про підстави внесення запису про порушення правил військового обліку, відомості про оголошення в розшук т чи було звернення до органів НП щодо розшуку позивача, та причини відсутності в реєстрі відомостей про присвоєння позивачу військового звання.

20.04.2026 р. листом № 7/3865 відповідач повідомив позивача, що позивачу була сформована повістка № 4130710 для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою уточнення даних 03.07.2025 р. о 09:00 год за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560, доставка повістки здійснювалась оператором поштового зв`язку АТ “УКРПОШТА” за адресою, що міститься в реєстрі: АДРЕСА_1 . Також повідомлено, що позивач не з`явився у зазначеній у повістці час та не повідомив про причини неявки у встановленому порядку, чим порушив вимоги закону, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, через вказані обставини 13.07.2025 р. у Реєстрі шляхом електронної взаємодії з Єдиною інформаційною системою МВС України було автоматично сформовано електронне звернення № 2864871 до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області про доставлення позивача до вказаного ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Позивач зауважує, що інформація про порушення ним військового обліку, є передчасною, оскільки відповідач не надав жодного доказу належного вручення повістки, що прямо суперечить пункту 41 Порядку № 560.

Позивач вважає, що належним способом захисту порушеного права є виключення незаконно внесених відомостей із державних реєстрів, у звязку з чим і звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 8 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

У статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Судом встановлено, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , була сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», далі - Реєстр, повістка №4130710 з метою прибуття його до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних на 03.07.2025 о 09:00 годині в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Доставка повістки здійснювалася АТ «Укрпошта» відповідно до відомостей, що містяться у Реєстрі, а саме: АДРЕСА_1 в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку».

Всупереч частині 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ, ОСОБА_1 , зобов`язаний був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення його облікових даних та визначення його призначення на особливий період, але останній не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 на вказану у повістці дату та час і не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_4 про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

В зв`язку із неприбуттям позивача за повісткою та неповідомлення останнім про причини його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно положень Постанови Кабінету Міністрів від 30 грудня 2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», та Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII, в Реєстрі було сформовано подання до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області щодо розшуку доставлення позивача, до ІНФОРМАЦІЯ_5 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд зауважує, що згідно з п. 41 Порядку 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки під особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, резервіст або військовозобов`язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні: (1) відмітки про отримання особою відправлення; (II) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або (III) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Тобто повістка № 4130710 відповідно до під. 2 п. 41 Порядку, вважається врученою належним чином.

Отже, відповідач за таких обставин, правильно дійшов до висновку, що неявка ОСОБА_1 , за викликом по повістці, свідчить про порушенням ним, вимог абз. 2 ч. 1, абз. 8 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 ) правил військового обліку та перебування у розшуку, слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру «Оберіг», «Резерв +») даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, суд зазначає таке.

Частиною восьмою ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» встановлено, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Єдиний держаний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, окрім іншого зазначеного у вказаній статті належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Водночас, відповідно до ст. 8 Закону України «Про Єдиний держаний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов`язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"4) відомості про участь у бойових діях.

Згідно абз. 8 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

З огляду на вказане, внесення Органом ведення Реєстру даних до Єдиного держаного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення військовозобов`язаними правил військового обліку у тому числі інформацію, що слугувала підставою про подання до органів Національної поліції звернення надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, для здійснення адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у відповідності до приписів п. 56, 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений Постановою КМУ від від 30 грудня 2022 р. № 1487, не суперечать та узгоджуються із приписами Закону України «Про Єдиний держаний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Крім того, приписами ч. 9 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено, що органи ведення Реєстру забезпечують внесення та актуалізацію його бази даних.

Програмне забезпечення Реєстру відносно порушення військовозобов`язаними правил військового обліку побудовано за принципом відображення у Реєстрі певних статусів, наприклад: якщо військовозобов`язаний порушив правила військового обліку і відносно такого військовозобов`язаного у Реєстрі шляхом електронної інформаційної взаємодії з Єдиною інформаційною системою МВС України було автоматично сформовано електронне подання до відповідного підрозділу Національної поліції про доставлення такого військовозобов`язаного до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП У відповідності до приписів Постанови КМУ від 30 грудня 2022 р. №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відносно такого військовозобов`язаного у Реєстрі відображається інформація стосовно порушення ним правил військового обліку зі статусом «активний», а після доставлення такого військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП відображається статус «неактивний». При цьому, дані про порушення таким військовозобов`язаним правил військового обліку у Реєстрі після складання протоколу і винесення відповідної постанови по справі про адміністративне правопорушення (притягнення до відповідальності та/або закриття справи про адміністративне правопорушення) не зникають і залишаються у Реєстрі, але вже у статусі «неактивний».

Реєстром не передбачено функціоналу безпосереднього «виключення» внесених даних про порушення військовозобов`язаними правил військового обліку.

Разом з тим, наявність в Реєстрі інформації про неявку позивача за повісткою не є видом чи формою адміністративної відповідальності, тому закінчення строків притягнення до відповідальності не свідчить про необхідність виключення з Реєстру відомостей про неприбуття особи за повісткою до ТЦК, що є службовими даними, які підлягають внесенню до Реєстру.

Військовий облік є безперервним процесом, який вимагає актуальної інформації про військовозобов`язаних для забезпечення мобілізаційної готовності. Факт неявки за повісткою, навіть якщо за нього не може бути накладено адміністративне стягнення, залишається невиконаним зобов`язанням, яке безпосередньо впливає на точність та повноту даних у Реєстрі. Збереження інформації про порушення правил військового обліку в Реєстрі (навіть якщо строки адміністративної відповідальності закінчилися) є важливим для цілей актуалізації даних та моніторингу виконання військового обов`язку.

Вимога щодо самостійного прибуття особи для скасування позначки спрямована на забезпечення виконання позивачем його обов`язку з`явитися до ТЦК для оновлення своїх даних та з`ясування обставин його військово-облікового статусу, а не на накладення штрафу. Це механізм забезпечення належного військового обліку, який відрізняється від карального заходу. Неможливість накласти штраф не означає, що держава повинна втратити критично важливу інформацію про неявку або можливість забезпечити виконання особою її безперервного обов`язку з`явитися та оновити свої записи.

Суд наголошує, що наявність в ЄДРПВР запису про неприбуття позивача за повісткою не є адміністративним стягненням, ні видом адміністративної відповідальності, тому що цього не передбачено в КУАП. Прирівнювання запису в ЄДРПВР про неприбуття за викликом до виду адміністративної відповідальності/стягнення є безпідставним та необгрунтованим нормативно.

Реєстр є базою даних, яка відображає статус особи щодо виконання нею військового обов`язку. Факт неявки за повісткою є об`єктивною обставиною, що вказує на порушення правил військового обліку, незалежно від того, чи буде за це накладено адміністративне стягнення. Внесення такої інформації до Реєстру є необхідним для належного військового обліку та відображає факт недотримання зобов`язання, що вимагає подальших дій для забезпечення мобілізаційної готовності.

Внесення інформації про неявку до Реєстру є необхідним для відображення актуального статусу військовозобов`язаного та забезпечення достовірності даних для цілей мобілізації. Звернення до поліції є законним механізмом забезпечення явки особи для виконання її обов`язків з військового обліку, а не виключно для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Наявність в ЄДРПВР інформація про неприбуття позивача за повісткою, жодним чином не порушує його права, лише свідчить про невиконання ним конституційного військового обов`язку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань є помилковою та такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини в період воєнного стану у державі, та/або фактичним обставинам справи.

Суд наголошує, що доводи позивача про те, що вказана в Реєстрі інформація про порушення позивачем правил військового обліку не відповідає дійсності та є неправомірною, а саме: про не надсилання в належний спосіб повістки , не притягування його до адміністративної відповідальності, що передбачена вказаними вище статтями КУпАП,

не обґрунтована та не врахована судом, оскільки відсутні належні, достовірні та допустимі докази протилежного. Також, відсутні належні, достовірні та допустимі докази звернення позивача до відповідача щодо внесення актуальних відомостей до вказаного вище Реєстру, у т.ч. виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку та відмови відповідача у цьому.

Окремо суд звертає увагу, що позивачем під час дії воєнного стану у державі, не виконано конституційного обов`язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а саме – не з`явився згідно з повісткою на виклик до ТЦК та не надав всі необхідні документи відповідачу для вчинення ним заходів внесення достовірних даних щодо позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Враховуючи викладене та відсутність доказів поважності неявки позивача за повісткою, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак відсутні підстави для їх задоволення.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні та відсутні підстави розподілу судових витрат згідно зі ст.ст.132-139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА