Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №646/6710/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/6710/25

№ провадження 1-кп/646/538/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 62025170020004770 від 04.04.2025 року, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Широке Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, який має малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус учасника бойових дій, який проходить військову службу на посаді кухара господарчого відділення взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,-

в с т а н о в и в :

03.02.2025 приблизно о 10 год. 15 хв. знаходячись у місці тимчасової дислокації взводу матеріального забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 - АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, у військовому званні «старший солдат», перебуваючи на посаді старшого кухара господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 28-32, 37, 16, 49, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження командира 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_7 №1045 від 02.02.2025, а саме: з метою виконання бойових (спеціальних) завдань старшому кухарю господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_5 , в складі визначеної групи, в термін до 14:00 03.02.2025 вибути в оперативне підпорядкування командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , готовність до виконання з моменту отримання бойового розпорядження, яке було видано уповноваженою особою, у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також, ґрунтувалося на законі, за змістом не суперечило чинному законодавству та не пов`язане з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Вказані дії ОСОБА_5 вчинив під час дії воєнного стану, який був введений Указом Президента України 64/2022 від 24.02.2022 та в подальшому неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.402 КК України, а саме, непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений визнав свою вину та пояснив, що на початку лютого 2025 року, точну дату наразі не пам`ятає, у н.п. Семенівка Куп`янського району Харківської області під час проходження військової служби на посаді старшого кухара господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», у присутності інших військовослужбовців командир взводу ОСОБА_8 довів до його відома наказ майора ОСОБА_7 про необхідність вибуття у підпорядкування командування іншого військового підрозділу, а саме 5 роти 2-го батальйону. Проте, він відкрито, за присутності інших військовослужбовців, відмовився від виконання цього наказу, пославшись на те, що незадовільний стан здоров`я, хоча обставин, які б об`єктивно унеможливлювали виконання ним вказаного наказу командиру не було.

Крім того, під час судового розгляду ОСОБА_5 щиро розкаявся у вчиненому, пояснив, що готовий понести заслужене покарання, а також пояснив, що продовжує добровільно проходити військову службу на посаді кухара господарчого відділення взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 .

За таких обставин, а також оскільки інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин справи, суд розглядає справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, у суду немає сумніву в добровільності позиції учасників судового розгляду. Судом роз`яснені правові наслідки розгляду даної кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд прийшов до висновку, що під час судового розгляду винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він є громадянином України, має вищу освіту, розлучений, має малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус учасника бойових дій, який проходить військову службу на посаді кухара господарчого відділення взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший солдат», за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий. За даними медичної характеристики, яка надана начальником медичної служби військової частини НОМЕР_1 , за медичною допомогою не звертався, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 10.06.2025 №387 на час проведення експертизи та у період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_5 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Згідно з копією листа Широківської філії Комунального підприємства «Криворізька центральна районна лікарня» Новопільскої сільської ради від 08.04.2025 №124/25 ОСОБА_5 не перебуває у реєстрі наркологічних хворих та у реєстрі психічних хвороб, за медичною допомогою не звертався.

Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому, а також відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченому обставин.

Тому з огляду на відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому та, відповідно, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, суд вважає, що для досягнення цілей, визначених ст.50 КК України, з урахуванням принципу індивідуалізації покарання, необхідно призначити мінімальне покарання обвинуваченому в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне у виді позбавлення волі.

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що обвинувачений має статус учасника бойових дій, від початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України з 2022 року проходить військову службу, а також ту обставину, що обвинувачений у судовому засіданні щиро розкаявся у вчиненому злочині та підтвердив готовність понести заслужене покарання, що свідчить про повне усвідомлення ним протиправності поведінки під час вчинення кримінального правопорушення та наслідків цієї поведінки.

Це підтверджує зниження суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та самого обвинуваченого, а тому зумовлює можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Також суд приймає до уваги звернення військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2025 про призначення ОСОБА_5 покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі.

Отже, суд вважає можливим застосувати положення ст.75 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді застави.

Вирішуючи питання про внесену заставу, визначену ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 16.04.2025, у розмірі 60560,00 грн, суд приходить до наступного.

Вищевказаною ухвалою до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 60560,00 грн, яка внесена обвинуваченим на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, що підтверджується копією листа ТУ ДСУ у Харківській області від 17.04.2025 №04-48/1381/25.

У зв`язку з внесення застави ОСОБА_5 був звільнений із «Харківського слідчого ізолятору» 17 квітня 2025 року.

Відповідно до ст. 182 КПК України, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 №15, передбачений і порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства (пункти 7-8).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

В силу вимог ст. 368 КПК України питання про повернення застави суд має вирішити під час винесення вироку по справі.

Під час перебування під заставою ОСОБА_5 умови запобіжного заходу не порушував, внесена застава в дохід держави не зверталась.

Враховуючи вищевикладене, вказані грошові кошти у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, внесені на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, підлягають поверненню обвинуваченому ОСОБА_5 після набрання вироком законної сили.

Речових доказів та судових витрат у справі немає.

Цивільний позов не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.366-368,370,371,374,376 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді застави з покладеними обов`язками залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді застави з покладеними обов`язками – скасувати.

Після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, внесену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка тримається під вартою,- у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення фактичних обставин, які ніким не оспорювалися при розгляді справи в суді першої інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Роз`яснити обвинуваченому право на ознайомлення з матеріалами справи, з технічним записом судового засідання, з журналом судового засідання та правом подати на нього письмові зауваження, а також право подати клопотання про помилування.

Суддя ОСОБА_1