Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №520/10617/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 р. № 520/10617/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України в особі департаменту соціального забезпечення (м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6, 03168, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 9/д рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 січня 2024 № 9/д, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з приводу призначення одноразової грошової допомоги у порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України – ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що є сином військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого була пов`язана з захистом Батьківщини. У зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Проте відповідач, розглянувши заяву, повернув її без прийняття рішення про призначення виплати, мотивуючи це тим, що права на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі. Вказане позивач вважає таким, що порушує його права як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений строк до суду документи не надходили.

Керуючись приписами ст.171,257,262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув військовослужбовець ОСОБА_2 . Відповідно до витягу з протоколу №522 від 14 лютого 2024 року засідання штатної військово-лікарської комісії, вибухова травма головного сержанта ОСОБА_2 , яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 03.01.2024 Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; Лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_3 , виданим 02.01.2024 Чугуївським відділенням Харківського обласного бюро СМЕ; Довідкою командира в/ч НОМЕР_4 від 20.01.2024 № 148/9/63/89 про обставини травми -травма і причина смерті " так, пов`язана із захистом Батьківщини ".

Згідно з довідкою приватного нотаріуса ОСОБА_3 № 34/01-16 від 18.03.2025, приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Сухіним Ігорем Івановичем 09 квітня 2024 року була заведена спадкова справа № 05/2024 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сини померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від прийняття спадщини відмовились. Спадщину померлого прийняла його дружина ОСОБА_5 , вересня 1976 року народження, але не оформила своїх спадкових прав, так як померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 є син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до довідки приватного нотаріуса Сухіна Ігоря Івановича від 18.03.2025 № 36 /02-14 та заяви про відмову ОСОБА_4 від спадщини, копія якої наявна у матеріалах справи.

Як вбачається із листа відповідача від 15.08.2024 №104461/с, ОСОБА_5 зверталася 10.04.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, проте вказану заяву було повернуто без реалізації щодо призначення одноразової грошової передбаченої постановою Кабінету міністрів України №168 у зв`язку зі смертю дружини ОСОБА_5 та відсутністю інших отримувачів одноразової грошової допомоги.

26.08.2024 позивач, після смерті матері, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України – ОСОБА_2 .

Згідно з витягу з протоколу від 17.01.2025 №9/д засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” підтверджують, що він перебував на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

16.02.2026 позивач повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України – ОСОБА_2 .

Листом від 19.02.2026 №2/2026 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив, що прийняття рішень стосовно призначення, нарахувания та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, не входить до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_8 .

23.03.2026 позивач повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України – ОСОБА_2 .

Листом від 02.04.2026 №4174/C відповідач повідомив, що про повернення заяви від 23.03.2026 без реалізації щодо призначення одноразової грошової передбаченої постановою Кабінету міністрів України №168, наголошуючи на протокол від 17.01.2025 №9/д засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивачем до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2, 3, 5 ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

За змістом ст. 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;

4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на дату прийняття відповідачем рішення від 22.11.2024) регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у ст. 16-1 Закону №2011-XII.

Так, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ч. 10 ст.16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

Воєнний стан на території України неодноразово продовжувався та діє дотепер.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Абзацами 1-4, 6 п. 2 Постанови №168 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

За висновками Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі №160/14225/23, єдиними умовами виплати одноразової грошової допомоги на момент смерті військовослужбовця є належність до певної категорії осіб, передбачених п. 1 Постанови 168 та загибель в період дії воєнного стану.

У ході розгляду справи судом встановлено, що позивач є повнолітнім сином загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого пов`язана із захистом Батьківщини.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

За результатами розгляду документів позивача, рішеннями відповідача ід 17.01.2025 №9/д, документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” підтверджують, що він перебував на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Дійсно до набрання чинності Законом України від 09.12.2023 №3515-ІХ, тобто до 29.03.2024, положення ч.1 ст.16-1 Закону №2011-ХІІ обумовлювали, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Отже, до 29.03.2024 право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належало, зокрема, дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які не досягли повноліття або дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які є утриманцями загиблого (померлого) у розумінні Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням субсидіарного застосування норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування" в частині змісту юридичної категорії "непрацездатні особи" (тобто або неповнолітнім дітям загиблого або дітям загиблого, які є утриманцями і після досягнення повноліття).

Після 29.03.2024 законодавцем сформульовано нове правило, згідно з яким право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належить дітям загиблого (померлого військовослужбовця) безвідносно до будь-яких кваліфікуючих умов.

Суд зауважує, що реалізація права на виплату одноразової грошової допомоги передбачена абз. 2 п. 2 Постанови № 168 та визначається з дати загибелі, визначеної у свідоцтві про смерть військовослужбовця, а також обмежується, відповідно до п. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", строком у три роки з дня виникнення такого права.

Оскільки датою смерті батька позивача є 31.12.2023, тобто з цієї дати у нього виникає право саме на звернення із заявами про отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ № 168.

Тобто, визначальним для правильного вирішення спору є не календарна дата, на яку припав момент загибелі військовослужбовця і чинне станом на цю дату законодавство, а правова природа соціальної гарантії на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця як грошового еквіваленту соціальної гарантії на випадок загибелі військовослужбовця у зв`язку із втратою годувальника чи як грошового еквіваленту соціальної гарантії на випадок загибелі військовослужбовця у зв`язку із втратою члена родини під час виконання конституційного військового обов`язку.

У контексті спірних правовідносин, слід застосовувати висновки Верховного Суду, наведених у постанові від 05.02.2025 у справі №120/17960/23 про те, що Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби.

У постанові від 17.03.2025 у справі № 280/2749/24 Верховний Суд виснував, що на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, через те, що розмір допомоги у сумі 15 000 000 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та виключно для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.

Відповідно до витягу з протоколу №522 від 14 лютого 2024 року засідання штатної військово-лікарської комісії, вибухова травма головного сержанта ОСОБА_2 , яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 03.01.2024 Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; Лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_3 , виданим 02.01.2024 Чугуївським відділенням Харківського обласного бюро СМЕ; Довідкою командира в/ч НОМЕР_4 від 20.01.2024 № 148/9/63/89 про обставини травми -травма і причина смерті " ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини ".

З огляду на встановлені обставини у цій справі, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для повернення на доопрацювання документів позивача.

Рішення Комісії від 17.01.2025 приймалося за нового правового регулювання, яким в силу приписів ч. 4 ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції Закону від 09.12.2023 №3515-ІХ; набрав чинності 29.03.2024) обумовлено право на отримання ОГД у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця, дітям загиблого (померлого військовослужбовця) без врахування чинних норм законодавства України станом на момент виникнення права на спірну допомогу, тобто на дату смерті військовослужбовця.

Аналогічні висновки, що регулювання спірних правовідносин підтримані Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 02.02.2026 у справі №120/2384/25, від 10.02.2026 у справі №240/14196/24, від 09.03.2026 у справі №120/5600/25.

Надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту, суд зазначає, що оскільки рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 17.01.2025 №9/д є актом індивідуальної дії, що безпосередньо породжує правові наслідки та перешкоджає реалізації права на отримання ОГД, належним способом захисту є визнати його протиправним та скасувати.

Суд констатує, що вказане рішення є фактичним юридичним вираженням позиції органу щодо непризначення допомоги.

Окрім того, суд наголошує увагу сторін, що у позовних вимогах вказане рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №9/д, датоване саме від 17.01.2025, оскільки копія вказаного рішення наявна у матеріалах справи. Від так суд оцінює вимогу позивача щодо визнання протиправним та скасувати пункт 9/д рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 січня "2024" № 9/д як опискою у році відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Відтак, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним і скасувати п. 9 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 17.01.2025 №9/д, яким повернуті на доопрацювання документи ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька ОСОБА_2 .

Як наслідок, порушене право позивача належить відновити у спосіб зобов`язання комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України – ОСОБА_2 та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд також ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач є членом сім`ї загиблого Захисника України, відповідно до копії відповідного посвідчення серії НОМЕР_5 (дійсне до 06.05.2026).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, останнім сплачено судовий збір у загальній сумі 2663,00 грн, як встановлено з квитанцій до платіжної інструкції №11 та №12 від 28.04.2026.

Суми судового збору зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача в порядку п.1 ч.1 ст. 7 Закону України " Про судовий збір".

Розподіл судових витрат не здійснюється на підставі пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України в особі департаменту соціального забезпечення (м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 9 рішення комісії Міністерства оборони України (м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 17.01.2025 №9/д, яким повернуті на доопрацювання документи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька ОСОБА_2 .

Зобов`язати комісію Міністерства оборони України м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України – ОСОБА_2 та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 липня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях