Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №456/1542/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1542/26

Провадження № 2/456/1331/2026

РІШЕННЯ

іменем України

/заочне/

09 липня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Яніцька М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

за участі:

представника позивача адвоката Тимощук О.І., –

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представник позивача покликається на те, що 05 лютого 2025 року у м. Львові між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів на суму 4951,00 доларів США. Відповідачка позичила кошти підписавши договір та надала відповідну розписку, згідно якої зобов`язувалась повернути суму до 07.02.2025, без відсотків та додаткових платежів. Відповідачка неодноразово просила позивача відтермінувати термін виплати за договором позики, відповідно ОСОБА_1 йшов певний час їй на зустріч. Однак, відповідачка не має наміру повертати кошти, відповідно сума заборгованості її перед ОСОБА_1 становить 4951,00 доларів США.

У зв`язку з вищенаведеним представник позивача просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму богу в розмірі 4951 доларів США. Також просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь сплачену суму судових витрат, а саме кошти в розмірі 10000,00 грн. – витрати на првову допомогу та 2179,00 грн. – сплачений судовий збір.

Відповідачка правом на подання відзиву не скористалася.

Позивач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, просить позов задовольнити з підстав наведених у ньому.

Відповідачка у судове засідання повторно не прибула, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомила, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у її відсутності в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів та ухвалення заочного рішення, відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України.

Заяви, клопотання учасників справи.

01.05.2026 представником позивача – адвокатом Тимощук О.І. подано клопотання про відкладення розгляду справи.

01.05.2026 представником позивача – адвокатом Тимощук О.І. подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференсії.

09.07.2026 представником позивача – адвокатом Тимощук О.І. подано клопотання про виправлення описки в позовній заяві.

Процесуальні дії у справі.

18.03.2026 суд, з метою визначення підсудності справи, здійснив дії по визначенню місця реєстрації відповідачки у Єдиному державному демографічному реєстрі.

Ухвалою від 20.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 01.05.2026 судове засідання проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та відкладено розгляд справи.

Ухвалою від 01.05.2026 вирішено проводити судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua/), за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тимощука Олександра Івановича.

Судом розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №456/1542/26 відповідачки.

З`ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 30.05.2024, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.5/.

Як вбачається із витягу з реєстру Київської територіальної громади № 2025/017711522 від 26.11.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.7/.

Згідно розписки від 05.02.2025, підписаної ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 отримала в борг 4951,00 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят один) долар США та зобов`язується повернути до 07.02.2025 ОСОБА_1 /а.с.8/.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Стрийським МВ УМВС України у Львівській області, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Стрий Львівської області /а.с.9-15/.

28.11.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Тимощук О.І. укладено договір про надання правової допомоги та підписано розрахунок вартості робіт адвоката /а.с.16-17/.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 1046-1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі №500/1755/17.

У ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №201/11388/17, провадження № 61-12383св19, зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.

Відповідно до ст. 525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно із ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 05.02.2025 відповідачка ОСОБА_2 дала позивачу ОСОБА_1 боргову розписку, відповідно до якої ОСОБА_2 отримала в борг 4951,00 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят один) долар США та зобов`язується повернути до 07.02.2025 ОСОБА_1 .

Аналізуючи долучену позивачем до матеріалів справи розписку, судом встановлено, що вона підписана позичальницею - відповідачкою, таким чином отримання коштів підтверджено належним (письмовим) доказом.

Суд погоджується з аргументами представника позивача, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми, та відповідають викладеним вище нормам ЦК України.

Аналізуючи наявну у справі розписку, суд зауважує, що з її змісту вбачається дата складання розписки, отримання відповідачкою грошових коштів та сума цих коштів, а також обов`язок відповідачки повернути обумовлену в розписці суму у визначений час.

Таким чином судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що між сторонами укладено договір позики у усній формі, внаслідок чого відповідачка отримала у позивача кошти у сумі 4951,00 доларів США та зобов`язалась повернути позивачу дані кошти до 07.02.2025.

Враховуючи, що відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики не виконала, суд вважає позовні вимоги підставними та належним чином обґрунтованими і доходить переконання про порушення відповідачкою майнових прав позивача, які підлягають захисту, тому позов підлягає до задоволення повністю.

Зважаючи на вимоги статті 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Постановою ВС від 24.01.2019 року у справі №910/15944/17 від 19.02.2019 року у справі №917/1071/18, визначено, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивачем на правову допомогу адвокату.

Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

На підставі статей 509, 525, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) суму заборгованості за договором позики від 05.02.2025 у розмірі 4951 доларів США (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят один долар США).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2179,00 грн., що разом становить 7179,00 (сім тисяч сто сімдесят дев`ять) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено – 13.07.2026.

Головуючий суддя В. М. Бораковський