Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №943/627/26 — Буський районний суд Львівської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер №943/627/26

Провадження №3/943/270/2026

10 липня 2026 року м. Буськ

Суддя Буського районного суду Львівської області Журибіда Б.М., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника ВП №2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, гр. України, місце праці не встановлено, жителя АДРЕСА_1

за ст. 130 ч.1 КУпАП –

встановив :

З протоколу серії ЕПР1 № 625170 від 27.03.2026 року, вбачається, що цього ж дня 27.03.2026 року о 03.03 год в м. буську по вул. Шашкевича, 1, Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Шкода Фабіа, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, на місці зупинки автомобіля та у медичному закладі, відмовився від відеозапис, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Дані адмінматеріали надійшли на адресу суду 01.04.2026 року, судове засідання призначене на 24.04.2026 року.

До початку судового засідання, двічі 24.04.2026 року та 15.05.2026 року ОСОБА_1 писав клопотання про відкладення розгляду справи, для ознайомлення з матеріалами справи та залучення до участі в справі адвоката.

В подальшому захисником ОСОБА_1 , адвокатом Сиворіг А.О. неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи.

25.06.2026 року захисник Сиворіг А.О. подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке призначене на 26.06.2026 року на інше число. Розгляд справи було відкладено на 03.07.2026 року, про що водія та захисника повідомлено належним чином за допомогою СМС на номери мобільних телефонів, «повдомлення доставлено».

В судове засідання призначене на 03.07.2026 року та 10.07.2026 року ОСОБА_1 та його захисник адвокат Сиворіг А.О. не з`явилися, та не повідомили про причини неявки.

Суд, приймаючи до уваги, що законом передбачені певні строки притягнення до адміністративної відповідальності, поведінку ОСОБА_1 щодо його неявки у судове засідання суд розцінює як намагання затягнути процес та уникнути відповідальності.

За правилами статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.

Частиною 1 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ст. 130 КУпАП.

Приймаючи до уваги те, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисника, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, не є обов`язковою, а також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та захисника Сиворіг А.О. на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п.2.5 «Правил дорожнього руху», водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп`яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858.

З наданих суду матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції дотримано вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Отже, пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов`язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, в розумінні вимог ст. 251 КУпАП будь-який відеозапис (до того ж зафіксований не в автоматичному режимі) на якому є будь-які фактичні дані, на основі яких можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи є доказом в справі про адміністративне правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, приходжу до висновку, що ОСОБА_2 від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп`яніння відмовився, що підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема:

- даними протоколу про адміністративне порушення серії ЕПР1 № № 625170 від 27.03.2026 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення;

- відеозаписом події, який міститься на компакт-диску, де чітко зафіксована відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку і на місці зупинки, і в медичному закладі;

- направленням на огляд водія на медичний огляд в КНП Буська ЦРЛ;

- рапортом інспектора ВП №2.

Судом оглянуто відезапис на компакт-диску з бодікамери поліцейського, зокрема на файлі зафіксовано момент керування трансопртним засобом та зупинки поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , розмову водія з поліцейськими. Причиною зупинки автомобіля останнього було керування таким під час дії комендантської години, а саме 03.03 год.. На неодноразові пропозиції поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, водій відмовлявся. Зокрема на 2.50 хв відео зафіксовано пропозицію пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера, водій відмовився, відповів «не буду». Поліцейський запропонував пройти огляд в медичному закладі на 3.00 хв – водій відмовився на 3.10 хв.. На 3.27 хв водій сказав «.. проходити нічого не буду, оскільки тільки що зупиняли в Глинянах..». На повторні пропозиції поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння і на місці зупинки, і в медичному закладі, на 3.40 хв та 3.52 хв водій категорично відмовився. Наслідки відмови від проходження огляду та права водію роз`яснено, також водію роз`яснено, що відносно нього буде складено протокол за відмову від проходження огляду ч. ст 130 КУпАП.

Таким чином, докази, здобуті працівниками поліції згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності не має.

Згідно статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Дослідивши відеозапис, вивчивши матеріали, суд дійшов висновку, що працівниками поліції було дотримано всі законні вимоги щодо їх дій при складанні адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , порушень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з переглянутого відеозапису виявлено не було.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Виходячи із вищезазначеного, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та обрати йому у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що за своїм видом і мірою є справедливим та достатнім для виправлення правопорушника та запобіганню вчинення ним нових правопорушень.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність останнього, згідно ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено.

Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 40-1, 276-280, 283, 307, 308 КУпАП, суддя -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.

Суддя Б. М. Журибіда