Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №335/4326/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/4326/26 2/335/2667/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Чибінової Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач зареєстрований і фактично мешкає у квартирі АДРЕСА_1 . Разом з позивачем у вказаній квартирі зареєстрована його рідна сестра ОСОБА_2 та племінники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Вказана квартира на підставі ордеру № 533 від 16.12.1972 була виділена у користування діду позивача ОСОБА_5 та членам його родини: дружині ОСОБА_6 , доньці ОСОБА_7 та сину ОСОБА_8 . Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Орджонікідзевським відділом РАЦС 17.04.1975. Квартира не приватизована та належить до комунальної власності. Відповідачі в квартирі не проживають з вересня 2013 року, оскільки добровільно виїхали з квартири та переїхали на постійне проживання до РФ. Надалі зв`язок з ними перервався, їх місцезнаходження на теперішній час не відомо. Втім, оскільки відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 до сих під зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , тому на них нараховуються комунальні платежі та квартирна плата, які вони не сплачують., у зв`язку з чим позивач несе додаткові витрати по сплаті комунальних платежів та не може оформити субсидію. За таких підстав позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідачі втратили право користування житловим приміщенням у зв`язку із тим, що більше 6 місяців не проживають у квартирі за місцем своєї реєстрації без поважних причин. Позивач звернувся до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради з питанням про зняття з реєстраційного обліку відповідачів, проте йому надали відповідь в усній формі, що зняття з реєстраційного обліку за таких умов можливе тільки в судовому порядку. Враховуючи викладене, оскільки відповідачі не проживають в спірній квартирі майже 13 років, не сплачують комунальні послуги та не несуть ніяких витрат з утримання житла, позивач вважає, що вони, відповідно до вимог статті 71 ЖК України, можуть бути визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 30.04.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання. Витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону, починаючи з 2013 року до теперішнього часу, громадянами України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

На виконання ухвали суду від 30.04.2026, від начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Власова Є. 21.05.2026 надійшла витребувана інформація.

Позивач у судове засідання не з`явився, разом з тим, 07.07.2026 у судове засідання представник позивача - адвокат Слизовська М.Ю. надала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином рекомендованим листом із повідомленням за адресою їх місця реєстрації, причини неявки у судове засідання не повідомили, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності суду не надали.

Третя особа Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради у судове засідання повторно не з`явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.12.1972 відповідно до Ордеру №533 виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради депутатів трудящих міського житлового управління діду позивача ОСОБА_5 та членам його родини: дружині ОСОБА_6 , доньці ОСОБА_7 та сину ОСОБА_8 , було надане житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданим 17.04.1975 Орджонікідзевським відділом РАЦС позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7 .

Згідно з довідки з Єдиного державного демографічного реєстру від 17.03.2026 № 1893742-2026 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту про відсутність осіб за місцем реєстрації/місцем проживання від 15.04.2026 складеного головою ОСББ «Нижньодніпровська 4 під`їзди № 9,10,11» ОСОБА_10 встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично там не мешкають з вересня 2013 року. Факт не проживання зазначених осіб, також факт відсутності їх особистих речей у квартирі АДРЕСА_1 підтверджують мешканці (сусіди), а саме: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Згідно з відповіддю начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Власова Є. від 21.05.2026 № 19.5.1/37653-26, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянами України: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 08.11.2017 по 21.05.2026 (станом на 11:50) в Базі даних не виявлено. Відповідно до пункту 17 Положення інформація про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території зберігається протягом 10 років з дня її внесення. Зберігання в Базі даних інформації з персональними даними осіб впродовж 10 років здійснюється з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення, інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалася у Базі даних протягом 5 років, в порядку визначеному наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 №472.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснено, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні. При цьому наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Статтею 71 Житлового кодексу України визначені підстави збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК України, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім`ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №201/10924/13-ц).

Разом з тим, вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи (постанова Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа №464/7923/16-ц).

Оскільки судом було встановлено, що відповідачі відсутні за місцем реєстрації проживання понад шість місяців без поважних причин, з заявами щодо збереження житла не зверталися, витрат по утриманню житла не несуть, їх речей у квартирі немає і даним житлом відповідачі не цікавляться, перешкод для користування цим житлом також не встановлено, суд вважає можливим на підставі ст. ст. 71, 72 Житлового кодексу України визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житлом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Про стягнення судових витрат вимоги позивачем не заявлялись.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,10,76-82,89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року.

Суддя Н.І. Рибалко