Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №307/1682/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 307/1682/26

Провадження № 3/307/712/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сас Л.Р., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4, ч.1 ст. 122-2 та ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 12 квітня 2026 року, приблизно о 20 год. 40 хв. по вул. Миру у с. Красна, Тячівського району, Закарпатської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Тойота Хай Люкс», номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги пункту 10.9 Правил дорожнього руху, а саме, під час руху заднім ходом, не переконався у безпечності маневру та допустив зіткнення з автомобілем марки «БМВ 3301», номерний знак НОМЕР_2 , що стояв позаду, внаслідок чого автомобіль марки «БМВ 3301» отримав механічні пошкодження передньої частини транспортного засобу, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Також ОСОБА_1 12 квітня 2026 року, приблизно о 20 год. 40 хв. по вул. Миру у с. Красна, Тячівського району, Закарпатської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Тойота Хай Люкс», номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги пункту 2.10 «а» Правил дорожнього руху, а саме, будучи причетним до скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце пригоди, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 12 квітня 2026 року, приблизно о 21 год. 15 хв. по вул. Підчос у с. Красна, Тячівського району, Закарпатської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Тойота Хай Люкс», номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги пункту 2.4 Правил дорожнього руху, а саме, не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів та продовжив рух, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Також ОСОБА_1 12 квітня 2026 року, приблизно о 21 год. 20 хв. по вул. Підчос у с. Красна, Тячівського району, Закарпатської області, вчинив злісну непокору працівнику поліції під час виконання ним службових обов`язків, а саме: умисно наніс працівнику поліції один удар рукою в область грудної клітки, виражався нецензурною лайкою, шарпав за формений одяг, не виконав неодноразове законне розпорядження (вимогу) припинити протиправні дії, поводився агресивно та зухвало висловлювався, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП України.

Вказані протоколи надійшли до суду 22 квітня 2026 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2026 року та протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 квітня 2026 року, головуючим суддею для розгляду вказаних протоколів визначено суддю Бобрушко В.І.

На підставі постанов судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 червня 2026 року, матеріали справ повернуто до Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області для правильного складення протоколів.

Протоколи після дооформлення надійшли до суду 01 липня 2026 року.

Згідно протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2026 року та протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01 липня 2026 року головуючою в даних справах визначено суддю Тячівського районного суду Закарпатської області Сас Л.Р.

Розгляд протоколів призначено на 06 липня 2026 року та відкладено на 09 липня 2026 року.

Під час розгляду справи 07 липня 2026 року захисник особи, яка притягується до адміністративного првопорушення ОСОБА_1 – адвокат Матіко Р.І. заявив клопотання про закриття провадження про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ст. 122-4, ч.1 ст. 122-2 КУпАП, у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень та визнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Так, захисник Матіко Р.І. звернув увагу суду, що відсутні докази того, що дорожньо- транспортна пригода відбулася взагалі, а отже, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, відсутні докази, що ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції не зупинив транспортний засіб, оскільки на відеозаписі події ОСОБА_1 зупинив транспортний засіб. Також доказів того, що за кермом був саме ОСОБА_1 немає, оскільки працівники поліції під`їхали до ОСОБА_1 , у той час як він стояв біля автомобіля і відсутня фіксація керування саме ним транспортним засобом, за кермом ОСОБА_1 не перебував, працівники поліції його не зупиняли.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» , встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно п. 1.3. та 1.9 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Крім того, відповідно до роз`яснень, викладених у п.24 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП.

За змістом ст. 124 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею наступає у випадку порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Відповідно до п 10.9. Правил дорожнього руху, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Відповідно до ст.122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо- транспортної пригоди водій зобов`язаний, зокрема, негайно зупинити транспортний засіб і залишитися на місці пригоди.

Виходячи із диспозиції даної статті слідує, що для кваліфікації дій правопорушника за даною статтею, необхідною умовою є наявність факту дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлення особою, що притягується до адміністративної відповідальності, причетності до неї та умисел вказаної особи на залишення дорожньо-транспортної пригоди.

Із протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 639082 та ЕПР 1 639099 від 12 квітня 2026 року відомо, що ОСОБА_1 , 12 квітня 2026 року, приблизно о 20 год. 40 хв. по вул. Миру у с. Красна, Тячівського району, Закарпатської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Тойота Хай Люкс», номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги пункту 10.9 Правил дорожнього руху, а саме, під час руху заднім ходом, не переконався у безпечності маневру та допустив зіткнення з автомобілем марки «БМВ 3301», номерний знак НОМЕР_2 , що стояв позаду, внаслідок чого автомобіль марки «БМВ 3301» отримав механічні пошкодження передньої частини транспортного засобу, та порушив вимоги пункту 2.10 «а» Правил дорожнього руху, а саме, будучи причетним до скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце пригоди, (а. с. 1).

Згідно рапорту події та схеми місця дорожньо-транспортної пригоди відомо, що 12 квітня 2026 року о 20 год. 47 хв. надійшло повідомлення зі служби 102, зареєстроване в ЄО за № 16277 від 12.04.2026 про те, що 12 квітня 2026 року о 20 год. 47 хв. за адресою: с. Красна, вул. Центральна, біля кафе «Мрія», ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тойота Хайлюкс», номерний знак НОМЕР_1 під час руху заднім ходом допустив зіткнення із транспортним засобом - автомобілем марки «БМВ», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортний засіб - автомобіль марки «БМВ» зазнав механічних пошкоджень; на місце події виїхала група реагування (а. с. 2, 3).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 відомо, що 12 квітня 2026 року, приблизно о 20 год. 40 хв. він, перебував за кермом автомобіля марки «БМВ», номерний знак НОМЕР_2 по вул. Центральній у с. Красна, у той час його обігнав автомобіль «Тойота Хай Люкс», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , після чого він зупинився перед ним посеред дороги та включивши задню передачу - здав назад і в`їхав у його, ОСОБА_2 , автомобіль, чим пошкодив номерний знак та решітку бампера, вийшовши з авто почав наносити удари ногою по автомобілю марки «БМВ» та вчиняти хуліганські дії та сварку, після чого покинув місце ДТП у невідомому напрямку. На його думку ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (а. с. 4).

Згідно рапорту поліцейського з РПП ВПД 1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області І. Ляшка від 13 квітня 2026 року відомо, що під час добового чергування 12 квітня 2026 року на маршруті Тиса-14, приблизно о 20 год. 47 хв. надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце у с. Красна по вул. Центральній, винуватець ДТП із місця події втік. Вжитими заходами встановлено, що до даної ДТП причетний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Красна, вул. Підчос, однак показання від нього не відбиралися, оскільки він відмовився від надання таких (а. с. 4, 5).

Відповідно до п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу, дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Частина 1 статті 122-2 КУпАП передбачає невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 639059 від 12 квітня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , 12 квітня 2026 року, приблизно о 21 год. 15 хв. по вул. Підчос у с. Красна, Тячівського району, Закарпатської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Тойота Хай Люкс», номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги пункту 2.4 Правил дорожнього руху, а саме, не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів та продовжив рух (а. с. 1).

Із досліджених під час судового розгляду відеозаписів, зокрема, video_2026-06-30_10-17-40.mp4 вбачається, що вимогу про зупинку автомобіля марки «Тойота Хай Люкс», номерний знак НОМЕР_1 здійснено за допомогою проблискових маячків червоно- синього кольору, позначка часу – 2026-04-12 о 21:15:02, після чого вказаний транспортний засіб загальмував 2026-04-12 о 21:15:08, однак 2026-04-12 о 21:15:09 продовжив рух так і не виконавши вимогу про зупинку транспортного засобу.

Із відеозапису 0000000_00000020260412211607_0089.MP4 вбачається, що працівники поліції під`їхали до автомобіля марки «Тойота Хай Люкс», номерний знак НОМЕР_1 12 квітня 2026 року о 21:18:02, у той час як він був зупинений на дорозі неподалік дворогосподарства; біля автомобіля з боку водія перебував ОСОБА_1 (а. с. 27).

Статтею 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду №8 від 26.06.1992 року «Про застосування судами законодавства, що передачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» надано роз`яснення що є злісною непокорою.

Так, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, а також у сфері державного управління. Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків. Правопорушення вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законним розпорядженням або вимогам поліцейського.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 року за №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово непокора означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.» Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» № 8 від 26.06.1992, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Отже злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, участь особи при розгляді справи про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП є обов`язково.

ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи за допомогою судової повістки, надісланої за адресою, вказаної у протоколах про адміністративні правопорушення, про що свідчить трекінг відстеження про вручення йому поштового відправлення із відміткою: «Вручено одержувачу»; також належним чином повідомлений захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_4 , який повідомив, що ОСОБА_1 перебуває за кордоном і найближчим часом повертатися в Україну не має змоги.

Судом у свою чергу вжито всіх передбачених заходів щодо дотримання прав особи на участь у судових засіданнях та повідомленнях про судовий розгляд, що виразилося в неодноразовому відкладенні судових засідань.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім цього, незважаючи на положення ч. 2 ст. 268 КУпАП про обов`язковість участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 185 КУпАП під час розгляду, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП за обов`язкової участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності враховуючи, що така особа належним чином повідомлялася.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи зазначене та з метою запобігання затягування строків розгляду справи, відсутність імперативної заборони розгляду справ про адміністративне правопорушення передбачене ст. 185 КУпАП (ст.268 КУпАП) та, враховуючи завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд вважає можливим здійснити розгляд справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за участі його захисника.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 770028 від 12 квітня 2026 року відомо, що ОСОБА_1 , 12 квітня 2026 року, приблизно о 21 год. 20 хв. по вул. Підчос у с. Красна, Тячівського району, Закарпатської області, вчинив злісну непокору працівнику поліції під час виконання ним службових обов`язків, а саме: умисно наніс працівнику поліції один удар рукою в область грудної клітки, виражався нецензурною лайкою, шарпав за формений одяг, не виконав неодноразове законне розпорядження (вимогу) припинити протиправні дії, поводився агресивно та зухвало висловлювався (а. с. 1).

Згідно рапортів поліцейських з РПП ВПД 1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області І. Ляшка та В. Попа відомо, що під час добового чергування 12 квітня 2026 року на маршруті Тиса-14, приблизно о 20 год. 47 хв. надійшло повідомлення про ДТП, яке мало місце у с. Красна по вул. Центральна, винуватець ДТП із місця події втік. Вжитими заходами встановлено, що до даного ДТП причетний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Красна, вул. Підчос. Під час спроби зупинити автомобіль марки «Тойота Хай Люкс», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 за допомогою червоно-синіх проблискових маячків, останній транспортний засіб не зупинив та поїхав далі. Методом блокування вказаний автомобіль було зупинено, із-за керма автомобіля вийшов ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, нестійка хода, різкий запах алкоголю із порожнини рота, при ходьбі спотикався та поводив себе агресивно, виражався нецензурною лайкою в бік поліцейського, шарпав за формений одяг та намагався вдарити. Після чого, на підставі ст. ст. 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію» відносно ОСОБА_1 застосовано заходи фізичного впливу та спеціальні засоби: сльозогінний засіб дратівливої дії ТЕРЕН та спеціальний засіб - кайданки; на ОСОБА_1 складено адміністративні протоколи за ст. ст. 124, 122-4, ч. 1 ст. 122-2, 185 та ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 3 - 4).

Згідно протоколу АЗ № 183012 про адміністративне затримання від 12 квітня 2026 року, ОСОБА_1 був затриманий та доставлений у службове приміщення відділу поліцейської діяльності смт. Дубове 12 квітня 2026 року о 21 год. 40 хв. у зв`язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП (а. с. 4)

Також із досліджених під час судового розгляду відеозаписів, зокрема, 0000000_00000020260412211607_0089.MP4, працівники поліції під`їхали до автомобіля марки «Тойота Хай Люкс», номерний знак НОМЕР_1 12 квітня 2026 року о 21:18:02 коли такий був зупинений на дорозі біля дворогосподарства; біля автомобіля знаходився тільки ОСОБА_1 ; відмовився надавати відповідь про причину невиконання вимоги про зупинку транспортного засобу, ствердивши, що працівники поліції перебувають на його приватній власності, ніхто його не зупиняв і те, що працівникам поліції «ввижається»; на вимогу працівника поліції надати документи, а саме: посвідчення водія, ОСОБА_1 ствердив, що таких у нього не має; далі була озвучена вимога про пред`явлення для перевірки документів на транспортний засіб, після чого ОСОБА_1 почав поводити себе агресивно, зухвало, виражатися нецензурними словами та лайкою, шарпав працівників поліції за формений одяг, відштовхував та намагався застосувати засоби фізичного впливу, а саме - штовхання;

із відеозапису video_2026-06-30_10-17-13.mp4, ОСОБА_1 12 квітня 2026 року о 21:20:20 наніс працівнику поліції один удар кулаком в грудну клітку, після чого до нього був застосований спеціальний сльозогінний засіб.

Під час складання протоколів ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, зокрема, його право зателефонувати адвокату, однак ОСОБА_1 відмовився, посилаючись на те, що адвокату він телефонуватиме завтра.

Під час складання протоколів ОСОБА_1 заперечив, що вчинив дорожньо-транспортну пригоду та залишив місце її вчинення, а також те, що не виконав законну вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу та вчинив злісну непокору законній вимозі працівника поліції припинити протиправні дії; також ОСОБА_1 заперечив, що автомобіль марки «Тойота Хай Люкс», номерний знак НОМЕР_1 належить йому, натомість ствердив, що такий належить його матері, в той же час ОСОБА_1 не заперечив, що керував вказаним транспортним засобом (а. с. 27).

Відповідно до норм діючого законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.

Між тим, жодних клопотань щодо незгоди з діями працівників поліції з приводу складання протоколів під час їх складання ОСОБА_1 , не викладено та заявлено не було, натомість він заперечив такі надавати та його відмова чітко зафіксована на відеозаписі.

Судом встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був виявлений поліцейськими після надходження заяви про те, що водій, який керує транспортним засобом марки «Тойота Хай Люкс», номерний знак НОМЕР_1 ймовірно перебуває в стані алкогольного сп`яніння та причетний до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце події після ДТП.

У подальшому ОСОБА_1 був виявлений поліцейськими під час патрулювання у зв"язку із надходженням повідомлення про подію, на законну вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу – відмовився таку виконати, а навпаки вчинив злісну непокору законній вимозі працівника поліції, при цьому застосувавав до працівника поліції фізичний вплив.

Відповідно п. 11) ч. 1 ст. 23 Закону "Про Національну поліцію", до основних повноважень поліції відноситься регулювання руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Для виконання цих завдань поліцейські, відповідно до п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 35 Закону "Про Національну поліцію", наділений повноваженнями зупиняти транспортні засоби у разі, окрім іншого, якщо водій порушив Правила дорожнього руху, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди чи адміністративного правопорушення та якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути.

Оцінивши досліджені під час судового розгляду докази у їх сукупності, доводи захисника про те, що відсутній (не доведений) факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є такими, що не тільки не ґрунтуються на доказах, але й спростовуються достовірними даними, які містяться у наведених доказах, долучених до протоколу.

Щодо твердження адвоката Матіко Р.І. про те, що відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, суд зазначає наступне.

Підставою для зупинки транспортного засобу стало повідомлення зі служби 102 про дорожньо-транспортну пригоду, зупинку якого здійснили поліцейські РПП ВПД №1, котрі відреагували на повідомлення та виявили даний автомобіль, факт зупинки зафіксований на боді-камеру поліцейського цього наряду та на відеореєстратор.

Так під час дослідження, зокрема, відеозаписів події, судом не встановлено інших осіб, які перебували в транспортному засобі або біля нього; ОСОБА_1 після того як до нього під`їхали працівники поліції на патрульному автомобілі - перебував біля нього, з боку водія; ОСОБА_1 жодного разу не заперечив, що транспортним засобом керувавав не він, а інша особа, або він не керував вказаним автомобілем; таких заперечень ОСОБА_1 не було заявлено і під час складання протоколів, натомість ОСОБА_1 заявив, що у працівників поліції немає доказів, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки він не проходив огляд.

Наявність у поліцейських даних, які вказували на те, що ОСОБА_1 причетний до ДТП, залишив місце його вчинення, враховуючи, що водій автомобіля марки «Тойота Хай Люкс», номерний знак НОМЕР_1 не виконав законної вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, натомість проігнорував таку вимогу і збільшив швидкість руху, давало їм право вимагати у нього, як у водія, який порушив правила дорожнього руху, надати відповідні документи, зокрема, документи на право керування транспортним засобом.

Отже, поліцейські діяли відповідно до покладених на них завдань та у межах наданих повноважень, визначених ст. 2, п. 3, 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» щодо забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства, вживаючи заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та їх припинення, здійснюючи своєчасне реагування на повідомлення про адміністративні правопорушення.

Щодо заперечень ОСОБА_1 та його захисника про вчинення ОСОБА_1 дорожньо – транспортної пригоди, то такі спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами, зокрема, рапортом події, схемою місця ДТП та письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 .

Так у письмових поясненнях потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що 12 квітня 2026 року о 20 год. 40 хв. він рухався автомобліем марки БМВ білого кольору номерний знак НОМЕР_2 у с. Красна по вулиці Центральній, у той час коли його обігнав автомобіль марки «Тойота Хай Люкс», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , після чого він зупинився посеред дороги, включив задню передачу та здав назад і в"їхав в його, ОСОБА_2 , автомобіль, чим пошкодив номерний знак та решітку на бампері, далі вийшов з авто та почав наносити удари ногою по автомобілю марки «БМВ» та вчиняти хуліганські дії та сварку, після чого покинув місце ДТП у невідомому напрямку. На думку ОСОБА_3 . ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (а. с. 4).

Суд зазначає, що у письмових поясненнях потерпілого ОСОБА_2 від 12 квітня 2026 року, які були відібрані поліцейським з РПП ВПД 1 сержантом ОСОБА_5 зазначено, що автомобілем керував "Сойма" ОСОБА_6 .

Дані пояснення були записані саме працівником поліції зі слів потерпілого ОСОБА_2 , про що свідчить його підпис, однак, зазначена розбіжність у написанні прізвища особи, котра керувала транспортним засобом «Сойма» замість « ОСОБА_7 » є опискою, яка була допущена поліцейським під час складання цього документу та не спростовує інших доказів, що поза розумним сумнівом підтверджують факт того, що дорожньо-транспортна пригода дійсно мала місце, так само як і залишення місця цієї дорожньо-транспортної пригоди та факту, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був причетний до ДТП за наведених обставин у вказаний час та і вказаному місці.

За вказаних підстав, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатню кількість доказів та вони повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.

Отже, дані протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них докази у своїй сукупності беззаперечно підтверджують той факт, що ОСОБА_1 , керуючи вказаним транспортним засобом допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, після чого залишив місце події, не виконав законну вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу та вчинив злісну непокору прцівнику поліції під час виконання ним службових обов`язків.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень правопорушником.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Сідаючи за кермо автомобіля, яке є джерелом підвищеної небезпеки, ОСОБА_1 повинен був неухильно дотримуватись вимог Правил дорожнього руху, якими категорично заборонено покидати місце дорожньо-транспортної пригоди після її вчинення та зобов"язаний зупинити вказаний транспортний засіб на законну вимогу працівників поліції.

Суд, звертає увагу, що адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122-2, ст. 122-4 КУпАП відноситься до тих правопорушень, які за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним, як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Крім цього, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Отже, винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу; залишенні місця пригоди, будучи причетним до скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди, не виконанні законної вимоги про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів та вчиненні злісної непокори працівнику поліції під час виконання ним службових обов`язків доведена зібраними та дослідженими у встановленому законом порядку доказами.

Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила декілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення розмір судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 122-2 та ст. 185 КУпАП, і на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти штраф у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 665,60 грн.

Постанову для відома надіслати особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_3 ).

Роз`яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП.

У разі несплати штрафу у зазначений строк - постанову надіслати для виконання до відділу Державної виконавчої служби України міністерства юстиції за територіальністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк звернення до виконання – три місяці.

Суддя Л.Р.Сас