Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №500/2050/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2050/26

13 липня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, у якій просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.04.2025 №0274617-2407-1918-UA61040150000098181 та податкову вимогу від 19.03.2026 № 0002882-1305-1900.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що у відповідності до абзацу 2 п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про сплату сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці 1 вказаного підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Просить врахувати, що до спірного податкового повідомлення-рішення не було додано детального розрахунку сум податку, та вони не містять таких обов`язкових даних, як: об`єкт нерухомості, його адресу місцезнаходження, площу, ставки та надані пільги зі сплати податку, що є прямим порушенням зазначеної вище норми Податкового кодексу України.

На думку ОСОБА_1 , зі сторони податкового органу порушення вимог п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України не є лише формальним, оскільки позбавляє платника податків розуміння того, за якою формулою і за які саме об`єкти нараховано податок, зокрема, позбавляє платника податків розуміння того, яка ставка податку була застосована, та які пільги вплинули на розрахунок податку, тим більше з врахуванням відсутності у вільному доступі інформації про ставку податку на нерухоме майно та пільги, які застосовуються. Крім цього, зазначає, що у зв`язку із протиправністю податкового повідомлення-рішення, протиправною є і податкова вимога як похідний документ від податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою від 07.04.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків. З метою усунення недоліків позовної заяви позивач подав відповідну заяву.

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачем подано відповідь на відзив у якому вказує, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області нараховано ОСОБА_1 податкові зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктами нежитлової нерухомості за податковий період 2024 року, та винесено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2025 №0274617-2407-1918-UA61040150000098181 (форми «Ф»), яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 69016,45 грн, за податковий період 2024 року. 02.10.2026 позивач отримав оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Також відповідачем зазначено, що нежитлові приміщення можуть бути частиною житлового будинку, що підтверджується і в інформаційній довідці № 470958358, де вказуються складові частини об`єкта нерухомого майна, який є об`єктом житлової нерухомості: «житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: Так». Зважаючи на те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є об`єктом житлової нерухомості, тому кожна складова частина такого об`єкта відноситься до житлової нерухомості, та підлягає оподаткуванню на загальних підставах. Отже, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно із ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 нараховано податкові зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2024 року, та винесено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2025 №0274617-2407-1918-UA61040150000098181 (форми «Ф»), яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 69016,45 грн за податковий період 2024 року за житловий будинок АДРЕСА_1 березня.

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області сформовано вимогу №0002882-1305-1900 від 19.03.2026, якою повідомлено про наявність у позивача станом на 18.03.2026 податкового боргу у сумі 69457,04 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органомна підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Згідно з частиною 1 підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/ податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом упорядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання (п.п.266.10.2 п.266.10 ст.266 ПК України).

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу (п.п.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України). Відповідно до пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області нараховано ОСОБА_1 податкові зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2024 року, та винесено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2025 № 0274617-2407-1918-UA61040150000098181 (форми «Ф»), яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в розмірі 69016.45 грн.

За приписами підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Так, у відповідності до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону №1952-IV Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) – єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані (ч.3 ст.5 Закону №1952- IV).

На кожний об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва під час проведення державної реєстрації права власності на них вперше та на кожний об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості під час проведення державної реєстрації спеціального майнового права на них вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер відповідному об`єкту (ч.2 ст.13 Закону №1952-IV).

З урахуванням зазначеного, визначення та класифікація об`єктів та, як наслідок, реєстрація таких у вищевказаному Державному реєстрі є волевиявленням сторони заявника. Лише він реєструючи відповідні об`єкти визначає їх обов`язкові елементи. При цьому відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником об`єкта житлової нерухомості житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 1239,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Так відповідно до підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти житлової нерухомості - це будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки;

14.1.129.1. Будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, а також їх складові частини, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, зокрема, включають:

а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

14.1.129.2. садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;

14.1.129.3. дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку;

Як зазначалося вище відповідно до пп. «а» пп. 14.1.129.1 пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПК України будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, а також їх складові частини, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, зокрема, включають житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативноправовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.

Тобто нежитлові приміщення можуть бути частиною житлового будинку, що підтверджується і в інформаційній довідці № 470958358, де вказуються складові частини об`єкта нерухомого майна, який є об`єктом житлової нерухомості: «житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: Так»

Зважаючи на те що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є об`єктом житлової нерухомості, то кожна складова частина такого об`єкта відноситься до житлової нерухомості, та підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справах 280/4364/18, 826/10434/17, 2807433/20 та інших.

Так зокрема, відповідно до пп. 266.4.1. п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до пп. 266.4.2. п. 266.4 ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на території індустріального парку та перебувають у власності учасників індустріального парку, включеного до Реєстру індустріальних парків.

На такі рішення не поширюється дія підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпунктів 12.3.3 і 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішеннями) та пункту 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) статті 12 цього Кодексу та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Разом із тим, позивач у цій справі не зазначає про наявність пільг, які податковим органом не застосовано.

Належний позивачу об`єкт оподаткування (житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами) площею 1239.9 кв.м. перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, а саме 600 кв.м. для житлових будинків.

Відповідно до пп. 266.4.3. п. 266.4 ст. 266 ПК України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/ об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Відповідно до пп. 266.7.1-1 п. 266.7 ст. 266 ПК України за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 статті 266 ПК України визначено порядок обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Щодо доводів про відсутність обов`язкових реквізитів та детального розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 05.04.2025 №0274617-2407-1918-UA61040150000098181 суд не погодужється із ними з огляду на таке.

Як слідує з оскаржуваного податкового повідомлення рішення, воно містить детальний розрахунок податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної дiлянки, сплачений фізичними особами, якi є власниками об`єктів житлової нерухомості (код платежу 18010200), а також, адреса місцезнаходження об`єкта житлової або нежитлової нерухомості - АДРЕСА_2 ; тип об`єкта - житловий будинок; дата державної реєстрації - 07.04.2015; загальна площа об`єкта, кв. м 1239,90; розмір частки у праві спільної власності на об`єкт, кв. м - 1239,90; сумарна загальна площа об`єктів житлової нерухомості або їх часток, кв. м - 1239,90; пільга у вигляді зменшення бази оподаткування, кв. м/кількість місяців -; ставка податку, % - 0,50; розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, грн - 7100,00 грн; сума податкового зобов`язання розподілена пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості, з урахуванням кількості місяців володіння таким об`єктом та підпункту 266.7.1 1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, грн (к. 11 = ((к. 7 – к. 8) х к. 9 х к. 10) x (к. 6 / к. 7) - 69016,45 грн.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України).

Рішенням Збаразької міської ради від 15 червня 2023 року № VIII/23/9 встановлено ставки податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Збаразької міської ради на 2024 рік, в тому числі в с. Гори-Стрийовецькі. При цьому, аналізуючи вказане рішення, таке не містить відомостей про ставку у розмірі 0% від розміру мінімальної заробітної плати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для допоміжних приміщень житлового будинку.

Відповідно до Додатку 6 до рішення Збаразької міської ради від 15 червня 2023 року № VIII/23/9 ставка податку за 1 кв. м. для будинків садибного типу становить 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, яка застосована у спірному податковому повідомленні-рішенні

Отже, ставка податку за 1 кв. м. становить 35,5 грн, яка розраховується шляхом множення 0,5% * 7100 гривень. Відтак, сума податкового зобов`язання становить 69016,45 грн, що розраховується шляхом множення 1239,9 кв.м. * 35,5 грн за 1 кв. м. + 25000 грн.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що контролюючий орган неправильно визначив вид об`єкта нерухомості або застосував ставку податку, яка не передбачена рішеннями органу місцевого самоврядування.

Суд також враховує, що перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, визначений підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Належні позивачу будівлі до жодної із передбачених законом категорій об`єктів, що звільняються від оподаткування, не відноситься.

Таким чином, оскільки спірний об`єкт зареєстрований як окремий об`єкт житлової нерухомості є об`єктом оподаткування у розумінні статті 266 Податкового кодексу України, а податкове повідомлення-рішення сформоване контролюючим органом на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповідних рішень Збаразької міської ради від 15.06.2023 щодо ставок податку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2025 №0274617-2407-1918-UA61040150000098181.

Як наслідок, суд не встановив підстав для визнання протиправною і скасування податкової вимоги від 19.03.2026 №0002882-1305-1900 і відмовляє у задоволенні такої позовної вимоги.

Посилання позивача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 жовтня 2024 року у справі № 802/1769/17-а, суд не вважає релевантним до спірних правовідносин, адже у розглядуваній Верховним Судом справі йдеться про оподаткування житлової і комерційної нерухомості. Натомість, у цій справі обставини стосуються виключно житлової нерухомості з допомоміжними приміщеннями.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору не має.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 13 липня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ 44143637).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.