Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей
Дата: 12 липня 2026 р.
Справа: №500/2494/26
Суддя: Грицюк Роман Петрович
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/2494/26
13 липня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненаправлення висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги та документів, необхідних для виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» до Міністерства оборони України на підставі поданої заяви ОСОБА_1 від 20.02.2026;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити Міністерству оборони України висновок про можливість виплати одноразової грошової допомоги та документів, необхідних для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» на підставі поданої заяви ОСОБА_1 від 20.02.2026.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на звернення позивача за виплатою одноразової грошової допомоги, відповідач відмовив у направленні документів до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, мотивуючи тим, що випадок смерті старшого солдата ОСОБА_2 не підпадає під дію п.2 Постанови Кабінету Міністрів №168. Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернулась до суду з позовом.
Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачем подано до суду відзив, в якому зазначає про те, що у справі відсутні будь-які відомості про отримання ОСОБА_2 за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва), від яких могла настати його смерть. Натомість згідно довідки про причини смерті (форми 106/о №80, що видається для поховання) від 04.03.2024 причиною смерті ОСОБА_3 послужили: a) набряк легень; б) атеросклеротична хвороба серця. Також згідно витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної ВЛК 2025-0616 1913-5734-7 від 16.06.2025 захворювання старшого солдата ОСОБА_2 “Aтеросклеротична хвороба серця. Гостра серцево-судинна недостатність. Набряк легень” … послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті - так, пов`язані із захистом Батьківщини.
Виходячи зі змісту приписів пунктів 1 та 2 Постанови №168, загибель військовослужбовця Збройних Сил в період дії воєнного стану сама по собі не є достатньою умовою для виплати одноразової грошової допомоги в разі його загибелі. Така умова повинна враховуватися у взаємозв`язку з іншими умовами, що передбачені абзацом шостим пункту 2 цієї постанови для виплати ОГД сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1 - 1-2 цієї Постанови № 168, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва)
Відтак, враховуючи те, що ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, відповідно останній не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б позивачу право на отримання допомоги у збільшеному розмірі відповідно до пункту 2 Постанови №168.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно із ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є дружиною померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.08.2018.
Згідно витягу з протоколу 16 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Львів) №2025-0616-1913-5734-7 від 16.06.2025 встановлене захворювання та причина смерті ОСОБА_2 – захворювання, яке призвело до смерті, та причини смерті - так, пов`язані із захистом Батьківщини.
20 лютого 2026 року позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) із документами щодо оформлення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка ОСОБА_2 .
Листом від 26.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що заяву позивачки за вх. № 494/15 кс від 20.02.2026 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 розглянуто, та повідомлено, що коли смерть настає внаслідок захворювання згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням ним обов`язків військової служби або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних із виконанням ним обов`язків військової служби, призначається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. Також у листі зазначено, що заяву позивачки № С-119 від 30.01.2026 направлено у Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України 02.02.2026 відповідно до Постанови №975. Після розгляду заяви та прийняте рішення комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивачку буде повідомлено.
07 березня 2026 року за вих. № 38 представниця позивачки звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_7 із адвокатським запитом, в якому просила повідомити, зокрема, чи направлена ІНФОРМАЦІЯ_8 заява позивачки від 20.02.2026 з пакетом документів на комісію Міністерства оборони України з питань призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
На адвокатський запит представниці позивачки відповідач листом від 13.03.2026 №11/3/4190 повідомив, що Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), тоді як смерть ОСОБА_2 згідно наданого висновку ВЛК не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а настала внаслідок захворювання. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби чи смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, одноразова грошова допомога призначається відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Постанова № 975). Ураховуючи, що старший солдат ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, яке не пов`язане із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, право на отримання одноразової грошової допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови № 975. ІНФОРМАЦІЯ_9 за вихідним № 11/3/1460 від 02.02.2026 до Департаменту соціального забезпечення МОУ направлено висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги згідно поданої заяви від дружини ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень. (абзац другий пункту 3 статті 16-2 в редакції Закону №4546-IX від 16.07.2025 - застосовується з 24 лютого 2022 року)
За положеннями статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках. Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанови №168).
Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень. (абзац 1 пункту 2).
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень. (абзац другий пункту 2 застосовується з 04.05.2024)
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
На виконання вимог Закону №2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975 в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 11 Порядку №975 одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть)
Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби.
За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №176/39232 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі - Порядок №45).
Зокрема розділом ІV Порядку №45 передбачено алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Члени сім`ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2. (пункт 4.1.).
Згідно пункту 4.2. Порядку №45 районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням.
У разі відсутності документів, які підтверджують загибель військовослужбовця (смерть померлого внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, що настала не пізніше, ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва)), та виплату йому винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", районний (міський) ТЦКСП здійснює розшук відсутніх документів шляхом направлення запитів до військової частини (лікувального закладу), обласного (Київського міського) ТЦКСП, підрозділу персоналу ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Відповідно до пункту 4.3. Порядку №45 обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2).
На підставі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (надалі по тексту також - ДРАЦСГ) перевіряє документи, що підтверджують родинні зв`язки загиблого (померлого) з заявниками, в тому числі щодо зміни прізвища, імені, по батькові, встановлення батьківства, усиновлення, наявності запису відомостей про батька за вказівкою матері (стаття 135 Сімейного кодексу України).
Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).
Комплект документів надсилається з використанням системи електронного документообігу, для цього він сканується у один файл формату PDF, на який накладається кваліфікований електронний підпис. У разі тривалої відсутності зв`язку (понад 5 робочих днів) комплект документів надсилається на паперових носіях, а після відновлення зв`язку - невідкладно ще раз з використанням системи електронного документообігу.
Якщо після надсилання документів для призначення та виплати ОГД отримано документи (інформацію) щодо інших осіб, які можуть бути віднесені до зазначених у статті 161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" або можуть звернутися за призначенням та виплатою цієї допомоги, не пізніше наступного робочого дня повідомляє про це Департамент соціального забезпечення встановленим порядком.
За змістом пункту 4.4. Порядку №45 Департамент соціального забезпечення після отримання від обласного (Київського міського) ТЦКСП документів (додаток 6), надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, які загинули та відповідно до пункту 1 розділу ХIII Інструкції №280, віднесені до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану.
У разі отримання листа Кадрового центру Збройних Сил України щодо відсутності загиблого військовослужбовця у списках бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення не пізніше 5 робочих днів повідомляє про це обласний (Київський міський) ТЦКСП, який надіслав документи, для інформування про це військової частини та членів сім`ї загиблого. Через 30 днів після отримання листа з ТЦКСП щодо проведеного інформування повторно надсилає відповідний запит. У разі повторного підтвердження відсутності загиблого військовослужбовця у списках бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану за результатами отриманого листа Кадрового центру Збройних Сил України подає документи на розгляд Комісії Міноборони.
Після отримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ТЦКСП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції.
У подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.
Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_10 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення, - готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП. (пункт 4.5. Порядку №45).
В силу вимог пункту 4.6. Порядку №45 районні (міські) ТЦКСП, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання).
З аналізу вище наведених положень Порядку №45 слідує, що районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника документи і надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням, в свою чергу обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи і результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку та доповіді, які разом з іншими документами, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).
У подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони. Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_10 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП.
Таким чином саме Міністерство оборони України наділене правом приймати рішення за результатом розгляду документів.
У свою чергу, районні (міські) ТЦКСП повідомляють заявника про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо повернення документів на доопрацювання.
З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, повернення документів на доопрацювання, зокрема, у разі коли документи подано не в повному обсязі, знаходиться поза ІНФОРМАЦІЯ_11 , на якого покладено обов`язок з проведення відповідних процедурних дій з оформлення відповідних документів, зокрема складання висновку та доповіді щодо виплати одноразової грошової допомоги та направлення їх разом з поданими особою документами до Департаменту соціального забезпечення.
Приписи чинного законодавства не наділяють обласні ТЦК та СП повноваженнями приймати рішення за результатами розгляду заяви заявника та надавати оцінку поданим ним документів в частині підтвердження/не підтвердження обставин наявності у заявника права на отримання одноразової грошової допомоги.
Так, аналогічних висновків дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд, виклавши їх у постанові від 02 березня 2026 року у справі № 420/23715/25, зазначивши, що лише головний розпорядник коштів - Міністерство оборони України має виключне право приймати рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги або відмови у її призначенні, повернення документів на доопрацювання.
За наведених обставин, на думку суду, обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний у межах своїх повноважень оформити та належним чином підготувати відповідні документи та направити їх до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для прийняття остаточного рішення.
Однак, всупереч вимогам Постанови №975 та Наказу №530 відповідач не здійснив належного оформлення документів та не передав заяву позивачів до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Бездіяльність суб`єкта владних повноважень це триваюча пасивна поведінка органу влади або посадової особи, що полягає у невиконанні дій, які вони зобов`язані були вчинити на підставі закону.
З наведених вище норм слідує обов`язок ІНФОРМАЦІЯ_11 зареєструвати документи, оформити їх та подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги. Лише головний розпорядник коштів - Міністерство оборони України має виключне право приймати рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги або відмовити у її призначенні.
Основні функції, завдання, повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи визначені Положенням про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2016 за № 1497/29627 (далі - Положення № 564).
Відповідно до пункту 1 розділу II Положення № 564 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 2 розділу II Положення № 564 визначено, крім іншого, що саме Комісія зобов`язана приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги.
Тобто відповідач, не маючи на те компетенції, фактично перейняв на себе функцію Комісії та головного розпорядника бюджетних коштів щодо вивчення документів та прийняття рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги.
Отже, до компетенції відповідача належить обов`язок формування пакету документів, підготовка висновку та направлення вказаних документів до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, яка наділена виключним правом щодо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 1840/2970/18.
Верховний Суд зазначає, що дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.
Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).
Згідно із Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до підпункту 30 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №730), Міністр: приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.
Вирішення питання стосовно можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу відноситься до компетенції Міністерства оборони України, яке з урахуванням своїх дискреційних повноважень зобов`язано прийняти одне із можливих рішень. Відповідач не мав альтернативного варіанту розгляду заяв позивача, був зобов`язаний діяти відповідно до встановленого порядку та повинен лише подати розпорядникові бюджетних коштів висновки щодо виплати одноразової грошової допомоги (висновки про наявність або відсутність у позивачів підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги).
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_12 не було складено та подано висновку стосовно можливості призначення і виплати позивачці одноразової грошової допомоги у передбаченому Постановою №168 порядку.
Необхідно також зазначити, що дії обласного ТЦКСП порушують принципи, викладені в практиці Європейського суду з прав людини як джерелі права.
Так, у справі "Рисовський проти України" суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини", заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.L проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини"", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (серед інших джерел, mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_13 щодо відмови у складанні та направленні висновку з документами позивача до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_13 скласти та направити висновок з документами позивачки до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 .
При цьому, у межах розгляду цієї справи суд не вирішує питання та наявність чи відсутність підстав для призначення чи відмови у призначенні позивачці одноразової грошової допомоги, позаяк на виконання цього рішення ще не складено та не направлено висновок до Міністерства оборони України, яким будь-яких рішень з цього приводу не прийнято, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача після скерування такого висновку будуть порушені. Крім того, суд зазначає, що не надає оцінку доводам позивача щодо наявності, передбачених Порядком №168, підстав щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Системний аналіз зазначених норм КАС України свідчить, що останній не передбачає захисту адміністративним судом прав та інтересів громадян на майбутнє, якщо на день розгляду справи вони ще не порушені і спору з цього приводу не виникло.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно із статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у складанні та направленні висновку із документами ОСОБА_1 до Міністерства оборони України з метою вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у зв`язку із смертю ОСОБА_2 .
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та направити висновок із документами ОСОБА_1 для подальшого розгляду до Міністерства оборони України з метою вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у зв`язку із смертю ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 13 липня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua