Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №344/9129/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9129/26

Провадження № 2/344/5505/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

секретаря Семенюка А.В.

за участі представника позивачки Боднарук С.І., відповідача ОСОБА_1 та його представника Васютина Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки – адвокат Боднарук Світлана Іванівна звернулась в суд із позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.02.2006 року сторони зареєстрували шлюб. В шлюбі народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Син вже повнолітній, навчається в м. Вроцлав Польща, в Політехнічному університеті, ІІІ курс. Дочка відвідує дитячий садок в м. Суш Брвінська-Мазурського округу, де вони проживають. У зв`язку з воєнними діями в Україні позивачка з дітьми виїхали та проживають з березня 2022 року в Польщі в місті Суш. Відповідач впродовж цього часу проживає в Україні. Він є пенсіонером, має групу інвалідності і має право виїзду за кордон, до них, щоб бути разом. Однак відповідач категорично відмовляється їхати. Внаслідок чого стосунки сторін, як подружжя, вичерпали себе. Кожен зі сторін живе своїм особистим життям. Подружні відносини сторін фактично припинені, спільного господарства не ведуть та тривалий час проживають окремо. Позивачка вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам та наполягає на розірванні шлюбу. Після розірвання шлюбу просить залишити їй шлюбне прізвище. На даний час позивачка фактично сама утримує неповнолітню дочку та займається її вихованням. Позивачка працює та одноосібно зайнята доглядом за дочкою, так як відповідач проживає в Україні. Позивачка отримує заробітну плату в розмірі близько 2 тисяч польських злотих в місяць. Проте цих кошті на утримання дітей не вистачає. Витрати на одяг, харчування, навчання, комунальні послуги, гуртки, витрати на оренду житла та за гуртожиток сина є в Польщі дуже значними. Дочка відвідує дитячий садок, де всі послуги також платні. В Польщі має «Карту побиту» - документ, що підтверджує посвідку на проживання в Польщі для іноземців, що дає право легально жити та працювати в цій країні, тому позивачка не має соціальних виплат. Відповідач, як батько, належної участі у вихованні та в утриманні дітей не бере. Кошти для дітей відповідач надавав у невеликому розмірі і нерегулярно. Відповідач має 48 років, отримує пенсію, яка становить 16-18 тисяч грн. в місяць. Крім цього, відповідач працює та отримує додаткові доходи, але позивачці невідомо, чи це є офіційно, також має автомобіль. З наведених підстав просила шлюб розірвати, залишити їй шлюбне прізвище та стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця.

Представник позивача адвокат Боднарук С.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позові та просила позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні надали пояснення. Щодо вимоги про розірвання шлюбу, то відповідач – позов в цій частині визнає, а щодо стягнення аліментів у тій частці, яку просить стягувати позивачка, заперечує, згідний сплачувати в розмірі 1/6 частини заробітку, оскільки має можливість сплачувати аліменти на утримання дочки саме в такій частині. Відповідач вказав, що брав участь у вихованні та догляді за дочкою. Був у відпустці та їхав в Польщу, де перебував з дружиною та дітьми. Єдиним джерелом доходу є пенсія.

Заслухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

03.02.2006 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

У сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.

Син сторін - ОСОБА_3 , є повнолітнім.

Згідно відповіді від 14.05.2026 року з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів за період 1 квартал 2024 року по 4 квартал 2026 року, ОСОБА_1 з січня 2024 року по листопад 2025 року отримував доходи у виді виплат військовослужбовцям.

Згідно відповіді від 14.05.2026 року з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів за період 1 квартал 2024 року по 4 квартал 2026 року, ОСОБА_2 у червні 2024 року отримувала дохід у виді заробітної плати.

На підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на утримання спільної з відповідачем неповнолітньої дитини, представник позивачки надала довідку № 1/2026 від 31.03.2026, видану дитячим садком у м. Суш, з додатками: графіком відвідувань дитячого садка ОСОБА_5 , підтвердженням оплат за відвідування дитячого садка з перекладом з польської мови на української мову; підтвердження переказу 12.03.2026 на суму 150 польських злотих з перекладом з польської мови на української мову – вказані кошти були сплачені позивачкою за заняття з англійської мови дочки ОСОБА_6 ; підтвердження переказу 05.05.2026 на суму 120 польських злотих з перекладом з польської мови на української мову - вказані кошти були сплачені позивачкою за заняття з англійської мови дочки ОСОБА_6 ; підтвердження переказу 04.05.2026 на суму 180 польських злотих з перекладом з польської мови на української мову – вказані кошти були сплачені позивачкою за заняття з акробатики дочки ОСОБА_6 ; довідку про працевлаштування позивачки ОСОБА_2 в фірмі «SZYMON DZIK» у Польщі з перекладом з польської мови на української мову; заяву ОСОБА_7 від 10.01.2026 про забезпечення місця проживання ОСОБА_8 у Польщі з перекладом з польської мови на української мову; фіскальний чек від 13.04.2026 на суму 180 польських злотих з перекладом з польської мови на української мову – вказані кошти були сплачені позивачкою за заняття з акробатики дочки ОСОБА_6 ; фіскальний чек від 09.04.2026 на суму 150 польських злотих з перекладом з польської мови на української мову – вказані кошти були сплачені позивачкою за заняття дочки ОСОБА_6 у гуртку: малювання на папері і на одязі та ліпка з глини. Зазначені документи складені польською мовою, до них доданий переклад на українську мову, який містить нотаріально засвідчений підпис перекладача.

Згідно з копією наказу від 20.05.2025 року №300-НВ/54 відповідач з 30.05.2025 року по 13.07.2025 року перебував у відпустці з виїздом за межі України в Республіку Польща.

Згідно наданих копій квитанцій та платіжних інструкцій, відповідач здійснював перекази коштів на утримання дітей.

Представник позивача не заперечила факт надання відповідачем коштів на утримання дітей, однак вказала, що такі кошти відповідач надавав нерегулярно, а дочка сторін потребує постійного утримання, а не періодичного.

Позивачка у відповіді на відзив на позов зазначила, що не заперечує, що відповідач приїжджав до неї з дітьми в Польщу, проте залишитись з дітьми і утримувати їх на постійній основі відповідач не бажає. Враховуючи доходи відповідача, він має можливість сплачувати аліменти на дочку в розмірі 1/3 частки його доходу.

Відповідачем надано копію пенсійного посвідчення виданого 23.12.2025 року, вид пенсії: вислуга років, копію посвідчення від 14.09.2016 року, згідно якого відповідач має пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, довідку про доходи пенсіонера – ОСОБА_1 , де вказано, що він перебуває на обліку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області і отримує пенсію за вислугу років, сума пенсії за період з 01.12.2025 року по 31.05.2026 року складає 123841,49 грн.

Також відповідачем на підтвердження свого стану здоров`я надано копію виписки із медичної карти №1709/26 від 25.03.2026 року, копію консультативного висновку спеціаліста від 27.03.2026 рок, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 18.12.2025 року номер витягу 200/25/1985/В, згідно якого ОСОБА_1 присвоєно другу (ІІ) групу інвалідності (загальне захворювання) терміном на два роки, рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю номер витягу: 200/25/1985/І.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».

Судом встановлено, що сторони не підтримують сімейних стосунків, збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Відповідач визнає позов в частині розірвання шлюбу. Тому такий шлюб зберігати не доцільно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що шлюб сторін слід розірвати.

За змістом ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка просила суд про залишення прізвища – « ОСОБА_9 ».

Таким чином, після розірвання шлюбу слід залишити позивачці шлюбне прізвище « ОСОБА_9 ».

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України враховує потреби дитини щодо належного утримання, доходи платника та одержувача аліментів, відсутність у відповідача інших утриманців.

Відповідач визнав та підтвердив копіями квитанцій, що самостійно надає кошти на утримання обох дітей, цікавиться життям дітей, хоче брати участь у їх вихованні та утриманні.

Те, що діти разом з позивачкою проживають за межами України та позивачка несе витрати на утримання дитини в більшму розмірі, ніж це було б в Україні, не може може бути підстаою для виначення аліментів у збільшенму розмірі, адже позивачка самостійно обрала проживати за межами України.

Також те, що відповідач не хоче переїждати до Польщі не може бути підставою для покладення на нього додаткових витрат на утримання дитини.

Також відповідач частково втратив працездатність, а тому не може працювати та отримувати заробітну плату в такому розмірі як раніше.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позов у цій частині слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітня.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Тому стягнення аліментів слід розпочати з дня коли позивачка звернулась із позовом до суду – 12 травня 2026 року.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За вимогу про розірвання шлюбу позивачка сплатила судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Від сплати судового збору за подачу позову про стягнення аліментів позивач звільнена, згідно із п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, тому судовий збір не підлягає стягненню з відповідача, він також звільняється від сплати судового збору.

Таким чином судовий збір за вимогу про стягнення аліментів слід віднести за рахунок держави.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується також випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки відповідач є інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», то позивачці слід компенсувати сплачений судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу за рахунок держави в сумі 1331,20 грн. у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 03 лютого 2006 року у Марковецькій сільській раді Тисменицького району Івано-Франківської області, актовий запис № 2 - розірвати.

Стягувати із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 12 травня 2026 року.

Компенсувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 1331.20 грн.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2026 року.