Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №339/301/26 — Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 339/301/26

307

3/339/94/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Болехів

Суддя Болехівського міського суду Івано-Франківської області Головенко О. С. ,

розглянувши матеріали, які надійшли від від відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського районного ВП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , громадянку України, продавця -консультанта магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 »,

за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

якій роз"яснено зміст ст.63 Конституції України та права, передбачені ст. 268 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №738996 вбачається, що 02 червня 2026 року близько 16 год 30 хв ОСОБА_1 , перебуваючи по АДРЕСА_1 в межах місця проживання, вчинила дії насильницького характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_2 у формі приниження та залякування, що викликало у нього побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість та завдало шкоди психологічному здоров`ю потерпілого, а також забрала ключі від автомобіля, чим вчинила домашнє насильство економічного та психологічного характеру.

ОСОБА_1 вину не визнала та вказала, що 02 червня 2026 року близько 16 год 30хв її чоловік ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, хотів забрати ключі від автомобіля, щоб поїхати ним. Вона відмовила, враховуючи його алкогольне сп"яніння. Тоді ОСОБА_2 сказав, що якщо вона не дає йому ключі, то він викличе поліцію. Домашнє насильство не вчиняла, не принижувала, а сусіди взагалі вважали, що це вона викликала поліцію.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив що 02 червня 2026 року близько 16 год 30 хв дружина не давала ключі від автомобіля, тому викликав працівників поліції. Насильства зі сторони дружини щодо нього не було, а тільки словесна перепалка. Письмові пояснення, які написав працівник поліції, підписав, але не читав. Підтвердив, що дійсно перебував в стані сп"яніння.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Тобто адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності.

Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт.

Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 245 КпАП України, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження вини ОСОБА_1 вчиненого правопорушення надано:

- протокол про адміністративне правопорушення ВАД №738996 від 02 червня 2026 року (а.с.1); рапорт працівника поліції Чудик Н.М. (а.с.3); протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02 червня 2026 року (а.с.4); письмові пояснення ОСОБА_2 (а.с.5), терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №640080 (а.с.6), форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с.7), відеофіксація (а.с.9).

Надаючи оцінку вказаним матеріалам, встановлено, що вони не містять жодного належного та допустимого доказу, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП та які б підпадали під ознаки психологічного насильства в сім`ї.

Зокрема, рапорт працівника полії не є належним доказому справі, він є документом внутрішнього користування, оскільки його зміст полягає в тому, що працівник поліції інформує начальника ВП про правомірність дій працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і відтак, не є належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненому.

Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення написаний працівником поліції та підписаний ОСОБА_2 .

Письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 на а.с. 5, складені працівниками поліції, підписані ним. Однак, як ствердив ОСОБА_2 в судовому засіданні вони написані працівником поліції та підписані ним без зачитання, а отже не свідчать про їх правдивість. Потерпілий ОСОБА_2 підтвердив, про те, що насильницьких дій його дружина відносно нього не вчиняла, а тільки відмовилася надавати ключі від автомобіля через його стан алкогольного сп"яніння, внаслідок чого між ними виникла словесна перепалка.

Такі ж пояснення він надавав працівникам поліції, що зафіксовано на диску, який міститься в матеріалах справи на а.с. 9.

Зокрема, переглянувши відеофіксацію, встановлено, як потерпілий ОСОБА_2 вказує, що насильства щодо нього не було, але дружина не давала ключі від автомобіля. ОСОБА_1 також пояснює, що насильницьких дій відносно чоловіка не вчиняла, між ними виникла словесна перепалка з приводу її відмови надати чоловіку ключ від автомобіля.

А наявний в матеріалах справи протокол не є підтверджуючим доказом скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи, складений всупереч вимогам ст. 256 КУпАП.

Слід зазначити, що обов`язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та можливість заподіяння або заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не свідчать про те, що ОСОБА_1 застосувала до потерпілого ОСОБА_2 домашнє насильство, яке могло завдати чи завдало шкоду психічному здоров`ю потерпілого.

Так, у відповідності до диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Виходячи з наведеного, слід зазначити, що об`єктивна сторона правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає ознаки - настання наслідків насильства, а саме: завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, або ж реальна можливість завдання вказаної шкоди.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що приводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Відповідно до методичних роз`яснень щодо природи домашнього насильства визначено, що метою такого завжди є встановлення контролю над жертвою, коли кривдник намагається бути єдиним «розпорядником» її життя. Підкоряючись, жертва стає безпорадною, не може правильно оцінювати ситуацію, більше навіть не намагається себе захистити.

Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності саме за вчинення домашнього насильства. Будь-яка суперечка чи конфлікт, які виникають між членами сім`ї, співмешканців, не можуть однозначно трактуватись, як домашнє насильство, що має місце у даному випадку.

Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Слід звернути увагу на те, що не вважається домашнім насильством вчинений між особами звичайний сімейний конфлікт (сварка), який за своїм характером був лише зіткненням їх протилежних інтересів і поглядів, напруженням і крайнім загостренням їх відносин та наявних між ними суперечностей, що може супроводжуватися взаємними докорами і образами, але без наміру завдати шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого.

Проаналізувавши пояснення, які надали в суді потерпілий та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи, що обов`язковим елементом складу правопорушення є наслідки у виді шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи, суддя приходить до висновку, що підтвердження наявності шкоди психічному здоров`ю потерпілому матеріали справи не містять.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Згідно приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини та докази по справі, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, оскільки суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що інкримінується останній.

З врахуванням викладеного та керуючись ч.1 ст. 173-2 КУпАП, ст. 247, 283, 284 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя Головенко О.С.