Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №339/191/26 — Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 339/191/26

Провадження № 2/339/169/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 липня 2026 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Кілик М.П.,

за участю секретаря судового засідання Латик В.Є.,

за участю: позивача ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), його представника – адвоката Мули Х.О.,

представника відповідачки ОСОБА_2 – адвоката Турчин Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болехів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мула Х. звернулася до суду з позовом, у якому просить зменшити розмір аліментів на дитину шляхом зміни способу їх стягнення, стягувати з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 3500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 з 2004 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 06.07.2020 за позовом ОСОБА_2 шлюб було розірвано. Судовим рішенням від 16.03.2020 частково задоволено позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину. У 2024 році ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення, відтак 04.11.2024 вказаний позов задоволено, змінено спосіб стягнення аліментів, з ОСОБА_1 на утримання доньки стягнено частину заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач розуміє, що як батько зобов`язаний брати участь у вихованні та утриманні дітей. Оскільки в позивача на утриманні є двоє дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то на думку позивача розмір аліментів для дитини має стягуватись у твердій грошовій сумі та в розмірі не більше, ніж 3000/3500 гривень на дитину відповідного віку.

Ухвалою від 17 квітня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27 квітня 2026 року представник відповідачки ОСОБА_2 – адвокат Турчин Ю.І. подала відзив на позов, у якому зазначила, що відповідачка позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними. Рішенням Болехівського міського суду від 04.11.2024 змінено розмір та спосіб стягнення аліментів, які стягувались за рішенням суду від 16.03.2020 у справі №339/33/20, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , 2012 р.н., у розмірі частки заробітку щомісячно. Вважає розмір стягуваних аліментів таким, що відповідає потребам дитини та можливостям ОСОБА_1 . Позивач, обґрунтовуючи вимогу про зменшення розміру аліментів, посилається на наявність у нього іншої дитини – ОСОБА_6 , 2023 р.н. Проте сам по собі витяг з акту про народження не є належним та достатнім доказом того, що така дитина перебуває на утриманні позивача та що він несе витрати на її забезпечення. Матеріали справи не містять доказів факту спільного проживання позивача з дитиною, участь позивача в її матеріальному забезпеченні, понесення ним витрат на її утримання. Також не долучено свідоцтва про укладення шлюбу позивача з матір`ю цієї дитини або інших доказів на підтвердження сімейних відносин між ними та, відповідно, обов`язок позивача з утримання дитини. Крім цього, згідно з висновком ВС від 16.09.2020 у справі №565/2071/19 батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншими. Позивач хоче шляхом зменшення розміру аліментів на доньку ОСОБА_4 збільшити утримання доньки ОСОБА_7 , що порушує інтереси ОСОБА_4 , оскільки позбавляє її права на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Крім цього, ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю, на її лікування відповідачка витрачає значні кошти. На цей час доходу ОСОБА_2 не вистачає для повноцінного утримання доньки. Аліменти, які оплачує позивач, є мінімальними та не достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Крім того, позивач участі у додаткових витратах на доньку ОСОБА_4 не бере, не цікавиться її здоров`ям, навчанням та вихованням. Позивач є працездатною особою, працює в Республіці Польща та має стабільний дохід. Зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні ще одну дитину, без доведення погіршення його майнового становища та стану здоров`я не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від першого шлюбу та суперечитиме її інтересам.

Крім цього, представник відповідачки ОСОБА_2 – адвокат Турчин Ю.І. направила до суду клопотання від 29.05.2026, у якому просить стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. У обґрунтування клопотання посилається на те, що 20.04.2026 між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням «ГТ Правовий захист» укладено договір про надання правової допомоги та погоджено вартість юридичних послуг. Згідно з рахунками від 24.04.2026 та 13.05.2026 ОСОБА_2 оплачено витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, що відповідає обсягу наданих послуг.

У судовому засіданні (у режимі відеоконференції) позивач ОСОБА_1 позов підтримав, пояснив, що хоче зменшити розмір аліментів, оскільки не має змоги їх оплачувати. На цей час він проживає у Польщі, де в нього є інша дитина, донька ОСОБА_5 , 2023 р.н. На даний час працює на випробувальному терміні у Польщі. Донька ОСОБА_4 проживає з матір`ю приблизно з 2020 року, після розірвання шлюбу між сторонами. Він раніше працював неофіційно, старався платити аліменти вчасно, на цей час виконавча служба нарахувала йому заборгованість близько 30 тис грн, він не має можливості сплачувати такий розмір. З донькою ОСОБА_4 він практично не спілкується. Середній розмір аліментів до його перерахунку виконавчою службою був приблизно 3500 грн. З березня 2026 року він аліменти не сплачує, бо не має можливості. Він перестав платити аліменти в будь-якому розмірі після перерахунку виконавчою службою розміру аліментів, бо йому пояснили, що після даного перерахунку він має сплачувати 5 чи 6 тис грн аліментів. Він не може сказати яким був розмір його щомісячного доходу за період з листопада 2024 року по теперішній час та не може надати будь-яких документів на підтвердження розміру доходу; довідку про те, що він не працював йому також не надали, оскільки він не має у Польщі всіх дозвільних документів. Він проживає за кордоном, йому складно утримувати двох дітей, будинок.

Представник позивача – адвокат Мула Х.О. у судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення, аналогічні змісту позовної заяви. Крім цього, зазначила, що позивач заявив даний позов, щоб було рівномірне та повноцінне утримання двох його доньок. Позивач не заперечує свого обов`язку утримувати дітей. Позивач не перебуває у зареєстрованому шлюбу з матір`ю його наймолодшої доньки, проте це не має значення для вирішення спору. З 2024 року здоров`я позивача не погіршилося, а також не погіршився його матеріальний стан, але появилася ще одна дитина, відтак є необхідність кошти розподіляти між двома дітьми. Позивач старається працювати, щоб утримувати дітей, розмір його доходу є нестабільний.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не прибула, її представник – адвокат Турчин Ю.І. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні змісту відзиву на позовну заяву, просила стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на правничу допомогу. Крім цього, представник відповідачки зазначила, що на цей час з позивача стягуються аліменти в розмірі його доходу, що є мінімальним розміром аліментів на 1 дитину. Позивач не надав доказів зміни його матеріального стану, чи погіршення стану здоров`я.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши та проаналізувавши всі наявні докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ч.1-ч.3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Суд установив, що з 2004 року сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 06.07.2020. Вони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживає з матір`ю, ОСОБА_2 , про що підтвердив у судовому засіданні позивач.

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 04.11.2024 у справі № 339/409/24 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , змінено розмір і спосіб стягнення аліментів, які стягувались за рішенням Болехівського міського суду від 16.03.2020 та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, розпочавши стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с.78-80).

Вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржував; рішення набрало законної сили 04.12.2024.

Згідно із ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно зі ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У розумінні статті 81 ЦПК України та наведених вище норм СК України мається на увазі необхідність саме ініціатору позову доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема, в матеріальному становищі, сімейного стану, здоров`я або ж вказати на інші випадки, що виникли після ухвалення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов`язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, суду необхідно з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач, його представник послались на те, що в позивача змінився сімейний стан - народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак, на утриманні є двоє дітей, тому, на думку сторони позивача, з метою рівномірного розподілу коштів між двома дітьми та повноцінного їх утримання - розмір аліментів на доньку ОСОБА_4 , 2012 р.н., має стягуватись у твердій грошовій сумі, у розмірі 3500 гривень.

З долученої до позовної заяви копії витягу з акту про народження від 03.07.2023 вбачається, що позивач є батьком дитини - малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9-13).

При цьому, позивач не зазначив у позові та не надав суду будь яких доказів того, що після набрання законної сили рішенням суду від 04.11.2024 у справі №339/409/24 погіршився його матеріальний стан, не надав будь-якої інформації про розмір його доходу, про те, що його заробітна плата (дохід) зменшилась, погіршився стан здоров`я тощо.

Суд враховує те, що відповідно до ст.192 СК України зміна сімейного стану є самостійною підставою для зміни розміру аліментів.

Проте сам по собі факт народження в платника аліментів ще однієї дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28.05.2021 у справі №715/2073/20.

Крім цього, зміна сімейного стану у виді народження дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відбулася задовго до ухвалення судового рішення від 04.11.2024 у справі №339/409/24, яким з позивача стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , 2012 р.н., у розмірі частини його заробітку.

Відтак, позивач не обґрунтував, яким чином факт народження іншої дитини у червні 2023 року, тобто більше як за 1 рік до ухвалення рішення суду про стягнення аліментів у розмірі його доходу, вважається зміною його сімейного стану, що відповідно до ч.1 ст.192 СК України могло б бути підставою для зменшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду від 04.11.2024 у справі №339/409/24.

Розмір аліментів, які стягуються на утримання ОСОБА_3 відповідно до рішення Болехівського міського суду від 04.11.2024 у справі №339/409/24 відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні ще одну дитину, без доведення погіршення його майнового становища, погіршення стану його здоров`я чи інших обґрунтованих підстав, не буде спрямовано на належне забезпечення доньки, ОСОБА_3 , 2012 р.н., та суперечитиме її інтересам.

При цьому, позивач, посилаючись на збільшений щомісячний розмір аліментів, який нараховується виконавчою службою, не надав до суду документального підтвердження такого розміру.

Також суд зазначає, що тимчасове безробіття позивача, на що він вказав у судовому засіданні, також не може бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, враховуючи, що платник аліментів є працездатною, здоровою людиною. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в Постанові від 23 січня 2019 року у справі № 464/3480/17-ц.

Згідно зі ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність передбачених статтею 192 СК України підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , суду не надано. Позивач не довів суду, що його матеріальний або сімейний стан змінилися настільки, що унеможливлює виплату ним аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі, визначеному в рішенні суду від 04.11.2024 у справі №339/409/24.

Суд звертає увагу на те, що утримання дитини є обов`язком батьків, і рішення суду про стягнення аліментів, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання платником аліментів. Розглядаючи дану цивільну справу, суд враховує інтереси, у тому числі дитини, та повинен дотриматися балансу права платника аліментів на зменшення їх розміру та права дитини на утримання з боку батька.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, враховуючи, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що в нього значно змінилось матеріальне становище або сімейний стан або ж через стан здоров`я він не здатен сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , у розмірі визначеному судовим рішенням, підстав для зменшення розміру аліментів у суду немає, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки вимоги позивача є необґрунтованими.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Щодо вимог представника відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею137 ЦПК України визначено критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові ВП ВС від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21);

- за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (Постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).

Зокрема, відповідно до змісту ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник відповідача надала копії: договору про надання правової допомоги №21/26 від 20.04.2026, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням «ГТ Правовий захист» з додатком №1 до договору щодо вартості юридичних послуг (а.с.71-72), акту виконаних робіт від 14.05.2026 (а.с.73), звіту про виконану роботу з надання правової допомоги (а.с.76), квитанціями про оплату ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги від 20.04.2026 на загальну суму 10 000 грн (а.с.73 зворот- 75).

Відповідно до додатку №1 до договору №21/26 від 20.04.2026, акту виконаних робіт від 14.05.2026 ОСОБА_2 були надані такі послуги: консультація з вивченням документів щодо правових підстав зменшення розміру аліментів на дитину шляхом зміни способу їх стягнення – 1000 грн, підготовка відзиву – 6000 грн, підготовка заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції – 1000 грн, підготовка клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу – 1000 грн, представництво інтересів в суді – 1000 грн.

Витрати на підготовку клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, вартість яких визначено в 1000 грн, не підлягають відшкодуванню, оскільки заява про стягнення/розподіл судових витрат у виді правничої допомоги є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, що відповідає правовій позиції, викладеній в Постанові ОП КГС ВС від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22.

У додатку №1 до договору №21/26 від 20.04.2026 зазначено вартість 1 години усної консультації, складання процесуальних документів, вивчення законодавства та підготування правової позиції, участі представника в судових засіданнях.

З урахуванням вартості вказаних послуг за 1 годину, вбачається, що фактично надані ОСОБА_2 послуги, про які вказано в акті виконаних робіт від 14.05.2026, були такої тривалості: консультація з вивченням документів щодо правових підстав зменшення розміру аліментів на дитину шляхом зміни способу їх стягнення – 1 година;підготовка відзиву – 6 годин, підготовка заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції – 1 година, також сторони договору про надання правової допомоги узгодили представництво інтересів в суді протягом 1 години, всього тривалість - 9 годин.

Суд вважає, що відповідачка має право на компенсацію витрат за зазначені послуги з правничої допомоги, однак з огляду на типовість даної цивільної справи, наявність сталої судової практики, суд вважає, що адвокатські послуги, наведені у вищевказаних додатку №1 до договору №21/26 від 20.04.2026, акту виконаних робіт від 14.05.2026 у виді консультації з вивченням документів щодо правових підстав зменшення розміру аліментів на дитину шляхом зміни способу їх стягнення, підготовки відзиву, підготовки заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та тривалість яких становить 8 годин - не відповідають критерію реальності часових витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, загальний розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд вважає доцільним визначити в 5000 грн. Вказаний розмір витрат суд вважає пропорційним до предмета спору в даній справі (типова справащодо аліментів на дітей), а витрати - такими, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат, тобто є дійсними та потрібними, з огляду на розумну потребу судових витрат для даної справи.

Керуючись ст. 182, 192 СК України, ст. 12, 78-81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються із 5000 гривень витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 13 липня 2026 року.

Суддя М.П.Кілик