Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №420/40087/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/40087/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладене у листі № 13/2/605 від 23.10.2025 року, про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбачену абзацом четвертим пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року, у повному обсязі в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Токмілову Л.М.

Ухвалою від 05.12.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії документів/матеріалів, що стосуються питання виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», зокрема довідку про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин щодо ОСОБА_1 .

Справу розглянуто з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач формально констатував, що оскільки він був звільнений 06.02.2024, то не підпадає під визначення «проходить військову службу» станом на 13.02.2025, і на цій підставі відмовив у виплаті. Проте, приймаючи таке рішення, Відповідач суб`єкт владних повноважень діяв упереджено та нерозсудливо, протиправно проігнорувавши спеціальну норму (виняток), яка міститься у тій самій Постанові та прямо стосується ситуації Позивача. Так, абзац четвертий пункту 4, Постанови КМУ №153 чітко встановлює: «військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі». Позивач повністю відповідає критеріям, зазначеним у цій спеціальній нормі: Оскільки є особою, «зазначеною в абзаці другому». Його було прийнято на військову службу за контрактом у 2022 році у віці 21 року (08.02.2001 р.н.), тобто у віці до 25 років під час воєнного стану. Участь у бойових діях була припинена (і, як наслідок, склала менше 6 місяців станом на 13.02.2025) саме з поважної причини припинення служби стало тяжке поранення. Позивач не зміг продовжити службу та виконати загальну умову на службі станом на 13.02.2025) не з власної волі, а виключно (перебування через те, що отримав тяжке поранення, захищаючи суверенітет України. Саме для таких випадків законодавець і передбачив виняток в абзаці четвертому пункту 4 Постанови КМУ №153, гарантувавши виплату в повному обсязі. Відповідач, застосувавши лише загальну норму та проігнорувавши спеціальну норму, яка має пріоритет у застосуванні до даної ситуації, порушив принципи верховенства права та законності.

22.12.2025 до Одеського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Одним із визначальних критеріїв для набуття права на отримання винагороди є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. При цьому формулювання “участь у заходах по забезпеченню відсічі збройної агресії рф” є поняттям ширшим, ніж “безпосередня участь у бойових діях”, та включає у себе також виконання завдань з всебічного забезпечення тощо. Крім того, згідно усталеної судової практики сам факт перебування під час проходження військової служби у районах ведення воєнних (бойових) дій не є достатньою підставою для отримання винагороди. Визначальним критерієм є характер виконуваних військовослужбовцем бойових завдань. Позивач дійсно отримав травму під час обстрілу у м. Херсоні. Проте, правових підстав вважати, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та виконував бойове завдання станом на момент отримання травми, - не вбачається. При цьому слід враховувати специфіку функцій та повноважень, які покладені законодавством на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Так, ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому проходив службу позивач, дійсно є органом військового управління згідно Положення про ТЦК та СП, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 № 154. Водночас, він і не є військовою частиною, на яку було б покладено завдання приймати безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийнятий 27.07.2022 року на військову службу за контрактом, що підтверджується відомостями військового квитка.

Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.10.2023 року № 572, ОСОБА_1 23.08.2023 одержав мінно-вибухову травму. Відкриту черепно-мозкову травму. Уламкове проникаюче сліпе поранення голови. Забій головного мозку середнього ступеня тяжкості. Епідуральна гематома лобної ділянки ліворуч. Втиснутий перелом лобної кітки праворуч. За обставин під час безпосередньої участі у заходах по забезпеченню відсічі збройної агресії російської федерації у місті Херсон внаслідок ракетно-бомбового удару військами рф отримав поранення пов`язане із захистом Батьківщини.

Позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у період з 22.08.2023 року по 23.08.2023 року, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.04.2024 № 4/132.

Згідно свідоцтва про хворобу № 105, травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 75-а графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

06.02.2024 ОСОБА_1 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.02.2024 № 1-РС звільнений у відставку за станом здоров`я, що підтверджується відомостями військового квитка.

27.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява ОСОБА_1 від 19.05.2025, в якій він просив виплатити одноразову грошову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року.

Листом від 16.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відповідь та повідомлено, що так як на момент видання Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова №153) він був звільнений з військової служби та під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_5 не брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, тому виплата у розмірі 1 мільйон не здійснюється.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - постанова №153).

Пунктом 3 постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

Разом із тим, як роз`ясненням департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.06.2025, так і окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025року № 999/уд визначено, що постановою № 153 передбачено виплату двох окремих видів винагороди:

- одноразову грошову допомогу після укладення контракту на проходження військової служби у ЗСУ на посадах рядового складу;

- одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Так, пунктом 4 постанови №153 визначено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень (абз.2);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

З положень абзацу 2 пункту 4 постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п.4 постанови №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність військовослужбовця до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;

2) призов або прийняття військовослужбовця на військову службу у віці до 25 років;

3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про виплату одноразової грошової винагороди за абзацом 4 пункту 4 постанови №153, як такий що брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, у зв`язку із наявністю в нього поранення, одержаного під час захисту Батьківщини.

Листом від 16.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відповідь та повідомлено, що так як на момент видання Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 позивач був звільнений з військової служби та під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_5 не брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, тому виплата у розмірі 1 мільйон не здійснюється.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у відповідності до абзацу 4 пункту 4 постанови № 153 дійсно однією з вимог для отримання одноразової грошової допомоги є проходження військової служби.

При цьому, слід зазначити, що принцип соціальної справедливості та конституційний обов`язок держави щодо захисту своїх захисників вимагає однакового підходу до всіх осіб, які з ризиком для життя виконували військовий обов`язок.

Згідно свідоцтва про хворобу 105, травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 75-а графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

06.02.2024 ОСОБА_1 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.02.2024 № 1-РС звільнений у відставку за станом здоров`я, що підтверджується відомостями військового квитка.

З аналізу викладеного вбачається, що позивач у 21-річному віці розпочав проходження військової служби під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій та отримав каліцтво, пов`язане із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд наголошує, що в даному випадку, позивач звільнений з військової служби з незалежних від нього обставин, а саме за станом здоров`я у зв`язку з наявністю інвалідності другої групи, внаслідок каліцтва, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Згідно пункту 3 частини 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» під непрямою дискримінацією розуміється ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Таким чином, позивач, отримавши поранення, яке призвело до виключення зі списків військового обліку за станом здоров`я, фізично не міг далі продовжувати службу та виконати свої обов`язки, тому застосування формальних вимог постанови №153 в даному випадку створює правову прогалину та ігнорує реалії воєнного часу.

Слід звернути увагу, що метою цієї постанови є підвищення мотивації та винагорода за ризик, а не покарання тих, хто найбільше постраждав, захищаючи державу, що ставить в нерівне положення військовослужбовців, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, але виключені з військової служби у зв`язку з отриманням поранення під час захисту Батьківщини, з тими хто за аналогічних підстав продовжує проходити службу.

На переконання суду, виплата, яка передбачена постановою №153, має розглядатися як невід`ємна частина гарантій соціального захисту, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно яких соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Вимога стосовно необхідності проходження позивачем військової служби не може тлумачитися лише як така, що повинна обов`язково мати місце на момент подання заявником відповідного звернення про нарахування та виплату коштів, оскільки такий підхід набуватиме ознак дискримінації особи, адже постанова №153 не містить жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями за умови дотримання інших, передбачених умов. Будь-який інший підхід до тлумачення норм, визначених у постанові № 153 не відповідатиме меті її прийняття, яка спрямована на підвищення мотивації до проходження військової служби окремими категоріями громадян України під час воєнного стану.

Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Отже, суд вважає, що позбавлення позивача передбаченої постановою №153 виплати через обставини, які не залежали від волі військовослужбовця, а саме отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, є порушенням принципу легітимних очікувань та справедливості.

Разом із тим, суд наголошує, що відмовляючи у задоволенні заяви позивача, відповідач обмежився лише фактом не проходження позивачем дійсної служби та не надав оцінку іншим наданим позивачем документам та чи є такі достатніми для отримання позивачем одноразової грошової винагороди за постановою № 153.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у період з 22.08.2023 по 23.08.2023, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.04.2024 № 4/132, а тому посилання на те, що позивач під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_5 не брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, не ґрунтуються на зібраних по справі доказах.

Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що: позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення; орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі №420/13975/24 від 08 грудня 2025 року.

Відтак, належним способом захисту прав позивача, в даному випадку, є зобов`язання відповідача повторно розглянути подану заяву, з урахуванням висновків суду.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI “Про судовий збір”, у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену у листі № 13/2/605 від 23.10.2025 року щодо виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2025 року щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.