Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №580/867/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 580/867/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 в частині не виплати додаткової винагороди у сумі 100 000,00 грн співмірно періодам перебування на стаціонарному лікуванні тривалістю 58 діб, а саме: з 26.11.2024 до 27.12.2024 (32 доби); з 07.01.2025 до 17.01.2025 (11 діб); з 03.02.2025 до 17.02.2025 (15 діб), у період проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (до 04.03.2025);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині не виплати додаткової винагороди у сумі 100 000,00 грн співмірно періодам перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні тривалістю 58 діб, а саме: з 26.11.2024 до 27.12.2024 (32 доби); з 07.01.2025 до 17.01.2025 (11 діб); з 03.02.2025 до 17.02.2025 (15 діб);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн на місяць співмірно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманими 15.11.2023 та 23.06.2024 пораненнями під час захисту Батьківщини загальною тривалістю 58 діб, а саме: з 26.11.2024 до 27.12.2024 (32 доби); з 07.01.2025 до 17.01.2025 (11 діб); з 03.02.2025 до (15 діб).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на додаткову винагороду на період дії воєнного стану у розмірі 100 000 грн. за весь час перебування на стаціонарному лікуванні у зазначені вище періоди з 26.11.2024 до 27.12.2024 (32 доби); з 07.01.2025 до 17.01.2025 (11 діб); з 03.02.2025 до 17.02.2025 (15 діб) оскільки перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із отриманими пораненнями (контузією, травмою або каліцтвом) 15.11.2023 року та 23.06.2024 року, пов`язаними із захистом Батьківщини.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року адміністративну справу №580/867/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії передано за підсудністю на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 16.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача Військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що право на отримання додаткової винагороди набувають військовослужбовці за час лікування за умови дотримання наступних умов: 1. перебування на лікуванні внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва); 2. перебування на стаціонарному лікуванні; 3. поранення пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджено довідкою обставини травми про (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, виданою командиром військової частини, де проходить службу військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Виписка із медичної карти стаціонарного хворого від 27.12.2024 № 2901 містить діагноз відмінний від діагнозу зазначеного у Довідках про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 10.06.2024 № 192/75 та від 24.12.2025 № 856/882), у зв`язку із чим медичною документацією не підтверджено перебування на стаціонарному лікуванні у період з 26.11.2024 до 27.12.2024 у зв`язку із травмуваннями отриманими під час захисту Батьківщини 15.11.2023 та 23.06.2024. У період з 07.01.2025 до 17.01.2025 ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у медичному закладі у зв`язку із хворобою нервової системи з діагнозом G94.8 Інші уточнені ураження головного мозку при хворобах, класифікованих в інших рубриках Видані командиром військової частини НОМЕР_2 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 10.06.2024 № 192/75 та від 24.12.2025 № 856/882 видані відносно отриманих травм. В період з 03.02.2025 до 17.02.2025 ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у медичному закладі ДУ «Інститут отоларинтології ім.проф.О.С.Коломійченка НАМН України», що підтверджується випискою № 163 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17.02.2025. Вказане лікування є очевидно не лікуванням Акубаротравма (від 29.06.2024р.) (Т70.0) та Двобічна сенсоневральна втрата слуху, легкого ступеню (Н90.3), а лікуванням наступних діагнозів: Хронічний двобічний гайморит (J32.0). Кісти гайморових пазух, двобічні (J34.1). Викривлення носової перегородки (J34.2). Гіпетрофічний риніт (J31). Відповідно Акубаротравма (від 29.06.2024р.) (Т70.0) та Двобічна сенсоневральна втрата слуху, легкого ступеню (Н90.3) є супутніми захворюваннями та не пов`язані із перебуванням на стаціонарному лікуванні. Вказаний висновок не потребує спеціальних знань. Наданою медичною документацією - випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 78Л від 17.01.2025 не підтверджується перебування на стаціонарному лікуванні Кобзарь Володимира Олексійовича у зв`язку із травмуваннями, отриманими під час захисту Батьківщини 15.11.2023 та 23.06.2024 (відповідно до Довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 10.06.2024 № 192/75 та від 24.12.2025 № 856/882).

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій вказано, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у періоди: з 26.11.2024 по 27.12.2024 (23 доби); з 07.01.2025 до 17.01.2025 (11 діб); з 03.02.2025 до 17.02.2025 (15 діб) у зв`язку та внаслідок отриманих 15.11.2023 та 23.06.2024 під час захисту Батьківщини поранень, а також Позивачу за вказаний період повинна бути нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн. Відповідачем не надано до суду будь-якого доказу на спростування позиції Позивача, зокрема не зазначено та не надано будь-якої документації, яка підтверджує, що Позивач: за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 отримував травми не пов`язані із захистом Батьківщини (окрім 15.11.2023 та 23.06.2024);- під час проходження військової служби у військовій часті НОМЕР_2 , до отриманих 15.11.2023 та 23.06.2026 поранень мав такі чи аналогічні захворювання (хвороби), діагнози.

Від відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 у період з 04.03.2025 по 10.12.2025. Водночас, поранення та лікування, зумовлене таким пораненням мало місце до 04.03.2025, тобто до моменту приймання посади у військовій частині НОМЕР_4 . Таким чином, до подій, що мали місце до початку проходження Позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 застосовуються нормативно-правові акти, що діяли на момент поранення та лікування, і відповідно перебування Позивача на військовій службі у іншій військовій частині. Вказане зумовлене відсутністю правового зв`язку між пораненням та лікуванням Позивача та військовою частиною НОМЕР_1 на момент виникнення спірних правовідносин.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій вказано, що позивач дізнався про порушення свого права (не нарахування та не здійснення виплати додаткової винагороди за періоди перебування на стаціонарному лікуванні) лише після переміщення (переведення) з військової частини НОМЕР_2 (відповідач-2) до військової частини НОМЕР_1 . Позивачем було подано командиру військової частини НОМЕР_1 Рапорт від 22.08.2025 № 51/236 щодо виплати останньому додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн за періоди стаціонарного лікування, однак такий документ залишився без розгляду та реагування зі сторони Відповідача-1. Військова частина НОМЕР_1 (Відповідач-1) є останнім місцем проходження Позивачем військової служби.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої військовою частиною НОМЕР_2 10.06.2024, солдат ОСОБА_1 15.11.2023 одержав: вибухову травму, закриту черепно - мозкову травма, струс головного мозку, закрите ушкодження ротаторної манжети правого плеча. Бойове травмування солдата ОСОБА_1 настало під час виконання ним обов`язків військової служби, при здійсненні заходів щодо відсічі та стримування військової агресії російської федерації під час захисту Батьківщини.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2901, ОСОБА_1 з 26.11.2024 по 27.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні. Повний діагноз, основний - Т92.3 Наслідки вивиху, розтягнення та перенапруження верхньої кінцівки. Застаріле пошкодження правого плечового суглобу. Імпічмент синдром, тендиніт сухожилку 2-х голового м`язу плеча, больовий синдром. Супутній діагноз – вертеброгенна дорсалгія на тлі поширення остеохондрозу шийного, грудного та поперекового відділів хребта, стадія нестійкої ремісії. правобічний гонартроз. Наслідки ВТ (15.11.2023) у вигляді стійкого цефалічного, вестибуло-атактичного синдромів.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 78Л, ОСОБА_1 з 07.01.2025 до 17.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні. Основний діагноз: G94.8 Інші уточнені ураження головного мозку при хворобах, класифікованих в інших рубриках. Супутні захворювання: Y36.2 Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків: МВТ, акубаротравма, травма правого плечового суглобу. Z50.1 Інший вид фізіотерапії. М42.1 М42.1 Остеохондроз хребта у дорослих. Розповсюджений остеохондроз хребта. Спондилоартроз шийного, грудного та поперекового відділу хребта, протрузії м/х дисків с5-с6, с6-с7, т2-т3, т3-т4, т6-т7, 14-15. Деформ. спондильоз т9-т10, т10-т11, 11-12. Вертеброгенна брахіалюмбоішалгія з ураженням праворуч з вираженим больовим синдромом. З помірними вертебростатичними та вертебродинамічними порушеннями.. М75.0 Правобічний плечелопатковий периартрит. Значна відведна контрактура правого плечового суглобу. Больовий синдром. М19.1 Післятравматичний артроз правого плечового суглобу 2 ст. Тендініг тріцепсу правого плеча Больовий синдром. Y96.0 Фактори, пов`язані з умовами праці. І11.9 Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ступ., ризик помірний, ожиріння ІІІ ст., (ІМТ-37.33) конституційно-аліментарного генезу, гіпертензивне серце.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 78Л, ОСОБА_1 з 03.02.2025 до 17.02.2025 перебував на стаціонарному лікуванні. Повний діагноз: Хронічний двобічний гайморит (J32.0). Кісти гайморових пазух, двобічні (J34.1). Викривлення носової перегородки (J34.2). Гіпетрофічний риніт (J31) Вибухова травма. Акубаротравма (від 29.06.2024р.) (Т70.0) Двобічна сенсоневральна втрата слуху, легкого ступеню (Н90.3).

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 69 від 04.03.2025, солдата ОСОБА_2 , солдата резерву 35 запасної роти, призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від "22" лютого 2025 року № 408-РС на посаду молодшого спеціаліста служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби місто Покровськ Донецької області. 3 "04" березня 2025 року виключити із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 24.12.2025, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_1 , 23.06.2024 року одержав вибухову травму (23.06.2024), цефалічний синдром. Бойове травмування солдата ОСОБА_1 настало під час виконання ним обов`язків військової служби, при здійсненні заходів щодо відсічі та стримування військової агресії російської федерації під час захисту Батьківщини.

ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив нарахувати додаткову винагороду за період стаціонарного лікування.

Листом від 03.10.2025 року військова частина НОМЕР_2 повідомила ОСОБА_1 про непогодження виплати додаткової винагороди за період стаціонарного лікування.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 195 від 10.12.2025, солдата ОСОБА_2 , звільненого з військової служби у запас, з 10.12.2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні на території України введено воєнний стан, який існує по сьогоднішній день.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі - Постанова №168).

Відповідно до п. 1 Постанови №168 (у первісній редакції) установлено, що що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної Постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Абзацами 1, 4, 5 пункту 1 вказаної Постанови (у редакції, яка застосовується з 21.01.2023 року згідно постанови КМУ № 43 від 20.01.2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Абзацами 1 пунктів 1 та пунктом 1-2 вказаної Постанови (у редакції, яка застосовується з 01.06.2023 року згідно постанови КМУ № 836 від 09.08.2023 року) установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 року доповнено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, новим розділом - XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану, в п.2 якого передбачено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100000 грн. виплачується тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Пунктами 11 та 12 цього розділу встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які зокрема у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Вказаний нормативно-правовий акт набрав законної сили 31.01.2023 з моменту офіційного оприлюднення після реєстрації в Міністерстві юстиції України та застосовується з 01 лютого 2023 року, про що безпосередньо зазначено в п.3 Наказу №44 від 25.01.2023.

Так, питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, у тому числі за період лікування досліджувалося судом, зокрема у постанові від 27 серпня 2025 року у справі № 280/7364/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100 000,00 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також Верховний Суд виснував, що предметом доказування у таких справах має бути з`ясування (у сукупності): за який конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров`я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; та чим це все підтверджується.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення- за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

З аналізу нормативного регулювання слідує, що саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; а також «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» та ін.

Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відсутні.

Постанова КМУ № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 березня 2026 року по справі № 600/367/24.

Як встановлено судом, відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої військовою частиною НОМЕР_2 від 10.06.2024, солдат ОСОБА_1 15.11.2023 одержав: вибухова травма, закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку, закрите ушкодження ротаторної манжети правого плеча.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої військовою частиною НОМЕР_2 від 24.12.2025, солдат ОСОБА_1 , 23.06.2024 року одержав вибухову травму (23.06.2024), цефалічний синдром.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2901, ОСОБА_1 з 26.11.2024 по 27.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні. Повний діагноз, основний - Т92.3 Наслідки вивиху, розтягнення та перенапруження верхньої кінцівки. Застаріле пошкодження правого плечового суглобу. Імпічмент синдром, тендиніт сухожилку 2-х голового м`язу плеча, больовий синдром. Супутній діагноз – вертеброгенна дорсалгія на тлі поширення остеохондрозу шийного, грудного та поперекового відділів хребта, стадія нестійкої ремісії. правобічний гонартроз. Наслідки ВТ (15.11.2023) у вигляді стійкого цефалічного, вестибуло-атактичного синдромів.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 78Л, ОСОБА_1 з 07.01.2025 до 17.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні. Основний діагноз: G94.8 Інші уточнені ураження головного мозку при хворобах, класифікованих в інших рубриках. Супутні захворювання: Y36.2 Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків: МВТ, акубаротравма, травма правого плечового суглобу. Z50.1 Інший вид фізіотерапії. М42.1 М42.1 Остеохондроз хребта у дорослих. Розповсюджений остеохондроз хребта. Спондилоартроз шийного, грудного та поперекового відділу хребта, протрузії м/х дисків с5-с6, с6-с7, т2-т3, т3-т4, т6-т7, 14-15. Деформ..спондильоз т9-т10, т10-т11, 11-12. Вертеброгенна брахіалюмбоішалгія з ураженням праворуч з вираженим больовим синдромом. З помірними вертебростатичними та вертебродинамічними порушеннями.. М75.0 Правобічний плечелопатковий периартрит. Значна відведна контрактура правого плечового суглобу. Больовий синдром. М19.1 Післятравматичний артроз правого плечового суглобу 2 ст. Тендініг тріцепсу правого плеча Больовий синдром. Y96.0 Фактори, пов`язані з умовами праці. І11.9 Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ступ., ризик помірний, ожиріння ІІІ ст., (ІМТ-37.33) конституційно-аліментарного генезу, гіпертензивне серце.

Тобто, вказані медичні документи прямо вказують, що діагнози, з якими позивач перебував на стаціонарному лікуванні у спірні періоди з 26.11.2024 по 27.12.2024 та з 07.01.2025 до 17.01.2025 є наслідками одержаних 15.11.2023 та 23.06.2024 року травм.

В той же час, згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 78Л, ОСОБА_1 з 03.02.2025 до 17.02.2025 перебував на стаціонарному лікуванні. Повний діагноз: Хронічний двобічний гайморит (J32.0). Кісти гайморових пазух, двобічні (J34.1). Викривлення носової перегородки (J34.2). Гіпетрофічний риніт (J31) Вибухова травма. Акубаротравма (від 29.06.2024р.) (Т70.0) Двобічна сенсоневральна втрата слуху, легкого ступеню (Н90.3).

Тобто, стаціонарне лікування, яке проходив позивач у спірний період з 03.02.2025 до 17.02.2025 не було лікуванням у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, та стосувалось захворювань, не пов`язаних з одержаними 15.11.2023 та 23.06.2024 року травмами.

За таких підстав, наведені у сукупності обставини у взаємозв`язку із визначеним позивачем предметом судового розгляду свідчать про обґрунтованість позовних вимог в частині періодів перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 26.11.2024 до 27.12.2024 та з 07.01.2025 до 17.01.2025.

При цьому, суд звертає увагу, що в оскаржувані періоди позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Також, з аналізу приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 вбачається, що обов`язок нарахування та виплати грошового забезпечення покладено саме на військові частини в яких військовослужбовці проходять службу, а отже вимоги позивача до військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованими.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 49962,00 грн., суд дійшов наступного висновку.

Від відповідача надійшла заява про зменшення витрати на правову допомогу.

У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу у справі підтверджуються: договором про надання адвокатських послуг від 17.11.2025, актом виконаних робіт від 29.05.2026, квитанцією до прибуткового ордеру від 17.11.2025.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Визначаючи суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч.5 ст. 134 КАС України суд враховує, що дана справа є справою незначної складності; розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, з урахуванням наведеного при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що узгоджується з правовим висновком, сформульованим у постанові Верховного суду від 08.04.2020 р. по справі №922/2685/19.

Дослідивши матеріали справи, надані до суду представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 49962,00 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг).

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказана справа не відноситься до категорії складних, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судова практика щодо розгляду та вирішення даної категорії справ вже сформована, вивчення законодавчої бази та формування правової позиції не потребували багато часу.

Враховуючи наведене, заперечення відповідача, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 26.11.2024 до 27.12.2024 та з 07.01.2025 до 17.01.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 26.11.2024 до 27.12.2024 та з 07.01.2025 до 17.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень, 00 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.