Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №183/3321/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3321/26

№ 2/183/4322/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про:

- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 123 626 грн 50 коп, щодо утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за несплату аліментів у розмірі 37 719 грн 69 коп, щодо утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми у розмірі 7 124 грн 59 коп,

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2026 року ОСОБА_1 (надалі — позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з цим позовом.

В обґрунтування позову позивач указала, що вона є матір`ю неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день звернення з позовом вона одружена та змінила прізвище на « ОСОБА_4 ». Згідно з рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2008 року за справою № 2-4601/08, з ОСОБА_2 (надалі – відповідач) стягуються аліменти на користь їх дитини у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Відповідач систематично порушує свої зобов`язання та має заборгованість по сплаті аліментів за період з березня 2024 року по січень 2026 року. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця від 01 лютого 2026 року заборгованість становить 123 626 грн 50 коп. Вказаний розмір заборгованості позивач заявляє до стягнення у цьому позові.

Розраховуючи пеню за несплату та несвоєчасну сплату аліментів на підставі ст. 196 Сімейного кодексу України позивач указує, що застосовує формулу: «р=(А1 х 1% х Q1)+(а2 х 1 % х Q2)+.....(Аn х 1% х Qn)», де: р – загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів; А1 – нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 – кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 – кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; Аn – нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред`явленням позову; Qn – кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. Використовуючи формулу, у позові наводить відповідний розрахунок та зазначає, що загальна сума пені складає 37 719,69 грн.

Також позивач, з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 7 124,59 грн. Відсотків річних, які нараховує за формулою: «(проценти) = (сума боргу) х (Процентна ставка (%)) / 100% х (Кількість днів) / (Кількість днів у році)», де: (Сума боргу) – сума простроченого боргу; (Процентна ставка (%)) – три проценти річних, відповідно до ст. 625 ЦК України; (Кількість днів) – різниця між датою закінчення розрахунку та датою початку розрахунку; (Кількість днів у році) – кількість днів у календарному році.

Постановленою судом ухвалою від 13 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позов та заперечень, позивачеві – строк для подання відповіді на відзив. Роз`яснено право та порядок подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Судом на адресу відповідача неодноразово, 29 квітня 2026 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції та 26 травня 2026 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції з позначками «Судова повістка» направлено копію ухвали суду з доданими матеріалами. Поштові відправлення, направлені судом, повернуті суду з відміткою відділення поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання».

17 червня 2026 року судом постановлено окрему ухвалу з приводу неналежного виконання обов`язків Акціонерним товариством «Укрпошта» у місті Перещепине Самарівського району Дніпропетровської області відділення поштового зв`язку № 51220, що порушує вимоги чинного законодавства, а саме – Правил надання послуг поштового зв`язку. Окрім іншого, зобов`язано поштове відділення № 51220 у місті Перещепине Самарівського району Дніпропетровської області усунути і не допустити повторення зазначених у цій ухвалі порушень під час вручення судової повістки-повідомлення, зокрема адресату: ОСОБА_2 . Повторно направлено копію ухвали суду від 13 квітня 2026 року з доданими матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Поштовий конверт з копією ухвали суду та матеріалами позову, направлений відповідачеві 22 червня 2026 року повернуто суду з відміткою про причини повернення: «Одержувач відсутній за вказаною адресою». Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач не скористався.

Належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі позивач, відповідач, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін у встановлені ухвалою суду строки не подавали.

Суд, перевіривши доводи позову, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 22 вересня 2007 року, 22 вересня 2007 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 /а.с.14/.

Згідно з наданою позивачем копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 09 червня 2008 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_6 народився син – ОСОБА_3 /а.с.11/.

Відповідно до частин 4, 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, судом установлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2008 року у справі № 2-4601/08 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Перещепино Новомосковського району Дніпропетровської області, на користь матері ОСОБА_6 , на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до його повноліття, починаючи з 24 жовтня 2008 року. Рішення набрало законної сили 11 грудня 2008 року.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2010 року у справі № 2-1473/10 розірвано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 , зареєстрований 22 вересня 2007 року Виконавчим комітетом Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис № 55.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року у справі № 183/7610/15 затверджено угоду про примирення, укладену 01 грудня 2015 року між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_2 . Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

За вироком у справі № 183/7610/15, відповідно до обвинувального акту ... ОСОБА_2 обвинувачується у наступному. Згідно рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2008 року ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, на користь матері ОСОБА_6 . Проте, ОСОБА_2 не виконує рішення суду і вимоги Сімейного кодексу України про обов`язок батьків утримувати і виховувати свою дитину, будучи працездатним ухиляється від сплати аліментів. Так, ОСОБА_2 на обліку у Новомосковському міськрайонному центрі зайнятості не перебуває, разом з тим у третьому кварталі 2014 року отримав дохід у сумі 4 882,34 грн від ТОВ «Агро-Овен» та починаючи з 01 вересня 2014 року не офіційно працював у м. Перещепино Новомосковського району Дніпропетровської області, де за свою працю отримував грошову винагороду у загальній сумі 2500 грн кожного місяця. З 27 липня 2015 року до теперішнього часу ОСОБА_2 працює у ТОВ «Агро-Овен» підсобним робітником, де за свою працю отримав грошову винагороду у сумі 12 225,90 грн. Однак починаючи з серпня 2014 року ОСОБА_2 коштів на утримання дитини (аліментів) взагалі не сплачував. 16 грудня 2014 року ОСОБА_2 попереджався державним виконавцем ВДВС Новомосковського МРУЮ про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, передбачену ст. 164 КК України та попереджений про необхідність погасити заборгованість за аліментами. Однак на попередження ВДВС Новомосковського МРУЮ ОСОБА_2 належним чином не відреагував та продовжив злісно ухилятись від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, заборгованість ОСОБА_2 за аліментами станом на 01 серпня 2014 року складала 10 915,01 грн, з серпня по грудень 2014 року ОСОБА_2 нараховано аліментів в сумі 2 528,10 грн, з січня 2015 року по жовтень 2015 року ОСОБА_2 нараховано аліментів в сумі 6 375,75 грн, з них сплачено 0 грн. Тобто вищевказана заборгованість за аліментами у сумарному вираженні перевищує суму виплат більш ніж за шість місяців і станом на 01 листопада 2015 року складає 19 818,86 грн, що підтверджується розрахунком № В 10/18123 від 26 грудня 2015 року. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів). Вирок набрав законної сили 14 січня 2016 року.

Вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2026 року у справі 183/7808/26 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк вісімдесят годин.

Згідно з вироком у справі 183/7808/26 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), відповідно до виконавчого листа Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2008 року та виданого 03 грудня 2008 року у справі № 2-4601 зобов`язаний щомісячно сплачувати на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до його повноліття, починаючи з 24 жовтня 2008 року. Проте, ОСОБА_2 , будучи обізнаним про те, що він має сплачувати присуджені судом аліменти, в порушення вимог ст. 51 Конституції України, глави 15 Сімейного Кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати інтереси дітей, від сплати аліментів злісно ухиляється, чим порушує право свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток. Так, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно виконавчого листа Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, виданого 03 грудня 2008 року, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, маючи кримінально протиправний умисел, спрямований на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дитини, починаючи з березня 2024 року почав злісно ухилятись від сплати аліментів, що призвело до заборгованості. Будучи працездатним, не маючи протипоказань до роботи за станом здоров`я, без поважних причин офіційно не працював, до центру зайнятості з метою працевлаштування не звертався, доходи від тимчасових заробітків не декларував, про джерела доходів державного виконавця не повідомляв, не надавав будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини. ОСОБА_2 тривалий час не виконував в добровільному порядку покладені на нього виконавчим листом зобов`язання по виплаті аліментів, та після письмового попередження державним виконавцем, про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, передбачену ст. 164 КК України, та необхідність погасити заборгованість зі сплати аліментів, продовжив ухилятись від сплати аліментів на користь ОСОБА_8 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, ОСОБА_2 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, злісно ухилився від сплати встановлених рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 01 грудня 2008 року аліментів та систематично не сплачував кошти на утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що призвело до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів згідно рахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 22 червня 2026 року за період з березня 2024 року по травень 2026 року, включно в сумі 141 798 грн 50 коп, що сукупно складає суму виплат більш, ніж за три місяці відповідних платежів та є злісним ухиленням від сплати аліментів Також у вироку вказано, що письмовою заявою від 26 червня 2026 року, яка складена в присутності захисника Шрама В. Ю., обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України (тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів)), згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, обвинувачений надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

При цьому, суд ураховує, що станом на момент розгляду справи вирок законної сили не набрав, а тому суд приймає до уваги факт наявності кримінального провадження, порушеного щодо ОСОБА_2 з відповідним обвинуваченням.

Також убачається, що на виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2008 року у справі № 2-4601/08 виданий виконавчий лист, копію якого позивачем надано до суду /а.с.16/.

25 січня 2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано, про що 11 грудня 2015 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 /а.с.13/.

22 січня 2016 року укладено шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , про що видано свідоцтво серії НОМЕР_5 /а.с.12/.

Позивачем надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 51047053, виконаний державним виконавцем Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Качур О. В., згідно з яким станом на 01 лютого 2026 року заборгованість ОСОБА_2 становить 123626,50 грн. Початком періоду нарахування вказаний березень 2024 року. За весь період нарахування відсутні відомості про сплату заборгованості.

Також, судом, за даними електронної бази даних в мережі Інтернет «Автоматизована система виконавчого провадження» Міністерства юстиції України встановлено наявність виконавчого провадження ВП № 51047053, відкритого 10 травня 2016 року, яке перебуває у провадженні Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувачем за яким є ОСОБА_1 , боржником – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надання позивачем розрахунку заборгованості, наявність обвинувачення відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, зміст виконавчого листа, в якому боржником, із зазначенням дати народження, РНОКПП, ідентичній відповідачеві вказаний саме ОСОБА_2 , вказує на наявність спору між позивачем та відповідачем з приводу заборгованості з аліментів, пені та 3% річних.

При цьому, суд ураховує, що ім`я відповідача у рішенні суду про стягнення аліментів та ім`я сторони боржника у виконавчому провадженні № 51047053 вказане ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Водночас позивачем заявлено позов до батька дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого стягуються аліменти, який за свідоцтвом про народження дитини вказаний на ім`я ОСОБА_11 , у свідоцтві про народження дитини по-батькові вказане « ОСОБА_12 », виконавчий лист у справі № 2-4601/08 виданий щодо боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судом отримані відомості про місце проживання відповідача за ім`ям « ОСОБА_11 » та за ухилення від сплати аліментів, визначених рішенням суду у справі № 2-4601/08 засуджено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відтак, суд вважає належним відповідачем у справі саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як батька дитини, на утримання якої стягуються аліменти.

Вирішуючи спір суд виходить з таких норм законодавства.

Щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 123 626,50 грн, з утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За частиною четвертою статті 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років. А за частиною першою статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Водночас, вказані статті не передбачають права стягувача, на користь якого вже стягуються аліменти на утримання дитини за рішенням суду звертатися до суду для стягнення цих-же аліментів, які рахуються, як заборгованість, а не стягнуті в межах виконавчого провадження.

Як визначено у висновку з питань застосування норм права, наведеному у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 761/43598/21: «відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Сімейним кодексом України визначено право та способи захисту у спорах про стягнення аліментів, а також у спорах про стягнення заборгованості з аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Отже є два способи виконання обов`язку батьків, які проживають окремо, в утриманні дитини: за домовленістю (добровільно), або за рішенням суду.

Відповідно до частин першої, третьої статті 194 СК України (в чинній на час звернення з цим позовом редакції) аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 187 СК України один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

Вказані норми матеріального права визначають порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні, за заявою платника, поданою відповідно до статті 187 СК України, і саме в цьому випадку закон передбачає право на звернення до суду та стягнення заборгованості за аліментами.

Стягнення ж заборгованості за аліментами, які вже стягуються на підставі судового рішення, закон не передбачає. Суд, при наявності спору може лише визначити розмір такої заборгованості, яка має бути стягнена в межах виконавчого провадження, при виконанні рішення суду про стягнення аліментів, і ухвалення окремого (додаткового) рішення суду про стягнення цієї заборгованості не потребує.».

Оскільки у справі, що розглядається заборгованість в розмірі 123 626,50 грн виникла при виконанні рішення у справі № 2-4601/08, розмір заборгованості відповідачем не оскаржується, підстав для стягнення такої заборгованості в межах справи № 183/3321/26 суд не вбачає та в задоволенні позову в цій частині позивачеві слід відмовити.

Щодо вимог позову про стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 7 124,59 грн, суд застосовує висновок з питань застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 235/4359/16-ц (провадження № 61-31462св 18), згідно з яким: «доводи касаційної скарги в частині 3% річних за користування її грошима в порядку застосування ст. 625 ЦК України, не заслуговують уваги, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Сімейного кодексу України, а саме ст. 196 СК України та містить в собі спеціальну відповідальність за прострочення сплати аліментів. До даних правовідносин положення ст. 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошового зобов`язання на ці правовідносини не поширюється.».

Відтак, в цій частині позову слід відмовити.

Щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів суд ураховує таке.

Згідно з частиною 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць, помножена на кількість днів заборгованості, помножена на 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1%.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року за результатами розгляду справи № 333/6020/16-ц.

При цьому, суд ураховує дані наданого позивачем розрахунку заборгованості, проведеного державним виконавцем на 01 лютого 2026 року в частині помісячного нарахування боргу, виходячи з розміру доходу боржника та дату звернення позивача до суду, як кінцеву дату розрахунку. Також суд, з урахуванням викладеного вище, вважає вірною наведену позивачем формулу повного розміру заборгованості: «р=(А1 х 1% х Q1)+(а2 х 1 % х Q2)+.....(Аn х 1% х Qn)», де: р – загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів; А1 – нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 – кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 – нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 – кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; Аn – нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред`явленням позову; Qn – кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Водночас, суд зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунку невірно застосовано викладену нею формулу, проведено розрахунок пені з повним періодом існування заборгованості лише за першим з щомісячних платежів з аліментів (березень 2024 року), в той час, як у решті періодів використано проміжок несплати лише за кількістю днів відповідного місяця, а не за весь період щомісячної заборгованості, внаслідок чого відповідачем помилково підсумовано, що загальна сума пені складає 37 719,69 грн. Також, позивачем не враховано, що після обрахунку щомісячної заборгованості по кожному платежу застосовується положення про зменшення нарахованої пені до 100% основної заборгованості.

Враховуючи викладене, загальний розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з урахуванням розрахунку станом на день ухвалення рішення – 10 липня 2026 року становить:

Місяць / рікСума боргу (грн)Початок простроченняДні прострочення до 10.07.2026Розрахована пеня 1% (грн)Пеня, зменшена до суми боргу

Січень, 20266 946,0001.02.202615911 044,146 946,00

Грудень, 20256 946,0001.01.202619013 197,406 946,00

Листопад, 20257 926,5001.12.202522117 517,577 926,50

Жовтень, 20256 973,0001.11.202525117 502,236 973,00

Вересень, 20256 854,0001.10.202528219 328,286 854,00

Серпень, 20256 694,7501.09.202531220 887,626 694,75

Липень, 20256 853,2501.08.202534323 506,656 853,25

Червень, 20256 792,7501.07.202537425 404,896 792,75

Травень, 20256 515,2501.06.202540426 321,616 515,25

Квітень, 20256 441,7601.05.202543528 021,666 441,76

Березень, 20256 391,7501.04.202546529 721,646 391,75

Лютий, 20255 986,7501.03.202549629 694,285 986,75

Січень, 20256 107,2501.02.202552432 001,996 107,25

Грудень, 20243 619,7501.01.202555520 089,613 619,75

Листопад, 20243 619,7501.12.202458621 211,743 619,75

Жовтень, 20243 619,7501.11.202461622 297,663 619,75

Вересень, 20243 619,7501.10.202464923 419,783 619,75

Серпень, 20243 619,7501.09.202467724 505,713 619,75

Липень, 20243 619,7501.08.202470825 627,833 619,75

Червень, 20243 619,7501.07.202473926 749,953 619,75

Травень, 20243 619,7501.06.202476927 835,883 619,75

Квітень, 20243 619,7501.05.202480028 958,003 619,75

Березень, 20243 619,7501.04.202483030 043,933 619,75

Відтак, сумарний розмір пені на заборгованість з аліментів у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період нарахованих відповідачеві аліментів з березня 2024 року по січень 2026 року, станом на 10 липня 2026 року (дату ухвалення рішення) становить 536 293,02 грн, при цьому загальний розмір пені після обмеження максимального розміру за ч. 1 ст. 196 СК України у 100 відсотків заборгованості становить 123 626,50 грн.

Внаслідок викладеного суд, перевіривши та оцінивши розрахунок пені, здійснений позивачем власною калькуляцією, враховуючи прохальну частину, вважає його невірним та таким, що є меншим від реального розміру пені.

При цьому суд ураховує, що позивач обґрунтовуючи позов, просила стягнути, загалом пеню з аліментів, яку потім визначила певним розміром.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Також, цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Однак відсутність законодавчо закріпленого визначення поняття «спосіб захисту права та/або інтересу» не виключає виокремлення матеріально-правового та процесуально-правового аспектів захисту цивільного права та інтересу.

Так матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає у з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

В свою чергу процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що суди розглядають в порядку відповідного виду судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із відповідних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. При цьому вказаний аспект включає в себе не лише правильність обрання передбаченого законом або договором способу захисту, але і необхідність належного правового обґрунтування вимог відповідними нормами права.

Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів.

Тобто, на думку суду, виходячи з аксіоми цивільного судочинства jura novit curia – «суд знає закон», при розгляді справи суд дійсно повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, яка проте не може бути застосована судом для вирішення спору по суті за відсутності відповідного клопотання позивача у справі, оскільки інший підхід суду порушив би принцип диспозитивності судового процесу та правомірні очікування як позивача (який звертається саме з певним чином обґрунтованою в правовому аспекті вимогою) так і відповідача (який заперечуючи проти позову наводить доводи саме щодо тих підстав та обґрунтувань, які наводяться позивачем у справі).

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23 вересня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 30 червня 2021 року у справі № 742/3238/17 та інших.

У справі № 183/3321/26 суд ураховує, що сторона позивача заявила вимоги про стягнення з відповідача пені, хоча і в сумі 37 719,69 грн, однак за період з березня 2024 року. При цьому, аліменти стягуються на користь неповнолітнього, який 04 червня 2026 року набув повноліття. Також, стаття 196 СК України, на яку посилається позивач в обґрунтування позову містить дві дати можливого закінчення нарахування пені – до дня повного погашення заборгованості або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. За таких обставин, застосовуючи аксіому цивільного судочинства jura novit curia для захисту прав неповнолітньої особи, співставляючи їх з правом на захист від пред`явленого позову відповідача у справі, який є батьком та має заборгованість з утримання дитини, положення ч. 2 ст. 13 ЦПК України, суд вважає пріоритетним саме захист прав неповнолітнього, порівняно з правами батька, відтак вважає за необхідне в частині позову про стягнення пені задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період заборгованості відповідача з несплачених аліментів з березня 2024 року по січень 2026 року, станом на 10 липня 2026 року (дату ухвалення судом рішення про стягнення пені) у розмірі 123 626,50 грн.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладено, керуючись ст. 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з березня 2024 року по січень 2026 року, яка утворилася станом на 10 липня 2026 року у розмірі 123 626 (сто двадцять три тисячі шістсот двадцять шість) гривень 50 копійок.

У решті позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 10 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Д. О. Парфьонов