Вирок від 02 липня 2026 р. у справі №175/9737/24 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/9737/24

Провадження № 1-кп/175/597/24

2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

за участю представника потерпілого: адвоката ОСОБА_4

за участю потерпілого: ОСОБА_5

за участю захисника: адвоката ОСОБА_6

за участю обвинуваченого: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024046030000375 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Партизанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , студента Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», маючого повну загальну середню освіту, не одруженого,

обвинуваченого в скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

23 травня 2024 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_7 , знаходячись на громадському пляжі, який розташований поблизу будинку № 132 по вул. Береговій у СТ «Днепр» в с. Балівка Дніпровського району Дніпропетровської області, під час словесного конфлікту з ОСОБА_5 , на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи з умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно розпилив рідину з газового балончика сльозоточивої та дратівливої дії, який тримав у правій руці, в обличчя ОСОБА_5 , внаслідок чого останній, ухиляючись від нападу, нахилився вперед та прикрив свою голову обома руками. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, обвинувачений ОСОБА_7 умисно наніс ОСОБА_5 кулаком правої руки один удар в область лівого ока та один удар в область лівого передпліччя. У такий спосіб обвинувачений ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою похилого віку, такі тілесні ушкодження: хімічний опік обох очей, два синці повік лівого ока та лівого передпліччя, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 вказаного вище кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину свою в скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не визнав та пояснив, що раніше між ним і потерпілим вже був конфлікт з приводу відвідування пляжу, коли потерпілий лаявся і виганяв їх. 23 травня 2024 року він та його друзі приїхали на пляж, поставили мопеди за шлагбаумом та збиралися купатися, а потерпілий як тільки їх побачив, то відразу почав щось кричати в їхній бік, а потім прийшов з якимись двома чоловіками. Потерпілий підійшов до нього та почав казати, щоб вони їхали геть, на що він відповів, що вони нікуди не поїдуть. Він дістав телефон та почав знімати, а потерпілий намагався вибити телефон з рук, штовхнув його, на що у відповідь він дістав із сумки газовий балончик та бризнув в бік потерпілого, а сам побіг до свого мопеда та сів на нього, щоб їхати. Потерпілий побіг за ним, перевернув мопед, від чого він впав, потерпілий його вдарив, а він бризнув йому з газового балончика і двічі вдарив в область обличчя. Він також кричав потерпілому, що той має відшкодувати йому шкоду за зламане на мопеді дзеркало. Першим конфлікт розпочав саме потерпілий, намагався вихопити телефон, саме потерпілий вдарив його першим, а він вдарив у відповідь. Того дня на пляжі людей не було, ніхто не кричав. Можливо, він висловлювався нецензурною лайкою в бік потерпілого, точно не пам`ятає. З приводу відвідування пляжу зауваження завжди робив і виганяв тільки потерпілий, інші люди ніколи не робили ніяких зауважень. Заявлений потерпілим цивільний позов не визнає, вважає, що відшкодовувати він нічого не повинен.

Разом із цим, винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю таких доказів, що були досліджені та перевірені судом під час судового розгляду, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5 який пояснив, що 23 травня 2024 року він був на пляжі в с. Балівка Дніпровського району Дніпропетровської області, де відпочивають люди, коли побачив як на пляж заїхало два мопеди та один мотоцикл. Він зробив зауваження обвинуваченому та його товаришам, що сюди не можна заїжджати на транспорті, а у відповідь почув нецензурну лайку, на що він сказав, що викличе поліцію. Обвинувачений все робив умисно, щось тримав в області паху, він потягнувся в його бік, бо не розумів, що там, це був телефон, він подумав, що його знімають, спитав у обвинуваченого що він робить, а у відповідь почув нецензурну лайку, після чого обвинувачений забризкав йому очі з газового балончика та побіг геть. У нього пекли очі, він побіг за обвинуваченим, який сховався за своїм мопедом, оббіг мопед, обвинувачений ще забризкав йому очі. Він почав протирати очі, в цей час обвинувачений наніс йому декілька ударів по голові та плечу. Він казав обвинуваченому припинити свої дії, але той не реагував продовжував наносити удари. На пляжі були люди, які відпочивали, як вони на це відреагували, він не бачив. На місці поліцію ніхто не викликав, поліцію викликала голова садового товариства, якій він подзвонив приблизно через три години. Після цих подій він сподівався, що він приїде і вибачиться, однак він цього не зробив, тому він поїхав і зняв побої. Вважає, що ці події відносно нього були спровоковані, оскільки ще раніше йому погрожували та обзивали нецензурною лайкою, а того дня знову приїхали на пляж, щоб його провокувати та знімати на телефон. Вважає, що обвинувачений грубо порушив громадський порядок, поводив себе зухвало, тому підтримує обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі за ч. 1 ст. 296 КК України;

- показаннями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що того дня він і ОСОБА_5 були на пляжі, коли побачили як через хвіртку заїхав мотоцикл. ОСОБА_5 сказав водієві, що на територію пляжу заїжджати не можна, після чого мотоцикл проїхав далі, до шлагбаума. Потім до них підійшов обвинувачений, ОСОБА_5 йому знову сказав, що сюди заїжджати не можна, тут діти, на що обвинувачений відповів нецензурною лайкою. Обвинувачений щось тримав у руках, в області паху, не було зрозуміло, що саме, ОСОБА_5 запитав, чи телефон у нього в руках, чи знімає він відео, а обвинувачений у відповідь забризкав йому в очі з газового балончика. Після цього ОСОБА_5 нахилився, а обвинувачений наніс йому удари в область голови та плеча, це відбувалось біля мотоцикла. Обвинувачений був разом з двома іншими хлопцями, поводив себе зухвало, був агресивно налаштований. На пляжі були люди, вони ніяк не реагували, купалися, він також не вмішувався, згодом викликав поліцію, але ніхто не приїхав;

- показаннями свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні пояснив, що в травні 2024 року він був на пляжі та побачив як на територію пляжу заїхали хлопці на мопедах, на що ОСОБА_5 крикнув їм, що на територію пляжу на транспорті заїжджати не можна, вони проїхали і поставили мопеди перед шлагбаумом. Після цього обвинувачений почав кричати нецензурною лайкою та пішов в їхній бік, а ОСОБА_5 пішов йому назустріч. В руках у обвинуваченого був мобільний телефон і ще щось, він забризкав ОСОБА_5 очі з газового балончику та пішов геть, а ОСОБА_5 протер очі, побіг за обвинуваченим до мопедів. Там обвинувачений ще забризкав йому очі з газового балончика, вдарив по голові та плечу, внаслідок чого ОСОБА_5 впав на мопед, після цього пішов до річки вмиватися. Все це супроводжувалось нецензурною лайкою, обвинувачений поводив себе агресивно, його агресія була спрямована на ОСОБА_5 , який зробив йому та його друзям зауваження. Ніхто з присутніх не втручався, не розбороняв, він також не втручався, лише словесно казав, щоб припинили. Поліцію викликав ОСОБА_8 , він не чекав поліцію, одразу пішов додому;

- показаннями свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений – це його товариш з дитинства. Того дня вони разом з обвинуваченим і ще одним хлопцем Назаром поїхали на пляж на мотоциклах, які поставили за шлагбаумом. Як тільки вони поставили мотоцикли та пішли на пляж, до них підійшов потерпілий, почав кричати та вимагати, щоб вони йшли геть, а потім відійшов. Згодом до них підійшли потерпілий та двоє чоловіків, між обвинуваченим і потерпілим почалася розмова, під час якої обвинувачений дістав мобільний телефон, щоб записати розмову, а потерпілий штовхнув обвинуваченого та намагався вирвати у нього телефон. У відповідь обвинувачений бризнув у бік потерпілого з газового балончика, після чого він одразу почав тікати. Як він бачив, обвинувачений побіг до мотоцикла та сів на нього, щоб поїхати, однак потерпілий побіг за ним, скинув його з мотоциклу та можливо вдарив, а обвинувачений забризкав йому в обличчя з газового балончика і декілька разів вдарив потерпілого в область торсу, шиї, верхньої частини тіла. Обвинувачений спілкувався з потерпілим на підвищених тонах, він стояв поряд і мовчав, бо вважав, що їм краще поїхати. Коли вони приїхали на пляж і їм зробили зауваження, то вони прибрали мотоцикли за шлагбаум;

- показаннями свідка ОСОБА_11 , який в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений – це його товариш. Того дня він разом з обвинуваченим і ОСОБА_10 на скутері та мотоциклі поїхали на пляж, мотоцикли залишили перед шлагбаумом. Коли вони підійшли до води, то помітили, що в їхній бік йдуть три чоловіки, серед яких був потерпілий, який сказав, щоб вони розбіглися звідси. Потерпілого він знав в обличчя, оскільки раніше він вже виганяв їх з пляжу. Обвинувачений дістав телефон та увімкнув відеозапис, але потерпілий намагався вирвати телефон, між ними почалася якась потасовка. Обвинувачений дістав газовий балончик і бризнув у бік потерпілого, після чого вони побігли до мотоциклів. Коли вони прибігли до мотоциклів, обвинувачений сів на свій мотоцикл, а потерпілий прибіг слідом, зіштовхнув обвинуваченого з мотоцикл, мотоцикл пав, відламалось дзеркало. Між потерпілим і обвинуваченим почалась боротьба, під час якої обвинувачений вдарив потерпілого. Як обвинувачений ще раз бризкав з балончика біля мотоцикла, він не бачив, але після цього потерпілий відійшов до річки і щось змивав водою, а вони сіли на мотоцикли і поїхали. Чи наносив потерпілий удари обвинуваченому, він не бачив, вони стояли в стійці, точно бачив як обвинувачений наніс потерпілому один удар, чи були якісь ще удари, він не бачив;

- висновком спеціаліста № 1549 від 28 травня 2024 року, згідно з яким у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: хімічний опік обох очей, що спричинений від місцевої дії подразнюючої їдкої речовини, можливо газом із газового балончика; два синця повік лівого ока та лівого передпліччя, що спричинені від дії тупого (тупих) твердого предмету (предметів), в термін, на який вказує обстежений, тобто 23 травня 2024 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06 червня 2024 року з додатком до нього – фототаблицею, згідно з якими потерпілий ОСОБА_5 детально відтворив обставини та механізм заподіяння йому 23 травня 2024 року тілесних ушкоджень;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06 червня 2024 року з додатком до нього – фототаблицею, згідно з якими свідок ОСОБА_8 детально відтворив обставини та механізм заподіяння потерпілому ОСОБА_5 23 травня 2024 року тілесних ушкоджень;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06 червня 2024 року з додатком до нього – фототаблицею, згідно з якими свідок ОСОБА_9 детально відтворив обставини та механізм заподіяння потерпілому ОСОБА_5 23 травня 2024 року тілесних ушкоджень;

- висновком судово-медичної експертизи № 1650е від 10 червня 2024 року, згідно з яким у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: хімічний опік обох очей, що спричинений від місцевої дії подразнюючої їдкої речовини, можливо газом із газового балончика; два синця повік лівого ока та лівого передпліччя, що спричинені від не менш двох травматичних впливів тупого (тупих) твердого предмету (предметів), конкретизувати який (які) неможливо, в термін, на який вказує потерпілий, тобто 23 травня 2024 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Встановлені тілесні ушкодження оцінені за критерієм незначних скороминущих наслідків, тому не є небезпечними для життя. Характер та локалізація тілесних ушкоджень виключає можливість їх спричинення власноруч. Механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 06 червня 2024 року, за участі потерпілого ОСОБА_5 .. Механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_5 , відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 06 червня 2024 року, за участі свідка ОСОБА_8 .. Механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_5 , відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 06 червня 2024 року, за участі свідка ОСОБА_9 ;

- відеозаписом частини подій, які відбувались 23 травня 2024 року, який був продемонстрований у судовому засіданні в порядку ст. 359 КПК України, згідно з якими на відеозаписі видно як потерпілий стоїть навпроти обвинуваченого, потерпілий каже обвинуваченому, що вони тут купатися не будуть, це його місток, на що обвинувачений зазначає, що це загальнодоступна прибережна територія. Після чого потерпілий робить рух, відеозапис тремтить, обвинувачений кричить, що це робиться, чути звук розпилення газового балончика, бігу та вигуки ловити їх. Жодних висловлювань нецензурною лайкою на відеозаписі не зафіксовано.

Оцінюючи показання, які дали суду потерпілий ОСОБА_5 , свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , суд вважає їх правдивими та такими, що не суперечать іншим зібраним у провадженні доказам, а тому підстав не приймати за основу зазначені показання у суду немає.

Разом із цим, суд не обґрунтовує вирок суду протоколами прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), повідомленням про підозру, постановою про зміну кваліфікації кримінального правопорушення, постановою про внесення змін до фабули у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, повідомленням про зміну підозри, матеріалами справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 за ст. 173 КУпАП, матеріалами кримінального провадження за заявою ОСОБА_7 , оскільки вони не є джерелами доказів в цьому кримінальному провадженні.

Так само суд не обґрунтовує вирок суду й протоколами засідання правління СТ «Днепр», колективними зверненнями, відповідями щодо розгляду колективних звернень, відповідями на адвокатський запит, скріншотами та відеозаписом телерепортажу, оскільки вони не містять інформації, яку б можливо було б використовувати для доведення або спростування обставин, які передбачені положеннями ст. 91 КПК України.

При цьому суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_7 з приводу того, що він не заподіював потерпілому тілесних ушкоджень, а лише захищався, визнає їх неспроможними, так як вони повністю спростовуються та суперечать іншим зібраним у провадженні доказам і розцінює таке не визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини як його спосіб захисту та бажання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Так, суд не може прийняти до уваги посилання обвинуваченого і його захисника – адвоката ОСОБА_6 на ті обставини, що обвинувачений вчиняв дії не з метою заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а лише з метою самозахисту, оскільки зазначені обставини повністю спростовуються дослідженими у провадженні доказами, зокрема показаннями потерпілого та свідків. Так, потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що обвинувачений бризнув йому в очі з газового балончика та наніс два удари кулаком, при цьому він обвинуваченому не погрожував. Обставини щодо розпилення обвинуваченим рідини з газового балончика сльозоточивої та дратівливої дії в обличчя потерпілого та нанесення обвинуваченим ударів потерпілому в область голови і передпліччя підтвердили свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а свідок ОСОБА_11 підтвердив обставину нанесення обвинуваченим удару потерпілому в область голови. Зазначені покази були дані потерпілим і свідками безпосередньо в судовому засіданні, з дотриманням чинного законодавства, потерпілий і свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, їхні показання узгоджуються як одні з одними, так і відповідають та не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших досліджених у провадженні доказах, жодних підстав для обмовляння обвинуваченого у потерпілого і свідків під час судового розгляду встановлено не було. Зазначені показання потерпілого і свідків були оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Крім того, на переглянутому відеозаписі видно, як потерпілий спілкується з обвинуваченим, між ними відбувається розмова, під час якої в руках у потерпілого жодних предметів, за допомогою яких можливо було б нанести тілесні ушкодження, немає. Дійсно, потерпілий робить рух в бік обвинуваченого, імовірно з метою забрати мобільний телефон, однак обвинувачений міцно утримує мобільний телефон, обурюється такими діями потерпілого, після чого чути розпилення з газового балончику. Також суд зважає і на покази обвинуваченого, який не заперечував, що бризнув потерпілому в обличчя з газового балончика та наніс йому два удари в область обличчя і передпліччя. Версія обвинуваченого щодо того, що він захищався, не заслуговує на увагу, оскільки вона спростовується наведеними вище доказами. Таким чином, обставин, які б свідчили про наявність небезпечного посягання на обвинуваченого чи обстановки захисту, під час судового розгляду встановлено не було, тому відсутні обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений діяв у стані необхідної оборони. Тому така версія сторони захисту є вочевидь необґрунтованою.

Крім того, суд також не може прийняти до уваги посилання потерпілого та його представника – адвоката ОСОБА_4 на те, що дії обвинуваченого мають бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК України, виходячи із викладеного далі. Так, безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти. Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди. За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті ст. 296 КК України визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи. Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства. Тобто, дії, що супроводжувалися завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Отже, для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства. За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства. Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, у кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними. Під час судового розгляду було встановлено, що обвинуваченим були завдані тілесні ушкодження потерпілому на ґрунті особистих неприязних відносин, яким передував конфлікт між ними. Доводи потерпілого та його представника щодо кваліфікації дій обвинуваченого як хуліганство зводяться переважно до того, що потерпілому у громадському місці були заподіяні тілесні ушкодження, а поведінка обвинуваченого була зухвалою. Однак, жодного належного і допустимого доказу на підтвердження грубого порушення обвинуваченим громадського порядку, що супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, наявності у діях обвинуваченого мотиву явної неповаги до суспільства, а так само будь-якого тривалого порушення спокою громадян, матеріали кримінального провадження не містять. Суд вважає, що у цьому конкретному кримінальному провадженні домінуючим мотивом була наявна неприязнь між потерпілим і обвинуваченим та обурення забороною відвідування пляжу, яка була озвучена потерпілим, на ґрунті чого між потерпілим і обвинуваченим виник конфлікт, під час якого обвинувачений, діючи з умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс потерпілому легкі тілесні ушкодження. Тому підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 296 КК України відсутні.

Суд, аналізуючи вищезазначені докази, вважає, що ці докази є належними, допустимими та достовірними, вони є взаємопов`язаними, такими, що узгоджуються між собою та підтверджують один одного, мають значення для цього кримінального провадження, а їх сукупність є достатньою для висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доведена під час судового розгляду поза розумним сумнівом.

ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає: вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

ІV. Мотиви призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 має постійне місце мешкання, за місцем мешкання характеризується позитивно, навчається, за місцем навчання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, призначивши обвинуваченій покарання у виді громадських робіт на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті). Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Обмежень, які встановлені у ч. 3 ст. 56 КК України, щодо неможливості призначення покарання у виді громадських робіт, судом не встановлено, матеріали провадження, які надані суду, таких відомостей не містять.

Крім того, суд приймає до уваги положення п. 1 ч. 1ст. 49 КК України, якими визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки – у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі. Згідно з приписами ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК, є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі. Кримінальний проступок у цьому кримінальному провадженні був вчинений 23 травня 2024 року, відтак з його дня вчинення пройшло більше двох років. Відомості щодо зупинення чи переривання перебігу давності та докази ухилення обвинуваченого від досудового розслідування або суду відсутні. Так само відсутні й підстави для роз`яснення обвинуваченому його права на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки під час судового розгляду цього кримінального провадження прокурор змінив обвинувачення з ч. 1 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України, а потерпілий підтримував обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі за ч. 1 ст. 296 КК України, за якою на час ухвалення вироку строк давності не сплив. Питання щодо формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, та кваліфікацію дій обвинуваченого за відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, було вирішено при ухваленні цього вироку суду, що виключало будь-яку можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Таким чином, оскільки на час ухвалення вироку закінчився строк давності за скоєний кримінальний проступок, суд вважає можливим застосувати положення ч. 5 ст. 74 КК України та звільнити обвинуваченого від призначеного покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

V. підстави для задоволення цивільного позову.

Під час досудового розслідування потерпілим ОСОБА_5 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 50000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної скоєним кримінальним проступком.

Під час вирішення питання щодо вказаного вище цивільного позову суд керується положеннями ст.ст. 128, 129 КПК України, ст. 13 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1177 ЦК України і вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Судом встановлено, що внаслідок скоєного обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_12 дійсно було заподіяно моральну шкоду, підстави цивільного позову доведені.

Щодо розміру заподіяної моральної шкоди, то в цьому випадку суд зважає на спричинені потерпілому ОСОБА_5 моральні страждання у зв`язку з ушкодженням його здоров`я, а також враховує вимоги розумності та справедливості. Так, суд враховує характер і обсяг заподіяних потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень і моральних страждань, пов`язаних з ушкодженням здоров`я, істотність вимушених змін у його житті, час та зусилля, які були необхідні потерпілому для відновлення попереднього стану, та пов`язані з цим його фізичні страждання і моральні переживання, оскільки він отримав легкі тілесні ушкодження, відчував фізичний біль та моральні муки. Таким чином, розмір моральної шкоди частково обґрунтований, а тому суд вважає суму – 20000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної скоєним кримінальним проступком, відповідним і достатнім відшкодуванням понесених потерпілим ОСОБА_5 моральних страждань. Отже, ця сума підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_5 ..

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винним за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбуття призначеного покарання на підставах, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 суму в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної скоєним кримінальним проступком.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: