Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №320/47385/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Київ справа №320/47385/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому, з урахуванням уточнення вимог, просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром в сумі 23 610,00 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 щомісячно без обмеження максимальним розміром, в загальній сумі 25644,41 грн, яка складається з: 25573,58 грн. (розмір пенсії за віком (ст. 27)) + 70,83 грн (доплата за понаднормовий стаж (за 3 роки)) починаючи з 03.07.2025 (дати звернення з заявою про здійснення виплати пенсії щомісячно без обмеження максимальним розміром, шляхом проведення перерахунку пенсійних виплат).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому протиправно не нараховують з 03.07.2025 пенсію без обмеження максимальним розміром, в загальній сумі 25644,41 грн, яка складається з: 25573,58 грн. (розмір пенсії за віком (ст. 27)) + 70,83 грн. (доплата за понаднормовий стаж (за 3 роки)).

Ухвалою суду від 26.09.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 20.11.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За змістом відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач вважає, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром є правомірним та відповідає чинному законодавству.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.04.2025.

З 01.07.2025 позивачеві виплачується пенсія у розмірі 23610,00 грн з 25573,58 грн із обмеженням максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

03.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.

22.07.2025 відповідач листом повідомив позивача про відсутність підстав для зняття з його пенсії обмеження максимальним розміром.

Не погоджуючись із позицією відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначається, зокрема Законом України від 09 липня 2003 року №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-VI).

Як встановлено судом, позивач отримує пенсію за віком на підставі Закону №1058-VI з 09.04.2025.

Розмір пенсії позивача з 01.07.2025 склав 23610,00 грн, що дорівнює десяти прожитковим мінімумам, установлених для осіб, які втратили працездатність згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік».

Обмеження максимального розміру пенсії вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (Закон №3668-VI).

Згідно зі статтею 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до пункту 2 Розділ II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Отже, на осіб, яким пенсія виплачується (перерахована) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема Закону №1058-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення виплати.

При цьому Законом №3668-VI внесено зміни, зокрема до Закону №1058-ІV та частину третю статті 27 Закону №1058-ІV викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Положення Закону №3668-VI та частина третя статті 27 Закону №1058-ІV неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Із урахуванням того, що пенсія позивачеві призначена на підставі Закону №1058-ІV та після набрання чинності Законом №3668-VI, яким внесені зміни до частини третьої статті 27 Закону №1058-ІV щодо максимального розміру пенсії, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачеві правомірно обмежено виплату пенсії - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Такий правовий висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, від 15.11.2023 у справі №120/6735/23, від 28.02.2024 у справі №240/20830/21 та від 24.04.2024 у справі №580/365/20.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.