Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №320/10024/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Київ справа №320/10024/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство «Бест Альтернатива» з позовом до Київської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100060/2022/000018/2 від 18.10.2022.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 (суддя Шевченко А.В.) відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку із перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

За результатами повторного автоматизованого розподілу 16.04.2024 адміністративна справа була передана для розгляду судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час здійснення ним митного контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товару декларантом разом із митною декларацією встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство «Бест Альтернатива» (ідентифікаційний код юридичної особи: 24583590, місцезнаходження: 03124, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 13, кв.4) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі зовнішньоекономічного договору поставки № 10-04/2/2020 від 10.03.2022, Інвойсу № SOA22-217 від 08.08.2022 ДП «БЕСТ АЛЬТЕРНАТИВА» ввезено на митну територію України Товар №l. Код ТН ЗЕД - 1006 30 96 00 Рис повністю обрушений, не пропарений, довго зернистий із співвідношенням довжини і ширини 3 або більше: CAMBODIAN LONG GRAIN WHITE RICE 5% BROKEN - 22000кг. Торговельна марка: WORLD'S RICE. Країна виробництва: КН. Виробник: SIGNATURES OF ASIA CO., LТD.

11.10.2022 Київською митницею, було прийнято до митного оформлення зазначений вище товар та електронну митну декларацію ЕМД 22UA100060157446U5.

Разом з ЕМД 22UA100060157446U5, для підтвердження митної вартості, декларант подав Київській митниці наступні документи:

- (4104) зовнішньоекономічний договір поставки № 10-04/2/2020 від 10.03.2022;

- (0380) Інвойс № SOA22-217 від 08.08.2022;

- (0705) Коносамент (Bill of lading) № OOLU2704872820 від 12.08.2022;

- (0730) Автотранспортна накладна (Road consignment note) № SIEV0009093 від 03.10.2022;

- (3001) Банківський платіжний документ, що стосується товару № 480268171.120322 від 15.03.2022;

- (3007) Довідка про вартість перевезення до митного кордону України № 05-10-22/1 від 05.10.2022;

- (3014) Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 20.08.2022;

- (3530) Страховий поліс № 01222845 від 18.08.2022;

- (4103) Додаткова угода від 07.10.2022;

- (4301) Договір (контракт) про перевезення № 247 від 08.06.2022;

- (4103) Договір № SC-4611 на транспортно-експедиторське обслуговування від 06.04.2016;

- (9000) інформація про біржову вартість рису з Інтернет ресурсу;

- (9610) експортна декларація країни відправлення № E15457 від 12.08.2022.

Обґрунтовуючи виникнення сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару, як підстави для витребування додаткових документів, відповідач зазначив наступне: «за митною декларацією від 11.10.2022 № UA100060/2022/157446 встановлено, що документи які, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості відомості не підтверджені документально. Зокрема:

1) в наданому комерційному інвойсі від 08.08.2022 № SOA22-217 відсутні відомості про продавця SIGNATURES OF ASIA CO., LTD (фірма SIGNATURES OF ASIA CO., LTD зазначена як «відправник» (SHIPPER) відсутні відомості про покупця ДП «БЕСТ АЛЬТЕРНАТИВА». ДП «БЕСТ АЛЬТЕРНАТИВА» зазначена «вантажоотримувач» (CONS/GNEE);

2) банківський платіжний документ від 15.03.2022 № 480268171.120322 на суму 27000 доларів США містить посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 10.03.2022 №10-04/2/2020 без вказівки у ньому рахунку-фактури чи рахунку-проформи;

3) згідно з п.1.1 зовнішньоекономічного контракту від 10.03.2022 № 10-04/2/2020 продавець зобов?язується продати товар в кількості і за конкретним з найменуванням згідно проформи-інвойсу, якого до митного оформлення не надано (обов?язкова наявність проформи-інвойсу передбачена також пунктами 2.2, 3.4, 3.5, 3.6 зовнішньоекономічного контракту від 10.03.2022 № 10-04/2/2020);

4) в наданому страховому полісі від 18.08.2022 № 01222845 зазначена страхова сума в розмірі 27297,60 доларів США, що не відповідає основі оцінки (BASIS OF VALUATION 100% of Invoice Value + 10% Uplift) та пункту 3.7 зовнішньоекономічного контракту від 10.03.2022 № 10-04/2/2020 (страховий поліс повинен бути на суму 110% від вартості товару, зазначеного в інвойсі)».

У зв?язку з цим відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи, після чого декларантом додатково було надано:

- страховий поліс № 01222845.E01 від 12.10.2022;

- транзитна декларація № 22PL322080NS5E92TI4 від 13.10.2022;

- платіжне доручення в іноземній валюті № 480269976.150322 від 15.03.2022;

- платіжне доручення в іноземній валюті № 480267237.110322 від 11.03.2022;

- рахунок на оплату № UA00067977 від 05 жовтня 2022 року за ТЕО.

18.10.2022 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA 100060/2022/000018/2, відповідно до якого митну вартість товару було збільшено.

Підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стало наступне:

«На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 11.10.2022 №UA100060/2022/157446 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість поварів та документи не містять достовірних та об?єктивних відомостей, які 6 підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

1) банківський платіжний документ від 15.03.2022 № 480268171.120322 на суму 27000 доларів США містить посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 10.03.2022 №10-04/2/2020 без вказівки у ньому рахунку-фактури чи рахунку-проформи. Додатково зазначаємо, що банківські платіжні документи повинні стосуватися оцінюваного товару. Відповідно п.2.2. постанови Правління НБУ від 28.07.2008 № 236 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати банківський платіжний документ з поставкою оцінюваного товару. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи банківський платіжний документ як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само банківський платіжний документ не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару. Отже, банківський платіжний документ без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару;

2) в наданому комерційному інвойсі від 08.08.2022 № S0422-217 відсутні відомості про продавця товару - фірми SIGNATURES OF ASIA CO.,LTD (фірма SIGNATURES OF ASIA CO.,LTD зазначена як «відправник» (SHIPPER), відсутні відомості про покупця ДП «БЕСТ АЛЬТЕРНАТИВА» (ДП «БЕСТ АЛЬТЕРНАТИВА» зазначена як «вантажоотримувач» (CONSIGNEE);

3) згідно з п.1.1 зовнішньоекономічного контракту від 10.03.2022 № 10-04/2/2020 продавець зобов?язується продати товар в кількості і за конкретним найменуванням згідно проформи-інвойсу, якого до митного оформлення не надано (обов?язкова наявність проформи-інвойсу передбачена також пунктами 2.2, 3.4, 3.5, 3.6 зовнішньоекономічного контракту від 10.03.2022 № 10-04/2/2020);

4) в наданому страховому полісі від 18.08.2022 № 01222845 зазначена страхова сума в розмірі 27297,60 доларів США, що не відповідає основі оцінки (BASIS OF VALUATION 100% of Invoice Value + 10% Uplift) та пункту 3.7 зовнішньоекономічного контракту від 10.03.2022 № 10-04/2/2020 (страховий поліс повинен бути на суму 110% від вартості товару, зазначеного в інвойсі). Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об?єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів».

У зв?язку з прийнятим рішенням, відповідач, 18.10.2022 виніс Картку відмови прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2022/000534.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З матеріалів справи вбачається, що як зазначено у комерційному інвойсі від 08.08.2022 № SOA22-217 товар поставляється на умовах CIF-Gdansk, Польща. Відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 (далі за текстом Правила) - CIF «Cost, Insurance and Freight» («вартість, страхування і фрахт») означає, що продавець постачає товар на борт судна чи надає поставлений в такий спосіб товар. Ризик втрати чи пошкодження товару переходить, коли товар перебуває в борту судна. Продавець зобов?язаний укласти договір та оплачувати всі витрати і фрахт, необхідних доставки товару до поіменованого порту призначення. Продавець також укладає договір страхування, що покриває ризик втрати або пошкодження товару час перевезення.

Відповідно до положень п. А4 Правил - Продавець зобов?язаний поставити товар чи шляхом розміщення його на борту судна чи шляхом надання товару, поставленого таким чином. У тому й іншому випадку продавець зобов?язаний поставити товар у погоджену дату або у узгоджений період та способом, який є типовим для цього порту.

Положенням п. Б4 Правил передбачено що Покупець зобов`язаний прийняти постачання товару, як тільки він поставлений відповідно до пункту А4, та прийняти товар від перевізника у названому порт призначення.

В даному випадку «відправник» (SHIPPER) є одночасно і продавцем товару, «вантажоотримувач» (CONSIGNEE) є одночасно і покупцем товару.

Зазначення у комерційному інвойсі від 08.08.2022 № SOA22-217 фірму SIGNATURES OF ASIA CO., LTD «відправник» (SHIPPER), а ДП «БЕСТ АЛЬТЕРНАТИВА» - «вантажоотримувач» (CONSIGNEE) жодним чином не впливала на можливість відповідача перевірити митну вартість імпортованого товару.

Факт відсутності Проформи-інвойсу не може бути безперечним підтвердженням неможливості перевірити вартість товару, оскільки відомості про таку вартість зазначено у комерційному інвойсі № SOA22-217 від 08.08.2022 та є остаточними, у той час як у Проформі-інвойсі ціна та обсяги партії не є остаточними та можуть коригуватися.

Отже відсутність у позивача Проформи-інвойсу жодним чином не виливало на можливість відповідача перевірити вартість оцінюваного товару.

Як зазначено у комерційному інвойсі від 08.08.2022 № SQA22-217 товар поставляється на умовах CIF-Gdansk, Польща.

Відповідно до п.п. b, п. А.3. Правил - Продавець зобов?язаний забезпечити, як це узгоджено у договорі купівлі-продажу, страхування вантажу на умовах дозволяючи покупцю або іншій особі, що має страховий інтерес, звернутися безпосередньо до страхувальника, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

За змістом п.п. b, п. Б.3. Правил у покупця немає обов?язку щодо укладення договору страхування.

Таким чином, оскільки поставку товару здійснено на умовах Інкотермс 2010 СІF-Gdansk, Польща, вартість страхування до міста Gdansk, Польща входить до ціни товару.

Тобто, у даному випадку страхування не є витратами, котрі понесено покупцем, у зв?язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Разом із тим, відповідач не надав оцінки додатковим документам, поданим до митного оформлення.

Зі змісту платіжних доручень в іноземній валюті № 480268171.120322 від 15.03.2022; № 480269976.150322 від 15:03.2022; № 480267237.110322 від 11.03.2022 вбачається, що позивач сплатив компанії SIGNATURES OF ASIA CO., LTD 108 750,00 дол. США по зовнішньоекономічного контракту від 10.03.2022 № 10-04/2/2020.

Інвойсова вартість оцінюваного товару складає 14 300,00 дол. США.

Отже, співставляючи зазначені у платіжних дорученнях в іноземній валюті №180268171.120322 від 15.03.2022; № 480269976.150322 від 15.03.2022; № 480267237.110322 від 11.03.2022 та Комерційному Інвойсі № SOA22-217 від 08.08.2022 відомості, а саме отримувача коштів (SIGNATURES OF ASIA CO., LTD), зовнішньоекономічний контракт №10-04/2/2020 від 10.03.2022, найменування товару (Рис) відповідач мав можливість впевнитись про наявність оплати.

Окремо слід зазначити що, вартість товару зазначена у Комерційному Інвойсі від 08.08.2022 № SOA22-217 відповідачем під сумнів не ставилась.

Під сумнів ставився лише факт перерахування 14300,00 дол.США.

На дату подання даного позову, банком завершено валютний контроль за імпортною операцією на суму 14300,00 дол.США на підставі митної декларації UA100060/2022/158183.

Таким чином, сам факт не підтвердження оплати товару не може бути беззаперечним фактом неправильного розрахунку митної вартості, враховуючи, що відповідач не ставить під сумнів вартість товару за інвойсом.

Позивач додатково надав страховий поліс № 01222845.E01 від 12.10.2022, в якому зазначено, що сума страхового відшкодування складає 15730,00 дол. США. Також зазначено Інвойс від 08.08.2022 № SOA22-217 та коносамент (Bill of lading) № ОOLU2704872820, що кореспондується з товаросупровідними та транспортними документами, наданими до митного оформлення.

Отже, сумніви відповідача щодо відомостей зазначених у помилково наданому декларантом інвойсі від 18.08.2022 № 01222845, були усунуті шляхом надання страхового полісу від 12.10.2022 № 01222845.E01, що стосується оцінюваного товару.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача вбачається, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA100060/2022/000018/2 від 18.10.2022 лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів № UA100060/2022/000018/2 від 18.10.2022 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі референтної митної декларації, зазначеної в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA100060/2022/000018/2 від 18.10.2022, є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100060/2022/000018/2 від 18.10.2022 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №107698 від 22.02.2023.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці № UA100060/2022/000018/2 від 18.10.2022.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Альтернатива» (код ЄДРПОУ 24583590, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 13, кв.4) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 2684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.