Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №320/50447/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Київ справа №320/50447/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доДержавної установи «Центр Пробації» Міністерства юстиції України

провизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» Міністерства юстиції України (відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбачену п. 1 постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дій воєнного стану» у розмірі 30 000,00 грн., щомісячно з 24 лютого 2022 року по 31 серпня 2022 року;

- зобов`язати Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбачену п. 1 постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дій воєнного стану» у розмірі 30 000,00 грн,, щомісячно з 24 лютого 2022 року по 31 серпня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав необґрунтованості останніх, зазначає, особи, які мають право на додаткову винагороду відповідно до пункту 1 Постанови № 168 мають здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Виконання певних функції персоналу Державної кримінальновиконавчої служби України пов`язано із: «забезпеченням надійної ізоляції засуджених та осіб, узятих під варту, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, створенням належних умов їх тримання та проживання протягом терміну ізоляції від суспільства».

Уряд включаючи у Постанову № 168 право на отримання додаткової винагороди особами рядового і начальницького складу Державної кримінально виконавчої служби, одночасно мав на меті покращення матеріального стану осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально виконавчої служби, які беруть участь у відсічі збройної агресії проти України та охороні органів виконання покарань.

Позивач не брала безпосередню участь у бойових діях, не забезпечувала здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії. Сам факт проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби в установах, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" не є достатнім для виплати вказаної додаткової винагороди, оскільки зазначені суми є додатковою виплатою, що потребує виконання додаткових умов.

Поряд з цим, відповідач посилається на пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).

У даній справі позивач звернулася до суду з позовом, в якому оскаржує бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 року по 31.08.2022 року.

Суд зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

Так, до 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівникові заробітної плати законодавством не обмежувався.

Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, яким внесені зміни до діючого законодавства про працю.

Цим законом частини першу і другу статті 233 викладено в наступній редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини рішення від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа №1-13/2013) Конституційного Суду України, поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 дійшов висновку, що період спірних правовідносин до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй грошового забезпечення без обмеження будь-яким строком. Зазначив, що спірні правовідносини у період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 зазначив, що з урахуванням пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України, відлік строку звернення до суду розпочинається з 01 липня 2023 року та має сплинути 30 вересня 2023 року. Крім того, Верховний Суд вказав, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

З матеріалів справи встановлено, що з адміністративним позовом у даній справі позивач звернулася до суду 07.10.2025 року.

Суд акцентує, відповідачем не надано доказів вручення позивачу документу, у якому детально зазначено про суми, нараховані та виплачені позивачу, тому у суду відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з даним позовом.

За відсутності доказів належного інформування позивача про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення у день звільнення, а також враховуючи, що рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі №1-7/2024(337/24) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, суд не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків пропущення строків звернення до суду, встановлених статтею 233 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для розгляду даної справи по суті позовних вимог.

Поряд з цим, від представник відповідача через систему "Електронний суд" подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерство юстиції України.

Дослідивши клопотання представника відповідача про залучення у дану справу третьої особи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Суд зазначає, що учасник може бути залучений до участі у справі в якості третьої особи в тому разі, коли рішення по справі може вплинути на його права, обов`язки, свободи або інтереси.

У даному випадку, позивачем оскаржується виключно бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення, прийняте за результатами розгляду даної справи, жодним чином не може вплинути на права, інтереси та обов`язки Міністерства юстиції України, у зв`язку з чим клопотання про залучення третьої особи є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 01.07.2018 по 09.03.2023 проходила службу на посаді старшого інспектора в Деснянському районному відділі Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області.

Позивач звернулась до Державної установи «Центр пробації» із заявою щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Листом від 01.10.2025 №265/Т-267/8/КВ-25 Державна установа «Центр пробації» Міністерства юстиції України проінформовано позивача про відсутність правових підстав для виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн.

Вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на всій території України введений воєнний стан.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX, оголошено про проведення загальної мобілізації.

Воєнний стан та загальна мобілізація на території України діяли на час виникнення спірних правовідносин і тривають й на сьогодні.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з пунктом 5 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 внесено зміни шляхом доповнення абзацу першого після слів "та поліцейським" словами "а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка"".

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 в абзаці першому пункту 1 постанови Кабінет Міністрів України №168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".

Як зазначено у постановах №350 і №793, ці постанови набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

В решті зміст пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року) не змінювався.

Постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01 липня 2022 року внесено до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 зміни, а саме в абзаці першому: слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка замінити словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні); після слова щомісячно доповнити словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць).

Постанова Кабінету Міністрів України №754 набирала чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.

Частиною першою статті 6 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" встановлено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

За приписами частини першої статті 14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Відповідно до частини 2 цієї статті служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (частина 2 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").

Частиною 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" обумовлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як установлено судом та не заперечується відповідачем, позивач у спірний період проходила службу на посаді старшого інспектора Деснянського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київській області.

У частині 1 статті 2 Закону України від 05 лютого 2015 року №160-VIII "Про пробацію" визначено, що пробація - це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого; орган пробації - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації; персонал органу пробації - працівники, які відповідно до повноважень, визначених цим Законом та іншими законами України, виконують завдання пробації.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про пробацію" передбачено, що права, обов`язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та цим Законом.

Центр пробації утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року №655-р та наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 2017 року №4322/5.

Наказом Міністерства юстиції України від 08 грудня 2020 року №4242/5 затверджено Положення про Державну установу "Центр пробації" (далі - Положення), відповідно до пункту 1 якого Центр пробації є неприбутковою державною установою, створеною для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін`юсту.

Пунктом 6 Положення передбачено, що у структурі Центру пробації функціонують відокремлені структурні підрозділи (далі - Філії), до складу яких входять уповноважені органи з питань пробації. Філії не є юридичними особами та здійснюють частину делегованих функцій Центру пробації відповідно до мети (цілей), завдань та функцій.

Згідно з пунктом 7 Положення до складу Центру пробації входять працівники, які працюють за трудовим договором, та особи начальницького складу, що були переведені з Державної кримінально-виконавчої служби України.

Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2023 року у справі №160/11851/22 вже сформував висновок щодо застосування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 у подібних правовідносинах, яку надалі підтримано Верховним Судом у інших справах за подібних обставин.

Зокрема, у справі №520/8343/22 Верховний Суд виходив з того, що відповідно до частин 1 та 2 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Водночас наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок №925/5).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку №925/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

У справі №520/8343/22 Верховний Суд перевірив та відхилив аргументи Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про те, що позивач не набув право на отримання додаткової допомоги, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, позаяк ним не надано підтверджуючих документів, які свідчать про залучення його до несення служби та забезпечення діяльності щодо спрямування та координації установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, які перебували в умовах постійної небезпеки та ризику, у тому числі, в районі ведення воєнних дій, тимчасової окупації та оточення, які на той час були розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалась допомога в рамках програми "єПідтримка".

У аспекті вказаного колегія суддів у справі №520/8343/22 зауважила, що у постанові від 02 листопада 2023 року у справі № 160/11851/22 Верховний Суд, відповідаючи на доводи Державної установи "Центр пробації" щодо права на отримання додаткової винагороди лише особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме несуть службу в органах та установах зазначеної Служби виснував, що у цьому випадку поняття "несення служби", яке зазначено у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, тотожні поняттю "проходження служби". Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. При цьому, Суд зауважив, що положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Отож, постанова Кабінету Міністрів України №168 (у редакції від 22 березня 2022 року) не ставить у залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач.

Указані висновки були підтримані Верховним Судом і у постанові від 18 січня 2024 року у справі №200/297/23.

Крім того, у постанові від 18 січня 2024 року Верховний Суд констатував про безпідставність доводів Державної установи "Центр пробації" про те, що за відсутності відповідних наказів командирів (начальників), на підставі яких здійснюється виплата додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, відсутні і підстави для нарахування та виплати такої винагороди, позаяк, вказане свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права у позивача на таку винагороду.

Ураховуючи наведене, суд відхиляє аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Щодо визначення періоду для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, а саме: починаючи з 24.02.2022 року по 31.08.2022 року суд зазначає таке.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка.

Згідно вказаного Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, до нього включено Київська область та м. Київ.

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", доповнено абзац перший після слів "та поліцейським" словами "а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка".

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Поряд з цим, як вже зазначалось судом, постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01 липня 2022 року внесено до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 зміни, а саме в абзаці першому: слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка замінити словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні); після слова щомісячно доповнити словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць).

Постанова Кабінету Міністрів України №754 набирала чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204-р Київська область та м. Київ віднесені до адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загально-обов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамка Програми "єПідтримка", пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350 визначено, що вона застосовується з 24 лютого 2022 року, і позивач у спірний період проходила службу на посаді старшого інспектора Деснянського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київській області та у спеціальному званні "майора внутрішньої служби", суд доходить висновку, що остання має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, починаючи з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року (ураховуючи внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01 липня 2022 року).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168.

3. Зобов`язати Державну установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 (у редакції постанови від 24.03.2022).

4. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

5. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.