Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №640/19994/22 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Київ справа №640/19994/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., за участю секретаря Чаплигіної М.Д. та учасників справи:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Журавльова А.В.,

третьої особи – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа Кабінет Міністрів України

про визнання протиправним та нечинним наказу в частині,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі – відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 02.04.2026, просить суд:

визнати протиправним та нечинним пункт 10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380: «Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.».

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що пункт 10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 (далі – Інструкція №380) суперечить положенням пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 43, 46 Житлового кодексу України та Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 (далі – Порядок №1081). Окремо позивач наголошує, що внаслідок застосування спірного пункту Інструкції №380, він перебуває у становищі непрямої дискримінації.

Заперечуючи щодо вимог позивача, відповідач вказує, що пункт 10 розділу VII Інструкції №380 було прийнято з метою вдосконалення порядку забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями. Міністерство оборони України у відзиві на позовну заяву наголошує, що спірний пункт Інструкції №380 відповідає положенням чинного законодавства України та фактично дублює зміст частини восьмої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон України опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

29.05.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 28.12.2022 №03-19/6318/22 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/19994/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жука Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 адміністративна справа №640/19994/22 прийнята до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Жука Р.В., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

19.04.2024 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

25.04.2024 до Київського окружного адміністративного суду від Міністерства оборони України через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач заперечує щодо позовних вимог.

29.04.2024 до Київського окружного адміністративного суду від Міністерства оборони України через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів щодо опублікування оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі №640/19994/22.

02.05.2024 до Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, де позивач заперечує проти доводів відповідача. Позивач вказує, що надання особам квартир для постійного проживання без урахування квартирної черги суперечить положенням пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статей 43, 46 Житлового кодексу України та Порядку №1081.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

05.03.2026 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів: копії листа Міністерства розвитку громад та територій України від 07.11.2022 №8/9.3.2/4057-22; копії повідомлення Державного бюро розслідувань про початок досудового розслідування від 28.06.2024 №18134-24/к/11-04-9580/24; копії заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінальних правопорушень від 21.02.2022; копії запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 15.11.2022.

05.03.2026 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи – Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 витребувано у Міністерства оборони України інформацію щодо розпорядження державним майном у 2013-2022 роках, а саме: список осіб (413 чол.), які були забезпечені службовими житловими приміщеннями, дати і підстав виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним цих осіб для постійного проживання із зазначенням дати, пільги, порядкового номеру у гарнізонній квартирній черзі; список осіб (175 чол.), яким розподілено житлові приміщення для постійного проживання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 залучено до участі у справі Кабінет Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

20.03.2026 до Київського окружного адміністративного суду від Міністерства оборони України через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про продовження процесуального строку на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 про витребування доказів.

25.03.2026 до Київського окружного адміністративного суду від Кабінету Міністрів України надійшли пояснення щодо позовної заяви, де третя особа заперечує щодо позовних вимог. Кабінет Міністрів України вказує, що Міністерство оборони України уповноважене на видання нормативно-правових актів з питань забезпечення військовослужбовців житлом. Крім того, на переконання третьої особи, у позивача у межах спірних правовідносин відсутнє порушене право, оскільки останній перебуває у списку осіб, які користуються правом на позачергове отримання жилих приміщень по електронній базі квартирного обліку, а у матеріалах справи відсутнє рішення житлової комісії про зняття позивача з квартирного обліку.

01.04.2026 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на пояснення Кабінету Міністрів України. Позивач наголошує на наявності права на звернення до суду з цим позовом, оскільки спірний пункт Інструкції №380 підлягає застосуванню у правовідносинах, суб`єктом яких є позивач. Також позивач вказує, що Інструкція №380 прийнята поза межами повноважень Міністерства оборони України, оскільки не відповідає Конституції України, законам України та постановам Кабінету Міністрів України.

01.04.2026 до суду від Міністерства оборони України через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2026, а саме: копія листа Київського квартирно-експлуатаційного управління від 31.03.2026 №517/1841 з додатками.

02.04.2026 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову та визначення позовних вимог у такій редакції: «Визнати протиправним та нечинним наказ пункт 10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380: «Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.».

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 задоволено заяву позивача про зміну предмета позову.

06.04.2026 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копії листа Київського квартирно-експлуатаційного управління від 26.08.2021 №517/4457; копії розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 19.10.2021 №743; копії листа Київського квартирно-експлуатаційного управління від 08.09.2021 №517/4769; копії розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 26.10.2021 №760; копії листа Київського квартирно-експлуатаційного управління від 06.08.2021 №517/4128; копії розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 28.09.2021 №688; копії листа Київського квартирно-експлуатаційного управління від 06.08.2021 №517/4083; копії витягу з розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.09.2021 №704; копії листа Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України від 15.02.2022 №1007979.

06.04.2026 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про доповнення підстав позову новими обставинами. Позивач вказує, що у межах спірних правовідносин відповідач за відсутності підстав та повноважень унормував питання розподілу виключеного з числа службового житла для постійного проживання поза чергою особам, яким було надане таке службове житло незалежно від перебування на квартирному обліку та без урахування пільг. Позивач також зазначає, що безпідставне виключення квартир з числа службових призвело до зменшення фонду службового житла та порушення права осіб, які перебувають на квартирному обліку. На переконання позивача, відповідач протиправно звузив коло осіб, які уповноважені заявляти клопотання про виключення квартир з числа службових. Позивач наголошує, що відповідно до житлового законодавства та судової практики, всі першочерговики та особи із загальної черги мають бути забезпечені житлом у порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове отримання житла.

06.04.2026 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у Міністерства оборони України, а саме: списку посад, яким може бути надане службове житло.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 витребувано у Міністерства оборони України належним чином засвідчену копію Переліку посад військовослужбовців Збройних Сил України, яким може бути надане службове житло.

22.04.2026 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про визначення обставин справи, які підлягають встановленню.

22.04.2026 до суду від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2026, а саме: копії листа Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.04.2026 №370/2/3121.

22.04.2026 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів: копії запиту на інформацію від 18.11.2022; копії рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №320/12871/23; копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №320/42512/25; копії листа Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.04.2026 №370/2/3121.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про визначення обставин справи, які підлягають встановленню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

01.05.2026 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява з вимогою роз`яснити учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування у справі.

01.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про виправлення описки в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2026: замість слів «позивач не заперечував проти та просив перейти до подальшого розгляду справи по суті» зазначити слова «позивач заперечував щодо закриття підготовчого провадження до визначення обставин справи, які підлягають встановленню».

01.05.2026 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копії запиту на отримання публічної інформації від 18.11.2022; копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №320/42512/25; копії листа Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.04.2026 №370/2/3121.

04.05.2026 до Київського окружного адміністративного суду від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява щодо неповноти протоколу судового засідання від 23.04.2026 №6306633 у частині невідображення розгляду у судовому засіданні клопотання від 22.04.2026 про визначення обставин справи, які підлягають встановленню.

05.05.2026 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшли зауваження до протоколу судового засідання від 09.04.2026 №6226965 у частині неповноти відображення розгляду у судовому засіданні заяви від 06.04.2026 про доповнення підстав позову новими обставинами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 внесене виправлення в ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 та викладено абзац «Позивач та представник відповідача не заперечували проти та просили перейти до подальшого розгляду справи по суті.» у наступній редакції: «Позивач заперечував щодо закриття підготовчого провадження до визначення обставин справи, які підлягають встановленню, представники відповідача та третьої особи не заперечували проти та просили перейти до подальшого розгляду справи по суті.».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зауваження на протокол судового засідання від 09.04.2026, відхилені зауваження ОСОБА_1 на протокол судового засідання від 09.04.2026.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 зауваження ОСОБА_1 щодо протоколу судового засідання від 23.04.2026 враховані та внесено зміни до протоколу судового засідання від 23.04.2026 шляхом доповнення його процесуальною дією в такій редакції: «Позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про визначення обставин справи, які підлягають встановленню. Головуючий суддя: Жук Р.В. відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 вирішено приєднати до матеріалів справи докази, подані позивачем 01.05.2026.

02.07.2026 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 .

З 28.09.2001 позивач перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у Генеральному штабі Збройних Сил України (категорія пільги – першочерговий), квартирою для постійного проживання не забезпечувався.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 затверджена Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Відповідно до пункту 10 розділу VII Інструкції №380, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Уважаючи, що його права та законні інтереси порушені внаслідок застосування пункту 10 розділу VII Інструкції №380, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та інших процесуальних документів, позивач вважає, що внаслідок застосування пункту 10 розділу VII Інструкції №380 Міністерство оборони України та інші уповноважені органи фактично забезпечують окремих військовослужбовців житлом шляхом виключення жилих приміщень із числа службових, що, на переконання позивача, дозволяє змінювати встановлену черговість забезпечення житлом та призводить до порушення його права як особи, яка перебуває на квартирному обліку.

Насамперед суд звертає увагу на те, що предметом цього спору є відповідність пункту 10 розділу VII Інструкції №380 актам вищої юридичної сили, а не перевірка правомірності окремих рішень Міністерства оборони України та інших уповноважених органів щодо забезпечення конкретних осіб житлом.

Отже, під час вирішення цієї справи суд встановлює, чи містить пункт 10 розділу VII Інструкції №380 приписи, які суперечать чинному законодавству України та не оцінює правомірність застосування цього положення у конкретних ситуаціях.

На переконання суду, факти виключення житла із числа службового не свідчать про порушення черговості забезпечення житлом інших категорій осіб. Таке виключення здійснюється щодо осіб, які належать до кола суб`єктів, визначених законодавством, перебувають на квартирному обліку та відповідають умовам, установленим Порядком №1081 та Інструкцією №380.

Відтак, виключення житла із числа службового є одним із передбачених законодавством способів реалізації права конкретного військовослужбовця на постійне житло, а не самостійною процедурою, яка існує поза системою квартирного обліку.

Крім того, якщо позивач вважає, що окремі рішення Міністерства оборони України або інших уповноважених органів щодо виключення конкретних жилих приміщень із числа службових були прийняті з порушенням вимог законодавства та призвели до порушення його прав, такі рішення можуть бути предметом окремого судового оскарження.

Отже, можливі порушення при застосуванні підзаконного нормативно-правового акта не свідчать автоматично про його невідповідність чинному законодавству України.

Оцінивши доводи позивача про невідповідність пункту 10 розділу VII Інструкції №380 положенням пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статей 43, 46 Житлового кодексу України та Порядку №1081 та іншим положенням чинного законодавства України, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців житлом або за їхнім бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання житло відповідно до цього Закону та інших законів України.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Відповідно до статті 43 Житлового кодексу України, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Згідно з частиною першою статті 46 Житлового кодексу України, поза чергою жиле приміщення надається: особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків; особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та яким встановлено інвалідність; громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання; особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість; дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім`ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, у разі неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення; дітям з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім`ях піклувальників, прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, у разі якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя; сім`ям, які мають п`ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей; особам, обраним на виборну посаду, коли це зв`язано з переїздом в іншу місцевість; членам сім`ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов`язків у Верховній Раді України на постійній основі; працівникам протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз.

Відповідно до частин другої, третьої статті 46 Житлового кодексу України, поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством України. Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла до 15.02.2026), військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Відповідно до частини восьмої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла до 15.02.2026), військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 затверджений Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Згідно з положеннями пункту 3 Порядку №1081, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1081, житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 затверджена Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV Інструкції №380, військовослужбовці та члени їх сімей, крім осіб, які звільнені з військової служби в запас або відставку та члени їх сімей, за відсутності за місцем проходження служби житла для постійного проживання, забезпечуються службовими жилими приміщеннями.

Відповідно до пункту 10 розділу VII Інструкції №380, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Так, внаслідок аналізу змісту пункту 10 розділу VII Інструкції №380 вбачається, що вказана норма не встановлює нової соціальної гарантії та не визначає інших категорій осіб, які мають право на забезпечення житлом. Наведена норма лише визначає одну із передбачених законодавством процедур реалізації права окремих категорій військовослужбовців на постійне житло шляхом виключення житлового приміщення із числа службових за наявності визначених законодавством умов.

При цьому, частина перша статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» гарантує особам з інвалідністю внаслідок війни право на позачергове забезпечення житлом за рахунок державного або комунального житлового фонду.

Аналогічно положення статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» містять гарантії щодо забезпечення військовослужбовців житлом.

Разом з тим, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як і Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не регламентують процедуру виключення жилих приміщень із числа службових, не визначають компетенцію органів військового управління щодо прийняття відповідних рішень та не встановлює вичерпного порядку реалізації зазначеної соціальної гарантії.

Отже, пункт 10 розділу VII Інструкції №380 не змінює змісту соціальної гарантії, встановленої законодавством, не звужує обсяг прав військовослужбовців у частині забезпечення житлом.

Окремо суд звертає увагу на те, що частина восьма статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла до 15.02.2026), встановлює право окремих категорій військовослужбовців (які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби) на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

Таким чином, пункт 10 розділу VII Інструкції №380 уточнює порядок одержання у приватну власність жилого приміщення окремими категоріями військовослужбовців, зокрема, шляхом виключення такого житла із числа службового.

Безпідставними є також посилання позивача на невідповідність пункту 10 розділу VII Інструкції №380 статтям 43 та 46 Житлового кодексу України.

Зі змісту положень статей 43 та 46 Житлового кодексу України вбачається, що зазначені норми визначають загальні принципи забезпечення громадян жилими приміщеннями та встановлюють категорії осіб, які користуються переважним або позачерговим правом на одержання житла.

Натомість, положення Інструкції №380 регулюють спеціальні правовідносини щодо забезпечення житлом військовослужбовців у системі Міністерства оборони України.

Таким чином, судом встановлено, що зазначені нормативно-правові акти регулюють різні аспекти житлових правовідносин та не перебувають між собою у стані нормативної колізії.

Суд також не встановив суперечності між положеннями пункту 10 розділу VII Інструкції №380 та Порядку №1081.

Так, Порядок №1081 визначає систему квартирного обліку військовослужбовців, встановлює категорії осіб, які підлягають забезпеченню житлом, компетенцію відповідних органів та загальні умови реалізації права на житло.

При цьому, жодне положення Порядку №1081 не містить заборони щодо забезпечення визначених категорій військовослужбовців постійним житлом шляхом виключення службового житла із числа службового. Порядок №1081 не встановлює, що виключення службового житла повинно здійснюватися виключно після забезпечення житлом усіх осіб, які перебувають на квартирному обліку.

Отже, на переконання суду, пункт 10 розділу VII Інструкції №380 не змінює визначеного кола осіб, які мають право на забезпечення житлом, не позбавляє інших військовослужбовців права перебувати на квартирному обліку, не скасовує встановленої законодавством України позачерговості забезпечення житлом окремих категорій осіб та не встановлює будь-яких додаткових обмежень для реалізації такого права.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено невідповідності пункту 10 розділу VII Інструкції №380 положенням пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 43, 46 Житлового кодексу Української РСР, Порядку №1081 та іншим положенням законодавства України.

Щодо доводів позивача про непряму дискримінацію у межах спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Так, для встановлення факту непрямої дискримінації необхідним є одночасне доведення існування груп осіб, які перебувають у порівнюваному становищі, наявності менш сприятливого ставлення до однієї з таких груп саме за захищеною законом ознакою, а також причинно-наслідкового зв`язку між застосуванням відповідної норми та виникненням такого несприятливого становища.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що пункт 10 розділу VII Інструкції №380 встановлює різні правила для осіб, які перебувають в однаковому правовому становищі, або що зазначена норма прямо чи опосередковано пов`язує обсяг житлових прав із будь-якою захищеною законом ознакою. Оскаржуване нормативне положення поширюється на всіх суб`єктів відповідної категорії однаковою мірою, має універсальний характер та застосовується за єдиними критеріями.

Суд також бере до уваги, що соціальні гарантії щодо забезпечення житлом реалізуються державою з урахуванням визначених законом критеріїв, наявного житлового фонду, бюджетних можливостей та встановленої черговості, а тому саме по собі існування процедурних правил не означає порушення принципу рівності.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що пункт 10 розділу VII Інструкції №380 прийнятий компетентним органом у межах визначених законом повноважень, відповідає актам вищої юридичної сили, має легітимну мету забезпечення єдиного порядку реалізації житлових прав військовослужбовців, не звужує зміст та обсяг прав, гарантованих чинним законодавством України, не містить ознак дискримінації та не порушує права позивача.

Відтак, враховуючи всі доводи, які наведені позивачем у позовній заяві, суд зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 242-246, 255, 260-263, 287, 293 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.

повний текст рішення виготовлений 13.07.2026.