Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №320/11719/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Київ справа №320/11719/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом адвоката Чернілевської Катерини Геннадіївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , який діє як законний представник в інтересах свого сина ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, адвокат Чернілевська Катерина Геннадіївна, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , який діє як законний представник в інтересах свого сина ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неприйняття заяви від 31.08.2023 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до частини 9 статті 8 Закону України «Про громадянство України» та Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2011 № 215;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти та розглянути заяву про оформлення набуття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 9 статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка полягала у неприйнятті заяви позивача про оформлення набуття дитиною позивача громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 9 статті 8 Закону України «Про громадянство України» та Указу Президента від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача долучено до матеріалів справи відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позивач не звертався із заявою про оформлення набуття дитиною громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 9 статті 8 Закону України «Про громадянство України», а лише надіслано заяву 12.07.2023 засобами поштового зв`язку, що є порушенням п.5 Порядку №215.

При цьому, листами від 27.09.2024 та від 04.01.2024 відповідачем було повідомлено позивача про розгляд його звернення, що свідчить про відсутність пасивної поведінки міграційної служби.

Наголошено, що законодавство України не передбачає можливості подачі документів з питань громадянства України особами, законність перебування яких на території України підтверджується посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту.

Зауважено, що прийняття рішення про набуття громадянства є виключно дискреційним повноваженням відповідача.

У відповіді на відзив представник позивача зауважував, що позивач особисто звертався до органів міграційної служби із заявою для оформлення набуття громадянства його сина за територіальним походженням відповідно до частини 9 статті 8 Закону України «Про громадянство України» і лише після усної відмови у прийняття такої заяви позивач був вимушений направити її засобами поштового зв`язку.

При цьому, позивач наголошує, що відповідач, надаючи відповіді на заяви позивача не вказував на те, що було порушено порядок звернення із такою заявою, натомість зазначення таких аргументів у відзиві є безпідставним та є ширшими, ніж були надані у листах-відповідях від 27.09.2024 та від 04.01.2024.

Натомість, зазначення підставою неприйняття заяви позивача на те, що він, як батько дитини, народженої на території України, діяв на підставі посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту за відсутності паспортного документа є безпідставним та порушує права дитини.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 на підставі рішення Державної міграційної служби України від 23.05.2014 № 241-14 визнаний особою, яка потребує додаткового захисту в Україні та має посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, видане ДМС України 18.07.2014. Посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту продовжено до 23.05.2024.

Для оформлення набуття громадянства України дитиною позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за територіальним походженням відповідно до частини 9 статті 8 Закону України «Про громадянство України» позивач звертався до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем своєї реєстрації, а саме до Шевченківського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, однак, як вказує позивач, посадова особа Шевченківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області усно відмовляла реєструвати та приймати заяву позивача разом з доданими до неї документами. Посадова особа Шевченківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повідомила, що у випадку позивача необхідно звертатись безпосередньо до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

31.08.2023 позивач особисто звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з документами щодо оформлення набуття громадянства України дитиною Позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за територіальним походженням відповідно до частини 9 статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Під час особистого звернення позивач надав: заяву про оформлення набуття дитиною громадянства України за територіальним походженням; копію свідоцтва про народження; копію документа, що посвідчує особу заявника (батька дитини), а саме копію посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; копію документа про проживання заявника на території України; дві фотокартки дитини (розміром 35 х 45 мм); зобов`язання припинити дитиною іноземне громадянство.

У зв`язку з тим, що заява позивача не була прийнята відповідачем з огляду на відсутність паспортного документа, позивач подав свою заяву до відділу документообігу відповідача.

Листом відповідача від 27.09.2023 поінформовано про те, що останнім направлено листа до Державної міграційної служби України з питання з`ясування позиції ДМС України щодо відповідності положенням абзацу 10 статті 1 Закону України «Про громадянство України» посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту серії СР № 000195, оформленого ДМС України. Зазначено, що після отримання відповіді відповідач проінформує позивача з питання, порушеного у зверненні.

29.11.2023 представником позивача направлено адвокатський запит до відповідача про надання інформації щодо відповіді та позиції ДМС України.

04.12.2023 відповідачем надано відповідь на адвокатський запит, відповідно до якої повідомлено, що питання все ще перебуває на розгляді в ДМС України. Разом з тим, відповідач висловив позицію, що з метою розгляду заяви щодо оформлення набуття громадянства України, батько дитини має визначитися щодо подання документу про законне перебування на території України, який відповідатиме положенням абзацу 10 статті 1 Закону України «Про громадянство України».

Також листом від 04.01.2024 відповідач надав на додаток до попередньої відповіді другий лист, в якому вказав, що питання громадянства України регулюються Законом України «Про громадянство України» та Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що заява та інші документи з питань громадянства дитини подаються одним з її батьків або іншим законним представником дитини за місцем проживання дитини або одного з її батьків чи іншого законного представника.

Згідно з вищезазначеним пунктом Порядку під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України та подаються копії таких документів.

При цьому, документом, що посвідчує особу іноземця, є паспортний документ іноземця.

Стаття 11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додатково або тимчасового захисту» передбачає, що статус біженця та додатковий захист втрачаються у разі, якщо особа, серед іншого, добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності.

Як випливає із зазначеної норми, особа не може користуватися правами громадянина країни своєї громадянської належності, а відповідно і користуватися своїм національним паспортним документом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі також - Закон №2235-III) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України» вбачається, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 4 Закону №2235-III питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» визначені підстави набуття громадянства України.

Відповідно до цієї статті, громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров`я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 1 Конвенції про скорочення без громадянства, Договірна Держава надає своє громадянство народженій на її території особі, яка в іншому разі була б апатридом. Таке громадянство надається: (а) при народженні, в силу закону або (b) при порушенні перед належним органом влади клопотання відповідною особою або від її імені в порядку, встановленому національним законодавством. За умови дотримання положень частини 2 цієї статті жодне подібне клопотання не може бути відхилене.

Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула громадянство України за народженням та є іноземцем, стосовно якого подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, або особою без громадянства, стосовно якої подано декларацію про відсутність іноземного громадянства, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників (ч.9 ст.8 Закону №2235-III).

З метою організації виконання Закону України «Про громадянство України» Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 №588/2006) затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Відповідно до п. 1 розділу І Порядку № 215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

Як передбачено пунктом 2 розділу І Порядку №215, заяви про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, оформлюються на ім`я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №215, заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

Заяву з питань громадянства дитини підписує один з її батьків або інший законний представник дитини.

Заяви та інші документи з питань громадянства подаються особою, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем реєстрації особи (пункт 4 розділу І Порядку №215).

Заява та інші документи з питань громадянства дитини подаються одним з її батьків або іншим законним представником дитини за місцем проживання дитини або одного з її батьків чи іншого законного представника.

Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів (пункт 5 розділу І Порядку №215).

Відповідно до пункту 43 Порядку №215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням дитиною, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем (частина третя статті 8 Закону), один із батьків дитини або інший законний представник подає документи, передбачені підпунктами "а" - "г" пункту 39 цього Порядку, а також копію свідоцтва про народження дитини.

Якщо документи про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням дитиною подає інший законний представник (крім батьків чи одного з них), також подається копія рішення про встановлення опіки чи піклування або копія угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу чи копія договору про влаштування дітей на виховання та спільне проживання до прийомної сім`ї, або копія договору про патронат.

Згідно з приписами п.39 Порядку №215 Для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням дитиною, один із батьків якої народився до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент його народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і яка є особою без громадянства або іноземцем (частина друга статті 8 Закону), один із батьків дитини або опікун чи піклувальник подає такі документи:

а) заяву про оформлення набуття дитиною громадянства України за територіальним походженням;

б) дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм) дитини;

в) заяву дитини віком від 14 до 18 років про згоду щодо набуття громадянства України;

г) один із таких документів:

- декларацію про відсутність у дитини іноземного громадянства - для дітей, які є особами без громадянства;

- зобов`язання припинити іноземне громадянство - для дітей, які є іноземцями. Для дітей-іноземців, які є громадянами (підданими) кількох держав, - зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається для дітей, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є діти, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

- декларацію про відмову дитини, якій надано в Україні статус біженця чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання дитині статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, - для дітей-іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

- декларацію про відмову дитини, один із батьків якої або опікун чи піклувальник, що подав документи, є громадянином Російської Федерації і зазнав переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для дітей-іноземців, один із батьків яких або опікун чи піклувальник, що подав документи, є громадянином Російської Федерації і зазнав переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;

- заяву про зміну громадянства - для дітей-іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

Як вказано вище, позивачем до органу міграційної служби разом із заявою від 31.08.2023 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за територіальним походженням відповідно до частини 9 статті 8 Закону України «Про громадянство України» було подано у т.ч. документ, що посвідчує особу позивача, а саме посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Також позивачем повідомлено міграційний орган, що його паспорт знаходиться на зберіганні в ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Натомість, згідно з листа відповідача від 04.12.2023 вбачається, що вказана заява позивача не була прийнята до розгляду з посиланням на відсутність документа, який підтверджує законне перебування на території України, зокрема, паспортного документа іноземця.

Надаючи оцінку в межах заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не прийнято до розгляду заяви позивача з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «є» пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту є документом, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, є паспортним документом, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання її особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, і є дійсним для реалізації прав та виконання обов`язків, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 №3671-VI, особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Згідно з пунктом 16 частини 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, - паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсним для реалізації прав та виконання обов`язків, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Суд звертає увагу, що відповідно до наданих позивачем документів вбачається, що останній проживає в Україні на законних підставах, що підтверджується посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, що в свою чергу, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового чи тимчасового захисту» є документом, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсним для реалізації прав та виконання обов`язків, передбачених цим Законом та іншими законами України.

З наведених встановлених судом обставин та здійснених висновків, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви позивача від 31.08.2023 по суті з питання оформлення набуття громадянства України дитиною позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем були подані всі необхідні документи у встановленому законом порядку, а твердження відповідача про відсутність у позивача документів, передбачених пунктом 5 Порядку №215 не відповідають дійсності, а тому, як наслідок, позовні вимоги щодо зобов`язання Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти та розглянути заяву про оформлення набуття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 9 статті 8 Закону України «Про громадянство України» підлягають задоволенню.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов адвоката Чернілевської Катерини Геннадіївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , який діє як законний представник в інтересах свого сина ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неприйняття та не розгляду по суті заяви від 31.08.2023 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до частини 9 статті 8 Закону України «Про громадянство України» та Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2011 № 215.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти та розглянути заяву про оформлення набуття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 9 статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13 липня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.