Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №320/12810/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року № 320/12810/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Діски А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло» до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича, третя особа – ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло» із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича від 12.02.2024 про накладення штрафу у ВП № 72292217 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло» у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова від 12.02.2024 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 72292217 прийнята без здійснення дослідження всіх обставин та причин, які унеможливлюють виконання ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Світло» судового рішення, винесеного Господарським судом міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/9339/20.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Діски А. Б. від 16.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження), зобов`язано відповідача надати належним чином засвідчені матеріали ВП № 72292217.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовної вимоги та вказав, що у зв`язку з невиконанням без поважних причин у встановлений строк рішення, постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольовим Михайлом Андрійовичем накладено на боржника – ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Світло» штраф на користь держави у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 100,00 грн.

Окрім того, відповідач вказує, що позивач оскаржує дії приватного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу від 12 лютого 2024 року в рамках виконавчого провадження №72292217. В той же час, звернення до суду мало місце 08 березня 2024 року, тобто з порушенням десятиденного терміну встановленого статтею 287 КАС України.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що директор ТОВ «НВП «Світло» не міг отримати оскаржувану постанову, адже починаючи з 14.11.2023 він перебував у відпустці у зв`язку з необхідністю проходження реабілітації після демобілізації зі складу Збройних Сил. Інші особи, які б мали повноваження на отримання вказаної постанови – відсутні. Про існування оскаржуваної постанови представник позивача дізналась лише 04.03.2024 через Автоматизовану систему виконавчого провадження.

Також представник позивача зазначила, що у вимозі приватного виконавця наведено перелік документів, які необхідно надати для проведення аудиту. Водночас, позивач зауважує, що роз`яснення судового рішення належить до виключної компетенції суду, який видав виконавчий документ.

Перелік документів, наведений у вимозі, не є чітким та зрозумілим. Він має бути вичерпним. У резолютивній частині рішення суду не конкретизовано перелік документів.

ТОВ «НВП «Світло» залишається у стані невизначеності, адже не розуміє, які конкретні документи хоче отримати аудитор для проведення аудиторської перевірки.

Тому, позивач вважає, що необхідно роз`яснення судового рішення та задля цього повторно просила приватного виконавця звернутися до суду із заявою про роз`яснення судового рішення.

Представник позивача зазначає, що незважаючи на наявність поважних причин, які унеможливлюють виконання рішення, без звернення до суду з клопотанням про роз`яснення судового рішення, приватний виконавець протиправно виніс спірну постанову про накладення штрафу.

Ухвалою суду від 01.05.2026 залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 .

Станом на час розгляду справи судом, від третьої особи письмові пояснення до суду не надходили.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/9339/20 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло» в особі директора - Кокера Безіла Арнольдовича забезпечити проведення за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 включно аудиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло», на вимогу ОСОБА_1 , шляхом надання аудитору засвідчених підписом директора товариства копій всіх документів, необхідних для проведення аудиту.

Постановою від 18.07.2023 було відкрито виконавче провадження ВП № 72292217 з виконання наказу № 910/9339/20 від 14.07.2021, який видав Господарський суд міста Києва.

Постановою від 17.08.2023 ВП № 72292217 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 910/9339/20 від 14.07.2021, який видав Господарський суд міста Києва на підставі пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з перебуванням директора ТОВ «НВП «Світло» ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України.

02.01.2024 приватним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у ВП № 72292217 у зв`язку з тим, що 02.01.2024 на адресу приватного виконавця надійшов лист ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період проходив у військовій частині НОМЕР_1 з 31.05.2023 по 13.11.2023.

Також, 02.01.2024 приватним виконавцем винесено Вимогу приватного виконавця №28 про виконання ТОВ «НВП «СВІТЛО» рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2023 шляхом надання аудитору засвідчених підписом директора товариства копій усіх документів, необхідних для проведення аудиту протягом 10 робочих днів, тобто в строк до 16.01.2024 включно, та повідомити приватного виконавця про виконання/причини невиконання рішення.

22.01.2024 приватним виконавцем винесено Вимогу приватного виконавця № 535 про те, щоб ТОВ «НВП «СВІТЛО» терміново надало приватному виконавцю інформацію про виконання/невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/9339/20.

Водночас, позивач зазначає, що постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 02.01.2024, вимогу приватного виконавця від 02.01.2024 № 28 та вимогу приватного виконавця від 22.01.2024 № 535 отримав 29.01.2024.

08.02.2024 позивач направив на адресу відповідача письмові пояснення на зазначені вимоги, в яких вказано, що починаючи з 14.11.2023 по 13.05.2024 директор ТОВ «НВП «СВІТЛО» ОСОБА_2 перебуває у відпустці у зв`язку з необхідністю проходження реабілітації після демобілізації зі складу Збройних Сил України згідно з наказом від 14.11.2023 № 1/11. Разом із зазначеною обставиною, направлено клопотання про роз`яснення судового рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/9339/20.

Постановою від 12.02.2024 на позивача накладено штраф у ВП № 72292217 у розмірі 5 100,00 грн та зобов`язано виконати рішення протягом 10 робочих днів, тобто до 26.02.2024 (включно).

У подальшому відпустка директору була продовжена з 14.05.2024 по 13.11.2024 у зв`язку з необхідністю продовження реабілітації. Згідно з наказом від 13.11.2024 №13/11 директор ТОВ «НВП «Світло» продовжив перебування у тривалій відпустці з метою відновлення фізичного, психоемоційного та морально-психологічного стану.

Згідно з довідкою від 29.04.2025 №27/04, виданою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1», ОСОБА_2 продовжує перебувати під медичним наглядом відповідних спеціалістів, проходить лікування та потребує подальшої реабілітації. Також, відповідно до наданих пояснень, директору ТОВ «НВП «Світло» було продовжено відпустку з 15.11.2025 по 14.05.2026 у зв`язку з необхідністю подальшого проходження реабілітації після демобілізації зі складу Збройних Сил України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 серед іншого зобов`язано позивача надати письмові пояснення з наданням відповідних доказів: на кого було покладено обов`язки директора ТОВ «НВП «Світло» на час перебування директора Кокера А.Б. у відпустці з 14.11.2023 по 13.05.2024.

У заяві, яка надійшла до суду 05.05.2026, позивачем зазначено, що на час перебування директора ТОВ «НВП «Світло» Кокера А.Б. у період з 14.11.2023 по 13.05.2024 у відпустці обов`язки директора на іншу уповноважену особу не покладалися, жодних рішень щодо тимчасового виконання обов`язків директора іншими особами Товариством не приймалося, інші уповноважені особи, які б виконували функції директора у вказаний період, відсутні.

Вважаючи постанову відповідача від 12.02.2024 про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даною позовною заявою до суду.

Вирішуючи питання щодо поновлення позивачу строку звернення до суду із цією позовною заявою, суд зазначає наступне.

Так, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, представником позивача було надано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення, яка мотивоване тим, що виконавчим органом ТОВ «НВП «Світло» є директор - Кокер Безіл Арнольдович.

Разом з тим, починаючи з 14 листопада 2023 року і по даний час у зв`язку з необхідністю проходження реабілітації після демобілізації зі складу Збройних Сил України, відновлення фізичного, психоемоційного та морально-психологічного стану, директор ТОВ «НВП «Світло» Кокер Безіл Арнольдович згідно з наказом № 1/11 від 14.11.2023 знаходиться у відпустці.

Таким чином, директор ТОВ «НВП «Світло» Кокер Безіл Арнольдович не отримував оскаржувану постанову від 12.02.2024. При цьому, вказану постанову не отримувала і інша уповноважена на отримання кореспонденції особа.

Про існування вказаної постанови стало відомо представнику ТОВ «НВП «Світло» адвокату Корольовій Ю.В. з автоматизованої системи виконавчих проваджень лише 04.03.2024 під час доступу до виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, директор ТОВ «НВП «Світло» з об`єктивних причин не має можливості отримувати кореспонденцію на час перебування у відпустці, уповноважена особа на отримання кореспонденції не отримувала оскаржуваної постанови. Зазначені обставини унеможливили своєчасну реалізацію права на оскарження постанови від 12.02.2024.

Після того, як представник позивача дізналася про існування постанови про накладення штрафу (04.03.2024), вона звернулася до суду з позовом про її скасування в максимально можливі строки.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та додані до неї документи, з метою надання позивачу доступу до суду, а також враховуючи те, що позивачем було пропущено незначний строк звернення, заява позивача про поновлення строку підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що спірні відносини регулюються Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами першою, другою статті 18 Закону № 1404-VIII закріплено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Початок примусового виконання рішення визначений положеннями статті 26 Закону № 1404-VIII.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Правовідносини щодо примусового виконання рішень немайнового характеру врегульовано розділом 8 Закону № 1404-VIII.

Статтею 63 Закону визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

За змістом частин першої-третьої статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення статті 75 Закону № 1404-VIII, суд дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 821/1568/16.

У постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 380/16763/22 викладений правовий висновок щодо накладення штрафу державним виконавцем:

« 55. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

56. Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

57. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення».

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У контексті наведеного, суд зазначає, що підставою невиконання судового рішення від 25.11.2020 у справі № 910/9339/20 позивач вказує своє перебування у відпустці у зв`язку із необхідністю проходження реабілітації після демобілізації зі складу Збройних Сил України з 14.11.2023 по 14.05.2026.

Позивач зазначає, що за цей період обов`язки директора на іншу уповноважену особу не покладалися, рішень про тимчасове виконання обов`язків директора іншими особами не приймалося, інші особи, які б виконували функції директора у вказаний період відсутні.

Як вбачається судом з матеріалів справи, на момент відкриття виконавчого провадження № 72292217 директор ТОВ «НВП «СВІТЛО» перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 , зокрема, був курсантом у в/ч НОМЕР_1 .

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 13.11.2023 № 327 солдата ОСОБА_2 , курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальону військової частини НОМЕР_1 з 13.11.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підставі наказу директора ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Світло» від 14.11.2023 №1/11, ОСОБА_2 , тобто директор вказаного товариства, вибув у відпустку без збереження заробітної плати терміном на 6 місяців з 14.11.2023 по 13.05.2024 у зв`язку з необхідністю проходження реабілітації після демобілізації зі Збройних Сил України, відновлення фізичного, психоемоційного та морально-психологічного стану.

При цьому позивачем суду не надано жодних доказів, що стан здоров`я ОСОБА_3 після демобілізації об`єктивно унеможливлював вчинення ним організаційних дій щодо уповноваження іншої особи на виконання рішення суду. Підприємство є діючим, доказів того, що ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Світло» зупиняло чи не здійснювало свою діяльність на період відпустки директора матеріали справи не містять. Директору ОСОБА_2 було достеменно відомо про необхідність виконання судового рішення. Отже, з метою добросовісного та своєчасного виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9339/20 від 25.11.2020, у разі неможливості самостійно вжити заходів щодо виконання рішення, ОСОБА_2 не був позбавлений можливості уповноважити будь-яку іншу особу на надання необхідних документів аудитору, у тому числі, станом на час винесення наказу від 14.11.2023 №1/11. Проте вказаного зроблено не було.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9339/20 від 25.11.2020 набрало законної сили 16.06.2021, тобто до мобілізації позивача та відбуття його у відпустку.

Також є необґрунтованими посилання позивача, як на одну з причин не виконання рішення суду, незрозумілість рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/9339/20 від 25.11.2020 з підстав не зазначення в резолютивній частині вказаного рішення переліку документів, які необхідно надати для проведення аудиту.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів щодо вчинення активних дій на виконання рішення суду, вжиття заходів з приводу самостійного з`ясування даного питання, зокрема, звернення до аудитора з відповідними запитами, листами чи звернення до суду з заявою про роз`яснення судового рішення, починаючи з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Окрім того, суд зазначає, що в рішенні від 25.11.2020 у справі №910/9339/20 Господарський суд дійшов до висновку, що оскільки у Договорі про надання аудиторських послуг містився перелік необхідних для проведення аудиту фінансової звітності товариства документів, а також конкретний період діяльності товариства, за який мала бути проведена аудиторська перевірка (з 01.01.2016 по 31.12.2019), доводи позивача щодо необхідності конкретизації переліку таких документів, а також щодо ненадання позивачем доказів того, що аудитор та/або позивач звертався до відповідача з вимогою надати йому визначені в переліку документи і що саме такий перелік документів буде достатнім для проведення аудиту, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Суд зазначає, що така тривала пасивна поведінка директора ТОВ НВП «Світло» за наявності рішення суду, яким його зобов`язано забезпечити проведення за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 включно аудиту ТОВ "НВП "Світло" на вимогу ОСОБА_1 шляхом надання аудитору засвідчених підписом директора товариства копій всіх документів, необхідних для проведення аудиту, свідчить про безпідставне ухилення від виконання рішення суду.

Відповідно до положень статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Отже, з урахуванням того, що позивач був достеменно обізнаний зі змістом судового рішення та настанням відповідальності у разі його невиконання, він повинен був забезпечити можливість його виконання безпосередніми активними діями.

Стаття 75 Закону № 1404-VIII виключає відповідальність боржника за невиконання рішення у випадку встановлення поважних причин його невиконання.

Однак, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд не вбачає об`єктивних причин, які б унеможливлювали виконання рішення Господарського суду Київської області. Отже, позивачем не наведено поважних причин невиконання рішення протягом досить тривалого періоду часу.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 552/3995/17 зазначено таке: «Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов`язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника.

Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов`язання виконати вимоги виконавчого документа».

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні у справі „Шмалько проти України від 20 липня 2004 року зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки позивачем не виконано рішення суду без поважних причини, приймаючи постанову від 12.02.2024 про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду у строк, встановлений виконавцем, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією та законами України, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження".

Встановлені обставини справи свідчать, що приватним виконавцем оскаржувану постанову за невиконання рішення суду було винесено правомірно, а підстав для визнання її протиправною та скасування суд не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду -задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло» цей строк.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло» до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича, третя особа – ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Діска А.Б.